916/959/22 Про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкту будівництва - 07.06.2023 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (колегія суддів: Ярош А. І., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 (суддя Петров В. С.) у справі

за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства "Люкс-КВ" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкту будівництва,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Цимбалістий Т. О.,

позивача - Садардінова І. В.,

відповідача - Савицька О. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства "Люкс-КВ" (далі- ПП "Люкс-КВ"), в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 про внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151 101);

-припинити права приватної власності ПП "Люкс-КВ" на нежитлові будівлі площею 448,4 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101);

-зобов`язати ПП "Люкс-КВ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. "Б" площею 197,5 м2.

2. В обґрунтування позову прокурор зазначив, що рішення державного реєстратора від 23.12.2020, яким фактично змінено площу об`єкта нерухомого майна з 250,9 м2 на 448,4 м2 за рахунок самочинно збудованої будівлі під літ. "Б", прийнято без належної перевірки поданих документів в порушення частини другої статті 5, статей 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порядку державної реєстрації для новозбудованих об`єктів нерухомого майна, визначеного в пункті 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 за № 1127 (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення державним реєстратором), за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування ПП "Люкс-КВ" на земельну ділянку. З огляду на викладене, як вказує прокурор, вбачається здійснення самочинного будівництва будівлі під літ. "Б" площею 197,5 м2 за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1 на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування такою ділянкою, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва, за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також без введення об`єкту до експлуатації.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 01.08.2006 між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП "Люкс-КВ" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: пр. Маршала Жукова кут вул. Левітана на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), згідно з планом, що додається. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку на підставі розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації від 30.05.2006 № 638 для будівництва та обслуговування автомийки і станції техобслуговування.

4. Відповідно до 2 розділу договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0600 га (забудовані землі). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, відповідає цілям використання орендарем.

5. Згідно з розділом 3 договору його укладено на 5 років. По закінченню терміну договору, орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинність.

6. 02.08.2006 договір оренди було зареєстровано Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центру земельного кадастру" при Держкомземі України у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Таїровської селищної ради за № 040652900019.

7. 02.08.2006 сторонами складено акт приймання-передачі об`єкту оренди.

8. На орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5123755800:00:001:0163) ПП "Люкс-КВ" протягом 2011-2012 р. здійснило будівництво автомобільної мийки та станції технічного обслуговування площею, про що свідчать декларація про початок виконання будівельних робіт від 21.06.2011, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 22.06.2011 № ОД08311008189, та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в Інспекції ДАБК в Одеській області 23.11.2012 № ОД14212227828.

9. Згідно з розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.12.2012 за № 958 для нежитлової будівлі автомийки та станції технічного обслуговування під літ. "А" загальною площею 250, 9 м2, що належить ПП "Люкс-КВ", встановлено нумерацію та адресу: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова (тепер Небесної Сотні), 75/1 з пропозицією оформити право власності у встановленому законом порядку.

10. На підставі рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Привалової Є. Є. від 17.10.2013 за індексним номером 6875461 за ПП "Люкс-КВ" зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення автомийки та станції технічного обслуговування площею 250,9 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 183598151101).

11. В подальшому 24.10.2014 між Одеською міською радою та ПП "Люкс-КВ" було укладено договір № 220 на резервування (використання) місця розташування об`єкту, відповідно до пункту 1.1. якого "власник" надає, а "місцевикористовувач" приймає в строкове, платне користування місце розташування об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса. Київський район, проспект Маршала Жукова,75/1. Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею: 600 м2 (пункт 1.2. договору).

12. Відповідно до пункту 2.1. договору його дія починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку відповідно до законодавства України.

13. Згідно з пунктом 3.1. договору плата за місце розташування об`єкту вноситься "місцевикористовувачем" виключно у грошовій формі. Плата за цим договором нараховується у розмірі 5 % від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає: 50 292,0 грн на рік. (пункт 3.2. договору).

14. У пунктах 4.1, 4.2. договору сторони узгодили, що цільове призначення місця розташування об`єкту - експлуатація автомийки та станції технічного обслуговування. Місце розташування об`єкту передається виключно для експлуатації автомийки та станції технічного обслуговування у 3-денний термін з моменту початку дії цього договору, визначеного п. 2.1 цього договору, за актом приймання-передачі.

15. 24.10.2014 сторонами укладено акт приймання-передачі місця розташування об`єкту.

