910/2053/22 Про задоволення заяви про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи - 27.06.2023 Прийняття

2. 01.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - скаржник, Головне управління ДПС у місті Києві) з грошовими вимогами до боржника на суму 38 888,74 грн.

2.1. Кредиторські вимоги обґрунтовані наявністю у боржника, який має статус адвоката, заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 38 888,74 грн. (том 2, а. с. 2 - 6).

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. 14.05.2019 Головне управління Державної фіскальної служби України (далі - Головне управління ДФС України) склало вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-275319-17 у розмірі 21 030, 90 грн., нарахованих протягом періоду від 19.04.2018 до 19.04.2019.

3.1. Зазначена вимога податкового органу була обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має статус адвоката (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2831/10; перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Шевченківського району міста Києва, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28.02.2006 № 16106), займається незалежною професійною діяльністю та є самозайнятою особою та, відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платником єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ).

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ;

визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-275319-17;

стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

4.1. Скасовуючи вимогу Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-275319-17, адміністративний суд виходив із того, що за інформацією, наявною в довідці від 04.07.2019 вих. № 46 (у матеріалах справи № 640/12252/19), позивач з 01.08.2012 і по теперішній час працювала на посаді юриста у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Адвокатській компанії "Станицький, Санін та партнери" (далі - ТОВ "АК "Станицький, Санін та партнери").

4.2. За таких обставин адміністративний суд дійшов висновку, що позивачка реалізовувала своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник у ТОВ "АК "Станицький, Санін та партнери", а його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника - позивача, що підтверджується довідкою форми ОК-7, виданою Пенсійним фондом України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану особу).

5. За наявними записами у трудовій книжці боржника, ОСОБА_1 з 01.08.2012 по 05.10.2021 працювала у ТОВ АК "Станицький, Санін та партнери", тобто мала статус найманого працівника у період, за який контролюючим органом нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску.

Короткий зміст рішення місцевого суду

6. Ухвалою від 22.08.2022 Господарський суд міста Києва визнав кредитором у справі № 910/2053/22 ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 34 962 грн.;

зобов`язав керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) (далі - КУзПБ);

визначив дату проведення зборів кредиторів боржника;

зобов`язав керуючого реструктуризацією боржника у строк до 19.09.2022 подати до Господарського суду міста Києва план реструктуризації боргів боржника;

визначив дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі;

відмовив Головному управлінню ДПС у місті Києві у визнанні кредитором боржника на суму 38 888,74 грн.

6.1. Місцевий господарський суд, з урахуванням норм Податкового кодексу України (2755-17) (далі _ ПК України (2755-17) ), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), дійшов висновку, що заявлена Головним управлінням ДПС у місті Києві кредиторська заборгованість у розмірі 21 030,90 грн. зі сплати єдиного соціального внеску, нарахована за період з 19.04.2018 по 19.04.2019, підлягає відхиленню судом, оскільки необґрунтованість заявленої вимоги встановлена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019.

6.2. Щодо заявленої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 17 857, 84 грн. за період з 19.07.2019 по 19.01.2021 суд зазначив, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) ОСОБА_1 є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок сплати єдиного внеску боржником у визначений період як особою, що здійснювала адвокатську діяльність як самозайнята особа.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

7. Постановою від 10.01.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 в частині грошових вимог податкового органу на суму 38 888, 74 грн. у цій справі залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 в частині грошових вимог Головного управління ДПС у місті Києві залишив без змін.

7.1. З урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що скаржник, подаючи заяву з грошовими вимогами, які виникли у зв`язку із несплатою ЄСВ у період від 19.04.2018 до 19.04.2019, до боржника, фактично намагається здійснити перегляд судового рішення, яке вже набрало законної сили, що є неприпустимим.

7.2. Апеляційний господарський суд, з урахуванням положень пп. 14.1.195 та пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 ПК України, пункту 2 частини першої статті 1, статті. 13, частини першої статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", пункту 2 частини першої статті 1, пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", дійшов висновку, що вимоги Головного управління ДПС у місті Києві у розмірі 17 857, 84 грн, нарахованих боржниці за період від 19.07.2019 по 19.01.2021, також є необґрунтованими та фактично є незаконним примушуванням до подвійної сплати ЄСВ, а тому не можуть бути визнані та стягнуті судом у межах справи про неплатоспроможність боржника.

