910/1405/14 Про визнання недійсним договору доручення в межах справи про визнання боржника банкрутом - 13.06.2023 Прийняття

1.1. У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури знаходиться справа №910/1405/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (далі - ТОВ "Хліб Інвестбуд") про банкрутство.

1.2. ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О. І. звернулося до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство з позовом до Фізичної особи-підприємця Винниченка Юрія Валентиновича (далі - ФОП Винниченко Ю. В., відповідач) про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014.

1.3. Позов обґрунтований тим, що уклавши оспорюваний договір, ТОВ "Хліб Інвестбуд" фактично вчинило правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, натомість спрямований на ухилення від виконання судового рішення та погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами. Спірний договір доручення №14/01-01 від 21.01.2014 укладений за два місяці до порушення справи про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний правочин укладений з метою стягнення заборгованості з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" у сумі 849975,59 грн відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 та був виконаний відповідачем частково, а саме в частині стягнення такої заборгованості, проте вказана сума не була перерахована на рахунок позивача, оскільки останній не надав реквізити для перерахунку таких коштів. За висновком судів, наведені обставини спростовують посилання позивача на те, що оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, а укладався з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") порушено провадження у справі №910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд".

3.2. Постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 ТОВ "Хліб Інвестбуд" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

3.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 ліквідатором ТОВ "Хліб Інвестбуд" призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

3.4. В ході виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що 21.03.2011 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" (покупець) та Фермерським господарством "Агроінвест-Топилище" (продавець) укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0017.

3.5. У зв`язку із невиконанням умов вказаного контракту ТОВ "Хліб Інвестбуд" звернулось за захистом своїх прав до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (далі - ФГ "Агроінвест-Топилище") коштів у розмірі 824670 грн, сплачених за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0017 від 21.03.2011.

3.6. Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 позов ТОВ "Хліб Інвестбуд" задоволено частково, стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 824670 грн, сплачених за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011, а також 25305,59 грн судового збору.

3.7. В подальшому, 21.01.2014 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" (довіритель) та ФОП Винниченком Ю. В. (повірений) укладено договір доручення №14/01-01, за умовами якого передбачалося наступне:

- повірений зобов`язується за дорученням довірителя надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості з боржника довірителя: ФГ "Агроінвест-Топилище" (далі - боржник) у сумі 849975,59 грн згідно рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12, котре прийняте у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Агроінвест-Топилище" грошового зобов`язання згідно з контрактом №МУ-0017 на поставку зерна майбутнього врожаю від 21.03.2011 (пункт 1.1);

- строк надання послуг повіреним за цим договором, становить 360 календарних днів від дати підписання такого акту. У випадку ініціювання повіреним судової процедури стягнення заборгованості або початку такої процедури до підписання цього договору, строк надання послуг по даному договору, продовжується на період необхідний для проведення судового процесу і виконавчого провадження (пункт 1.4);

- повірений зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів інформувати довірителя (електронною поштою або листом) щодо одержання на поточний рахунок повіреного коштів боржника (пункт 2.1.8);

- одержані повіреним від боржника кошти (за вирахуванням винагороди повіреного, яка утримується повіреним у розмірі, передбаченому цим договором) перерахувати довірителю протягом 10-ти днів з дня отримання від довірителя вказівки (електронною поштою або листом) про перерахування коштів на поточний рахунок (пункт 2.1.9);

- повірений має право замість довірителя одержувати на поточний рахунок повіреного кошти від боржника або від органів державної виконавчої служби. Для цього повірений має право вказувати адресу, поточний рахунок та інші реквізити повіреного для стягнення в судовому порядку з боржника коштів на користь довірителя. Повірений має право вказувати адресу, поточний рахунок та інші реквізити повіреного у заявах до органів державної виконавчої служби про стягнення з боржника коштів довірителя (пункт 2.2.2);

- довіритель зобов`язаний здійснювати розрахунки з повіреним згідно ст. 5 цього договору, а також відшкодувати, на вимогу повіреного, вартість наданих останнім додаткових послуг (виконаних дій) відносно боржника, які попередньо погоджуються сторонами, про що складається додаткова угода до договору, що стає його додатком та невід`ємною частиною (пункт 2.3.1);

- розмір винагороди повіреного за цим договором становить 25% від суми фактично стягнутої з боржника та, у випадку повного стягнення заборгованості, вказаної в п.1.1 складає 212493,90 грн (пункт 5.1);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 2 (двох) років, з урахуванням строків, передбачених п. 1.4 Договору (пункт 11.1).

