925/1372/21 Про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - 20.06.2023 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг",

2) Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

про визнання недійсним договору.

У судовому засіданні взяли участь: позивач - Лиска С. В., представник позивача - Лисак О. О., представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" - Пінчук О. С. та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" - Заплішна О. Д.

1. Короткий зміст заяви

1.1. У жовтні 2021 року фізична особа-підприємець Лисак Світлана Василівна (далі - ФОП Лисак С. В. та/або позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг") та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04.03.2021 № GL22N019274/11.

1.2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

1.3. 07.07.2022 від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

1.4. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.07.2022 заяву ФОП Лисак С. В. про залишення позову без розгляду задоволено; залишено без розгляду позовну заяву ФОП Лисак С. В. до ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" та ПАТ "Фідобанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04.03.2021 № GL22N019274/11.

1.5. У подальшому, на адресу місцевого господарського суду надійшла заява адвоката Грекової Л. В., в якій адвокат просить суд стягнути з ФОП Лисак С. В. на користь ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500,00 грн.

1.6. Додатковою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2022 у справі № 925/1372/21 (суддя Боровик С. С.) заяву адвоката Грекової Л. В. про компенсацію витрат на правничу допомогу задоволено; стягнуто з ФОП Лисак С. В. на користь ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" 20 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.7. Північний апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.10.2022, постановою від 07.02.2023 (Ткаченко Б. О. - головуючий, судді Зубець Л. П., Гаврилюк О. М.) додаткову ухвалу скасував, виклав резолютивну частину в наступній редакції: "Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" про компенсацію витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ФОП Лисак С. В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу". Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ФОП Лисак С. В.

1.8. 14.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ФОП Лисак С. В. про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила суд ухвалити додаткове рішення про відшкодування позивачу частини судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, здійснених позивачем (апелянтом) у сумі 16 080 грн, які покласти на обидві сторони пропорційно розміру - задоволених вимог апеляційної скарги.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 925/1372/21 (Ткаченко Б. О. - головуючий, судді Суліма В. В., Гаврилюк О. М.) заяву ФОП Лисак С. В. задоволено частково; стягнути в рівних частинах з ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" та ПАТ "Фідобанк" на користь ФОП Лисак С. В. 3 595,08 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

2.2. Частково задовольняючи заяву апеляційний господарський суд виходив з того, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (відповідачі в даному випадку) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат, проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі не скористались своїм правом на подання заперечень щодо розміру адвокатських послуг.

Водночас, дослідивши акт виконаних робіт, колегія суддів зазначила, що у пункті 1 даного акта вказано: складання договору з клієнтом, сума вартості виконаної роботи 1 340,00 грн, проте, колегія суддів наголосила на тому, що факт надання правової допомоги виникає з моменту підписання відповідного договору, а тому складання такого договору не може включатися до переліку наданих послуг за актом, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви в цій частині. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу позивача було задоволено частково, а також враховуючи те, що заявником доведено понесення витрат на правову допомогу, а в свою чергу, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами підстав для зменшення розміру таких витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заява ФОП Лисак С. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/1372/21 підлягає частковому задоволенню в сумі 3 595,08 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 925/1372/21, ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП Лисак С. В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції повністю.

3.2. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення статті 175 ГПК України. Крім цього, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що справа по суті не розглядалася, адвокат позивача участі у судових засіданнях жодного разу не приймав, у документах, поданих до суду позивачем, відсутні підпис та прізвище адвоката.

Скаржник також посилаючись на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 та від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19 акцентує увагу на порушенні судом апеляційної інстанції положень статей 73, 80, 126, 129 ГПК України шляхом не направлення сторонам у справі копій документів, які підтверджують понесені позивачем витрати (копій договору, акта виконаних робіт, квитанції, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" ФОП Лисак С. В., зокрема, просить касаційну скаргу залишити без задоволення; судовий збір за подачу апеляційної і касаційних скарг стягнути із відповідачів у солідарному співвідношенні, на користь держави.

