ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8861/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.
позивача - Артюхов Д. С.,
відповідача-1 - Валенко К. П.,
відповідача-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Станік С. Р.)
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Агрикова О. В.)
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 (суддя Бондарчук В. В.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 (суддя Бондарчук В. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой"
до: 1. Приватного підприємства "Транс Петроль",
2. Приватного підприємства "Вікінг"
про визнання правочинів недійсними та застосування реституції,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" (далі - ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Транс Петроль" (далі - ПП "Транс Петроль", Відповідач-1), Приватного підприємства "Вікінг" (далі - ПП "Вікінг", Відповідач-2) про:
- визнання недійсною угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до угоди про реституцію від 27.08.2018, укладеної між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладеного між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 299/1211/2018 від 12.11.2018, укладеного між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг";
- застосування реституції шляхом скасування в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів реєстраційних записів права власності за ПП "Транс Петроль" та відновлення у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів записів права власності за ПП "Вікінг" на транспортні засоби за переліком, вказаним у прохальній частині позовної заяви.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини укладені між Відповідачами -1 та -2 з метою уникнення відповідальності ПП "Вікінг" перед ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" за судовими рішеннями у справах №906/646/18 та № 906/726/17, відповідно до яких з Відповідача-2 стягнуто на користь Позивача заборгованість. Крім того, під час укладення цих правочинів на транспортні засоби, які належать ПП "Вікінг", було накладено арешт, що також є підставою для визнання вказаних правочинів недійсними.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 позов ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладений між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль". У іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019 мотивовано тим, що, укладаючи вказаний правочин, його сторони ухилялися від виконання рішення суду, оскільки зазначений договір використовувався Відповідачем-2 під час арешту майна для унеможливлення звернення стягнення на нього, і зумовив для ПП "Вікінг" настання таких негативних наслідків. При цьому суд першої інстанції погодився з доводами Позивача про те, що договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 підлягає визнанню недійсним, оскільки він укладений на шкоду ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой", як кредитора ПП "Вікінг".
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до угоди про реституцію від 27.08.2018, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог в цій частині з огляду на недоведеність Позивачем їх фраудаторності, оскільки ці угоди укладені не на шкоду ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой".
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 299/1211/2018 від 12.11.2018, суд першої інстанції зазначив, що Відповідачі -1 та -2 самостійно визнали наведений договір помилковим, тобто недійсним, а відтак підстави для визнання його недійсним в судовому порядку відсутні.
Також, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про застосування реституції шляхом скасування у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів реєстраційних записів права власності за ПП "Транс Петроль" та відновлення у цьому Реєстрі реєстраційних записів права власності за ПП "Вікінг" на транспортні засоби згідно з переліком, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий спосіб захисту застосовується за вимогою власника відповідного майна внаслідок визнання судом договору недійсним.
2.3. Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 стягнуто з ПП "Транс Петроль" на користь ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" витрати на професійну правничу допомогу та витрати з отримання відомостей з Єдиного державного реєстру МВС у розмірі 9 230,80 грн.
Стягнуто з ПП "Вікінг" на користь ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" витрати на професійну правничу допомогу та витрати з отримання відомостей з Єдиного державного реєстру МВС у розмірі 9 230,80 грн.
Стягнуто з ТОВ"Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" на користь ПП "Транс Петроль" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 525,00 грн.
2.4. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на отримання відомостей з Єдиного державного реєстру МВС в межах даної справи у розмірі 36 923,20 грн. Разом з тим, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, вимога про стягнення з Відповідачів цих витрат також підлягає частковому задоволенню - по 9 230,80 грн з кожного з Відповідачів. При цьому, за висновком місцевого суду, заява ПП "Транс Петроль" про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу, знову ж таки враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам, а відтак з Позивача підлягає стягненню на користь Відповідача-1 сума витрат на професійну правничу допомогу у розмір 27 525,00 грн.
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/8861/21 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019, укладеного між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг". Прийнято у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. У іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/8861/21 про відмову у задоволенні позову залишено без змін.
Також скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/8861/21.
Стягнуто з ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" на користь ПП "Транс Петроль" 3 405 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, 36 700 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції. Судові витрати (судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу) за розгляд справи у суді першої інстанції залишено за Позивачем.
