904/5874/19 Про відхилення вимог кредитора у справі про визнання боржника банкрутом - 27.06.2023 Прийняття

1.1. 19.12.2019 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (далі - Боржник), визнати грошові вимоги ініціюючого кредитора до Боржника, ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

1.2. 25.03.2020 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 4 526 187 грн 14 коп. (1 555 793 грн 16 коп. основного платежу та 2 508 278 грн 39 коп. штрафних санкцій) та судового збору в сумі 4 204 грн 00 коп., що складаються з:

- податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 027 грн 71 коп.;

- податку на додану вартість сумі 4 276 629 грн 61 коп.;

- орендної плати за землю в сумі 9 227 грн 07 коп.;

- транспортного податку з юридичних осіб в сумі 618 грн 99 коп.;

- єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суму заробітної плати в сумі 234 479 грн 79 коп.

1.3. Заява обґрунтована податковим боргом Боржника на заявлену суму, що рахується за ним за наведеним складом податкових зобов`язань.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 05.07.2022 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2022) про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника а саме: 1 черга - 4 204 грн 00 коп. (витрати по сплаті судового збору); 3 черга - 2 305 111 грн 23 коп. (вимоги щодо сплати податків та зборів); 6 черга - 440 309 грн 85 коп. (вимоги щодо сплати штрафних санкцій та пені); з відхиленням решти грошових вимог.

2.2. Судові рішення мотивовані доведенням наданими у справу доказами вимог Кредитора із заборгованості Боржника по податкових зобов`язаннях лише на визнану суму вимог, оскільки Кредитор не надав на вимогу суду детального розрахунку штрафних санкцій та суми пені із зазначенням періодів їх нарахування, а також не надав доказів на підтвердження заборгованості в частині нарахування пені відповідно до окремих податкових повідомлень-рішень. Також суди врахували сплату Боржником 24.03.2020 єдиного внеску в сумі 230 145 грн 80 коп., у тому числі основний борг у розмірі 220 311 грн 93 коп., що виник за період з серпня 2019 року до грудня 2019 року, а також підстави для відхилення грошових вимог кредитора за податковим повідомленням-рішенням № 0046005541 від 11.06.2019 на суму донарахованих основного грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) - 892 529 грн 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 223 132 грн 25 коп. у зв`язку з його оскарженням в судовому порядку та скасуванням рішенням адміністративного окружного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 25.01.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Лукашука В.В. надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог за вих.№ 02-08/742 від 10.01.2022, в якому грошові вимоги Кредитора визнано частково - на суму 1 562 032 грн 06 коп.

Розпорядник майна Боржника в остаточному повідомленні про розгляд грошових вимог визнав грошові вимоги Кредитора частково, а саме:

- 1 183 955 грн 23 коп. - податкового боргу;

- 369 388 грн 14 коп. - штрафних санкцій;

- 4 484 грн 69 коп. - пені;

- 4 204 грн 00 коп. - судового збору.

3.2. Розпорядник майна Боржника не визнав грошові вимоги Кредитора, що виникли на підставі:

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9294965399 від 01.07.2019 на суму основного боргу 630 535 грн 00 коп.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9303538268 від 01.02.2019 на суму основного боргу 286 633 грн 00 коп.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9294965399 від 10.12.2019 на суму 18 916 грн 00 коп. (штраф);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9303538268 від 17.12.2019 на суму 8 599 грн 00 коп. (штраф);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9294965399 від 01.07.2019 на суму 3 213,14 грн (пеня);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9303538268 від 01.02.2019 на суму 22 133,56 грн (пеня),

Також, розпорядником майна не визнано грошові вимоги кредитора:

- за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9245273098 від 21.10.2019 на суму 248 988 грн 00 коп. основного платежу;

- за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9245273098 від 21.10.2019 на суму 7 470 грн 00 коп. штрафу;

- за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9245273098 від 01.04.2019 на суму 6 105 грн 32 коп. пені.

3.3. У поданих запереченнях на повідомлення про розгляд розпорядником майна грошових вимог Кредитор зазначив, що Боржник 21.10.2019 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період "квітень 2019" від 21.10.2019 № 3245273098 та самостійно виправив помилку, в результаті чого виникло позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету у сумі 248 988 грн 00 коп., самостійно нарахував суму штрафу в сумі 7 470 грн 00 коп. та пені в сумі 6 105 грн 32 коп.