7.3. Суд також звернув увагу на протиріччя доводів скаржника, оскільки скаржник зазначав, що з 29.05.2020 скасовано необхідність сплачувати ЄСВ особами, які мають основне місце роботи та за яких роботодавцем сплачено відповідний страховий внесок, однак, всупереч зазначеному, здійснив нарахування ЄСВ боржниці, яка здійснювала адвокатську діяльність як найманий працівник, за період від 29.05.2020 по 19.01.2022.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

8. Головне управління ДПС у місті Києві 03.03.2023 повторно звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 910/2053/22, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне провадження.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2053/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023.

10. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022; розгляд справи призначено на 27.06.2023, 11:45 год.

Розгляд заяв та клопотань учасників справи

11. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Колоса Ю.В. надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, в якому представник боржниці просив закрити касаційне провадження у цій справі.

11.1. У відзиві скаржник аргументував, що заявлена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України, спростовується наявною судовою практикою Верховного Суду, будь-які інші підстави також відсутні, тому касаційне провадження у справі № 910/2053/22 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

11.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

11.3. Водночас у справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається, зокрема, на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, що ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.

11.4. При цьому скаржник зазначив, що Верховним Судом не вирішено питання щодо сплати адвокатом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під час перебування у трудових правовідносинах до прийняття Закону України № 592-ІХ від 13.05.2020 (592-20) в межах провадження у справі про неплатоспроможність, тобто відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

11.5. Також скаржник звернув увагу на неправильне застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17.

11.6. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на які посилався суд апеляційної інстанції, Колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені апеляційним судом постанови були прийняті Верховним Судом поза межами провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), поза межами розгляду вимог кредитора у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи, а також в межах адміністративної, а не господарської юрисдикції.

11.7. З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для розгляду касаційної скарги з підстав, визначених ГПК України (1798-12) з метою аналізу відповідності нормам матеріального та процесуального права розгляду кредиторських вимог податкового органу до фізичної особи-боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням доводів скаржника про виникнення такої заборгованості у зв`язку із несплатою ЄСВ.

12. В судове засідання 27.06.2023 з`явився уповноважений представник боржника, а також арбітражний керуючий, які надали пояснення по суті заперечень проти касаційної скарги.

12.1. Уповноважений представник Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в судове засідання 27.06.2023 не з`явився. Враховуючи те, що явка представників учасників провадження обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розгляд касаційної скарги здійснити у відсутність заявника.

12.2. Враховуючи норми Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) , постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 № 3057-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/2053/22 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника

(Головного управління ДПС у місті Києві)

13. Скаржник з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції від 01.01.2019 та наявності у боржника у період нарахування статусу адвоката, доводив, що нарахування сум ЄСВ відбулось правомірно, оскільки, до внесення відповідних змін до зазначеного Закону щодо усунення дискримінації за колом платників 13.05.2020, фізичні особи, які здійснювали незалежну професійну діяльність та водночас були найманими працівниками, мали обов`язок самостійно сплачувати суму ЄСВ у мінімальному розмірі. При цьому скаржник також зіслався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17.

13.1. Скаржник зазначив про те, що наявність рішення адміністративного суду, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), не спростовує наявності обов`язку у боржника сплатити таку суму недоїмки, оскільки в цьому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) як індивідуальне рішення суб`єкта владних повноважень не тотожне підставам прийняття такої вимоги - наявності недоїмки зі сплати ЄСВ. Тобто скасування індивідуального рішення суб`єкта владних повноважень не спростовує наявності заборгованості у боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.1. описової частини цієї постанови.

17.1. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що оскарження судових рішень здійснюється податковим органом лише відмови у визнанні кредиторських вимог на суму 38 888, 74 грн, тому колегія суддів здійснює перегляд судових рішень в межах зазначених доводів та заперечень.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Предметом касаційного перегляду у цій справі, згідно з вимогами касаційної скарги, постало питання обґрунтованості заявлених кредитором - податковим органом, кредиторських вимог в частині нарахування ЄСВ.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

22. Положення частини першої статті 1 КУзПБ унормовано, зокрема, що до грошових зобов`язань також належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

22.1. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено КУзПБ. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

22.2. Абзацом 11 частини першої статті 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України (2755-17) здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою.

23. Відповідно до частини першої статті 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

24. Положеннями частини першої статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

25. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Отже, положення ПК України (2755-17) не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

26. Водночас положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що дія зазначеного Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

26.1. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

26.2. Положеннями частини другої статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

26.3. Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12 - 14 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

26.4. Отже, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

27. Суд звертає увагу, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є безапеляційним доказом її фактичного здійснення.

