904/2470/22 Про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) розірваним - 20.06.2023 Прийняття

1.1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ." (далі - ТОВ "МІГ.") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Набоки Леонори Василівни (далі - ФОП Набока Л. В.) про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення відбулася пожежа, в результаті якої було пошкоджено орендоване приміщення та подальше користування ним стало неможливим, і це позбавило позивача права на реалізацію його комерційних цілей. При цьому позивач звертався до відповідача з метою розірвати договір оренди нежитлового приміщення, проте відповідач відмовився розірвати цей договір, чим, на думку позивача, порушив його права.

1.3. У жовтні 2022 року ФОП Набока Л. В. звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до ТОВ "МІГ." про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних.

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "МІГ." зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 904/2470/22, відмовлено у повному обсязі в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "МІГ." до ФОП Набоки Л. В. про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022.

Частково задоволено зустрічні позовні вимоги ФОП Набоки Л. В. до ТОВ "МІГ." про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних. Стягнуто з ТОВ "МІГ." на користь ФОП Набоки Л. В. 60 526,72 грн - основного боргу, 374,22 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних. У решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

2.2. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом первісного позову в цій справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що ТОВ "МІГ." фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в цьому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання. Таким чином, за висновком судів, цей спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Крім того, суди встановили, що ТОВ "МІГ." не надало доказів, які би свідчили про розірвання договору оренди нежитлового приміщення в односторонньому порядку. Долучена ТОВ "МІГ." угода про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, за висновком судів, свідчить про те, що ТОВ "МІГ." пропонувало розірвати договір оренди нежитлового приміщення за згодою сторін, проте таку згоду від ФОП Набоки Л. В. не отримало. Водночас господарські суди встановили, що ТОВ "МІГ." не реалізувало право розірвати договір оренди нежитлового приміщення в односторонньому порядку.

2.3. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "МІГ." не надало доказів виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів на загальну суму 59 400,00 грн та витрат за нараховані комунальні послуги на загальну суму 1 126,72 грн. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "МІГ." основної заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений ФОП Набокою Л. В., встановили, що такий розрахунок є правильним, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "МІГ." 3 % річних в сумі 312,12 грн та інфляційних втрат в сумі 588,11 грн.

Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок пені, здійснений ФОП Набокою Л. В., встановили, що в цьому розрахунку необґрунтовано нараховано пеню на заборгованість з компенсації комунальних нарахувань за період з 13.08.2022 до 30.09.2022 на суму 5,52 грн, оскільки умовами договору оренди нежитлового приміщення не передбачено відповідних умов щодо нарахування пені за порушення зобов`язання зі сплати компенсації комунальних нарахувань. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з ТОВ "МІГ." пені в сумі 374,22 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/2470/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "МІГ." з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "МІГ." зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "МІГ.", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 607, 617, 652, 762 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, від 20.02.2018 у справі № 910/5645/17 та постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 у справі № 5023/5132/12.

3.4. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно та неправильно встановили фактичні обставини справи.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.07.2021 між ТОВ "МІГ." (орендар) та ФОП Набокою Л. В. (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення.

4.2. Відповідно до пункту 1.1.1 договору оренди нежитлового приміщення орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування для реалізації своїх комерційних цілей приміщення, розташовані в нежитловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпровське шосе, 20/18.

4.3. Пунктом 1.1.2 договору оренди нежитлового приміщення визначено, що будівля (приміщення) має такі характеристики: загальна площа приміщень, що здаються в оренду, - 107 м2, включаючи підсобне приміщення - 1,5 м2; автономне опалення; електрика (220 і 380 вольт); газ; вода; каналізація; телефон (номер телефону); частина окремого будинку складу, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпровське шосе 20/26, площею 130 м2.

4.4. Розділом 2 договору оренди нежитлового приміщення передбачено, що приміщення, які здаються в оренду, надаються орендарю для розміщення офісу та використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів.

4.5. Відповідно до пункту 4.1 договору оренди нежитлового приміщення майно, що здається в оренду, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 2-х днів з моменту укладення цього договору.

4.6. Передача приміщень та майна, що здаються в оренду, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу такої оренди (пункт 4.3 договору оренди нежитлового приміщення).

4.7. Термін оренди 3 роки з дати підписання сторонами акта приймання-передачі орендарем об`єкта оренди (пункт 8.1 договору оренди нежитлового приміщення).

4.8. У пункті 9.1 договору оренди нежитлового приміщення сторони визначили, що цей договір підлягає односторонньому розірванню з обов`язковим повідомленням іншої сторони про це рішення у письмовій формі не пізніше 1 (одного) місяця.

4.9. Пунктом 9.2 договору оренди нежитлового приміщення встановлено, що договір може бути розірваний орендодавцем в терміновому порядку, без попереднього повідомлення про це, у разі невиконання зобов`язань за цим договором.

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта прийому-передачі від 01.07.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення - частину будівлі площею 2,8 м2, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпровське шосе, 20/18 та Дніпровське шосе, 20/26 площею 130 м2.

