910/6220/22 Про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання - 06.06.2023 Прийняття

2. Позов обґрунтовано укладенням Договору без погодження його умов з директором Підприємства за відсутності подальшого схвалення Підприємством цього правочину; крім того, Договір укладено всупереч інтересам Підприємства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано недоведеністю обґрунтованості вимог позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК України (1798-12) ), скаржник зазначає:

суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №910/28080/14 та у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/2030/18, від 14.08.2018 у справі №910/15151/17, від 06.07.2022 у справі №909/276/21, від 01.12.2021 у справі №908/3467/19, від 31.05.2022 у справі №638/20248/19, від 21.02.2020 у справі №182/3593/17, від 02.02.2022 у справі № 909/671/20, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17, від 17.02.2022 у справі № 9901/88/21, від 15.02.2022 у справі № 922/2250/20, від 31.05.2022 у справі № 922/2249/20, від 20.07.2022 у справі №910/21039/20, від 19.01.2022 у справі №911/841/20, від 24.02.2021 у справі №757/33392/16;

відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини шостої статті 91 ГПК України, частини другої статті 16 Цивільного кодексу України стосовно дубліката договору;

суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (заява свідка, електронні щомісячні звіти, видаткова накладна).

Доводи інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, необґрунтованість та невідповідність обставинам справи і про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 - без змін.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив.

Клопотання учасників справи

8. Підприємством подано до суду два клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані тим, що 30.05.2023 Верховним Судом прийнято постанову у справі № 910/12774/21, у якій предметом розгляду був зустрічний позов Підприємства про визнання недійсним аналогічного договору, укладеного між Підприємством і Товариством. Оскільки на час звернення з клопотаннями про відкладення відсутній повний текст постанови Верховного Суду від 30.05.2023 зі справи № 910/12774/21, Підприємство з метою забезпечення єдності судової практики просить відкласти судове засідання на іншу дату.

У судовому засіданні 06.06.2023 представник Підприємства подані клопотання не підтримав.

Враховуючи те, що у судовому засіданні представник Підприємства не підтримав подані клопотання та те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанову Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 910/12774/21 оприлюднено 05.06.2023, Суд не вбачає підстав для задоволення поданих клопотань.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

9. Товариством (замовник) і Підприємством (виконавець) укладено Договір, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів за адресами та на умовах, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги; місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно, з подальшою його пролонгацією.

10. 03.09.2019 за актом приймання-передачі Товариство розмістило, а Підприємство надало місце для розміщення обладнання: зарядний пристрій постійного струму для зарядження електромобілів (DС): "ТК Аркадія на Осокорках", місце розміщення: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 33.

11. Позивач зазначає, що на укладення Договору від імені та в інтересах Підприємства останнє ОСОБА_1 не уповноважувало, в тому числі на підставі довіреності від 05.07.2019, зважаючи на що стверджує про недійсність Договору, укладеного на заздалегідь невигідних умовах.

12. Сторонами доведено суду, що Договір не є єдиним, що був укладений ОСОБА_1. на підставі довіреності від 05.07.2019.

За змістом наданої Підприємством копії відповідної довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_1., останній уповноважений позивачем бути представником Підприємства в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах позивача, додаткових угод та додатків до таких договорів від імені та в інтересах позивача, виключно за умови погодження таких договорів із директором у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту. Для цього ОСОБА_1 надано право від імені Підприємства укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені Підприємства в таких договорах (угодах, контрактах), а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Остання видана терміном до 31.12.2019.

13. Як вбачається з преамбули Договору, підписантом від імені Підприємства значиться ОСОБА_1. (уповноважений представник), який діяв на підставі наказу від 05.07.2019 № 17/07 та довіреності від 05.07.2019, виданої директором Підприємства Ніконовим Д.А.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявною в матеріалах справи, директором Підприємства на день укладення Договору був Ніконов Д.А .

За даними названого Реєстру стосовно Підприємства станом на день укладення Договору відсутні будь-які обмеження у керівника Підприємства (Ніконова Д.А.) щодо представництва юридичної особи, у тому числі і щодо видачі іншим особам довіреностей на представництво інтересів Підприємства.

14. З наявного у матеріалах справи наказу директора Підприємства від 05.07.2019 № 17/07 вбачається, що ним було видане розпорядження: використовувати з 05.07.2019 у господарській діяльності Підприємства додаткову круглу печатку для укладання договорів, додаткових угод та додатків до договорів згідно відбитку, зазначеному в цьому наказі; видати уповноваженому представнику Підприємства ОСОБА_1. довіреність на право використовувати печатку та укладати договори, додаткові угоди та додатки до договорів.

15. Укладення Договору підтверджується не лише підписами сторін цього договору, а й обставинами щодо подальшого його схвалення сторонами: виконання Договору щодо надання послуг, передача Підприємству обладнання, його розміщення та обслуговування - Підприємством.

16. Довіреність, видана ОСОБА_1, є окремим правочином, який діяв з 05.07.2019 по 31.12.2019, і станом на час прийняття рішення місцевим господарським судом в цій справі не визнаний недійсним.

