925/1316/22 Про забезпечення позову у справі - 29.06.2023 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (далі - позивач, ТОВ "Сигнум") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Будівельник і К" (далі - відповідач-1, ТОВ "Магазин Будівельник і К") і Черкаської міської ради (далі - відповідач-2, Рада), у якому просило:

- визнати за ТОВ "Сигнум" право власності на під`їзну залізничну колію № 21 довжиною 916,0 м яка є продовженням колії № 16 станції Змагайлівка Черкаської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74;

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом: (1) скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 шляхом виключення з державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки; (2) скасування запису у Поземельній книзі щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,6654 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032.

2. 21.12.2022 до Господарського суду Черкаської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н від 21.12.2022, в якій заявник просив:

- заборонити Раді в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії спрямовані на надання дозволу, в т.ч. шляхом голосування, на розробку технічної документації із землеустрою, передання у користування (в тому числі передання в оренду) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7110136400:03:001:0032, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74;

- заборонити Раді і ТОВ "Магазин Будівельник і К" укладати договори оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74;

- заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються реєстрації прав користування (в тому числі прав оренди) на земельну ділянку за кадастровим номером 7110136400:03:001:0032, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 74.

3. Заява обґрунтована тим, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може призвести до передачі прав на спірну земельну ділянку, що знівелює рішення суду у даній справі у випадку задоволення позовних вимог, оскільки до вирішення питання права власності на майно, питання передачі в користування землі під ним вирішене бути не може.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 заяву ТОВ "Сигнум" про забезпечення позову задоволено повністю.

5. Місцевий господарський суд вказав, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ "Сигнум" вказав і надав докази, що відповідно до проєкту рішення Ради № 2513-9-3 "Про надання ТОВ "Магазин Будівельник і К" дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Героїв Холодного Яру, 74", розпорядником земельної ділянки із кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 вирішено надати ТОВ "Магазин Будівельник і К" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6654 га по вул. Героїв Холодного Яру, 74 під комплекс будівель та споруд.

6. У подальшому розпорядником землі доопрацьовано вищевказаний проєкт та опубліковано його в новій редакції під тим самим реєстраційним № 2513-9-з з викладенням п. 2 рішення в наступній редакції: "Доручити розробнику землевпорядної документації при розробці відповідної документації встановити межі земельної ділянки на яку поширюються право сервітуту, а саме, право проїзду на транспортному засобі по наявній залізничній колії", що випливає з пояснювальної записки проєкту рішення та звернення позивача до Ради із зазначенням, що наявна залізнична колія знаходиться у власності позивача.

7. В той же час, при зверненні позивача до Ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, на якій знаходиться майно позивача, Рада повідомила про те, що підготовлено проєкт рішення про відмову ТОВ "Сигнум" у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Героїв Холодного Яру, 74. Згідно з порядком денним пленарних засідань сесій Ради, які відбулися 08.11.2022, 01.12.2022 та планується на 22.12.2022 міською радою виносяться на голосування питання передачі відповідачу-1 земельної ділянки з кадастровим № 7110136400:03:001:0032 та відмови у передачі вказаної земельної ділянки у користування ТОВ "Сигнум" (проєкти додано до заяви про забезпечення позову).

8. За таких обставин, місцевий господарський суд погодився з доводами позивач про те, що у випадку прийняття Радою рішення про надання ТОВ "Магазин Будівельник і К" дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Героїв Холодного Яру, 74, відповідач-1 після затвердження цієї документації матиме можливість невідкладно укласти договір оренди на дану земельну ділянку. В такому випадку може виникнути ситуація існування права власності на об`єкт нерухомого майна та права користування на земельну ділянку під ним у різних осіб, що лише спричинить виникнення подальших нових конфліктів між сторонами спору.

9. Місцевий господарський суд зазначив, що позивач заявленим позовом у справі № 925/1316/22 прагне остаточно вирішити питання права власності на залізничну колію між ТОВ "Сигнум" та ТОВ "Магазин Будівельник і К", що в подальшому стане основою для визначення належного суб`єкта права користування земельною ділянкою на праві оренди під залізничною колією за позивачем чи відповідачем1 у справі.

10. З матеріалів справи вбачається, що на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 площею 0,6654 га є сформованою, внесена до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Адреса ділянки - Черкаська область, м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 74; категорія - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - комунальна.

11. За таких обставин Рада не позбавлена можливості власним рішенням передати її в користування іншим особам, ніж позивач, що порушить права останнього, як претендента на отримання права користування вказаною земельною ділянкою за результатами вирішення спору про право на об`єкт нерухомості (залізнична колія) на ній. Вчинення Радою таких дій є реальними з огляду на надані суду докази внесення на розгляд сесії питань щодо дозволу ТОВ "Магазин Будівельник і К" на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки по вул. Героїв Холодного Яру,74 в м. Черкаси.

12. Таким чином, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначені позивачем способи забезпечення позову є взаємно пов`язаними між собою, з предметом позову, з інтересом, на захист якого подано позов та покликані упередити розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 площею 0,6654 га за адресою м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 74 з боку Ради і вчинення з нею дій, які призведуть до оформлення прав на ділянку на інших осіб до вирішення спору про право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на цій земельній ділянці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 скасовано. В задоволенні заяви ТОВ "Сигнум" про забезпечення позову відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що заява ТОВ "Сигнум" не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

15. У заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій щодо подальшого відчуження або вчинення інших навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову. Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідачів будуть спрямовані на можливу передачу земельної ділянки в оренду відповідача-1, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. ТОВ "Сигнум" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

17. Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є адекватними, співмірними із заявленими позовними вимогами, пов`язані із предметом позовних вимог та інтересом, за захистом якого позивач звернувся з цим позовом до суду, а також забезпечують збалансованість інтересів сторін. Невжиття таких заходів забезпечення позову, за доводами позивача, матиме наслідком оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташована під`їзна залізнична колія, право власності на яку є предметом розгляду в цій справі, за іншою особо, а відтак позивач буде змушений звертатися з новими позовами для врегулювання земельних відносин із Радою щодо права користування земельною ділянкою, на якій розташоване таке нерухоме майно.

