903/491/22 Про задоволення клопотання банків щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - 27.06.2023 Прийняття

1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.07.2022 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, призначено підготовче засідання, запропоновано боржниці подати додаткові докази, які підтверджують її неплатоспроможність (за наявності).

2. Ухвалою місцевого суду від 09.08.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Андрощук Олену Павлівну, заборонено боржнику вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, призначено розгляд справи в попередньому засіданні.

3. 29.08.2022 на адресу суду надійшла заява АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк") № 21-1/848/26284/2022-02/вих від 26.08.2022 про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 636 909, 90 грн.

4. 12.09.2022 на адресу надійшла заява Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") від 07.09.2022 про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 29 240 129, 32 грн.

5. Ухвалою місцевого суду від 04.10.2022 заяву АТ "Ощадбанк" про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 636 909, 90 грн. задоволено;

визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до боржниці на загальну суму 636 909, 90 грн. та зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника Андрощук О. П. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:

- 4 962, 00 грн. - витрати пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 589 055, 78 грн. - вимоги другої черги (заборгованість за кредитом і відсотки);

- 47 854, 12 грн. - вимоги третьої черги (пеня і судові витрати);

зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Андрощук О.П. включити визнані судом вимоги АТ "Ощадбанк" до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) (далі - КУзПБ).

6. Ухвалою місцевого господарського суду від 08.11.2022 заяву АТ "Універсал Банк" від 07.09.2022 про визнання грошових вимог до боржника задоволено та, зокрема визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги АТ "Універсал Банк" до боржниці на загальну суму 29 245 091, 32 грн.;

зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника Андрощук О. П. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:

- 4 962 грн. - вимоги першої черги;

- 29 240 129, 32 грн. - вимоги другої черги (заборгованість за кредитом і відсотки).

7. 06.12.2022 АТ "Універсал Банк" подало клопотання від 02.12.2022 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з огляду на рішення зборів кредиторів.

8. 06.12.2022 арбітражна керуюча Андрощук О. П. подала клопотання № 01-34/б/н від 02.12.2022 в якому просила припинити процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; визнати боржницю банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів боржника; призначити керуючим реалізацією майна банкрута ОСОБА_1 арбітражну керуючу Андрощук О. П. Також арбітражною керуючою подано звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 09.08.2022 по 25.11.2022 на суму 46 479, 49 грн.

9. 12.12.2022 кредитор АТ "Ощадбанк" подало клопотання про закриття провадження у справі на підставі частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є поручителем за кредитними договорам № 3042 від 13.06.2007 (АТ "Ощадбанк") та № 09.62-33/08-СК1 від 31.03.2008 № 09.62-33/08-СК2 від 31.03.2008 (АТ "Універсал Банк").

10.1. Договори поруки і кредитні договори є чинними, доказів їх розірвання чи визнання недійсними учасниками справи не подано.

11. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця додала проект плану реструктуризації, за наявною інформацією в якому господарським судом встановлено такі обставини:

- строк виконання плану реструктуризації боржницею вказано 1459 років;

- боржниця планувала неофіційно отримувати заробітну плату (працюючи продавчинею на базарі) в розмірі 15 000 грн. на місяць і відраховувати кожного місяця на погашення вимог кредиторів по 2 000 грн.

12. За наявною у протоколі № 1 засідання зборів кредиторів боржника ОСОБА_1 від 01.12.2022 інформацією по п`ятому питанню порядку денного вирішено не погоджувати план реструктуризації боргів боржника та перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 .

13. Колишній чоловік боржниці - ОСОБА_3 засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.09.2010 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 222, частиною другою статті 358, частиною третьою статті 358, статтю 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки. На підставі статті 75 КК України надано іспитовий строк на 3 роки.

13.1. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 1-649/2010 від 20.09.2010 встановлено, що ОСОБА_3, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою, шляхом обману запевняв працівників банків у вигідності укладення договорів та дотримання умов їх виконання, заздалегідь не маючи умислу виконувати взяті на себе зобов`язання, повідомляв працівникам банків неправдиві відомості щодо свого фінансового стану, приховав відомості про боргові зобов`язання перед іншими фінансовими установами, надав підроблену довідку про відсутність кредиторської та дебіторської заборгованості, і тим самим надав завідомо неправдиву інформацію з метою одержання кредитів. Свою вину у вчиненні злочинів ОСОБА_3 визнав, суду показав, що за встановлених обставин отримував кредити в банківських установах, повертати кошти наміру не мав, для отримання кредитів надавав підроблені документи та неправдиві дані.

14. Згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2021 по справі № 161/20711/21 шлюб(що був зареєстрований 24.11.2002) між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Короткий зміст рішення місцевого суду

15. Ухвалою від 13.12.2022 Господарський суд Волинської області задовольнив клопотання кредиторів АТ "Ощадбанк" та АТ "Універсал Банк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - закрив;

скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2022;

припинив повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника - арбітражного керуючого Андрощук О.П.;

задовольнив клопотання арбітражного керуючого Андрощук О.П. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди;

затвердив звіт арбітражного керуючого Андрощук О.П. про нарахування і виплату грошової винагороди у справі № 903/491/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

15.1. Суд зазначив, що план реструктуризації не відповідає вимогам КУзПБ, оскільки строк виконання плану реструктуризації боржником зазначено 1459 років, в той час як частиною шостою статті 124 зазначеного Кодексу передбачено, що строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати п`яти років. Тому суд дійшов висновку, що зазначене свідчить про подання завідомо невиконуваного плану реструктуризації, а неофіційне працевлаштування свідчить про відсутність бажання погашати навіть частково борги по виконавчих провадженнях.

15.2. Судом враховано обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами справи, а саме:

- при поданні плану реструктуризації боргів боржника як обставини, які спричинили неплатоспроможність зазначено, що ОСОБА_1 ніколи ніде офіційно не працювала, однак з долученої до заяви про визнання особи банкрутом копії трудової книжки вбачається, що в період з 01.07.2007 по 20.11.2007 працювала на посаді бухгалтера СВК "Самарівський" в період з 21.07.2008 по 14.11.2011. Період роботи співпадає з періодами отримання кредитів (свідчить про мету таких записів) (договори поруки від: 06.09.2007, 31.03.2008, 24.09.2008), які в подальшому боржник, будучи поручителем, не змогла погасити;

- боржницею не надано обґрунтованих пояснень стосовно руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів, що перебували у спільній сумісній власності подружжя тощо;

- у деклараціях про майновий стан щодо майна, яке перебуває у власності, оренді чи на іншому праві користування боржника, відомості відсутні (існує чи відсутнє), тому у суду існує переконання щодо недобросовісної поведінки боржника та її бездіяльності у цій частині (за наявною інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту наявні обтяження майна боржника);

- в заяві про визнання банкрутом та деклараціях про доходи, в поясненні арбітражному керуючому та інвентаризаційних описах боржниця зазначає різні адреси фактичного проживання;

- економічна необґрунтованість та очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

15.3. Суд залишив без розгляду клопотання арбітражного керуючого № 01-34/б/н від 02.12.2022 про припинення процедури реструктуризації боргів боржниці ОСОБА_1, визнання її банкрутом, відкриття процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута арбітражної керуючої Андрощук О.П., оскільки судом задоволено клопотання кредиторів АТ "Ощадбанк" та АТ "Універсал Банк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

15.4. Щодо заяви арбітражного керуючого Андрощук О. П. про виплату основної грошової винагороди на суму 37 215 грн., суд зазначив, що боржницею внесено грошові кошти в загальному розмірі 37 215 грн. (квитанція № 0.0.2462438546.1 від 17.02.2022), тому клопотання арбітражної керуючої Андрощук О.П. щодо оплати основної грошової винагороди на суму 37 215 грн. за період з 09.08.2022 по 25.11.2022 підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

16. Постановою Північно-західного апеляційного суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено;

ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.12.2022 скасовано;

справу № 903/491/22 направлено до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду.

16.1. Апеляційний господарський суд зазначив, що за Звітом керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відомості у Деклараціях (з уточненням) боржниці та членів його сім`ї не містять даних на підтвердження ухилення боржниці від погашення боргу перед кредиторами, а виявлені недоліки (неповнота) декларацій за 2019-2021 були усунуті.

16.2. За результатами розшуку майна боржника ОСОБА_1 та членів її сім`ї, а також проведених арбітражною керуючою дій Суд встановив:

- відсутність майна, в результаті реалізації якого можливо задовільнити (частково задовільнити) вимоги кредиторів;

- майно, яке належало ОСОБА_3 та виступало в якості забезпечення по кредитах в банках (згідно наданих довідок банків), відсутнє (відчужене банками протягом 2010-2014 рр.), що підтверджується відомостями отриманими власне від АТ "Ощадбанк" та АТ "Універсал Банк"

- за результатами отриманих відповідей з ДПС у Волинській області щодо доходів боржника (членів її сім`ї) за період подачі декларації (2019-2021 рр.) встановлено відсутність доходів (стабільних виплат) у боржника (членів її сім`ї), розмір яких перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

- зазначені в ухвалі суду періоди працевлаштування ОСОБА_1 (з 01.07.2007 по 20.11.2007 та з 21.07.2008 по 14.11.2011) виходять за межі періоду, передбаченого КУзПБ;

- перетин державного кордону України дочкою боржниці протягом останніх трьох років не містить систематичного характеру та був не тривалий, а отриманий дохід дочкою боржниці (за даними Головного управління ДПС у Волинській області) - це разові виплати (2 рази по мінімальним з/п) за участь у волонтерських проектах, як студентки у 2022 році (не припадає на період поданий у декларації).