4.11. Господарські суди також встановили, що ТОВ "МІГ.", звертаючись з позовом зазначало, що 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18, відбулася пожежа, на підтвердження чого ТОВ "МІГ." надало акт про пожежу від 07.04.2022.

4.12. Крім того, ТОВ "МІГ." зазначало, що в результаті цієї події було пошкоджено орендоване приміщення, що позбавило ТОВ "МІГ." можливості реалізації його комерційних цілей, оскільки приміщення передавалися саме для використання його під склад для зберігання будівельних матеріалів. ТОВ "МІГ." також зазначало, що така обставина позбавила його того, на що воно розраховувало при укладенні договору оренди нежитлового приміщення.

4.13. З урахуванням викладених обставин ТОВ "МІГ." 16.06.2022 на адресу ФОП Набоки Л. В. надіслало повідомлення та угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення.

4.14. ФОП Набока Л. В. у відповіді від 05.07.2022 № 168/88 відмовила в розірванні договору оренди нежитлового приміщення на запропонованих ТОВ "МІГ." умовах.

4.15. З огляду на викладене ТОВ "МІГ.", вважаючи, що відмова ФОП Набоки Л. В. розірвати договір оренди нежитлового приміщення порушує його права, звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022.

4.16. Крім того, ФОП Набока Л. В., вважаючи, що ТОВ "МІГ." неналежно виконує свої зобов`язання за договором оренди нежитлової будівлі в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ "МІГ.", дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

Щодо первісних позовних вимог ТОВ "МІГ."

5.3. Предметом первісного позову в цій справі є вимоги ТОВ "МІГ." до ФОП Набоки Л. В. про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022.

5.4. Підставою позовних вимог є незаконна, на думку ТОВ "МІГ.", відмова ФОП Набоки Л. В. розірвати договір оренди нежитлового приміщення, і така відмова, як вважає ТОВ "МІГ.", порушує його права.

5.5. Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.

5.6. За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.7. Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.8. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.9. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.10. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.11. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.12. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

5.13. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.14. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

5.15. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

5.16. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.17. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом первісного позову в цій справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення розірваним з 07.04.2022. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що ТОВ "МІГ." фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в цьому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання. Таким чином, за висновком судів, цей спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

5.18. ТОВ "МІГ." не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою. ТОВ "МІГ.", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 607, 617, 652 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 та постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 у справі № 5023/5132/12.

5.20. Постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фізичної особи - підприємця Пустовіта Григорія Олександровича, Фізичної особи - підприємця Пустовіта Павла Олександровича до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення 4 015 650,40 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про те, що: "однак наведеним поясненням скаржника та доказам, які подавалися на підтвердження надсилання додаткових повідомлень про відмову від договору оренди, господарськими судами в порушення ст. 86 ГПК України, яка зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, оцінки не надано".

5.21. Колегія суддів, перевіривши та надавши оцінку цим доводам скаржника, зазначає таке.

5.22. ТОВ "МІГ.", звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права у цій справі, обрало спосіб захисту свого права шляхом визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 розірваним з 07.04.2022.

5.23. Верховний Суд зазначає, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

5.24 Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі № 910/2495/18 зазначив, що вимога про розірвання договору з конкретної дати, яка минула до звернення з позовом, не відповідає положенням частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою договір вважається розірваним з дня набрання чинності рішенням суду. Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/6968/16, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19.

5.25. За таких обставин оскаржувані судові рішення в цій справі в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, на які посилається скаржник, оскільки господарські суди відмовили у задоволенні первісних позовних вимог саме з підстав обрання способу захисту, який не відповідає змісту порушеного права та не забезпечить його поновлення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

5.26. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника про неврахування господарськими судами висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 у справі № 5023/5132/12, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.27. Отже, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в зазначеній частині з цих підстав.

Щодо зустрічних позовних вимог ФОП Набоки Л. В.

5.28. Предметом зустрічного позову в цій справі є вимоги ФОП Набоки Л. В. до ТОВ "МІГ." про стягнення 60 526,72 грн - заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, 379,74 грн - пені, 588,11 грн - інфляційних втрат, 312,12 грн - 3 % річних.

5.29. Підставою зустрічних позовних вимог є неналежне, на думку ФОП Набоки Л. В., виконання ТОВ "МІГ." своїх зобов`язань за договором оренди нежитлової будівлі в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

5.30. Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "МІГ." не надало доказів виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів на загальну суму 59 400,00 грн та витрат за нараховані комунальні послуги за на загальну суму 1 126,72 грн. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "МІГ." основної заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений ФОП Набокою Л. В., встановили, що такий розрахунок є правильним, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "МІГ." 3 % річних в сумі 312,12 грн та інфляційних втрат в сумі 588,11 грн. Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок пені, здійснений ФОП Набокою Л. В., встановили, що в цьому розрахунку необґрунтовано нараховано пеню на заборгованість з компенсації комунальних нарахувань за період з 13.08.2022 до 30.09.2022 на суму 5,52 грн, оскільки умовами договору оренди нежитлового приміщення не передбачено відповідних умов щодо нарахування пені за порушення зобов`язання зі сплати компенсації комунальних нарахувань. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з ТОВ "МІГ." пені в сумі 374,22 грн.

