554/9934/17 Про скасування постанови інспектора батальйону Управління патрульної поліції міста в справі про адміністративне правопорушення - 17.03.2020 Прийняття

до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чечеля Максима Васильовича, Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018, (постановлену у складі колегії суддів: Гуцала М.І., Донець Л.О., Бенедик А.П.)

Обставини справи

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чечеля Максима Васильовича (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 20.02.2018 адміністративний позов задоволено повністю.

- визнано протиправною та скасовано постанову БР №026836 від 05.12.2017 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі- КУпАП (80731-10) ) ;

- закрито провадження у справі за відсутності в діянні позивача складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись із постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 20.02.2018 Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2018 року апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу підписано представником відповідача-2 Тимошенко О.О. на підтвердження повноважень якої додано довіреність засвідчену самою Тимошенко О.О., разом з тим доказів того, що вона є особою, якій законом надано право засвідчувати копії довіреності матеріали справи не містять.

Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності права підпису апеляційної скарги у представника Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, оскільки надана на підтвердження повноважень представника довіреність була завірена належним чином.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Джерела права і акти їхнього застосування

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частина 3 статті 59 КАС України передбачає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Частини 5 і 6 статті 59 КАС встановлюють:

- відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді;

- оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС).

Статтею 60 КАС передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга цієї статті).

Згідно з частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Положення статті 238 ЦК України передбачають, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Позиція Верховного Суду

Питанням яке підлягає вирішенню є наявність у представника юридичної особи в адміністративному процесі права самостійно засвідчити копію довіреності і чи буде така, засвідчена самим представником копія довіреності, належним доказом наявності у нього відповідних повноважень з представництва.

Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України (2747-15) .

Відповідно до наведеної вище частини 5 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті передбачає також інший порядок засвідчення "визначений законом".

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18, в якій також зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Окрім того, зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Так, згідно з матеріалами справи, що розглядається встановлено, що до апеляційної скарги було додано завірену Тимошенко О.О. копію довіреності від 4 січня 2018 року № 77/41/3/01-18, що була видана Начальником Департаменту патрульної поліції Жуковим Є.О. Тимошенко О.О. для представництва інтересів цього Департаменту, зокрема в апеляційних адміністративних судах. Копія довіреності містить напис "З оригіналом згідно" з підписом Тимошенко О.О., засвідченим відбитком печатки цього Департаменту та містить дату засвідчення копії цієї довіреності.

Крім іншого, у довіреності визначено право Тимошенко О.О. підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів копії документів необхідні для представництва інтересів довірителя в судах. Крім того, надано право без будь-яких обмежень реалізовувати надані довіреністю повноваження окремо або в комплексі (у будь-якому поєднані ) одночасно або протягом періоду на власний розсуд і таким чином, якщо б довіритель безпосередньо сам представляв та/або захищав свої права і законні інтереси.

З огляду на наведений зміст довіреності наявна в матеріалах справи її копія, засвідчена підписом Тимошенко О.О., підтверджувала повноваження останньої як представника відповідача-2 на подання апеляційної скарги, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.

Проте суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2018 - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.