18. Позивач також зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.11.2019 у справі № 916/1867/19.

Позиція інших учасників справи

19. ТОВ "Магазин Будівельник і К" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач-1 погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову, посилається на недоведення позивачем обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, чи підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

20. ТОВ "Магазин Будівельник і К" зазначає, що предмет спору (визнання права власності на залізничну колію) не пов`язаний із забороною Раді розглядати на сесії питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку.

21. Окрім того, відповідач-1 посилається на безпідставність позовних вимог ТОВ "Сигнум" щодо визнання права власності на залізничну під`їзну колію.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

22. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

23. Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

24. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

25. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

26. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

27. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

28. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

29. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

30. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

31. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

32. Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

33. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

34. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

35. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

36. Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

37. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

38. Оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

39. З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги, згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні враховуватися судом відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, суд мав дослідити, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

40. Саме із такого розуміння наведених положень процесуального законодавства та висновків Верховного Суду виходив суд першої інстанції, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову за поданою позивачем заявою.

41. Так, суд першої інстанції виходив із зазначеного детально у пунктах 5-12 цієї постанови.

42. Колегія суддів зазначає, що висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони органу місцевого самоврядування вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою, з метою недопущення неможливості позивачем захистити свої порушені права та охоронюваних законом інтереси в межах одного судового провадження концептуально узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.11.2019 у справі № 916/1867/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

43. Окрім того, правова позиція щодо співмірності та пов`язаності з предметом позову заходів забезпечення позову шляхом заборони Раді розпоряджатися земельною ділянкою, заборони вчинення реєстраційних дій, з метою захисту інтересів позивача щодо належного йому нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, в межах одного судового провадження, викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20.

44. Водночас, зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у даній справі, суд апеляційної інстанції фактично виходив з обставин ненадання останнім будь-яких доказів з відповідним обґрунтуванням щодо потенційної можливості вчинення відповідачами дій, які свідчать про існування обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (детальніше у пунктах 14-15 цієї постанови).

45. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та погоджується з доводами позивача у заяві про забезпечення позову (і відповідно з позицією місцевого господарського суду), що у спірному випадку наявність у відповідача-2 правомочностей власника спірної земельної ділянки вказує на можливість у будь-який момент розпорядитися нею на користь третіх осіб (надати у користування), що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

46. Окрім того, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції взагалі не спростував висновки суду першої інстанції щодо реальності вчинення Радою дій спрямованих на надання земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:001:0032 у користування ТОВ "Магазин Будівельник і К", а послався лише на те, що заява позивача про забезпечення позову містить загальні міркування та припущення стосовно ймовірності дій щодо подальшого відчуження або вчинення інших навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову, що не свідчить про належне обґрунтування судом апеляційної інстанції своїх протилежних висновків по суті розгляду заяви про забезпечення позову.

47. Колегія суддів також зазначає про те, що спірні заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають вимозі адекватності заходів забезпечення. По суті такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, відтак правильним є висновок місцевого господарського суду, про те, що такі заходи є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.

48. На переконання колегії суддів касаційної інстанції, судом першої інстанції наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

49. Колегія суддів також зазначає, що вжитими заходами забезпечення позову не вирішено спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо права власності на нерухоме майно - під`їзну залізничну колію, під час розгляду якого відповідачем-2 можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до передачі у користування земельної ділянки, розташованої під цим об`єктом нерухомого майна, на користь третіх осіб; водночас вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідача-2, мають тимчасовий характер та лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

50. З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

51. Отже, доводи скаржника щодо безпідставного скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову у цій справі знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

52. Доводи відзиву наведеного вище не спростовують. Так, відповідач-1 у відзиві цитує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19 стосовно необхідності дослідження чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав у межах одного цього судового провадження, за умови звернення до суду з немайновими позовними вимогами. З іншого боку відповідач-1 цитує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, предметом розгляду в яких були вимоги майнового характеру, стосовно того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення.

53. Разом з тим, відповідне цитування відповідачем-1 постанов Верховного Суду жодним чином не спростовують висновки місцевого господарського суду по суті розгляду заяви про забезпечення позову щодо наявності підстав для задоволення останньої з метою упередження розпорядження земельною ділянкою до визначення юридичної долі нерухомого майна, розташованого на ній, а відтак можливості захисту інтересів позивача в межах одного цього судового провадження.

54. Також відповідач-1 у касаційній скарзі цитує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, зокрема, про те, що заходами забезпечення позову не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору та зазначає, що предмет спору (визнання права власності на залізничну колію) не пов`язаний із забороною Раді розглядати на сесії питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації на земельній ділянці. Втім, відповідні доводи відповідача-1 не спростовують висновку місцевого господарського суду про взаємозв`язок об`єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Окрім того, відповідні доводи ТОВ "Магазин Будівельник і К" не узгоджуються з викладеними вище висновками Верховного Суду (пункти 42, 43 цієї постанови).

55. Інші доводи відзиву стосуються заперечень відповідача-1 щодо обґрунтованості позовних вимог по суті розгляду спору, а відтак відхиляються Судом як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. За змістом до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

57. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

58. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 18.04.2023 із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції від 22.12.2022.