2.6. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" щодо визнання недійсними угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до цієї угоди від 27.08.2018 з посиланням на їх фраудотарність, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що зазначені правочини укладені саме з метою завдання шкоди Позивачу.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого суду про те, що підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів №299/1211/2018 від 12.11.2018 в судовому порядку відсутні, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Відповідачі -1 та -2 самостійно визнали його помилковим, тобто недійсним.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у іншій справі на користь Позивача були присуджені до стягнення саме грошові кошти, проте, в матеріалах справи відсутні докази, що в межах виконавчих проваджень, на які посилається ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой", здійснено увесь обсяг дій щодо розшуку грошових коштів боржника та/або що у встановленому законом порядку відбулась зміна порядку та/або способу виконання рішення суду та/або прийнято в установленому порядку рішення про звернення стягнення на майно боржника для погашення заборгованості, і що саме сукупність вказаних дій призвели до неможливості виконання рішень судів з підстав відсутності у боржника, зокрема спірного майна (40 транспортних засобів), за рахунок якого можливо б було погасити заборгованість в межах присуджених до стягнення сум. Крім того, Позивач не довів в контексті посилань на фраудаторність оспорюваного правочину того факту, що його укладення відбулось саме з метою уникнення виконання грошових зобов`язань, присуджених до стягнення судовим рішенням в межах справи №906/646/18, навіть при наявності арешту на майно ПП "Вікінг", в тому числі на 40 одиниць транспортних засобів, враховуючи, що відповідний арешт накладено в межах суми стягнення 4 269 661,71 грн, і матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що вартість арештованих транспортних засобів складає саме вказану суму.
При цьому апеляційний суд зазначив, що обставина укладення оспорюваного правочину, навіть з арештом належного ПП "Вікінг" майна, проте, без урахування меж стягнення за виконавчим провадженнями, з огляду на відсутність обставин стосовно неможливості виконання судового рішення та вчинення усього обсягу відповідних дій щодо його виконання - не є такою, що спростовує презумпцію чинності спірного правочину, учасником якого не є Позивач та який, до того ж, робить оцінку підстав його укладення ґрунтуючись виключно на наявності лише фактів невиконання рішень судів про стягнення коштів та наявності обтяження, яке впливає виключно на правовідносини між учасниками такого правочину в контексті переходу права власності на відповідне майно з обтяженням.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем не доведено фіктивність оспорюваних правочинів в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, які свідчать про вчинення сторонами дій на їх виконання.
Водночас, розглянувши вимогу Позивача про застосування реституції апеляційний суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту застосовуються за вимогою власника відповідного майна внаслідок визнання судом договору недійсним, однак апеляційний суд встановив відсутність обумовлених законом підстав для визнання недійсними спірних правочинів.
Що стосується додаткового рішення суду першої інстанції, то апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на нього в повному обсязі, а на користь Відповідача-1 з ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" підлягає стягненню сума витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 36 700,00 грн.
2.7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 частково задоволено заяву ПП "Транс Петроль" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 910/8861/21. Стягнуто з ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" на користь ПП "Транс Петроль" 11 300 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді справи у суді апеляційної інстанції. У іншій частині заяви відмовлено.
2.8. Додаткова постанова обґрунтована тим, що Відповідачем-1 згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України було доведено надання послуг з правової допомоги у суді апеляційної інстанцій на суму 11 300 грн.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Позивач просить повністю скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а оскаржуване рішення місцевого суду - в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 525,00 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог ПП "Транс Петроль"; скасувати повністю оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду.
3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо:
- визначення критеріїв допустимості доказів, викладених в постановах від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19;
- необхідності застосування категорії стандартів доказування при вирішенні спору, викладених в постановах від 31.05.2022 у справі № 910/4192/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18;
- необхідності оцінки поданих до суду доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постанові від 14.12.2018 у справі № 914/809/18;
- фактичного вирішення спору судом на підставі недопустимих доказів у разі прийняття рішення за відсутності в матеріалах справи належних доказів, викладених в постанові від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16;
- покладення тягаря доведення недопустимості доказу на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ, викладених в постановах від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19;
- подібності правовідносин, викладеного в постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19);
- неможливості обґрунтування судового рішення припущеннями і поясненнями однієї зі сторін, викладеного в постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.
3.3. У якості підстави для подання зазначеної скарги Позивач посилається на необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, врахованого судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, який було викладено в постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
3.4. Також заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування принципу більшої вірогідності доказів у розрізі обставин, що не можуть бути підтверджені тими доказами, якими зазвичай підтверджуються певні обставини, у подібних правовідносинах; а також висновку щодо можливості визнання недійсним договору, який сторони додатковою угодою визнали помилковим, враховуючи, що недійсним договір є недійсним з моменту його укладення, а визнаний помилковим, припинений, розірваний за угодою сторін тощо спричиняє наслідки в період його дії, які можуть порушувати права та інтереси третіх осіб.
3.5. Крім того, на думку скаржника, апеляційний суд встановив істотні обставини справи на підставі недопустимих доказів (відсутності доказів щодо платоспроможності Відповідача-2) та не мотивував відхилення доказів Позивача, які є належними, допустимими та достовірними, і підтверджують невиконання ПП "Вікінг" рішень судів, ухилення від виконання зобов`язань на шкоду ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" шляхом укладання спірних договорів під час дії арешту, а також не дослідив зібрані у справі докази, якими Позивач обґрунтовував свої вимоги.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.7. Від ПП "Транс Петроль" також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у зв`язку з необґрунтованістю підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведених скаржником.
3.8. 22.05.2023 від Відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких ПП "Транс Петроль" підтримало вимоги відзиву на касаційну скаргу.