27.1. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

27.2. Розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника як платника ЄСВ, зокрема, у цьому випадку - заявлені у розмірі нарахованого платежу "єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування" на суму 38 888, 74 грн., суду першочергово належить встановити час та підстави виникнення такого зобов`язання та нарахованих боржнику сум до сплати (недоїмка, пеня, штраф), наявність чи відсутність обставин оскарження боржником такого нарахування в судовому чи позасудовому порядку, настання строку сплати основного зобов`язання та дослідити можливість визнання чи відхилення заявлених податковим органом кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність з урахуванням положень статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

27.3. Отже, суд повинен перевірити дотримання спеціальних норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) щодо порядку нарахування ЄСВ та достеменно з`ясувати, з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати платнику ЄСВ та яким чином було таке право реалізовано.

Щодо суті касаційної скарги

28. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головне управління ДПС у місті Києві обґрунтовувало кредиторські вимоги тим, що боржником як адвокатом - самозайнятою особою не було сплачено 38 888, 74 грн. суми ЄСВ у період з 19.04.2018 по 19.01.2021.

29. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що боржницею здійснювалось оскарження в судовому порядку нарахування ЄСВ за період 2018-2019 рр., зокрема скаржниця оскаржила вимогу податкового органу про сплату боргу зі сплати ЄСВ № Ф-275319-17 у розмірі 21 030, 90 грн., нарахованих з 19.04.2018 по 19.04.2019.

29.1. З наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанові від 05.12.2019 у справі № 640/12252/19 вбачається, що Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 640/12252/19, надаючи вимогам податкового органу та наявним матеріалам справи, зазначив, що законодавець розрізняє платників ЄСВ як роботодавців, ФОП, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тому для правильного стягнення ЄСВ необхідною умовою є встановлення, чи належить до зазначених категорій позивач.

29.2. Разом з тим, встановивши на підставі довідок від 04.07.2019 вих. № 46 та форми ОК-7, виданої Пенсійним фондом України, наявність у позивачки статусу найманого працівника, адміністративні суди у справі № 640/12252/19 дійшли висновку, що в розумінні положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) та пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 ПК України платником ЄСВ відносно ОСОБА_1 є роботодавець - ТОВ "Станицький, Санін та партнери". Тому суди дійшли висновку, що доводи податкового органу про необхідність нарахування позивачу додатково ЄСВ є безпідставними.

29.3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 640/12252/19, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, набрало законної сили 07.10.2019 та наявне у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

29.4. З огляду на встановлені у зазначених рішенням обставинах та положення частини четвертої статті 75 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог податкового органу за період з 19.04.2018 по 19.04.2019 на суму 21 030, 90 грн.

30. Колегія суддів звертає на необґрунтованість доводів скаржника, викладених у пункті 13.1. описової частини цієї постанови, оскільки відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції Закону, чинній на момент пред`явлення зазначеної вимоги боржнику) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

30.1. Отже, скасування вимоги про сплату боргу зі сплати ЄСВ № Ф-275319-17 у розмірі 21 030, 90 грн. в судовому порядку звільняє боржника від сплати такої недоїмки незалежно від здійснення у податковим органом обліку (наявності у реєстрах) такої заборгованості по ЄСВ.

30.2. Водночас колегія суддів, з огляду на зміст статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звертає увагу, що податковий орган не позбавлений права звернутись до роботодавця боржника з вимогою про сплату несплаченого ЄСВ у випадку виявлення таких обставин.

30.3. Такі висновки узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 908/981/17.

31. Також судами встановлено, що за наявними записами у трудовій книжці боржника, ОСОБА_1 з 01.08.2012 по 05.10.2021 працювала у ТОВ "АК "Станицький, Санін та партнери", тобто і після 19.04.2019 продовжувала перебувати у статусі найманого працівника у період, за який контролюючим органом нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на суму 17 857, 84 грн.

31.1. Зазначені обставини скаржником у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76- 77 ГПК України не спростовано, докази отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально в матеріалах справи відсутні.

31.2. Водночас висновок апеляційного суду про те, що необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску, є обґрунтованими, а зазначена апеляційним судом практика адміністративних судів в зазначеній частині є релевантною щодо доводів скаржника у цій справі.

31.3. Отже, враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, про те, що ОСОБА_1 з 01.08.2012 по 05.10.2021 працювала у ТОВ "АК "Станицький, Санін та партнери" як найманий працівник, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій у цій справі щодо того, що слід відмовити Головному управлінню ДПС у місті Києві у визнанні заявлених кредиторських вимог на загальну суму 38 888, 74 грн., які виникли, на переконання скаржника, у зв`язку із несплатою сум ЄСВ.

32. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги (пункти 13 - 13.1. описової частини цієї постанови) не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами касаційного провадження

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

34. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

36. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.