3.4. ПАТ "Фідобанк" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" просить її задовольнити, додаткову постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні заяви ФОП Лисак С. В. про стягнення витрат на правничу допомогу.

3.5. Не погоджуючись із додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 925/1372/21, ПАТ "Фідобанк" також звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення заяви ФОП Лисак С. В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції повністю.

3.6. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення частини 5 статті 130 ГПК України. Так, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 18.11.2023 у справі № 905/458/21, від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 та додаткових ухвалах від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, від 12.07.2021 у справі № 903/254/20 скаржник звертає увагу на те, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Отже, при вирішенні питання розподілу судових витрат у цій справі, слід враховувати те, що позов було залишено без розгляду, а, отже без прийняття рішення суду по суті спору.

Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною, про що Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду виснував у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21.

З врахуванням наведеного у сукупності вбачається, що у ФОП Лисак С.В. у справі № 925/1372/21 відсутнє право на відшкодування витрат на правничу допомогу, у зв`язку із залишення позову без розгляду.

Відповідно і витрати на правничу допомогу у суді апеляційної та касаційної інстанції не підлягають присудженню на користь позивача, оскільки рішення по суті спору у справі не ухвалювалось.

3.7. ФОП Лисак С. В. надала на адресу Верховного Суду клопотання про залишення без розгляду касаційної скарги ПАТ "Фідобанк", мотивуючи наведену заяву тим, що ПАТ "Фідобанк" не дотрималося вимог статті 291 ГПК України і до цього часу ФОП Лисак С.В. не отримала копії касаційної скарги і доданих до них документів.

3.8. ФОП Лисак С. В. також надала на адресу суду Верховного Суду відзив у якому просить касаційні скарги відповідачів залишити без задоволення, визнати відсутність необґрунтованих дій позивача у справі № 925/1372/21, прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні вимог відповідачів щодо відшкодування з позивача на їх користь витрат на правничу допомогу.

4. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 907/418/21, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 3 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як зазначалося вище, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті ГПК України (1798-12) під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

З наведених висновків слідує, що у випадку, коли під час укладення договору про надання правової допомоги сторони узгодили адвокатський гонорар у виді фіксованого розміру, відсутній обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У той же час, за наявності відповідного клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Суд має оцінити чи відповідні витрати є реальними, розумними, фактичними та неминучими, а сам їх розмір обґрунтованим. Саме застосовуючи відповідні критерії, Суд може дійти висновку у якому розмірі необхідно покласти на іншу сторону відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як слідує із матеріалів справи, ФОП Лисак С. В. просила стягнути пропорційно з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суду апеляційної інстанції у сумі 16 080,00 грн.

З оскарженої додаткової постанови вбачається, що апеляційний господарський суд, розглядаючи заяву ФОП Лисак С. В. вказав на те, що позивачем до матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції по оскарженню додаткової ухвали у справі № 925/1372/21 (далі - договір). Відповідно до пункту 3.1 вищезазначеного договору за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2. договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 16 080,00 грн. Також у матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 31.10.2022 на суму 16 080,00 грн, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (відповідачі в даному випадку) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат, проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачі не скористались своїм правом на подання заперечень щодо розміру адвокатських послуг.

Дослідивши акт виконаних робіт, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в пункті 1 даного акта вказано: складання договору з клієнтом, сума вартості виконаної роботи 1 340,00 грн, проте, суд правомірно виходив з того, що факт надання правової допомоги виникає з моменту підписання відповідного договору, а тому складання такого договору не може включатися до переліку наданих послуг за актом. Відтак відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви позивача в цій частині є правомірною та обґрунтованою.