3.9. 02.06.2023 ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" подало додаткові пояснення, в яких Позивач підтримав доводи касаційної скарги з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, та просив її задовольнити.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022, на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022, на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/8861/21; призначено здійснити розгляд вказаної справи у судовому засіданні 11.01.2023.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2023 відкладено розгляд зазначеної касаційної скарги та визначено дату наступного судового засідання - 08.02.2023.
4.3. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" та призначено здійснити її розгляд 22.02.2023.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 910/8861/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/1278/20.
4.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 поновлено касаційне провадження у справі № 910/8861/21. Визначено дату судового засідання з розгляду касаційної скарги ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" - 24.05.2023.
4.6. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду зазначеної касаційної скарги у зв`язку з необхідністю забезпечення учасникам справи можливості належним чином реалізувати належні їм процесуальні права та визначено дату судового засідання - 07.06.2023.
4.7. Під час розгляду справи представниками учасників неодноразово подавались клопотання, зокрема, щодо долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, припинення надання правової допомоги, подання додаткових пояснень, які вирішувались судом безпосередньо в судовому засіданні.
4.8. Ураховуючи наведене, у тому числі зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/1278/20, справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
5. Обставини, встановлені судами
5.1. Господарськими судами встановлено, що 30.05.2018 між ПП "Вікінг" (сторона-1) та ПП "Транс Петроль" (сторона-2) на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, укладених сторонами -1 та -2: №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, №558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.06.2016 та додаткових угод до них, що вступило в законну силу, укладено угоду про реституцію.
Згідно з п. 1. угоди сторона-1 зобов`язалася до 01.09.2018 перерахувати на банківський рахунок сторони-2 грошові кошти відповідно до договорів: №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016 - 699 344,00 грн; № 558/10/8047/2016 від 03.06.2016 - 257 373,00 грн; № 268/01/8047/2016 від 21.06.2016 - 279 068,00 грн; № 291/01/8047/2016 від 25.06.2016 - 834 696,00 грн; № 300/01/8047/2016 від 25.06.2016 - 695 580,00 грн; № 391/01/8047/2016 від 27.06.2016 - 519 197,00 грн (при згадуванні разом договори). Усього: 3 285 258,00 грн.
У п. 2. угоди сторони обумовили, що зобов`язання сторони-1 за п. 1. угоди вважається виконаним частково за отриманням стороною-2 грошових коштів у сумі відповідного договору.
За умовами п. 3. угоди сторона-2 зобов`язується протягом трьох робочих днів з дня виконання стороною-1 п. 1. угоди повністю або частково, передати стороні-1 транспортні засоби повністю або частково, відповідно до суми отриманих коштів, згідно з наведеними вище договорами, які були визнані недійсними рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17.
5.2. 27.08.2018 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 підписано зміни до угоди про реституцію, згідно з якими сторони погодили продовжити строк виконання зобов`язань сторін за угодою по 31.12.2018 включно.
Також сторони погодили змінити порядок виконання п. 1., п. 3.угоди, а саме: сторона-2 передає стороні-1 транспортні засоби, перелічені у п. 3. угоди, а сторона-1 перераховує стороні-2 грошові кошти відповідно до п. 1. угоди.
5.3. 12.11.2018 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 підписані акти приймання-передачі транспортних засобів № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до угоди про реституцію від 30.05.2018.
Так, відповідно до цих актів приймання-передачі, Відповідач-1 передав/повернув, а Відповідач-2 прийняв 40 одиниць транспортних засобів:
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_1 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_2 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_3,;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_4 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_5 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_6 ;
DAF XF 105.460, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_7 ;
DAF XF 105.460, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_8 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_9 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_10 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_11 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_12 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_13 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_14 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_15 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_16 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_17 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_18 ;
DAF XF 105.410, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_19 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_20 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_15 ;
НОМЕР_21, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_22 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_23 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_24 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_20 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_25 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_26 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_27 ;
НОМЕР_21, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_28 ;
НОМЕР_21, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_29 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_30 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_31 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_32 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_33 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_34 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_35 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_36 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_37 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_38 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_39 .
Згідно з п. 2. актів приймання-передачі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6, транспортні засоби передаються без вантажних шин.
5.4. 12.11.2018 між ПП "Вікінг" (продавець) та ПП "Транс Петроль" (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортні засоби без вантажних шин за переліком, при згадуванні разом іменовані як товар, а покупець зі свого боку, зобов`язався прийняти товар та сплатити продавцю його вартість.
5.5. Згідно з актом № 1 від 12.11.2018 приймання-передачі транспортних засобів за договором купівлі-продажу № 299/12111/2018 від 12.11.2018, Відповідач-2 передав, а Відповідач-1 прийняв 40 одиниць транспортних засобів за переліком, наведеним у цьому акті.
5.6. Проте, 05.12.2018 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 підписано угоду щодо договору купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018 від 12.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що договір купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018 від 12.11.2018 є помилковим, а отже, набуття, зміна чи припинення прав та обов`язків за цим договором у сторін не відбулися.
