366/2490/16-а Про визнання неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті особі одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії - 16.03.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Іванківського районного суду Київської області від 23.12.2016р. (суддя - Слободян Н.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. (судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні країнах, де велись бойові дії;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби та надіслати це рішення до Київського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 23.12.2016р., яка змінена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р., позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. №36, в частині направлення документів позивача на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (975-2013-п) .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Такий документ передбачений Порядком №975 та є обов`язковим для надання. Для прийняття рішення за відсутністю визначених законодавством документів у відповідача підстав немає.

Також посилається на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР з 22.04.1986р. по 04.06.1988р., в т.ч. у складі діючої армії в період бойових дій (в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов`язку) в Демократичній Республіці Афганістан з 07.08.1986р. по 13.10.1986р., що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та довідкою Іванківського об`єднаного районного військового комісаріату Київської області від 03.03.2016р. №464. (а.с. 21; 30 - 31)

Відповідно до Акту судово-медичного дослідження (обстеження) Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 23.04.2014р. №11/В описані рубці є наслідком загоєння вогнепальних ран, отриманих і період бойових дій в Республіці Афганістан (можливо в 1986 році). (а.с. 23)

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 05.06.2014р. №1518 отримання позивачем множинного вогнепального осколкового поранення, ЗЧМТ, контузії головного мозку (у 1986 році) і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (а.с. 24)

30.07.2014р. позивач отримав посвідчення інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_2 . (а.с. 89)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії КИО-1 №0432748 від 21.07.2014р. позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 18.07.2014р., поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність позивачу встановлено довічно. (а.с. 22)

03.03.2016р. позивач звернувся до Іванківського ОРВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. До заяви позивачем подано документи відповідно до Порядку №975. (а.с. 25)

Листом від 24.03.2016р. №2/5/727 Київський обласний військовий комісаріат відповідно до пункту 13 Порядку №975 направив заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням, що Командування вважає, що позивач має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. (а.с. 26)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. №36 комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975. (а.с. 29)

Листом від 22.07.2016р. Іванківський об`єднаний районний військовий комісаріат повідомив позивача про прийняте Комісією Міністерства оборони України рішення. (а.с. 28)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975. При цьому право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.

Крім того, суди виходили з того, що позивачем надано всі документи, перелік яких передбачений у пункті 11 Порядку №975, а тому відсутні підстави для повернення на доопрацювання документів про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги. При цьому суди виходили з того, що Порядком №975 не передбачено повернення документів військовослужбовця на доопрацювання, а заключним етапом розгляду документів про виплату одноразової грошової допомоги вважається прийняття відповідного рішення, яке відповідачем прийнято не було.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Згідно пункту "б" частини 1 статті - 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІI групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті - 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті - 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (975-2013-п) , військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У справі, що розглядається, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв таких даних не містить.

За таких обставин відповідач правомірно прийняв рішення про повернення наданих документів позивачу для доопрацювання, а висновки судів щодо підтвердження позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги зроблені за відсутності усіх даних щодо обставин поранення позивача і є передчасними.

Крім того, є безпідставними посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом, оскільки ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС України не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

Правова позиція щодо розгляду аналогічна спірних правовідносин повноважним судом вже було вирішено Верховним Судом у постанові від 29.01.2019р. у справі №293/342/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.