927/149/22 Про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за вимогами кредиторів - 15.06.2023 Прийняття

1. ОСОБА_1 (далі - Кредитор) звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Яворина-Трейдінг" (далі - Боржник).

2. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.22 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 855165,00 грн основного боргу (4 черга), 24810,00 грн судового збору та 58500,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга), введено процедуру розпорядження майном Боржника.

3. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2022 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Стислий зміст заяви

4. Ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду із заявою №486-02-01-927/149 від 15.08.2022 про покладення на керівника Боржника солідарної відповідальності за вимогами кредиторів (далі - Заява).

5. Заява мотивована тим, що згідно з аналізом фінансово-господарської діяльності Боржника станом на 31.12.2021 Боржник перебував у стані неплатоспроможності, однак його керівник (власник) ОСОБА_2 у порушення вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) не звернулася до господарського суду в місячний строк із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Відповідно до витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 12.08.2019 керівником Боржника є ОСОБА_2 .

7. Загальна сума визнаних судом кредиторських вимог становить 938472,00 грн. Кредиторські вимоги ґрунтуються на невиконанні Боржником у встановлений законом строк (до 05.09.2020) зобов`язання щодо виплати Кредитору в повному обсязі вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №911/2778/19, яке набрало законної сили 15.12.2021.

8. За замовленням розпорядника майна Боржника ФОП Лихацькою Ю.В. здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства. Аналіз проведено згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361).

9. Майновий та фінансовий стан боржника проаналізовано за періоди з 01.01.2019 до 31.12.2021.

10. Відповідно до Звіту, затвердженого 20.07.2022 ФОП Лихацькою Ю.В. (далі - Звіт), за результатами проведеного аналізу складено висновки та рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства, а саме, що:

- від`ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства;

- фінансовий стан боржника характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливо не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;

- не виявлено ознак фіктивного банкрутства;

- вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки аналіз фінансової звітності Боржника показав, що станом на 31.12.2021 відбулись значні зміни показників забезпечення зобов`язання боржника всіма його активами, забезпечення зобов`язання боржника його оборотними активами та розміру чистих активів - у бік зменшення. Також керівними особами товариства було здійснено відчуження необоротних активів та не було вчинено дій, спрямованих для здійснення дебіторської заборгованості;

- вбачаються ознаки дій з приховування банкрутства, оскільки під час проведення аналізу встановлено подання товариством в бухгалтерському балансі недостовірних відомостей про кредиторську заборгованість (у фінансовій звітності станом на 31.12.2021 відсутня інформація щодо наявної кредиторської заборгованості у товариства перед кредитором ОСОБА_1, яка становить 855162,36 грн);

- відсутність власних оборотних засобів свідчить про неможливість погашення поточних боргів, задоволення поточних зобов`язань;

- задоволення вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

11. У звіті зазначено, зокрема, що згідно з результатами аналізу балансу ліквідності за весь аналізований період коефіцієнт поточної ліквідності має значення менше за його нормативне значення, тобто у товариства відсутні наявні оборотні активи для задоволення поточних зобов`язань.

12. За інформацією, наданою реєстраційними органами, за Боржником не зареєстровано рухоме чи нерухоме майно.

13. Керівник Боржника ОСОБА_2 у відповідні періоди виконання нею повноважень не зверталася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Докази надсилання керівником засновникам (учасникам) Боржника відомостей щодо наявності ознак банкрутства у матеріалах справи відсутні.

14. Під час процедури розпорядження майном на запити розпорядника майна Боржника ОСОБА_2 не надала жодної інформації та копій фінансової звітності Боржника, а під час ліквідаційної процедури не виконала вимоги частини 2 статті 59 КУзПБ та постанови Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2022.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2023, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023, Заяву задоволено, покладено на ОСОБА_2 солідарну відповідальність за незадоволення вимог Кредитора у справі про банкрутство Боржника.

16. Суди дійшли висновку про обґрунтованість Заяви з огляду на те, що керівник Боржника не звернувся до суду в місячний строк із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство при тому, що до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника Кредитор уже мав ознаки загрози неплатоспроможності. Суди врахували відсутність доказів ініціювання покращення фінансового стану Боржника, наявність ознак доведення Боржника до банкрутства та дій з приховування банкрутства.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

17. ОСОБА_2 (далі - Скаржник) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні Заяви.

18. Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

19. Скаржник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 06.10.2022 у справі №903/988/20, щодо застосування положень абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.

20. Скаржник наголошує, що суди не надали належної оцінки його аргументам, зокрема щодо вжиття заходів задля покращення фінансового стану Боржника, та залишили поза увагою, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/2778/19, за яким сума вимог Кредитора набула ознак безспірності, у Боржника були відсутні зобов`язання, строк яких настав, перед іншими кредиторами, а отже відсутність у Скаржника обов`язку звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

21. Також Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи порушили норми процесуального права, встановили обставини, що мають суттєве значення у справі, на підставі неналежних доказів - поданого ліквідатором звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності стану Боржника станом на 31.12.2021, що не охоплював період господарської діяльності Боржника за січень 2022 року, коли показники фінансового стану Боржника змінилися у сторону збільшення.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. Кредитор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

23. Кредитор вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли по суті правильні та обґрунтовані рішення, мотивувальна частина яких викладена з правильним тлумаченням та застосуванням норм матеріального права, із урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

24. Зокрема, Кредитор зазначає, що наявність одночасно заборгованості Боржника перед ним та АТ "Райффайзен Банк" спростовує аргументи Скаржника про те, що в Боржника не було заборгованості перед двома кредиторами. Кредитор наголошує на відсутності належних доказів збільшення показників фінансового стану Боржника у січні 2022 року.