16.3. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність в діях боржниці недобросовісної поведінки. При цьому, закривши провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1, як один із варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, місцевий господарський суд фактично припинив реабілітацію боржника у процедурі неплатоспроможності.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

17. АТ "Ощадбанк" 18.04.2023 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 903/491/22.

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/491/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк", датою проведення судового засідання визначено 06.06.2023.

20. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2023 задоволено клопотання АТ "Ощадбанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

21. Ухвалою від 06.06.2023 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 903/491/22;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ "Ощадбанк" в особі філії Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відбудеться 27.06.2023 о 12:00.

22. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

23. Враховуючи норми Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) , постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 № 3057-IX, Верховний Суд розглядає справу № 903/491/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (АТ "Ощадбанк")

24. Скаржник зазначив, що апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону, неправильно застосував норми матеріального права (статті 3, 13, 526, 553, 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )) та порушив норми процесуального права (статті 116, 119, 123 - 126, 128 - 130 КУзПБ, статті 2, 11, 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) )).

24.1. Також, на думку скаржника, при ухваленні постанови апеляційний суд не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 20.09.2022 у справі № 920/27/21, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20, від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21 щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб.

24.2. Скаржник зазначив, що критично оцінює той факт, що на фізичну особу, яка є поручителем (немайновим), може поширюватись статус боржника у справі про неплатоспроможність в розумінні КУзПБ, оскільки існуюча на сьогодні судова практика дозволяє таку процедуру лише у відношенні фізичних осіб, які є майновими поручителями (постанова КГС ВС від 17.06.2021 у справі № 926/2987-6/20).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 24 - 24.1. описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

29. Предметом розгляду у ці справі є вирішення питання щодо можливості переходу вимога кредиторів про закриття провадження у справі про неплатоспроможність

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

30. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

31. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

32. Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд більш жорстко обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

33. Застосування судами принципу судового контролю процедур банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

34. Відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

35. При цьому інститут неплатоспроможності фізичних осіб розрахований на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність, тому суд повинен вчиняти виважені, послідовні та обґрунтовані процесуальні дії в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою КУзПБ.

36. Також Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, в якій Суд акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при неефективності таких заходів - забезпечити дієвий механізм продажу активів боржника.

37. У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, поведінка та подані документи якого не викликатимуть сумнівів у його доброчесності. Тому до фізичної особи-боржника нормами КУзПБ установлено спеціальні вимоги щодо його добросовісності, оскільки інше суперечило б засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

38. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог. При цьому боржник повинен демонструвати ефективне прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків (такий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 916/1885/22)

39. Відповідно до частини п`ятої статті 116 КУзПБ (в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

40. Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

41. Реалізація зазначеного обов`язку фізичної особи-боржника надавати достовірну інформацію про все наявне майно зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність.

42. Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 КУзПБ, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" (z0964-19) .

43. Суд звертає увагу, що нормами КУзПБ передбачено низку процесуальних запобіжників з метою спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

44. Вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, господарський суд повинен враховувати обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

44.1. Такими обставинами можуть бути, поміж іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатним боржником відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидне невиконання плану реструктуризації, які можуть призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

45. Ризики зазначення неповної інформації у декларації та відсутність добросовісної поведінки, спрямованої на дієве погашення наявної заборгованості перед кредиторами, покладаються саме на фізичну особу - боржника.

Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20, від 16.05.2023 у справі №916/1885/22, і Колегія суддів не вбачає підстав для відступу у цій справі.

Щодо суті касаційної скарги

46. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 виступила поручителем за кредитними договорам №3042 від 13.06.2007 (АТ "Ощадбанк") та № 09.62-33/08-СК1 від 31.03.2008 № 09.62-33/08-СК2 від 31.03.2008 (АТ "Універсал Банк").

47. Також судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що договори поруки і кредитні договори є чинними, доказів їх розірвання чи визнання недійсними учасниками не подано.

