911/3223/21 Про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди водного об`єкта та земельної ділянки водного фонду і зобов`язання повернути земельну ділянку - 20.06.2023 Прийняття

1. Перший заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Київська ОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1, Білоцерківська РДА) та фізичної особи-підприємця Цуканової Ірини Миколаївни (далі - відповідач-2, ФОП Цурканова І. М.) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006, шляхом: визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду № 106 від 16.12.2011, укладеного між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І. М.; зобов`язання ФОП Цуканової І. М. повернути на користь держави в особі Київської ОДА земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006, площею 67,4057 га.

2. Позовні вимоги обґрунтовані прокурором безпідставним створенням відповідачами перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою, оскільки розпорядження від 15.11.2011 № 869 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі - підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" було прийнято Білоцерківською РДА, а на його підставі був укладений договір оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 № 106 між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І. М. всупереч положенням Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Земельного кодексу України (2768-14) ( ЗК України (2768-14) ), Водного кодексу України (213/95-ВР) (ВК України), інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття та укладення, а також за відсутності відповідних повноважень.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з наступного:

- станом на момент звернення (29.10.2021) прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА до Господарського суду Київської області із даним позовом у позивача - Київської ОДА відсутнє було повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою;

- позивач - Київська ОДА не була фактичним володільцем спірної земельної ділянки як до та і станом на момент подачі прокурором в його інтересах до відповідачів даного негаторного позову і не є такою станом на момент розгляду справи, то відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у відповідності до статті 391 ЦК України, і відповідно задоволення позовних вимог прокурора в інтересах позивача не призведе до поновлення прав останнього, відновлення прав володіння, користування або розпорядження саме позивачем спірною земельною ділянкою;

- за висновками судів, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

5. Крім того, додатковою підставою для відмови в позові суди зазначили те, що прокурор звернувся до суду із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення з моменту порушення свого права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 06.07.2022 і постанову від 08.02.2023 у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. У касаційній скарзі скаржник зазначає про ухвалення судами рішень з неправильним застосуванням частин другої, третьої статті 78, статті 125, частин другої, третьої статті 152, частини другої пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) , частини першої статті 2, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 256, частини першої статті 261, частини першої статті 317, статті 391 ЦК України, та без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 21.02.2018, від 21.02.2018 у справі № 61-5857св18, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц.

8. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 20.05.2014 у справі №64/366-10 та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) .

9. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до наступного:

- судами не взято до уваги, що на момент звернення прокурора з позовом право комунальної власності на спірну земельну ділянку водного фонду за Узинською міською радою не зареєстровано, а тому орган місцевого самоврядування, на території якого знаходить така земельна ділянка, не має права розпоряджатись нею, а отже позов правомірно подано в інтересах Київської ОДА;

- оскільки судами встановлено, що земельна ділянка передана в оренду ФОП Цукановій І. М. з порушенням норм законодавства, то ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки, тобто негаторний позов;

- висновки судів про початок відліку строку позовної давності є неправильними;

- звернення прокурора з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про повернення державі незаконно наданої в оренду земельної ділянки.

10. Окрім цього, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) і статті 391 ЦК України в частині висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача у справі - Київської ОДА.

Позиція інших учасників справи

11. ФОП Цуканова І. М. подала відзив на касаційну скаргу і пояснення, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

12. Також, Київською ОДА надані пояснення, відповідно до яких внаслідок набрання чинності з 27.05.2021 Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (1423-20) , остання не є розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 322048600:04:005:0006, яка належить до земель водного фонду.

13. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Рішенням Білоцерківської РДА від 15.11.2011 № 869 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду фізичній особі - підприємцю Цукановій Ірині Миколаївні для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області" вирішено, у тому числі: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду ФОП Цукановій І. М. для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області; надати в оренди земельну ділянку водного фонду ФОП Цукановій І. М. терміном на 43 роки загальною площею 67,4057 га, з них: водне зеркало - 54,1106 га, відкритті заболоченні землі - 3,4133 га, сіножаті - 9,8818 га для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, тощо.

15. 16.12.2011 між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І. М. було укладено договір № 106 оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду, згідно з умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремий водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду із всіма гідроспорудами загальною площею 67,4057 га, з них: водне дзеркало - 54,1106 га, відкритті заболоченні землі - 3,4133 га, сіножаті - 9,8818 га для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

16. Згідно з пунктом 2.1 договору орендна плата складається з плати за оренду земель водного фонду та плати за прибережну захисну смугу в загальній сумі 32 760,00 грн в рік, що становить не менше 4 % від середньої нормативно-грошової оцінки ріллі по Київській області у 2011 році, з них: орендна плата на прибережну захисну смугу 21 840,00 грн, орендна плата за водне дзеркало 10 920,00 грн в рік, яка перераховується до відповідних бюджетів.

17. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору земельна ділянка водного фонду передається в оренду для риборозведення.

18. За змістом пункту 3.2 договору умови експлуатації та використання об`єкта оренди здійснюється орендарем відповідно до статей 44, 47, 51, 77, 87, 88, 89, 95, 99 ВК України, статей 59, 60, 61, 99 ЗК України та статей 9, 38, 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища".

19. Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір укладено на 43 роки починаючи з дати його реєстрації.