25. Також Кредитор зазначає, що керівними особами Боржника здійснені дії, направлені на вивід з балансу Боржника та відчуження необоротних активів (транспортних засобів, виробничого обладнання).

Позиція Верховного Суду

26. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

27. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення на ОСОБА_2 як керівника Боржника солідарної відповідальності за його зобов`язаннями.

28. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

29. Зокрема, застосування такої відповідальності передбачено частиною 6 статті 34 КУзПБ, згідно з якою (в редакції, чинній на момент подання Заяви) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

30. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

31. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

32. Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

33. Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

34. Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом 2 частини 6 вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.

35. До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

36. Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

37. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

38. Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

39. Частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

40. Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

41. Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

42. Невиконання керівником вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

43. Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.

44. Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.

45. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

46. Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

47. Загроза неплатоспроможності відповідно до КУзПБ настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

48. Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

49. При цьому з огляду на положення частини 6 статті 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.

50. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі №903/988/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 23.03.2021 у справі №910/3191/20 (на які посилається Скаржник у касаційній скарзі) та у постанові від 14.09.2021 у справі №902/1023/19 (на яку послались суди в оскаржуваних судових рішеннях).

51. Слушно пославшись на відповідну правову позицію Верховного Суду щодо юридичних фактів, які є складовими для встановлення факту загрози неплатоспроможності боржника та необхідними передумовами для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність таких обставин з огляду на наявні в матеріалах справи докази та з урахуванням відомостей, викладених у Звіті, складеному за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника.

52. Суди встановили, що протягом періоду з 01.01.2019 і до моменту відкриття провадження у цій справі про банкрутство за ініціативою Кредитора Боржник мав ознаки загрози неплатоспроможності та дій з приховування банкрутства. Зокрема, за весь зазначений період коефіцієнт поточної ліквідності має значення, менше за його нормативне значення, Боржник не мав оборотних активів для задоволення поточних зобов`язань та, водночас, зареєстрованого за ним рухомого чи нерухомого майна, а відомості фінансової звітності стосовно кредиторської заборгованості Боржника були не в повній мірі достовірними.

53. Оскільки, попри наявні ознаки стійкої загрози неплатоспроможності Боржника, ОСОБА_2 як його керівник не виконала вимоги абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а провадження у цій справі відкрито за заявою Кредитора, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених зазначеною нормою підстав для покладення на ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

54. Викладені в касаційній скарзі заперечення Скаржника проти такого висновку не підтверджують неврахування при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, зокрема викладених у постановах від 06.10.2022 у справі №903/988/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, щодо застосування вимог зазначеної норми.

55. Натомість аргументи Скаржника по суті зводяться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою наявних у справі доказів у їх сукупності, викладення власної інтерпретації обставин справи та посилання на обставини, які не були встановлені судами.

56. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи, Верховний Суд відхиляє такі доводи (зокрема щодо неналежності прийнятих до уваги судами доказів тощо), адже суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. Водночас Верховний Суд приймає до уваги, що стверджуючи про відсутність у Боржника зобов`язань, строк виконання яких настав, перед іншими кредиторами, крім ОСОБА_1, та вжиття всіх можливих дій задля поліпшення фінансового стану Боржника, Скаржник саме зазначає про наявність заборгованості Боржника за кредитним договором перед АТ "Райффайзен Банк" як іншим кредитором та її погашення у січні 2022 року.

58. При цьому Скаржник посилається на відомості фінансової звітності Боржника за І квартал 2022 року, однак не наводить конкретних аргументів, які б ґрунтувалися на наявних у справі доказах (з урахуванням ненадання Скаржником відповідних документів на запит розпорядника майна) та спростовували встановлений судами попередніх інстанцій факт стійкої наявності ознак неплатоспроможності Боржника протягом тривалого (більше місяця) періоду з 01.01.2019.

59. Не вдаючись до дослідження зазначених доказів та відповідних обставин щодо поліпшення фінансового становища Боржника у січні 2022 року, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зауважує, що відновлення платоспроможності боржника та/або погашення ним всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до пункту 5 частини 1 статті 90 КУзПБ. Тоді як само по собі поліпшення фінансового становища Боржника (в разі його наявності), що не призвело до відновлення його платоспроможності, з урахуванням усіх обставин цієї справи, не є підставою для звільнення керівника Боржника від солідарної відповідальності за зобов`язаннями, не погашеними внаслідок недобросовісного приховування ним незадовільного майнового становища боржника протягом тривалого періоду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

61. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

62. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.