918/124/23 Про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, визнання недійсним статуту товариства, припинення за Товариством права власності на частки у статутному капіталі, переведення прав і обов`язків покупця на інше товариство за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства - 29.06.2023 Прийняття

про визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.11.2022 та від 01.12.2022, визнання недійсним статуту, припинення за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" права власності на частки у статутному капіталі у розмірі 2,40% та 87,60%, переведення на позивача прав і обов`язків покупця відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" за договорами купівлі-продажу частки від 06.12.2022 та від 13.12.2022, визнання позивача власником частки у розмірі 87,60%

Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів: Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.11.2022 та від 01.12.2022, про визнання недійсним статуту, про припинення за відповідачем-2 права власності на частки у статутному капіталі у розмірі 2,40% та 87,60%, про переведення на позивача прав і обов`язків покупця відповідача-2 за договорами купівлі-продажу частки від 06.12.2022 та від 13.12.2022, визнання позивача власником частки у розмірі 87,60%.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що Орендне підприємство Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого було створено на підставі ст. 115 ГК України, яка входила до розділу гл.11 Кодексу ПРИВАТНІ ПІДПРИЄМСТВА. ІНШІ ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ та виключена з кодексу 24.05.2011, а відтак відповідач-1 (Підприємство) є товариством з обмеженою відповідальністю з підстав вказаних у позові. Заявник вказує, що 28.11.2022 та 01.12.2022 було проведено загальні збори власників - членів організації орендарів відповідача-1, які проведено з порушеннями вимог закону. Водночас внаслідок неправомірного проведення зазначених зборів було прийнято статут відповідача-1 у новій редакції, а відповідач-2 набув права власності на частку у статутному капіталі відповідача у розмірі 2,40%.

3. Окрім того, як вказує позивач, 06.12.2022 та 13.12.2022 було укладено договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1, а саме: між відповідачем-3 та відповідачем-2 (про продаж частки 1,60%), а також між відповідачем - 4 та відповідачем-2 (про продаж частки 88,00%). При укладенні даних договорів відповідачі - 3 та - 4 не повідомили позивача про намір відчужити свою частку та не проінформували про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Тобто при укладенні договорів було порушено переважне право позивача.

4. З огляду на наведене позивачем заявлено вимоги про:

1. Визнання недійсними всіх прийнятих рішень загальних зборів власників - членів організації орендарів відповідача-1 від 28.11.2022, які оформлені протоколом № 7/2022 від 28.11.2022.

2. Визнання недійсним статуту відповідача-1, затвердженого протоколом № 7/2022 від 28.11.2022 загальних зборів власників - членів організації орендарів відповідача-1, зареєстрованого 29.11.2022 номер запису 1006021070029000014.

3. Скасування реєстраційного запису 1006021070029000014, внесеного державним реєстратором Городоцької сільської ради Кондратюк І. С. 29.11.2022 до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4. Визнання недійсними всіх прийнятих рішень загальних зборів власників - членів організації орендарів відповідача-1 від 01.12.2022 які оформлені протоколом № 8/2022 від 02.12.2022 та скасування реєстраційного запису 1006021070030000014 внесеного державним реєстратором Городоцької сільської ради Кондратюк І. С. 29.11.2022 до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

5. Припинення права власності відповідача-2 на частку у розмірі 2,40% у статутному капіталі відповідача-1 номінальною вартістю 1 500,00 грн, яка набута ним на підставі протоколу № 8/2022 загальних зборів власників - членів організації орендарів відповідача-1 від 01.12.2022.

6. Переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1, укладеного 06.12.2022 між відповідачем-3 та відповідачем-2.

7. Переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1, укладеного 13.12.2022 між відповідачем-4 та відповідачем-2.

8. Припинення права власності відповідача-2 на частку у розмірі 87,60% у статутному капіталі відповідача-1 номінальною вартістю 56 000,00 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1 укладеного 06.12.2022 між відповідачем-3 та відповідачем -2 та договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1, укладеного 13.12.2022 між відповідачем-4 та відповідачем-2.