Згідно п. 2. цієї угоди, для відновлення майнового та правового стану, що існували у сторін до моменту укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018 від 12.11.2018 Відповідач-1 повертає, а Відповідач-2, зі свого боку, визнає відсутність заборгованості покупця за договором і сторони скасовують/анулюють залік зустрічних однорідних вимог від 16.11.2018, здійснений на припинення зобов`язань між ними, у тому числі, що виникли за цим договором.
5.7. 13.12.2018 на виконання умов наведеної угоди від 05.12.2018, між Відповідачами -1 та -2 складено і підписано акт приймання-передачі транспортних засобів № 1, відповідно до якого ПП "Транс Петроль" передало, а ПП "Вікінг" прийняло 40 одиниць транспортних засобів, згідно з переліком.
5.8. 14.01.2019 старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Розбицькою Г. І. прийнято постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 58044532 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 03.01.2019 у справі № 906/646/18 про стягнення з ПП "Вікінг" на користь ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" заборгованості у розмірі 3 881 374,28 грн.
Зокрема, накладено арешт на майно, що належить боржнику, у тому числі транспортні засоби:
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_1 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_2 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_3 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_4 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_5 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_6 ;
НОМЕР_40, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_7 ;
НОМЕР_40, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_8 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_9 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_10 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_11 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_12 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_13
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_14
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_41, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_42, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_43, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_44, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_45, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_46, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_47, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_22
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_48, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_49, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_46, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_50, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_51, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_52, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_53, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_54, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_30
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_31
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_32
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_55, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_56, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_57, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_58, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_59, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_60, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_39, що належать боржнику.
5.9. 15.01.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Сладь Т. П. прийнято постанову про зняття арешту з майна у зведеному виконавчому провадженні № 54206642 з примусового виконання: наказів Господарського суду Житомирської області у справах № 906/292/17 від 16.05.2017, № 906/1097/16 від 31.05.2017, № 906/354/17 від 06.07.2017, № 906/1097/16 від 07.02.2018, № 906/726/17 від 26.03.018; виконавчого листа Коростенського міськрайонного суду Житомирської області № 279/5293/16-ц від 04.06.2018; вимог Офісу Великих платників податків ДФС № 10-8-17 від 05.05.2017 та № 10-8-17 від 11.08.2017.
Зокрема, цією постановою старшим державним виконавцем знято арешт з рухомого майна боржника - 40 одиниць транспортних засобів, що належать боржнику - ПП "Вікінг".
5.10. 15.01.2019 між ПП "Вікінг" (продавець) та ПП "Транс Петроль" (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019, відповідно умов до якого продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортні засоби без вантажних шин за переліком, при згадуванні разом іменовані як товар, а покупець зі свого боку, зобов`язався прийняти товар та сплатити продавцю його вартість.
Відповідно до п. 1.2. договору продавець свідчить, що на момент його укладення товар: належить йому на підставі права власності; іншим особам не відчужений; під забороною (арештом) та/або у заставі чи податковій не перебуває; не є предметом судових спорів; не містить прихованих недоліків, що унеможливлюють його використання.
Згідно з п. 1.3. договору перелік товару, транспортних засобів (вантажних тягачів, напівпричепів) із зазначенням найменування, кольору, № кузова, рами, наведено у специфікації. Специфікація є невід`ємною частиною договору.
За умовами п. 2.2. договору товар вважається переданим продавцем та прийнятий покупцем: по кількості - згідно зі специфікацією до договору, по комплектності - згідно з переліком виробника.
Прийом-передача товару здійснюється сторонами до 24.00 години 15.01.2019 (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору його загальна сума складається з вартості усіх товарів, перелічених у специфікації, та становить: 3 285 258,00 грн.
У п. 5.1. та п. 5.2. договору сторони погодили, що покупець за отримання товару сплачує грошові кошти у сумі його вартості на розрахунковий рахунок продавця. Строк оплати покупцем товару становить 48 годин з моменту оформлення сторонами акта прийому-передачі товару.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами його умов (п. 9.4. договору).
5.11. 15.01.2019 на виконання умов цього договору між Відповідачами складено та підписано акти № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 приймання-передачі транспортних засобів за договором купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019, відповідно до яких ПП "Вікінг" передало, а ПП "Транс Петроль" прийняло 40 одиниць транспортних засобів, зокрема:
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_1 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_2 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_3 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_4 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_5 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_6 ;
НОМЕР_40, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_7 ;
НОМЕР_40, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_8 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_9 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_10 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_11 ;
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_12 ;
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_13
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_14
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_41, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_42, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_43, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_44, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_45, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_46, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_47, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_22
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_48, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_49, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_46, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_50, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_51, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_52, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_53, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами
НОМЕР_54, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_30
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_31
Renault Premium, вантажний сідловий тягач, номер кузова, рами НОМЕР_32
ALI RIZA USTA, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_55, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_56, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_57, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_58, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_59, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами
НОМЕР_60, н/причіп- цистерна -Е, білого кольору, 2012 р. в., номер кузова, рами НОМЕР_39 .
