909/385/21 Про розірвання договору міни нерухомого майна та повернення нерухомого майна - 14.06.2023 Прийняття

1.1 Івано - Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм", у якому просила:

- розірвати договір міни від 11.02.2019, укладений між позивачем та відповідачем, який посвідчений приватним нотаріусом Івано - Франківського нотаріального округу Павлінським В.Д. і зареєстрованим у реєстрі за № 508;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу 5/100 (п`ять сотих) ідеальних часток адміністративно - виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в місті Івано - Франківську, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 144, що становить наступні приміщення І-ого поверху літери "А": 24-кабінет, площею 199,5 кв.м, 24а-кабінет площею 107,8 кв.м, загальною площею 307,3 кв.м.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач договірних зобов`язань не виконав, оскільки об`єкт незавершеного будівництва не добудував, тому об`єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2022 (суддя Горпинюк І. Є.), в позові відмовлено.

2.3 Свій висновок суд мотивував тим, що сторони виконали зобов`язання за договором міни щодо відчуження кожним з них майна та зустрічного отримання майна від іншої сторони. При цьому суд вказав на те, що відповідач допустив порушення умов договору, яке виразилося у невиконанні відповідачем обов`язку за договором закінчити будівництво, але це порушення не потягло для позивача абсолютну неможливість досягнення цілей договору. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право відмовитися від договору та вимагати повернення переданого майна за цим договором, що виключає правові підстави для задоволення позову.

2.4 Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 вищевказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

2.5 Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того на що розраховував при його укладенні, а саме отримати в строк добудований на 100 % об`єкт нерухомого майна.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2 В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 295/3792/16, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц.

3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

4 Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 11.02.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір міни (далі - договір), за умовами пункту 1 якого, позивач передав, а відповідач прийняв 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в місті Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 144, що становить наступні приміщення 1-го поверху літери "А": 24 - кабінет, площею 199, 5 кв.м, 24а - кабінет площею 107,8 кв.м, загальною площею 307, 3 кв.м (далі - нерухоме майно).; а також відповідач передав, а позивач прийняв об`єкт незавершеного будівництва готовністю 80 %, що знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вул. Набережна імені Василя Стефаника, будинок 9 (далі - об`єкт незавершеного будівництва), будівництво якого відповідач, відповідно до пункту 1 договору зобов`язався закінчити до 01.12.2019 за власний кошт згідно з кошторисом.

4.2 Пунктом 2 договору визначено, що цей договір міни здійснюється без грошової доплати.

4.3 Відповідно до пункту 6 договору відчужувані об`єкти нерухомого майна передаються сторонами в день нотаріального посвідчення цього договору. Відповідно до статей 334, 640 Цивільного кодексу України цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на вищевказане майно виникає з моменту державної реєстрації нотаріусом цього права згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є обов`язковою.

4.4 11.02.2019 за позивачем зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва та в цей же день за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно.

4.5 Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач не подав доказів завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва так і доказів виконання після 11.02.2019 будь-яких будівельних робіт, спрямованих на його завершення.

4.6 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.7 Приписами статті 715 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1). Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін (ч. 2). Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4).

4.8 Відповідно до статті 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

4.9 Положеннями статей 655, 656 ЦК визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

4.10 Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4.11 Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

4.12 Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

4.13 Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

4.14 Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

4.15 Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.16 Положення частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

4.17 Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

4.18 Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1). У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2).

4.19 Встановивши, що відповідач не виконав договірних зобов`язань, оскільки об`єкт незавершеного будівництва не добудував і цей об`єкт залишився в тому стані, в якому він був на момент укладення договору, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

4.20 Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи частини другої статті 651, статті 1212, статті 1213 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору щодо недотримання строку добудови об`єкта незавершеного будівництва, що стало правовою підставою для розірвання договору та повернення майна.

4.21 З огляду на вищевикладене висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду та задоволення позову є законним та обґрунтованим.

4.22 Заявник апеляційної скарги наведених висновків апеляційного суду не спростував.

4.23 Крім того слід зазначити, що виходячи із очевидного істотного порушення відповідачем умов договору - не завершення до 01.12.2019 за власний кошт згідно з кошторисом будівництва відповідно до пункту 1 договору, оскільки за цих обставин відповідач не звертався у межах даного спору до суду із відповідними вимогами щодо повернення переданого ним позивачу майна за умовами договору, та не позбавлений такої можливості заявити відповідну вимогу після завершення розгляду даної справи, враховуючи, що суди попередніх інстанції позбавлені були правової можливості вирішити відповідне питання у межах даного спору, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за результатами вирішення даного спору права відповідача не порушено, а суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача підлягають судовому захисту.

4.24 Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2).

4.25 За вказаних обставин, оскільки неправильного застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестайм" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 909/385/21, залишити без змін.