922/4169/19 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 20.06.2023 Прийняття

1.1. У грудні 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи - підприємця Каруни Олексія Олександровича (далі - ФОП Каруна О. О.), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про:

- визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 62 додатку до цього рішення;

- визнання недійсним договору від 17.09.2018 № 5633-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень 2-го поверху № 52, 53 у нежитловій будівлі літ "А-2", площею 70,7 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлових приміщень 2-го поверху 7/100 місць спільного загального користування: приміщень № 54, 55, 56 в нежитловій будівлі літ. "А-2" площею 5,3 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 м2, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Каруною О. О.;

- витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень 2-го поверху № 52, 53 у нежитловій будівлі літ "А-2" площею 70,6 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлових приміщень 2-го поверху 7/100 місць спільного загального користування: приміщень № 54, 55, 56 в нежитловій будівлі літ. "А-2" площею 5,3 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 м2 та загальною вартістю 254 640,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". За доводами прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у справі № 922/4169/19 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Каруни О. О., Проценка О. В. про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у справі № 922/4169/19 в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

2.3. Постановою Верховного Суду від 18.03.2021 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у незміненій частині та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2020 у справі № 922/4169/19, а справу № 922/4169/19 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

2.4. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 922/4169/19, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Каруни О. О., ОСОБА_1 про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність.

2.5. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі № 922/4169/19, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.6. 01.05.2023 Верховним Судом було зареєстровано відзив ФОП Каруни О. О. на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, сформований 29.04.2023 в системі "Електронний суд". Оскільки відзив поданий з порушенням строку (на 1 день), який було встановлено Верховним Судом, ФОП Каруна О. О. просив поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що заявник тільки 21.04.2023 отримав ухвалу Верховного Суду від 10.04.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 922/4169/19, і це підтверджується поштовим конвертом з трек-номером 010161809533. З огляду на викладене, за доводами ФОП Каруни О. О., у заявника об`єктивно було недостатньо часу для підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу. Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки визнав доводи, викладені у цьому клопотанні, обґрунтованими.

2.7. За результатами перегляду справи № 922/4169/19 постановою Верховного Суду від 06.06.2023 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2022 залишено без змін.

3. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та позиція Верховного Суду

3.1. 12.06.2023 Верховним Судом зареєстровано заяву ФОП Каруни О. О., яка сформована 09.06.2023 в системі "Електронний суд", з додатками про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4169/19.

3.2. У цій заяві ФОП Каруна О. О. просить ухвалити додаткове рішення у справі № 922/4169/19, яким стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь заявника 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

3.3. Зазначена заява мотивована необхідністю вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 922/4169/19 у суді касаційної інстанції.

3.4. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

3.5. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

3.6. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

3.7. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

3.8. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

3.9. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

3.10. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

3.11. Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

3.13. При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

3.14. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

3.15. Верховний Суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 16.06.2023 у справі № 910/13813/21, постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/16979/12, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

3.16. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 903/900/21, від 23.02.2023 у справі № 906/781/21, від 02.02.2023 у справі № 915/606/21.

3.17. В судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2023, прокурор заявив усне клопотання про відмову в задоволенні заяви ФОП Каруни О. О про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4169/19.

3.18. Розглянувши заяву ФОП Каруни О. О. про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4169/19, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

3.19. Верховний Суд установив, що в матеріалах цієї справи міститься копія договору від 12.02.2020 № 1/2020 від 12.02.2020, укладеного між ФОП Каруною О. О. та адвокатом Рижковим І. П.

3.20. Згідно з пунктом 1.1 договору клієнт надає завдання, а адвокат зобов`язується відповідно до завдань клієнта надавати йому за плату юридичні послуги та професійну правничу допомогу.

3.21. Пунктами 3.6, 3.7 та 3.8 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 21.07.2022 передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом приймання передачі наданих послуг. Підставою для сплати гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар протягом 5 банківських днів з дня підписання ним акта приймання-передачі наданих послуг.

3.22. Згідно із завданням від 22.04.2023 № 5 на виконання підпункту 2.4.2 пункту 2.4 пункту 2 договору в редакції додаткової угоди від 21.07.2022 № 1 клієнт доручив, а адвокат прийняв до виконання таке завдання: підготувати та подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника керівника прокуратури Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2022 у справі № 922/4169/19 та здійснити весь комплекс дій із представництва клієнта у Верховому Суді.

3.23. 22.04.2023 між адвокатом та клієнтом підписано додаткову угоду № 3 до договору, в пункті 2 якої сторони дійшли згоди та встановили фіксований розмір гонорару адвоката за виконання завдання № 5, що складає 6 000,00 грн, та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, за завданням № 5.

3.24. Отже, Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку сторони домовилися про фіксований розмір гонорару адвоката.

3.25. Розглядаючи заяву ФОП Каруни О. О. про ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

3.26. Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 Цивільного кодексу України.

3.27. Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

3.28. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Зазначені форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

3.29. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

3.30. Верховний Суд встановив, що 07.06.2023 сторони договору підписали акт № 5 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до якого загальний розмір витрат клієнта на професійну правничу допомогу у справі № 922/4169/19 під час розгляду справи у Верховному Суді становить 6000,00 грн. Сторони договору погодили, що адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги:

- підготовка відзиву на касаційну скаргу від 16.03.2023 у справі № 922/4169/19, яка включала ознайомлення зі змістом і вимогами касаційної скарги заступника керівника прокуратури Харківської області, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та складання тексту відзиву на касаційну скаргу (витрачено 8 годин);

- виїзд 16.05.2023 до будівлі Східного апеляційного господарського суду для участі у призначеному на 16.05.2023 о 13:00 у Верховому Суді судовому засіданні у справі № 922/4169/19 в режимі відеоконференції (витрачено 1 годину);

- представництво ФОП Каруни О. О. 06.06.2023 в судовому засіданні у справі № 922/4169/19 у Верховому Суді в режимі відеоконференції, включаючи час проїзду з робочого місця до будівлі суду, очікування судового засідання та безпосередньо участь у засіданні (витрачено 3 години).

3.31. Крім того, Верховний Суд встановив, що факт оплати наданих послуг підтверджується квитанцією від 08.06.2023.

3.32. За таких обставин, проаналізувавши документи, які додані до заяви ФОП Каруни О. О. про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4169/19, Верховний Суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, та такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат, а доводи прокурора не спростовують наведеного.

3.33. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Фізичної особи - підприємця Каруни Олексія Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Фізичної особи - підприємця Каруни Олексія Олександровича 6 000,00 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 922/4169/19 у суді касаційної інстанції.