20. 16.12.2011 між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І. М. підписано акт прийому-передачі земельної ділянки водного фонду, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 67,4057 га, в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області терміном на 43 роки; земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 67,4057 га належить до державної власності.

21. 23.03.2018 відповідним суб`єктом державної реєстрації на підставі договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 № 106, укладеного між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І. М., було проведено державну реєстрацію за ФОП Цукановою І. М. права оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер 3220484600:04:005:0006, загальною площею 67,4057 га, з них: водне дзеркало 54,1106 га, відкритті заболоченні землі - 3,4133 га, сіножаті - 9,8818 га для риборозведення в адміністративних межах Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 25395929 від 19.03.2018.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

22. Як уже зазначалося, звертаючись з позовом у цій справі, прокурор в інтересах держави в особі Київської ОДА просив суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006, шляхом: визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 № 106, укладеного між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І.М.; зобов`язання ФОП Цуканової І. М повернути на користь держави в особі Київської ОДА земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3220484600:04:005:0006, площею 67,4057 га.

23. Тобто позивачем у даному спорі за вказаним позовом прокурора виступає саме Київська ОДА.

24. Згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

25. Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

27. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

28. У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

29. Конституція України (254к/96-ВР) та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

30. Звертаючись до суду з заявленими у цій справі вимогами, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, зокрема, тим, що укладений між Білоцерківською РДА та ФОП Цукановою І. М. договір оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 16.12.2011 № 106 порушує права та законні інтереси Київської ОДА як розпорядника спірної земельної ділянки.

31. Так, Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (1423-20) , який набрав чинності 27.05.2021, доповнено розділ Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) пунктом 24, в якому зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

32. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

33. Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

34. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

35. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

36. Встановивши те, що згідно із змінами до земельного законодавства, які набрали чинності з 27.05.2021, у позивача (Київської ОДА) як на час подачі прокурором позову (29.10.2021), так і на час розгляду справи в суді першої інстанції, відсутнє право на розпорядження спірною земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про непорушення права останнього, за захистом якого звернувся прокурор у цій справі. Зазначене узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.11.2022 у справі № 130/1039/20, від 14.03.2023 у cправі № 918/809/21 щодо застосування пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) (колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків).

37. При цьому, доводи касаційної скарги про те, що станом час звернення прокурора з позовною заявою та під час судового розгляду цієї справи державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку водного фонду за Узинською міською радою відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) не відбулася, а відтак земельна ділянка не перейшла у комунальну власність і є державною власністю, не спростовують наведених вище висновків судів попередніх інстанцій про те, що Київська ОДА не є розпорядником спірної земельної ділянки, оскільки в силу імперативних положень абзацу 5 пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

38. Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого:

- станом на момент звернення (29.10.2021) прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА до суду з даним позовом, у позивача - Київської ОДА були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою;

- у спірному випадку захист права власності на підставі та у відповідності до статті 391 ЦК України, та як наслідок - задоволення позовних вимог прокурора в інтересах позивача не призведе до поновлення прав Київської ОДА, відновлення прав володіння, користування або розпорядження саме позивачем спірною земельною ділянкою.

39. Наведене у пункті 38 цієї постанови є самостійною і достатньою підставою для відмови судів у задоволенні позовних вимог, яку скаржник у касаційній скарзі належним чином не спростував з урахуванням передбачених процесуальним законом підстав касаційного оскарження.

40. Відтак, з урахуванням викладеного в пунктах 36-39 цієї постанови, а також враховуючи наведені вище висновки щодо самостійної підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для формування Верховним Судом висновків в частині застосування відповідних норм права у таких правовідносинах (пункт 10 цієї постанови).

41. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, викладено висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.

42. Ураховуючи наведене та зважаючи на відмову судів попередніх інстанцій у позові у зв`язку з непорушенням права позивача у справі - Київської ОДА, суди попередніх інстанцій помилково застосували відповідні положення про позовну давність, визнавши наслідки спливу якої також підставою для відмови в позовних вимогах.

43. Безвідносно до висновків суду касаційної інстанції про відсутність підстав для формування висновку, про який скаржник зазначає у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що всі інші аргументи скаржника, зокрема щодо ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права Київської ОДА як володільця / розпорядника земельної ділянки водного фонду, та непоширення позовної давності на вимоги щодо повернення такої земельної ділянки, з посиланням на відповідну практику Верховного Суду та визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження (постанови, на які в цій частині посилається скаржник, ухвалені за інших фактичних обставин та правового регулювання; скаржник, обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження не послався на справи, в яких Верховний Суд прийшов би до протилежних висновків ніж суди у цій справі (пункти 36-40 цієї постанови), а також власне Верховний Суд у справах, зазначених у пункті 36 цієї постанови; зазначені доводи не мають вирішального значення для правильного вирішення цієї справи (див. пункт 40 цієї постанови), не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, а тому ці доводи скаржника, зокрема, щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій в частині того, що розпорядником спірної земельної ділянки є Узинська міська рада (за відсутності відповідної реєстрації права комунальної власності), не можуть бути самостійною підставою для скасування судових рішень у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

44. Інші доводи касаційної скарги Суд відхиляє, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору та / або не підпадають під правове регулювання частини другої статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

45. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

46. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

47. З огляду на що, Верховний Суд погоджується з доводами ФОП Цуканової І.М., наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

50. Звертаючись із касаційною скаргою, прокурор, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.