9. Визнання позивача власником частки у розмірі 87,60% у статутному капіталі відповідача-1 номінальною вартістю 56 000,00 грн, яка є предметом договорів купівлі-продажу частики у статутному капіталі відповідача-1, укладених 06.12.2022 між відповідачами-3 та -2, а також 13.12.2022 між відповідачами-4 та -2.

5. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

1. Накласти арешт на належну відповідачу-2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" частку у розмірі 87,60% у статутному капіталі відповідача-1 Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого номінальною вартістю 56 000,00 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1, укладеного 06.12.2022 між відповідачем-3 та відповідачем-2 та яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1, укладеного 13.12.2022 між відповідачем-4 та відповідачем-2 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

2. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача -1 та/або державну реєстрацію змін до відомостей про відповідача-1, що містяться у в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі але не виключно: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; зміни до відомостей пов`язаних із входженням до складу учасників до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

6. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що було порушено її переважне право як покупця при продажі часток у статутному капіталі відповідача-1. Позивач із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.06.2022 у справі № 904/4790/20, вважає, що належним та ефективним способом захисту буде переведення прав і обов`язків покупця, а саме - на ОСОБА_1 як на привілейовану особу. При цьому, позивач наголошує, що таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця.

7. З огляду на те, що первісним покупцем часток у статутному капіталі відповідача-1 у розмірі 87,60% номінальною вартістю 56 000,00 грн є відповідач-2, позивач просить суд накласти арешт на означене майно та заборонити вчиняти дії щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з приводу даного майна, оскільки у випадку відчуження відповідачем-2 даної частки позивач змушений буде звертатися з новими позовами до суду, а спосіб захисту обраний у справі № 918/124/23 не призведе до поновлення порушених корпоративних прав ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.02.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі задоволено.

9. До набрання законної сили рішенням суду у справі № 918/124/2 накладено арешт на належну відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" частку у розмірі 87,60% у статутному капіталі відповідача Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого номінальною вартістю 56 000 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, укладеного 06.12.2022 відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" та яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, укладеного 13.12.2022 відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю".

10. До набрання законної сили рішенням суду у справі № 918/124/23 заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Орендного підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого та/або державну реєстрацію змін до відомостей про Орендне підприємства Санаторій "Червона калина" імені Миколи Сивого, що містяться у в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; зміни до відомостей пов`язаних із входженням до складу учасників.

11. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, у цій справі наявні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

12. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 і ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.02.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

13. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Позиція інших учасників справи

14. Позивач подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

15. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Позиція Верховного Суду

16. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареджі Ю" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів для забезпечення позову.

18. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

19. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

20. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

21. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

22. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

23. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

24. Згідно із статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

25. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

26. Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

27. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

28. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

29. Відповідно до частини п`ятої статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

30. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).

31. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

32. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

33. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

34. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

35. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

36. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

37. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

38. Верховний Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

39. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

40. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

41. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

42. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

43. Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

44. Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є визнання недійсними рішень загальних зборів від 28.11.2022 р. та від 01.12.2022 р., визнання недійсним статуту, припинення за відповідачем ТОВ "Ареджі Ю" права власності на частки у статутному капіталі у розмірі 2,40% та 87,60%, переведення на позивача прав і обов`язків покупця відповідача ТОВ "Ареджі Ю" за договорами купівлі-продажу частки від 06.12.2022 та від 13.12.2022, визнання позивача власником частки у розмірі 87,60%. Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням переважного права ОСОБА_1 як покупця при продажі часток у статутному капіталі відповідача.