5.12. 16.01.2019 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 підписаний акт про припинення зобов`язань заліком за повторним проведенням реституції за угодою сторін від 30.05.2018.
Відповідно до п. 1. цього акта Відповідач-1 має перед Відповідачем-2 непогашене грошове зобов`язання за договором купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 у сумі 3 285 258,00 грн.
Згідно з п. 2. цього акта Відповідач-2 має перед Відповідачем-1 зобов`язання з повернення грошових коштів, за нижчепереліченими договорами: №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, № 558/10/8047/2016 від 03.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, № 291/01/8047/2016 від 25.06.2016, №300/01/8047/2016 від 25.06.2016, № 391/01/8047/2016 від 27.06.2016, у сумі 3 285 258,00 грн.
У п. 4. цього акта зазначено, що сторони, керуючись приписами статті 601 Цивільного кодексу України, здійснюють зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями у сумі 3 285 258,00 грн.
5.13. 16.01.2019 старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Розбицькою Г. І. прийнято постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 58044532 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 03.01.2019 у справі № 906/646/18 про стягнення з ПП "Вікінг" на користь ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" заборгованості у розмірі 3 881 374,28 грн, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.
5.14. ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" звернувся до суду з цим позовом про визнання недійсними угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до угоди про реституцію від 27.08.2018, договору купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019, договору купівлі-продажу № 299/1211/2018 від 12.11.2018, укладених між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг", оскільки ці правочини, на його думку, укладені з метою уникнення відповідальності Відповідача-2 перед Позивачем за судовими рішеннями у справах № 906/646/18 та № 906/726/17 про стягнення заборгованості, тобто, ці правочини є фраудаторними, зокрема, укладені на шкоду останнього.
Крім того, ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" зазначає, що на час укладення оспорюваних правочинів були відкриті виконавчі провадження, за якими накладено арешт на майно ПП "Вікінг", що також є підставою для визнання недійсними угоди про реституцію та договорів купівлі-продажу транспортних засобів.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, відзиві на неї і додаткових поясненнях, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.
6.2. Перевіряючи висновки господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/1278/20, а тому колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20.
6.3. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
6.4. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
6.5. За частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
6.6. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
6.7. Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
6.8. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституцій України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право саме на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
6.9. Оскільки положення Конституції України (254к/96-ВР)
та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), ніж положення Законів України, зокрема кодексів, порушене цивільне право чи інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
6.10. Статтями 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6.11. Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15)
, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР)
, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР)
та законом, а також моральним засадам суспільства.
6.12. У Цивільному кодексі України (435-15)
закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
6.13. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).
6.14. В силу статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
6.15. Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
6.16. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.
6.17. При цьому Верховний Суд також системно зазначав, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.
6.18. Колегія суддів також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, згідно з якою правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України (435-15)
наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є його сторонами, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
6.19. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
6.20. За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
6.21. Колегія суддів наголошує на тому, що в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України у розгляді спору про визнання оспорюваного правочину недійсним за заявою заінтересованої особи необхідним є першочергово встановлення наявності підстав для оспорення правочину та встановлення обставин, чим порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес такої особи. При цьому як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 450/1620/16-ц, від 28.09.2022 у справі № 910/6165/21, від 25.08.2022 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21), від 17.06.2021 у справі №961/12692/17, від 30.06.2021 у справі № 925/889/20.
6.22. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсними угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до угоди про реституцію від 27.08.2018, договору купівлі-продажу № 299/1211/2018 від 12.11.2018, договору купівлі-продажу №011/1501/2019 від 15.01.2019, укладених між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг", Позивач посилався на те, що вказані правочини укладено між Відповідачами з метою уникнення відповідальності ПП "Вікінг" перед ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" за судовими рішеннями у справах № 906/646/18 та № 906/726/17, відповідно до яких з Відповідача-2 було стягнуто заборгованість на користь Позивача.
6.23. З матеріалів справи убачається, що у справі № 906/726/17 розглядалися позовні вимоги ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" до ПП "Вікінг" та ПП "Транс-Петроль" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, які укладені між Відповідачами, а саме: № 558/10/8041/2016 від 25.06.2016, №00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, № 300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №279/01/8047/2016 від 21.06.2016, № 558/10/8047/2016 від 25.06.2016, №268/01/8047/2016 від 21.06.2016, № 291/01/8047 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 25.06.2016, та додаткових угод до них з моменту їх вчинення.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №906/726/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, позов було задоволено частково. Визнано недійсними укладені між ПП "Вікінг" та ПП "Транс-Петроль" договори купівлі-продажу транспортних засобів № 00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, № 300/01/8047/2016 від 25.06.2016, № 558/10/8047/2016 від 25.06.2016, № 268/01/8047/2016 від 21.06.2016, № 291/01/8047 від 25.06.2016, № 391/01/8047/2016 від 25.06.2016 та додаткові угоди до цих договорів. Відмовлено в позові в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 558/10/8041/2016 від 25.06.2016, № 279/01/8047/2016 від 21.06.2016.