Боржник 10.12.2019 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період "липень 2019" від 10.12.2019 № 9294965399 та самостійно виправив помилку, в результаті чого виникло позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету у сумі 630 535 грн 00 коп., самостійно нарахована платником сума штрафу в сумі 18 916 грн 00 коп. та пені - в сумі 3 213 грн 14 коп.

17.12.2019 Боржник подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2019 року від 17.12.2019 № 9303538268 та самостійно виправив помилку, в результаті чого виникло позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету у сумі 286 633 грн 00 коп., самостійно нарахована платником сума штрафу у розмірі 8 599 грн 00 коп. та пені в сумі 22 133 грн 56 коп.

3.4. В ухвалі від 05.07.2022 Господарським судом Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

- на суму 2 305 111,23 грн (вимоги щодо сплати податків та зборів), яка складається з:

1 183 955,23 грн (податкового боргу, заявленого кредитором та визнаного розпорядником майна) + 630 535 грн 00 коп. (податкового боргу, заявленого кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9294965399 від 01.07.2019 та не визнаного розпорядником майна) + 286 633 грн 00 коп. (податкового боргу, заявленого кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9303538268 від 01.02.2019 та не визнаного розпорядником майна) + 248 988 грн 00 коп. (податкового боргу, заявленого кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9245273098 від 21.10.2019 та не визнаного розпорядником майна) = 2 305 111,23 грн;

- на суму 440 309,85 грн (вимоги щодо сплати штрафних санкцій та пені), що складається з:

369 388,14 грн (штрафу, заявленого кредитором та визнаного розпорядником майна) + 4 484,69 грн (пені, заявленої кредитором та визнаної розпорядником майна) + 18 916 грн 00 коп. (штрафу, заявленого кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9294965399 від 10.12.2019 та не визнаного розпорядником майна) + 3 213,14 грн (пені, заявленої кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9294965399 від 01.07.2019 та не визнаної розпорядником майна) + 8 599 грн 00 коп. (штрафу, заявленого кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9303538268 від 17.12.2019 та не визнаного розпорядником майна) + 22 133,56 грн (пені, заявленої кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9303538268 від 01.02.2019 та не визнаної розпорядником майна) + 7 470 грн 00 коп. (штрафу, заявленого кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9245273098 від 21.10.2019 та не визнаного розпорядником майна) + 6 105,32 грн (пені, заявленої кредитором за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ №9245273098 від 01.04.2019 та не визнаної розпорядником майна) = 404 373,14 грн (штрафу) + 35 936,71 грн (пені) = 440 309,85 грн (штрафних санкцій та пені).

3.5. Кредитор на вимогу суду не надав детального розрахунку штрафних санкцій та пені із зазначенням періодів нарахування та не надав доказів, що підтверджують заборгованість в частині нарахування пені відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0055891208 від 13.03.2018 на суму пені 3 974 грн 85 коп., № 0013375541 від 11.12.2018 на суму пені 914 грн 27 коп., № 0055445541 від 26.07.2019 на суму пені 79 241 грн 59 коп., а також на суму пені 123 594 грн 48 коп., нарахованої за несплату грошових зобов`язань, узгоджених відповідно до ППР № 0046005541 від 11.06.2019, на суму пені 31 685 грн 18 коп., нарахованої за несплату грошових зобов`язань, узгоджених відповідно до ППР №0053395541 від 16.07.2019, та на суму пені 172 730 грн 64 коп. (остаточний розрахунок пені згідно з ухвалою суду від 19.12.2019 у справі № 904/5874/19).

3.6. Розпорядник майна Боржника не визнав грошові вимоги за податковим повідомленням-рішенням № 0046005541 від 11.06.2019 на суму донарахованих основного грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 892 529 грн 00 коп. та штрафних санкцій 223 132 грн 25 коп. у зв`язку з його оскарженням в судовому порядку та скасуванням рішенням Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 30.06.2020 у справі № 160/5008/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021.