3.8. На виконання договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014 ФОП Винниченко Ю. В. отримав від ФГ "Агроінвест-Топилище" грошові кошти на загальну суму 849975,59 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №2 від 13.02.2014 на суму 170000 грн; №8 від 27.02.2014 на суму 94975,59 грн; №149 від 07.03.2014 на суму 65000 грн; №10 від 14.03.2014 на суму 10000 грн; №36 від 21.03.2014 на суму 10000 грн; №47 від 28.03.2014 на суму 10000 грн; №67 від 03.04.2014 на суму 10000 грн; №16 від 11.04.2014 на суму 10000 грн; №70 від 17.04.2014 на суму 10000 грн; №75 від 25.04.2014 на суму 10000 грн; №94 від 08.05.2014 на суму 10000 грн; №108 від 28.05.2014 на суму 10000 грн; №146 від 06.06.2014 на суму 10000 грн; №151 від 13.06.2014 на суму 10000 грн; №176 від 20.06.2014 на суму 10000 грн; №206 від 30.07.2014 на суму 20000 грн; №175 від 06.08.2014 на суму 50000 грн; №218 від 15.08.2014 на суму 50000 грн; №317 від 25.09.2014 на суму 20000 грн; №241 від 01.10.2014 на суму 20000 грн; №261 від 22.10.2014 на суму 240000 грн.

3.9. ФОП Винниченком Ю. В., як повіреним, виконано умови пункту 1.1 договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, а саме - надано послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості з боржника довірителя: ФГ "Агроінвест-Топилище" у сумі 849975,59 грн згідно рішення Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12, котре прийняте у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ "Агроінвест-Топилище" грошового зобов`язання згідно контракту № МУ-0017 на поставку зерна майбутнього врожаю від 21.03.2011 (згідно з п. 1.1 договору).

3.10. У суді першої інстанції відповідачем було повідомлено, що засобами електронного зв`язку, на виконання пункту 2.1.8 договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, на адресу ТОВ "Хліб Інвестбуд" направлялися повідомлення щодо отриманих коштів, проте реквізити рахунку щодо переказу коштів останній не отримав. В той же час, позивач повідомив, що реквізити відповідачу для отримання коштів, у відповідності до п. 2.1.9 договору, не направлялися.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 21.04.2023 ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О. І. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, постановити нове рішення про задоволення позову.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним з підстав порушення норм статей 3, 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 3, 42 Господарського кодексу України, оскільки у момент укладення цей правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вчинений з порушенням принципу добросовісності у цивільному обороті, із зловживанням цивільними правами сторонами цього правочину та з єдиною метою - завдання шкоди кредиторам ТОВ "Хліб Інвестбуд", шляхом убезпечення майна (дебіторської заборгованості) вказаного товариства від звернення стягнення на нього через органи виконавчої служби.

5.2. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані у цій справі рішення, не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності застосування положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, викладені у постановах від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, а також висновки, викладені у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, про те, що правочини повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не моє бути неправомірною та недобросовісною, правочини не можуть використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

5.3. Зазначивши про відсутність підстав для застосування загальних норм Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема статей 228, 234, суд апеляційної інстанції не врахував відповідні висновки Верховного Суду з цього приводу.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О. І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2023 - 15:15.

6.2. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) не перешкоджає перегляду оскаржених судових рішень у цій справі.

6.3. 12.06.2023 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчана О. І. про розгляд касаційної скарги за наявними у справі матеріалами без його особистої участі у судовому засіданні, призначеному на 13.06.2023.

6.4. Решта учасників явку своїх представників у судове засідання не забезпечила, заяв або клопотань з цього приводу до Суду не направляли, крім ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчана О. І., про що зазначалося вище.

6.5. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 13.06.2023.

6.6. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. У цій справі розглядають позовні вимоги ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О. І. до ФОП Винниченка Ю. В. про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, заявлені в межах справи про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд".

7.2. Позов обґрунтований тим, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, натомість він укладений з метою ухилення від виконання судового рішення та погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами, а відтак на шкоду інтересам кредиторів.

7.3. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, відхиливши доводи ліквідатора про те, що оскільки оспорюваний правочин укладений за два місяці до відкриття справи про банкрутство ТОВ ""Хліб Інвестбуд", його метою було виведення коштів банкрута на третіх осіб. При цьому суди послалися на наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про виконання відповідачем умов спірного договору в частині стягнення заборгованості, яка мала бути зарахована на рахунок позивача, але відповідне зарахування не відбулося, оскільки позивач не надав реквізити свого рахунку. Водночас, невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

7.4. Відповідно до наведених у касаційній скарзі аргументів позивач доводить, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (розділ 5 цієї постанови).

7.5. Врахувавши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

7.6. Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині 2 статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

7.7. За змістом касаційної скарги вбачається, що вимога про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014 обґрунтована вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.

7.8. Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, колегія суддів зазначає наступне.

7.9. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

7.10. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

7.11. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

7.12. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

7.13. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (подібні висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/2445/19) від 24.11.2021).