6.24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17, між Відповідачами -1 та -2 укладено угоду про реституцію від 30.05.2018.
Так, за цією угодою сторони домовились, що ПП "Транс Петроль" передає ПП "Вікінг" 40 одиниць транспортних засобів, а ПП "Вікінг", у свою чергу, перераховує грошові кошти за ці транспортні засоби на користь ПП "Транс Петроль".
До зазначеної угоди між сторонами були підписані зміни від 27.08.2018, яким сторони продовжили строк виконання зобов`язання за угодою від 30.05.2018, а також змінили порядок передачі транспортних засобів та порядок оплати.
У подальшому, 12.11.2018 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 були підписані акти №№ 1 - 6 приймання-передачі транспортних засобів до угоди про реституцію від 30.05.2018, відповідно до яких ПП "Транс Петроль" передало/повернуло, а ПП "Вікінг" прийняло 40 одиниць транспортних засобів згідно з переліком.
6.25. З наведеного вбачається, що відповідно до умов угоди про реституцію від 30.05.2018 та змін до цієї угоди від 27.08.2018, ПП "Вікінг" повернуло у свою власність 40 одиниць транспортних засобів, а відтак господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що законні інтереси Позивача, як кредитора Відповідача-2, не були порушені у зв`язку з укладенням наведених правочинів, а навпаки, цією угодою та змінами до неї транспортні засоби були повернуті у власність боржника на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17.
6.26. Місцевим і апеляційним судами також встановлено, що 12.11.2018 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018, згідно з умовами якого ПП "Вікінг" передало у власність ПП "Транс Петроль" відповідно до акта № 1 від 12.11.2018 приймання-передачі 40 одиниць транспортних засобів без вантажних шин згідно з переліком, наведеним у цьому акті.
Разом з тим, 05.12.2018 між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг" було підписано угоду щодо договору купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018 від 12.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що вказаний договір є помилковим, а отже, набуття, зміна чи припинення прав та обов`язків за ним у сторін не відбулись.
Згідно з п. 2. цієї угоди, для відновлення майнового та правового стану, що існували у сторін до моменту укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів №299/1211/2018 від 12.11.2018, Відповідач-1 повертає, а Відповідач-2, зі свого боку, визнає відсутність заборгованості покупця за договором і сторони скасовують/анулюють залік зустрічних однорідних вимог від 16.11.2018, здійснений на припинення зобов`язань між ними у тому числі, що виникли за цим договором.
6.27. З наведеного вбачається, що Відповідачі самостійно визнали договір купівлі-продажу транспортних засобів № 299/1211/2018 від 12.11.2018 помилковим, тобто недійсним, а відтак сторони повернулись у той майновий стан, який у них був до укладення зазначеного договору, і власником 40 одиниць транспортних засобів залишилося ПП "Вікінг".
Таким чином, як обґрунтовано зазначили місцевий і апеляційний суди, підстави для визнання цього договору недійсним в судовому порядку відсутні.
6.28. Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 011/1501/2019 від 15.01.2019, укладеного між ПП "Транс Петроль" та ПП "Вікінг", то колегія суддів виходить з наступного.
6.29. Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2018, позов ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" задоволено частково. Визнано недійсними укладені між ПП "Вікінг" та ПП "Транс-Петроль" договори купівлі-продажу транспортних засобів та додаткові угоди до них з тих підстав, що наведені правочини порушують право власності ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой", яке визначене в статтях 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, оскільки зміст вказаних договорів свідчить про те, що ПП "Вікінг" продало, а ПП "Транс-Петроль" купило транспортні засоби, на яких встановлені шини, що належать Позивачу.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2019 Господарським судом Житомирської області видано наказ у справі № 906/646/18 про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача заборгованості у розмірі 3 881 374,28 грн.
6.30. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення
6.31. При цьому згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
6.32. За змістом частини першої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
6.33. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
6.34. У справі "Христов проти України" (рішення від 19.02.2009, заява № 24465/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
6.35. З матеріалів справи убачається, що на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 906/726/17, між Відповідачами було укладено угоду про реституцію від 30.05.2018, за змістом якої сторони домовились, що ПП "Транс Петроль" передає ПП "Вікінг" 40 одиниць транспортних засобів, а ПП "Вікінг", у свою чергу, перераховує грошові кошти за ці транспортні засоби на користь ПП "Транс Петроль".
6.36. Разом з тим, як встановлено судами, 15.01.2019 між ПП "Вікінг" та ПП "Транс Петроль" було укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019, згідно з яким Відповідач-2 передав у власність Відповідача-1 40 одиниць транспортних засобів без вантажних шин, що підтверджується підписаним між сторонами актами приймання-передачі транспортних засобів №№ 1 - 10 від 15.01.2019.