16. Також рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7119-VІ надано дозвіл ПП "Люкс-КВ" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0600 га за адресою м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 75/1 для експлуатації автомийки, зобов`язано ПП "Люкс-КВ" (орендаря) після погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в органах Держземагентства м. Одеси надати до департаменту комунальної власності Одеської міської ради витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також доручено департаменту комунальної власності Одеської міської ради вжити у встановленому законом порядку заходи щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на відповідну земельну ділянку.

17. В подальшому на підставі рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Медвідь Г. С. від 23.12.2020 за індексним номером 55882232 змінено загальну площу будівлі з 250,9 м2 на 448,4 м2 за рахунок будівлі під літ. "Б" з одночасним перейменуванням об`єкту нерухомого майна на "нежитлові будівлі". Підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стали: довідка від 18.12.2020 № 412 та технічний паспорт від 18.12.2020, видані ФОП Кудлач А. В.

18. Згідно з довідкою від 18.12.2020 в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, ФОП Кудлач А. В. виявлено технічну помилку, а саме нежитлову будівлю під літ. "Б", яку було упущено в ході первинної технічної інвентаризації. Таким чином, площу нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 75/1, було збільшено за рахунок будівлі літ. "Б", загальна площа якої згідно з технічним паспортом від 18.12.2020, виданим ФОП Кудлач А. В., становить 197,5 м2.

19. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.05.2022 № 301505084 ПП "Люкс-КВ" є власником нежитлових будівель загальною площею 448,4 м2, у т.ч. літ. "А" нежитлова будівля, літ. "Б" нежитлова будівля, за адресою: м. Одеса, проспект маршала Жукова, 75/1.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2022, а саме: знято заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових будівель площею 448,4 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 183598151101).

21. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 31.12.2012 була наявна інформація про зареєстрований договір оренди землі за ПП "Люкс-КВ" на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га з кадастровим номером 5123755800:00:001:0163 терміном на 5 років від 06.08.2006, реєстраційний №040652900019. Аналогічну відповідь Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надало на звернення ПП "Люкс-КВ" у листі від 24.12.2020. По закінченню терміну дії вказаного договору оренди 02.08.2011 останній не був припинений, будь-яких доказів припинення договору зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, суду не надано. Більш того, прокурор не надав доказів того, що відповідачем було здійснено будівництво спірної будівлі на земельній ділянці після закінчення строку оренди.

Згідно з довідкою ФОП Кудлач А. В. від 18.12.2020, на підставі якої була здійснена реєстрація змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю під літ. "Б" було упущено в ході первинної технічної інвентаризації. Так в результаті обстеження об`єкту за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 75/1, ФОП Кудлач А. В. виявлено технічну помилку. Будь-які відомості щодо здійснення відповідачем будівництва спірної будівлі після реєстрації первісно права власності на об`єкт нерухомості за вказаною адресою в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції з огляду на укладений та зареєстрований договір оренди, за відсутності жодних заперечень орендодавця та доказів щодо припинення/розірвання договору оренди, встановив, що посилання прокуратури на самовільно зайняття відповідачем земельної ділянки є безпідставними та недоведеними.

22. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

23. Одеська обласна прокуратура у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

24. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. ПП "Люкс-КВ" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

27. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України)

28. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

29. Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Вказана норма визначає право саме власника (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудовано майно, а не особи, яка вчинила самочинну забудову.

30. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

31. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

32. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

33. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) не призводить.

34. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

35. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

36. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

37. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

38. Такий же правовий висновок про те, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та у численних постановах Верховного Суду.

39. Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

40. Отже, для вирішення спору суди мали встановити, чи було будівництво самочинним. Для цього, перш за все, слід встановити, коли саме здійснювалося будівництво та чи була надана земельна ділянка на цей час саме з такою метою.

41. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається, наведених норм законодавства не врахували та не надали правової оцінки обставинам щодо дотримання передбачених законодавством правил і порядку здійснення відповідачем забудови.

42. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. За змістом частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

44. У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

45. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ці суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову за наведених у судових рішеннях обставин.

46. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

47. Колегія суддів зазначає, що прокурор у цій справі просив зобов`язати ПП "Люкс-КВ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 140,8 м2 за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні (Маршала Жукова), 75/1 шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої будівлі під літ. "Б" площею 197,5 м2. Отже, позивач прагне знесення збудованих об`єктів та виключення з реєстру відомостей про спірні об`єкти (із закриттям розділу).

48. Колегія звертає увагу, що за висновками Верховного Суду стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

49. При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України). При цьому колегія виходить з такого.

50. Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

51. Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

52. Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

53. Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

54. Водночас колегія звертає увагу, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Частиною третьою статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.