5.31. ТОВ "МІГ." не погоджується з такими висновками господарських судів та вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в зазначеній частині, неправильно застосували положення статті 762 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/5645/17.

5.32. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно та неправильно встановили фактичні обставини справи. Скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, не взяли до уваги той факт, що ТОВ "МІГ." не користується орендованим приміщенням у зв`язку з пожежею.

5.33. Колегія суддів, перевіривши та надавши оцінку цим доводам, зазначає таке.

5.34. Постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/5645/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія 488" про стягнення 15 486,64 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"Враховуючи те, що ТОВ "Софія 488" як наймач був позбавлений, починаючи із 08.12.2015, можливості користуватися орендованим майном через обставини, за які він не відповідає, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновки, що відповідач звільняється від орендних платежів за весь час неможливості такого користування. Нарахування позивачем орендної плати в розмірі 12 976,27 грн та 1 765,54 грн компенсації витрат підприємства суперечить положенням ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Разом з тим, місцевий господарський суд не дослідив вказані вище обставини справи і, як наслідок, неправомірно зробив висновки про те, що у ТОВ "Софія 488" є заборгованість за договором від 10.11.2015 № 490-1 зі сплати орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про зволікання відповідача з визначенням виду ремонтних робіт, які необхідно провести, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки чинним законодавством та договором від 10.11.2015 № 490-1 на ТОВ "Софія 488" не покладено зобов`язання визначити такий перелік та здійснити ремонтно-відновлювані роботи. З урахуванням відсутності вини відповідача щодо пошкодження орендованого майна, власник повинен привести спірне приміщення у стан, що буде придатний для подальшого використання орендарем".

Однак наведеним поясненням скаржника та доказам, які подавалися на підтвердження надсилання додаткових повідомлень про відмову від договору оренди, господарськими судами в порушення ст. 86 ГПК України, яка зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, оцінки не надано".

5.35. З урахуванням доводів скаржника колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.36. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.37. Частиною 1 статті 529 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.38. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

5.39. Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

5.40. Колегія суддів враховує, що в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

5.41. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20.

5.42. Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

5.43. Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

5.44. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

5.45. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

5.46. Водночас скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, не взяли до уваги той факт, що ТОВ "МІГ." не користується орендованим приміщенням у зв`язку з пожежею.

5.47. При цьому господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи констатували, що ТОВ "МІГ.", звертаючись з позовом, зазначало, що 07.04.2022 за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18, відбулася пожежа, на підтвердження чого ТОВ "МІГ." надало акт про пожежу від 07.04.2022. За доводами ТОВ "МІГ.", в результаті цієї події було пошкоджено орендоване приміщення, що позбавило ТОВ "МІГ." можливості реалізації його комерційних цілей, оскільки приміщення передавалися саме для використання їх під склад для зберігання будівельних матеріалів. ТОВ "МІГ." також зазначало, що така обставина позбавила його того, на що воно розраховувало при укладенні оренди нежитлового приміщення.

5.48. Разом з тим господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на відсутність доказів виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення, не встановили наявності або відсутності підстав для звільнення від такої плати з урахуванням обставин, на які посилалося ТОВ "МІГ.", а також не врахували наведених правових висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.49. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.50. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.51. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.52. З урахуванням правових висновків Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог є обґрунтованими.

5.53. Разом з тим Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо наявності або відсутності підстав для звільнення ТОВ "МІГ." від сплати орендних платежів за відповідний період, а тому під час нового розгляду справи за зустрічним позовом ФОП Набоки Л. В. до ТОВ "МІГ." місцевому господарському суду необхідно встановити можливість або неможливість використання орендарем майна у відповідний період та розглянути цю справу по суті заявлених зустрічних позовних вимог з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, в частині зустрічного позову.

5.54. Водночас не можуть бути взяті до уваги доводи ТОВ "МІГ." щодо подання до господарського суду першої інстанції додаткових доказів, оскільки матеріали справи свідчать про те, що такі докази були подані з порушенням строку, встановленого судом, без клопотання про продовження строку, а тому місцевий господарський суд в ухвалі від 20.12.2022 дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття доказів, долучених до письмових пояснень.

5.55. Зважаючи на викладене касаційну скаргу ТОВ "МІГ." належить задовольнити частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/2470/22 скасувати в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог, а справу № 904/2470/22 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог, а справу № 904/2470/22 в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в частині первісного позову в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Розподіл судових витрат в частині зустрічного позову судом касаційної інстанції не здійснюється, оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ." задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі № 904/2470/22 скасувати в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог, справу № 904/2470/22 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.