Відповідно до п. 1.2. договору продавець свідчить, що на момент його укладення товар: належить йому на підставі права власності; іншим особам не відчужений; під забороною (арештом) та/або у заставі чи податковій не перебуває; не є предметом судових спорів; не містить прихованих недоліків, що унеможливлюють його використання.
За умовами п. 2.2. договору товар вважається переданим продавцем та прийнятий покупцем: по кількості - згідно зі специфікацією до договору, по комплектності - згідно з переліком виробника.
Прийом-передача товару здійснюється сторонами до 24.00 години 15.01.2019 (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору його загальна сума складається з вартості усіх товарів, перелічених у специфікації, та становить: 3 285 258,00 грн.
У п. 5.1. та п. 5.2. договору сторони погодили, що покупець за отримання товару сплачує грошові кошти у сумі його вартості на розрахунковий рахунок продавця. Строк оплати покупцем товару становить 48 годин з моменту оформлення сторонами акта прийому-передачі товару.
6.37. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у подальшому сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, про що складено та підписано акт припинення зобов`язань заліком від 16.01.2019.
Відповідно до п. 1. цього акта Відповідач-1 має перед Відповідачем-2 непогашене грошове зобов`язання за договором купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019 у сумі 3 285 258,00 грн.
Згідно з п. 2. акта Відповідач-2 має перед Відповідачем-1 зобов`язання з повернення грошових коштів, за нижчепереліченими договорами: № 00081/09/8041/2016 від 05.05.2016, № 558/10/8047/2016 від 03.06.2016, № 268/01/8047/2016 від 21.06.2016, №291/01/8047/2016 від 25.06.2016, № 300/01/8047/2016 від 25.06.2016, №391/01/8047/2016 від 27.06.2016, у сумі 3 285 258,00 грн.
У п. 4. акта зазначено, що сторони, керуючись приписами статті 601 Цивільного кодексу України, здійснюють зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями у сумі 3 285 258,00 грн.
6.38. Колегія суддів звертає увагу, що, здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України (254к/96-ВР)
, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними (Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021).
6.39. Відповідно до норм статті 328 Цивільного кодексу України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.
6.40. Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 Цивільного кодексу України) та внаслідок правонаступництва (стаття 107 Цивільного кодексу України).
6.41. При цьому власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).
6.42. Відповідно до частини другої статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
6.43. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 Цивільного кодексу України). На відміну від нерухомого майна, Цивільним кодексом України (435-15)
не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України).
6.44. Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
6.45. Таким чином, як положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20).
6.46. Разом з тим, чинним законодавством в імперативному порядку передбачений обов`язок набувача транспортного засобу зареєструвати (перереєструвати) його протягом десяти діб після придбання з метою забезпечення накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
6.47. Отже, дотримання Відповідачами зазначеного обов`язку не тільки б забезпечило належний перебіг (відповідно до вимог чинного законодавства) правовідносин, пов`язаних з відчуженням спірних транспортних засобів, а і сприяло б усуненню перешкод та ефективному виконанню судових рішень, зокрема у справі № 906/646/18 про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача заборгованості у розмірі 3 881 374,28 грн (з метою виконання яких, як встановлено судами, старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Розбицькою Г. І. прийнято дві постанови від 14.01.2019 та від 16.01.2019 у виконавчому провадженні №58044532 про накладення арешту на майно ПП "Вікінг", у тому числі на 40 одиниць транспортних засобів).
6.48. З огляду на викладене наявність декількох виконавчих проваджень по відношенню до ПП "Вікінг" у поєднанні з поведінкою Відповідачів (зокрема щодо багаторазового передавання спірних транспортних засобів один одному, однак, без проведення відповідних грошових операцій з відображенням їх у відповідній документації) у сукупності можуть свідчити про вчинення Відповідачем-2 дій, спрямованих на уникнення звернення стягнення на його майно.
6.49. Колегія суддів звертає увагу, з що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Так, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників правовідносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
6.50. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
6.51. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дія без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
6.52. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
6.53. Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
6.54. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.
6.55. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
6.56. Також Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею.228 вказаного Кодексу.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011.
6.57. До подібних правових висновків дійшла і палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), зазначивши, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
6.58. Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); відчуження майна на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); відчуження майна на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже їх наявність свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18).
6.59. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 747/306/19.
6.60. Як зазначав Відповідач-1, станом на час укладення договору від 15.01.2019 №011/1501/2019 арешт на 40 одиниць транспортних засобів було знято, що підтверджується постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Сладь Т. П. у зведеному виконавчому провадженні № 54206642.
6.61. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 03.01.2019 Господарським судом Житомирської області видано наказ у справі № 906/646/18 про стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача заборгованості у розмірі 3 881 374,28 грн.
У зв`язку з наведеним старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Розбицькою Г. І. прийнято дві постанови від 14.01.2019 та від 16.01.2019 у виконавчому провадженні № 58044532, якими було накладено арешт на майно ПП "Вікінг", у тому числі на 40 одиниць транспортних засобів.