45. У заяві про забезпечення позову позивач із посиланням на докази у справі доводить, що зі статуту орендного підприємства було виключено положення, які передбачали обов`язкову згоду інших власників на відчуження власником частки своїх корпоративних прав, а також положення про письмове повідомлення інших власників про відповідний намір, внаслідок чого відповідач ТОВ "Ареджі Ю" вже набув право власності на частки у статутному капіталі відповідача без відома позивачки, чим порушене її корпоративне право, на захист і відновлення якого заявлений позов у даній справі. Такі обставини дозволяють відповідачу ТОВ "Ареджі Ю" відчужити спірну частку 87,60% статутного капіталу, що призведе до необхідності звертатися до суду з іншими позовами, оскільки даний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у одному судовому провадженні у випадку задоволення позову.

46. З огляду на наведене Верховний Суд зазначає, що у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду

Подібну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

47. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач припускає, що спірна частка відповідача-2 може бути відчужена, що призведе до необхідності звертатися до суду з іншими позовами, оскільки даний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову). По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливої реалізації відповідачем-2 частки у розмірі 87,60% статутного капіталу відповідача-1.

48. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи обставини даної справи та предмет позову, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов`язків покупця на привілейовану особу. Водночас, таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця.

49. Крім цього, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що змінені положення статуту дозволяють обґрунтовано припустити, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду у випадку, якщо ТОВ "Ареджі Ю" здійснить відчуження своєї частки в статутному капіталі Орендного підприємства санаторію "Червона калина" імені Миколи Сивого. Розпорядження такою часткою до вирішення спору судом очевидно не відповідає ефективному захисту або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

50. Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, на розмір якої претендує позивач, а також заборона вчинення дій щодо частки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства, має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Суди зазначили, що вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем-2 вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства.

51. Разом з цим, оскільки наявність зареєстрованого за відповідачем-2 корпоративного права у господарській діяльності відповідача-1 із часткою у розмірі 87,60% статутного капіталу відповідача-1 є підставою для внесення подальших змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у випадку вчинення дій із її відчуження, враховуючи доводи заявника, суди дійшли висновку про необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі згідно з переліком, до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

52. За висновками судів попередніх інстанцій даний захід забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача судом в межах одного судового провадження; цей захід забезпечення позову не може вважатись тотожним задоволенню позову.

53. Суди дійшли висновку, що заборона суб`єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі згідно з переліком забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджатиме діяльності відповідача-1, а спрямований саме на незмінюваність поточного стану та статусу відповідача-2 до вирішення справи по суті. При цьому, вжиття вищевказаних заходів позбавить позивача необхідності звернення у майбутньому із іншими позовами щодо оскарження реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо такі будуть вчинені, щодо спірної частки у розмірі 87,60%.

54. Крім того, суди зазначили, що застосовані у цій справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з якими звернувся позивач.

55. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що згідно з ч.10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, оскільки відповідач не є особою якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а особи, які вважають, що оскаржувана ухвала порушила їхні права, мають право самостійно оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду, відповідно до ст. 254 ГПК України в частині що стосуються їх інтересів. Натомість інші особи, зокрема, ті, на порушення інтересів яких посилається скаржник, не звертаються до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

56. Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

57. Суд погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, позаяк вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

58. Верховний Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

59. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06).

60. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.).

61. У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

62. Разом з цим, за встановлених у справі обставин Суд не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій висновкам великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 20.07.2021 у справі № 904/1933/21, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 02.08.2021 у справі № 922/3274/20, від 01.02.2022 у справі № 911/3015/21, від 02.08.2021 у справі № 922/3274/20 та від 30.06.2021 у справі № 922/145/21 (про неврахування яких зазначає скаржник) оскільки наведені постанови ухвалені за відмінних встановлених судами фактичних обставин. Доводи касаційної скарги в цій частині, натомість, стосуються необхідності переоцінки наявних у справі доказів, що в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

63. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені законодавчі приписи дійшли обґрунтованого та правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову у цій справі. При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

64. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно статті 300 ГПК України до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

67. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

68. Таким чином, перевіривши рішення судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.