3.7. 24.03.2020 Боржник сплатив єдиний внесок в сумі 230 145 грн 80 коп., у тому числі основний борг в сумі 220 311 грн 93 коп., що виник за період з серпня 2019 року до грудня 2019 року, що підтверджується копією квитанції № 0.0.1659379371.1 від 24.03.2020.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 21.03.2023 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2022 повністю і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 в частині відхилених вимог Кредитора та ухвалити нове рішення - визнати грошові вимоги Кредитора в повному обсязі.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій є положення пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували положення підпункту "а" пункту 50.1 статті 50 разом з положеннями підпункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо набуття статусу податкового боргу за уточнюючими податковими деклараціями, а саме одразу після подання уточнюючої декларації; а також положення статті 129 цього Кодексу щодо правил нарахування пені, оскільки при поданні уточнюючих декларацій зобов`язання набуває статусу боргу відразу після подання цих декларацій, якщо борг не сплачується в момент подання; тоді як відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування наведених положень закону. Також скаржник зазначив, що суди помилково поширили на спірні правовідносини правила підпункту 203.2 статті 203 ПК України, тоді як положення цієї норми поширюються на правовідносини, коли платник податку подає первісну, а не уточнюючу податкову декларацію.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил доведення кредитором та розгляду судом грошових вимог у справі про банкрутство

6.1. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

6.2. Отже, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відтак нормами КУзПБ та ГПК України (1798-12) обов`язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог покладено на кредитора.

А тому саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

6.3. Водночас, суд, розглядаючи кредиторські вимоги, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, інші первинні документи, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

Отже, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

6.4. У доповнення до наведеного Суд зазначає, що згідно з частинами другою, п`ятою статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Тобто обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

А тому чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду викладеної, зокрема, в постановах від 21.01.2020 у справі № 910/8348/19 та від 30.11.2021 у справі № 904/709/20.

6.5. Поряд з викладеним, Суд зазначає, що у разі заявлення у господарській справі (у справі про банкрутство тощо) багатоскладової грошової вимоги (про стягнення, про визнання грошових вимог), тобто вимоги, сума якої має багато складових за підставами виникнення кожної із них: сум заборгованості за кожним зобов`язанням боржника (якщо їх декілька), сум, які підлягають нарахуванню за наслідками невиконання (несвоєчасного виконання - прострочення) кожного із зобов`язань в залежності від їх виду та правової природи (проценти річні, інфляційні втрати, штрафи, пені, неустойки тощо), заявник (у цій справі Кредитор), відповідно до покладеного на нього за законом обов`язку, обґрунтовуючи належним чином грошові вимоги та надаючи докази на їх підтвердження (пункт 6.2), має надати, окрім безпосередньо основних доказів (договорів, накладних, актів, інших первинних документів, пункт 6.3), також обґрунтований розрахунок суми вимоги із зазначенням назви та розміру її складових, обґрунтування для вимог щодо кожної з яких має міститися в позовній заяві (заяві). Цей висновок узгоджується, зокрема, з положеннями пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України

На суд, в свою чергу, при розгляді вимог (кредиторських вимог) покладений обов`язок дослідити та оцінити цей розрахунок на рівні з іншими доказами (пункт 6.3), надавши оцінку обґрунтованості, підставності та доведеності доказами у справі кожної із складових суми вимог, заявленої до стягнення (для визнання у справі про банкрутство), з чітким розмежуванням за наведеним принципом як визнаної, так і відхиленої частини вимог заявника.

При цьому, що стосується як розрахунку, наданого заявником (стягувачем кредитором), так і того розрахунку, що наводить суд при дослідженні та оцінці наданого заявником розрахунку, відхиляючи/задовольняючи вимоги (повністю або частково), то ці розрахунки мають не тільки відповідати наданим у справі доказам, а і бути такими чіткими та зрозумілими, щоб ні у сторін, ні у судів, що здійснюють перегляд відповідного судового рішення, не виникало сумнівів та/або неоднозначного розуміння щодо: визнаної/відхиленої суми вимог, підстави та правової природи її виникнення, а також підстави для її визнання/відхилення.

6.6. Між тим, ні заява Кредитора з грошовими вимогами до Боржника, ні оскаржувані судові рішення не відповідають наведеним вимогам, оскільки ні заява Кредитора з доданою до неї як розрахунком довідкою про податковий борг Боржника, ні оскаржувані судові рішення не містять тих розрахунків, які б відповідали наведеним вимогам (пункт 6.5), чим з боку Кредитора порушені вимоги статей 74, 162 ГПК України, статті 45 КУзПБ, а судами - вимоги статей 86, 236 ГПК України, статей 45-47 КУзПБ, оскільки ні заява Кредитора, ні оскаржувані судові рішення не містять таких чітких та зрозумілих розрахунків вимог Кредитора (із зазначенням сум, які, за висновками судів, підлягають визнанню/відхиленню), правильність проведення яких касаційний суд міг би перевірити на предмет правильності застосування відповідних норм матеріального та процесуального права.