7.14. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

7.15. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

7.16. Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

7.17. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 порушено провадження у справі №910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд";

- 21.03.2011 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" (покупець) та ФГ "Агроінвест-Топилище" (продавець) укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ-0017, на виконання умов якого покупець сплатив 824670 грн, а продавець свої зобов`язання з поставки товару не виконав;

- рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 стягнуто з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 824670 грн, сплачених за контрактом №МУ-0017 від 21.03.2011, та 25305,59 грн судового збору;

- 21.01.2014 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" (довіритель) та ФОП Винниченком Ю. В. (повірений) укладено договір доручення №14/01-01, за умовами якого передбачалося вчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості з боржника довірителя - ФГ "Агроінвест-Топилище" у сумі 849 975,59 грн згідно з рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 та зарахування цих коштів (за вирахуванням винагороди повіреного у сумі 212 493,90 грн) на рахунок довірителя;

- на виконання умов договору доручення ФОП Винниченко Ю. В. отримав від ФГ "Агроінвест-Топилище" грошові кошти у загальному розмірі 849975,59 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями;

- відповідач повідомив суд про те, що він направляв на адресу ТОВ "Хліб Інвестбуд" засобами електронного зв`язку повідомлення щодо отриманих коштів, але реквізити рахунку, на який мав бути здійснений їх переказ відповідач не отримав.

7.18. Врахувавши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що часткове виконання спірного договору доручення спростовує доводи позивача стосовно укладення цього правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, та з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості ТОВ "Хліб Інвестбуд".

7.19. Разом з цим, при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій:

- не надали оцінку твердженням позивача про те, що на дату укладення оспорюваного правочину ТОВ "Хліб Інвестбуд" вже мало ознаки неплатоспроможності з огляду на існування кредиторської заборгованості понад 400 мільйонів гривень перед ПАТ "Державний ощадний банк України" (ініціюючий кредитор у справі №910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд");

- не перевірили, чи вплинуло укладення спірного договору на виконання ТОВ "Хліб Інвестбуд" його грошових зобов`язань перед кредиторами;

- не врахували доводи позивача про те, що ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" не був обізнаний про існування оспорюваного правочину до вересня 2021 року;

- не дослідили належним чином мету укладення спірного правочину та його правову природу, зокрема не з`ясували доцільності укладення договору доручення для стягнення заборгованості з ФГ "Агроінвест-Топилище" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" згідно з судовим рішенням від 07.05.2012 у справі №5004/353/12, внаслідок чого сума грошових коштів, присуджена на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" згаданим судовим рішенням зменшилася на 25% (винагорода ФОП Винниченка Ю. В., як повіреного), тоді як ТОВ "Хліб Інвестбуд" мало можливість самостійно без посередників звернутися з відповідним судовим наказом у справі №5004/353/12 до виконавчої служби та отримати всю суму згідно з рішенням суду у названій справі, а уклавши договір з відповідачем ТОВ "Хліб Інвестбуд" фактично відмовився від частини власних майнових вимог;

- зазначивши про те, що ФОП Винниченко Ю. В. на виконання умов договору доручення повідомив ТОВ "Хліб Інвестбуд" про отримання коштів від ФГ "Агроінвест-Топилище" та необхідність у зв`язку з цим отримання реквізитів рахунку позивача для переказу цих коштів, суди попередніх інстанцій не вказали перелік доказів, якими підтверджується такий висновок, зокрема із зазначенням особи від ТОВ "Хліб Інвестбуд", що була повідомлена ФОП Винниченком Ю. В. про надходження коштів на його рахунок;

- встановивши факт отримання ФОП Винниченком Ю. В. всієї суми заборгованості від ФГ "Агроінвест-Топилище" станом на листопад 2014 року, яка мала бути перерахована на рахунок ТОВ "Хліб Інвестбуд", суди не з`ясували де наразі перебувають вказані кошти та які дії вчинялися відповідачем з метою виконання своїх договірних зобов`язань за спірним правочином для зарахування цих коштів на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" з листопада 2014 року до дати звернення ліквідатора з позовом про визнання недійсним договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, тобто до жовтня 2021 року.

7.20. З наведеного слідує, що розглядаючи поданий ліквідатором позов, суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином обставини, з посиланням на які ліквідатор обґрунтовував недійсність укладеного з відповідачем договору доручення та наявність у останнього ознак фраудаторного правочину, а також не врахували відповідні правові висновки Верховного Суду з цього питання, про які зазначалося вище.

7.21. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.22. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Натомість застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам.

7.23. Без з`ясування вищевказаних обставин неможливо дійти беззаперечного висновку щодо обґрунтованості позову, який розглядається у цій справі, відтак висновок судів попередніх інстанцій про не доведення факту укладення оспорюваного правочину на шкоду кредиторам та з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості ТОВ "Хліб Інвестбуд" є передчасним.

7.24. В силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.25. Тобто, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини в силу передбачених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.26. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

7.27. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а також з фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

7.28. За результатами касаційного перегляду оскаржених судових рішень колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення на підставі повного і всебічного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, із застосуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

7.29. Враховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, ухвалені у цій справі судові рішення по суті спору не можуть вважатися обґрунтованими, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.30. Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, але з урахуванням викладених в ній вимог про ухвалення нового рішення, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, то згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.3. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України у разі, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Оскільки Судом за результатами касаційного розгляду не змінювалися оскаржувані рішення та не ухвалювалося нове рішення, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат не здійснюється.