48. Звертаючись із заявою про відкриття платоспроможності боржниця зазначила, що сума заборгованості за зазначеними договорами поруки становить 32 626 063, 10 грн.

48.1. Разом з тим місцевим судом встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції те, що зі змісту наданого боржником плану реструктуризації, не вбачається об`єктивне обґрунтування сум, які можуть бути виплачені кредиторам за час його виконання, а визначений боржником час виконання (понад 5 років, визначених частиною шостою статті 124 КУзПБ), за відсутності будь-якого майна та пошуку додаткових джерел погашення кредиторських вимог, свідчить про те, що боржниця взагалі не має наміру погасити кредиторські вимоги як в повному обсязі, так і частково.

48.2. При цьому місцевим судом було встановлено, що боржницею не надано обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів, що перебували у спільній сумісній власності подружжя, тощо), декларації про майновий стан містять неповну інформацію щодо майна, яким користуєтесь заявниця, а також боржницею неодноразово змінювалась інформація щодо фактичного місця проживання (при поданні заяви про визнання банкрутом, в деклараціях про доходи, в поясненні арбітражному керуючому та інвентаризаційних описах боржниця зазначає різні адреси фактичного проживання).

48.3. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про те, що такі обставини викликають сумніви у наданні достовірної інформації, зазначеній у деклараціях, що зумовлює наявність підстав кваліфікувати поведінку боржника як недобросовісну, задля складання формального, заздалегідь неможливого до виконання плану реструктуризації та вимушеного переходу до процедури погашення боргів. Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності достатніх та достовірних відомостей про майнові активи боржника та враховуючи складання формального, заздалегідь неможливого до виконання плану реструктуризації, наданий боржником проект плану реструктуризації боргів не відповідає ознакам реального (виконуваного), що в цьому випадку виключає можливість переходу до наступної процедури у справі про неплатоспроможність.

49. Крім того, місцевий суд встановив, що на засіданні зборів кредиторів боржника ОСОБА_1 від 01.12.2022 не погоджено план реструктуризації боргів боржника та не перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 .

49.1. Разом з тим, переглядаючи справу в апеляційному провадженні, суд апеляційної інстанції зазначеній обставині оцінки також не надав.

49.2. З огляду на викладене вище Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив усіх обставин справи та не врахував, що у цьому випадку причиною неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів є саме неповнота поданої боржницею інформації, а також формальний підхід боржниці до складення плану реструктуризації, без визначення дієвого механізму погашення боргів перед кредиторами. Такі обставини не демонструють ефективне прагнення боржниці до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог.

50. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

51. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

52. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

53. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач, а також інші учасники справи.

54. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

54.1. Аналіз змісту цієї статті свідчить, що цією нормою покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

55.2. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

55.3. Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

56. Колегія суддів зазначає, що положенням частини одинадцятої статті 126 КУзПБ передбачено право господарського суду про прийняття рішення щодо відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі.

56.1. Разом з тим, встановлені місцевим судом обставини та оцінені докази щодо виникнення боргу у ОСОБА_1 (перебування у шлюбі з ОСОБА_3 на момент виникнення боргу, який визнав у кримінальному проваджені свою вину щодо отримання кредитів в банківських установах при наданні підроблених документів та неправдивих даних, був засуджений вироком суду) дають підстави для висновку про її недобросовісність та свідоме неподання повної інформації щодо джерел доходів.

56.2. При цьому, відсутність у плані реструктуризації дієвих механізмів погашення заборгованості спрямовані на формальне виконання норм КУзПБ, що є більш вірогідним, ніж спрямованість дій боржниці на погашення заборгованості перед кредиторами.

56.3. Судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки усім доказам у справі у їх сукупності та не спростовано обґрунтованими доказами зазначені вище висновки суду першої інстанції. Також, судом апеляційної інстанції, в цьому випадку, не спростовано правильність застосування судом першої інстанції принципу судового контролю у процедурах банкрутства.

56.4. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що апеляційним судом в порушення наведених норм процесуального права залишено поза увагою та не надано належної оцінки всім доказам та доводам у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу судового контролю у процедурах банкрутства, з огляду на наведене вище.

57. Разом з тим судом першої інстанції правильно застосовано стандарт доказування "вірогідності доказів", принципу судового контролю у процедурах банкрутства та надано повну оцінку доказам в їх сукупності.

Отже, Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції. в цьому випадку, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі № 903/491/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

58. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

58.1. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

58.2. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Висновки за результатами касаційного провадження

59. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

61. Рішення суду має прийматися відповідно до норм матеріального та процесуального права та з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

62. З огляду на зазначене вище оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає. Разом з тим місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.