Суд констатує, що суди не зазначили та структурно (за класифікацією податків) не конкретизували ті чи інші суми за видами податків та складові відповідних донарахованих сум (пені, штрафу), що були відхилені або визнані у складі загальної суми визнаних та відхилених сум податків, штрафних санкцій, не зазначили підстав для їх відхилення/визнання щодо кожного податку/штрафу/пені та щодо кожної із відповідних сум, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність застосування судами відповідних норм права.

6.7. Так, Суд звертає увагу, що Кредитор в заяві про визнання грошових вимог заявив у складі вимог суму боргу за основним платежем меншу (1 555 793 грн 16 коп., пункт 1.2), ніж визнали суди (2 305 111 грн 23 коп. - вимоги щодо сплати податків та зборів) (пункт 2.1), тоді як мотивувальні частини оскаржуваних рішень не містять жодних підстав для такого рішення, зокрема в контексті застосування положень статті 14 ГПК України (диспозитивність господарського судочинства), відповідно до яких суд розглядає справи (заяви з грошовими вимогами) не інакше як за звернення особи в межах заявлених нею вимог тощо.

6.8. Правильність наведеного висновку (пункт 6.6) також підтверджується, зокрема, тими мотивами апеляційного суду, згідно з якими цей суд, відхиляючи аргументи в апеляційній скарзі стосовно тієї частини грошових вимог, які були заявлені Кредитором на підставі поданих Боржником уточнюючих декларацій зі сплати ПДВ, та визнані згідно з оскаржуваними судами рішеннями, наголосив, що "скаржник помилково тлумачить зміст оскаржуваної ухвали" місцевого суду (аркуш 12 оскаржуваної постанови апеляційного суду - том 1 аркуш справи 187 - на звороті).

Натомість, за змістом обґрунтувань Кредитора як в апеляційній, так і в касаційній скарзі, він все одно вважає, що грошові вимоги, які заявлені на підставі поданих Боржником уточнюючих декларацій, не були визнані судами. Між тим зміст, зокрема, постанови апеляційного суду, свідчить про протилежне.

Отже, скаржник, наполягаючи у своїх вимогах та аргументах (пункти 4.1, 5.1) на визнанні його грошових вимог до Боржника в повному обсязі та зазначаючи на неправильному застосуванні судами до відхиленої частини вимог підпункту "а" пункту 50.1 статті 50 разом з положеннями підпункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - щодо набуття статусу податкового боргу за уточнюючими податковими деклараціями, так само як в апеляційному суді, також і в касаційному суді продовжує помилятися, що відповідні вимоги були відхилені судами (аркуш 12, 13 оскаржуваної постанови апеляційного суду - том 1 аркуш справи 187 - на звороті, аркуш справи 188), тоді як вони були визнані.

Водночас Суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків і в цій частині вимог: ні на загальну, ні на конкретизовані суми вимог, заявлених Кредитором та визнаних судами на підставі уточнюючих декларацій щодо основного зобов`язання з ПДВ, штрафу та пені, оскільки відповідні суми, хоча і зазначаються по тексту оскаржуваних судових рішень (пункти 3.3, 3.4), однак не були зазначені із структуризацією конкретних розрахунків ні Кредитором в заяві (скаржником в касаційній скарзі), ні судами в оскаржуваних судових рішеннях, зокрема, шляхом наведення відповідних мотивів в окремому розділі/пункті судового рішення.

Загальні ж та конкретизовані у структурному вигляді розрахунки хоча і були надані у справу розпорядником майна, між тим позбавляють Суд можливості зробити їх відповідну перевірку, оскільки відсутні підстави для порівняння розрахунків розпорядника майна з аналогічними розрахунками Кредитора та судів - через їх відсутність.

6.9. Отже суди дійшли передчасних висновків про часткове визнання грошових вимог Кредитора до Боржника

6.10. Дійшовши наведених висновків, Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункт 5.1) та, враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, обґрунтованість заявлених Кредитором у відповідній частині підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 цього кодексу, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, доходить висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.