6.62. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ПП "Вікінг", вважаючи, що арешт на його майно, накладений у зведеному виконавчому провадженні № 54206642, знято 15.01.2019, мав на меті ухилення від виконання судового рішення у справі № 906/646/18, у зв`язку з чим уклав з ПП "Транс Петроль" спірний договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019.
6.63. При цьому з матеріалів справи також вбачається, що починаючи з 2017 року, фактично з моменту звернення ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" із позовними вимогами до ПП "Вікінг", зокрема у справах: про стягнення заборгованості за договором оренди шин для вантажних автотранспортних засобів, про зобов`язання повернення шин для вантажних автотранспортних засобів, в подальшому про стягнення майнової шкоди у розмірі залишкової вартості шин, Відповідач-2 неодноразово намагався відчужити на користь Відповідача-1 транспортні засоби шляхом укладення договорів купівлі-продажу та зарахування зустрічних вимог.
6.64. Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що учасники правовідносин (сторони договору купівлі-продажу транспортних засобів №011/1501/2019 від 15.01.2019), укладаючи спірний правочин, фактично ухилялися від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки цивільно-правовий інструментарій (вказаний договір купівлі-продажу) використовувався Відповідачем-2 під час арешту майна для унеможливлення звернення стягнення на нього.
6.65. Додатково Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, висловлюючи правову позицію щодо критеріїв правильності застосування норм частини першої статті 10 та частини другої статті 12 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зазначила, що необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати.
Водночас, відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 37 вказаного Закону до публічних обтяжень належить, зокрема, накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених Законом. До цієї категорії обтяжень належить, у тому числі, арешт, накладений виконавцем у виконавчому провадженні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20).
6.66. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що з огляду на встановлені обставини справи договір купівлі-продажу транспортних засобів № 011/1501/2019 від 15.01.2019 підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений на шкоду Позивача, як кредитора Відповідача-2, тобто має ознаки фраудаторного правочину, є законними і обґрунтованими.
6.67. У свою чергу, апеляційний суд вищевикладеного у сукупності не врахував та не спростував висновків суду першої інстанції про наявність у договорі від 15.01.2019 ознаки фраудаторного правочину, лише зазначивши, що судовими рішеннями у іншій справі на користь Позивача були присуджені до стягнення саме грошові кошти, і в матеріалах справи відсутні докази, що в межах виконавчих проваджень здійснено увесь обсяг дій щодо розшуку грошових коштів боржника та/або що у встановленому законом порядку відбулась зміна порядку та/або способу виконання рішення суду та/або прийнято рішення про звернення стягнення на майно боржника для погашення заборгованості, водночас погоджуючись з наявністю арешту майна ПП "Вікінг" у межах виконавчого провадження, у зв`язку з чим дійшов неправомірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.
6.68. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога Позивача про застосування реституції шляхом скасування у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів реєстраційних записів щодо права власності ПП "Транс Петроль" та відновлення у вказаному реєстрі реєстраційних записів щодо права власності ПП "Вікінг" на транспортні засоби згідно з переліком, не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту застосовуються за вимогою саме власника наведеного майна, внаслідок визнання судом договору недійсним.
6.69. За таких обставин висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
6.70. Отже, доводи заявника про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах, на які він посилається, а також щодо неповного дослідження апеляційним господарським судом зібраних у справі доказів знайшли своє часткове підтвердження.
6.71. Водночас, посилання Позивача на неврахування місцевим судом висновків суду касаційної інстанції спростовується вищенаведеним.
6.72. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який було викладено в постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, оскільки Позивач не навів будь-якого обґрунтування необхідності чи наявності підстав для такого відступлення, навпаки зазначивши про неподібність правовідносин у наведених справах та у справі, яка переглядається.
6.73. Так само є необґрунтованими доводи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування принципу більшої вірогідності доказів; а також висновку щодо можливості визнання недійсним договору, який сторони додатковою угодою визнали помилковим, оскільки судом касаційної інстанції вже неодноразово досліджувалися зазначені питання з висловлення відповідних правових позицій, зокрема у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.
6.74. Інші доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи на їх підставі, що, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
6.75. На підставі наведеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.
6.76. Враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення: з Відповідачів на користь Позивача по 9 230,80 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрати за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру МВС; з ТОВ "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" на користь ПП "Транс Петроль" 27 525,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 підлягає залишенню без змін.
6.77. Водночас, Суд зазначає, що оскаржувана додаткова постанова господарського суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат має похідний характер від постанови апеляційного суду по суті спору, а тому скасування судового рішення апеляційної інстанцій по суті спору є самостійною та достатньою підставою для скасування додаткової постанови.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
7.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
7.3. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).
7.4. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи частково обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваних постанов апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "Тідісі-Дальнобой" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/8861/21 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 у справі № 910/8861/21 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
В. Суховий