У справі, що розглядається, вирішуючи питання, чи є розмір заявлених витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, апеляційний господарський суд ураховуючи те, що апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а також враховуючи те, що заявником доведено понесення витрат на правову допомогу, а в свою чергу, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами підстав для зменшення розміру таких витрат, дійшов цілком правомірного висновку про те, що заява ФОП Лисак С. В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/1372/21 підлягає частковому задоволенню в сумі 3 595,08 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надав оцінку заявленій до відшкодування сумі витрат на професійну правничу допомогу, вказав у чому саме не вважає її співрозмірною та справедливою. Тобто судом надано оцінку характеру заявлених витрат на професійну правничу допомогу і визначено як саме вони співвідносяться із діями представника позивача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. З наведеного слідує, що така оцінка фактично здійснена у межах критеріїв реальності (щодо дійсності та необхідності витрат), а також неминучості крізь призму справедливості для покладення їх на відповідачів. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд вказав мотиви з яких вирішив частково задовольнити заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а додаткова оцінка та переоцінка зазначеної заяви не входить до повноважень Верховного Суду, зазначених у статті 300 ГПК України. У зв`язку із цим, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку клопотанню позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а доводи скаржників щодо допущення апеляційним господарським судом порушень норм процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування додаткової постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі№ 925/1372/21.

4.3. При цьому посилання ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" на порушення положень статті 175 ГПК України колегією суддів відхиляються, адже такі доводи викладено в контексті неправомірності прийняття ухвали Господарського суду Черкаської області від 27.07.2022 у справі № 925/1372/21 (про залишення позову без розгляду), яка наразі не є предметом касаційного перегляду.

4.4. Щодо посилань ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 та від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19 та відповідно порушення положень статей 73, 80, 126, 129 ГПК України шляхом не направлення сторонам у цій справі копій документів, що мають підтверджувати понесені позивачем витрати, колегія суддів зазначає про таке.

Так відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали цієї справи, докази понесених судових витрат, а саме копії квитанції від 31.10.2022 на суму 16 080, 00 грн, договору про надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції від 28.10.2022, акта виконаних робіт від 31.10.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю додано позивачем до апеляційної скарги на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області, копію якої разом з додатками направлено на адресу відповідачів, у тому числі ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", що підтверджується фіскальним чеком від 12.12.2022, накладною від 12.12.2022 та описом вкладення у цінний лист від 12.12.2022, які містяться в матеріалах справи (том 2 а.с. 33, 34, 35). Отже докази понесених судових витрат направлено, зокрема, ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" у строки визначені частиною 8 статті 129 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі, що спростовує наведені вище доводи товариства про не правлення таких доказів.

4.5. Посилання ПАТ "Фідобанк" на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 5 статті 130 ГПК України та правові позиції, викладені Верховного Суду у постановах від 18.11.2023 у справі № 905/458/21, від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 та додаткових ухвалах від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, від 12.07.2021 у справі № 903/254/20 щодо застосування цієї норми процесуального права колегію суддів відхиляються, оскільки розглядаючи заяву позивача та ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову суд апеляційної інстанції керувався положеннями статті 129 ГПК України, при цьому положення частини 5 статті 130 ГПК України застосовано не було. Загалом положення частини 5 статті 130 ГПК України застосуванню не підлягали, оскільки вони визначають право відповідача на звернення до суду з вимогою про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Проте, апеляційний господарський суд у цьому разі розглядав заяву позивача про розподіл судових витрат понесених останнім за наслідками розгляду та часткового задоволення його апеляційної скарги.

4.6. Клопотання ФОП Лисак С. В. про залишення касаційної скарги ПАТ "Фідобанк" без розгляду колегією суддів відхиляються, оскільки положення чинного ГПК України (1798-12) не містять застережень щодо обов`язку та права суду на залишення касаційної скарги у разі недодержання скаржником положень 291 ГПК України (1798-12) . При цьому положення ГПК України (1798-12) взагалі не визначають будь-яких правових наслідків для скаржника у разі не надсилання іншим учасникам справи копі касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.