910/21672/21 Про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу - 27.06.2023 Прийняття

Корпорація "ТСМ ГРУП" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" про стягнення 10 766 228,27 грн, з яких 8 214 195,30 грн заборгованості, 1 804 316,15 грн інфляційних втрат та 747 716,82 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.11.2022) стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь Корпорації "ТСМ Груп" заборгованість у розмірі 8 214 195,30 грн, 3% річних у розмірі 747 716,82 грн та 1 804 316,15 грн інфляційних втрат.

Постановою від 14.03.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/21464/21.

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 747 716,82 грн, та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позову без задоволення.

Корпорація "ТСМ ГРУП" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Також, у відзиві на касаційну скаргу Корпорація "ТСМ ГРУП" зробила заяву про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 17 000,00 грн. При цьому Корпорація "ТСМ ГРУП" зазначила, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані у порядку та в строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.06.2023 Верховний Суд закрив касаційне провадження у справі № 910/21672/21 за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023.

При прийнятті ухвали Верховним Судом розподіл судових витрат не здійснювався.

12 червня 2023 року Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" на користь Корпорації "ТСМ Груп" 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

23.06.2023 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких відповідач просить зменшити витрати на оплату професійної правничої допомоги до 1000,00 грн. Заперечення обґрунтовані тим, що: заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності; позивачем, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі; позивачем не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги (такий висновок викладено в додатковій ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що Корпорацією "ТСМ Груп" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 000,00 грн в суді касаційної інстанції надано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ВІННЕРЛЕКС" та Корпорацією "ТСМ Груп";

- копію специфікації № 30 від 09.05.2023 (додаток № 30 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021);

- копію рахунку від 09.05.2023 на оплату правової допомоги у розмірі 17 000 грн;

- копію платіжної інструкції № 927 від 10.05.2023 про сплату 17 000 грн;

- копію акта приймання-передачі послуг від 06.06.2023, в пункті 2 якого зазначено: "Вартість наданої професійної правничої допомоги відповідно до звіту про надану правову допомогу від 06.06.2023 (додаток № 1 до цього акта) та специфікації № 30 від 09.05.2023 становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень)";

- копію звіту про надану правову допомогу від 06.06.2023 (додаток № 1 до акта приймання-передачі послуг від 06.06.2023), в якому зазначено, що: "На виконання умов договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 та специфікації № 30 від 09.05.2023 Адвокатським об`єднанням "ВІННЕРЛЕКС" надано професійну правничу допомогу, включно зі складанням відзиву та процесуальних заяв по справі, а також участі у судовому засіданні під час розгляду Верховним Судом касаційної скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 910/21672/21 про стягнення на користь Корпорації "ТСМ Груп" основного боргу у розмірі 8 214 195,30 грн, 747 716,82 грн 3% річних, 1 804 316,15 грн інфляційних втрат. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/21672/21 касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" закрито. Загальна вартість наданих послуг (фіксований гонорар): 17 000 грн".

Отже Корпорацією "ТСМ Груп", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

При цьому, Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У той же час, відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, оскільки клопотання відповідача про зменшення судових витрат не містить будь якого обґрунтування (доведеності) неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а містить лише посилання на те, що саме позивач повинен доводити співмірність витрат на правничу допомогу. Зазначене суперечить положенням частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення до 1000 грн, відповідач не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу, не зазначає жодних заперечень стосовно наданих позивачем доказів фактичного понесення ним витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність відповідачем неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Корпорації "ТСМ Груп" про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (місцезнаходження: 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона; код ЄДРПОУ 20915546) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; код ЄДРПОУ 37034171) 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/21672/21.