17. Підприємством було вчинено дії щодо прийняття Договору до виконання. Так, про його фактичне виконання свідчить акт приймання-передачі від 03.09.2019, за яким Підприємство надало місце для розміщення обладнання Товариства.

Також 01.09.2020 на виконання наказу директора Товариства від 06.04.2020 з метою здійснення моніторингу технічного стану та працездатності обладнання Товариства директор останнього і монтажник електроустаткування провели технічне обстеження обладнання, розташованого за вказаною адресою. За результатами обстеження було встановлено факт неможливості використання обладнання у зв`язку з відключенням, про що складено відповідний акт від 01.09.2020.

18. За таких обставин Товариство звернулося до господарського суду про стягнення з Підприємства штрафних санкцій за порушення умов Договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/14766/20 позов Товариства було задоволено, стягнуто з Підприємства штраф у сумі 33 000 грн. Даним рішенням, що набрало законної сили, встановлено факт порушення відповідачем умов Договору.

При цьому судом апеляційної інстанції поряд з іншими доказами взято до уваги заяву свідка ОСОБА_3 (директора Товариства) від 04.12.2020, що завірена нотаріально і в якій свідок зазначив, що 01.09.2020 ним та монтажником електроустаткування було здійснено повторне обстеження обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 33, за результатами якого виявлено відсутність у зарядному пристрої струму для заряджання електромобілів і виявлено наявність стороннього модему, що не належить Товариству і походження якого Товариству невідоме. Не відновлена можливість використання обладнання після відключення, зафіксованого актом обстеження обладнання від 01.09.2020. Будь-яких вказівок щодо відключення від електромережі обладнання, розміщеного за зазначеною адресою, та щодо заміни модему обладнання Товариства директором останнього не надавалося.

19. Матеріали даної справи свідчать, що порушення Договору, встановлене у справі № 910/14766/20, Підприємством у подальшому не було усунуте та на час розгляду даної справи використання обладнання після його відключення не відновлено.

20. Товариство звернулося до господарських судів з низкою позовів про стягнення з Підприємства штрафних санкцій з підстав порушення останнім умов відповідних договорів.

Так, у провадженні господарського суду міста Києва перебувала низка справ за позовом Товариства до Підприємства про стягнення штрафу та за позовом Підприємства до Товариства про визнання правочину недійсним.

За результатами розгляду відповідних позовних заяв судом відмовлено у задоволенні позовів Підприємства до Товариства про визнання договору недійсним, при цьому задоволено позови останнього до Підприємства про стягнення штрафу (справи №№910/12774/21, 910/15859/20, 910/12775/21, 910/12776/21, 910/20185/21, 910/20186/21, 910/20198/21, 910/2815/22 та 910/4462/22) з огляду на встановлення порушень відповідних договорів.

21. Судом не прийнято доводи позивача про те, що підпис на довіреності ОСОБА_1 від 05.07.2019 не належить директору Підприємства Ніконову Д.А., зважаючи на висновки Харківського НДЕКЦ судово-почеркознавчої експертизи від 20.07.2021 № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ та судово-технічної експертизи від 12.07.2021 № СЕ-19/121-21/15118-ДД. Предметом першої з цих експертиз були питання ідентифікації підпису від імені Ніконова Д.А. на іншій довіреності, виданій 01.12.2019 іншій особі ( ОСОБА_4 ), тобто зазначений доказ не стосується даної справи. А під час проведення другої із зазначених експертиз на вирішення експерта не ставилося питання про приналежність Ніконову Д.А. підпису на довіреності Підприємства від 05.07.2019.

Згадані висновки були надані як докази у межах кримінальної справи.

22. Довіреністю ОСОБА_1 від 05.07.2019 жодних обмежень його повноважень не передбачено.

Відтак він мав достатні повноваження для укладення Договору від імені Підприємства.

23. Позивач посилався також на те, що Договір підписаний ОСОБА_1 виключно на свою користь та з метою отримання майна Підприємства, що свідчить (на думку позивача) про зловмисну домовленість між ОСОБА_1 і Товариством на укладення Договору.

У той же час позивачем не подано будь-яких доказів зловмисної домовленості між ОСОБА_1 і Товариством, не доведено умислу сторін Договору на його укладення шляхом зловмисної домовленості, наявності несприятливих наслідків виконання правочину і причинно-наслідкового зв`язку між такими наслідками і діями обох сторін.

24. Позивача зазначав, що "дублікат" Договору був підписаний ОСОБА_1, який є власником та засновником Товариства, що фактично свідчить про укладення ним Договору на свою користь.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення учасника Товариства від 07.05.2020 № 9 ОСОБА_1 став учасником Товариства лише 07.05.2020, тобто після укладення оспорюваного правочину, а на момент укладення Договору ОСОБА_1 не був ні учасником, ні керівником Товариства.

25. Позивачем надано суду витяг з бази даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" про реєстрацію ОСОБА_1 за Товариством знака " IONITY ", що, на думку позивача, свідчить про укладення ОСОБА_1 . Договору в своїх інтересах. Однак наведене не спростовує висновків суду і не свідчить про зловмисну домовленість ОСОБА_1 з Товариством.

26. Позивач, крім того, посилався на удаваність Договору, зазначаючи, що останній укладався для стягнення штрафних санкцій з Підприємства. Однак доказів цього, зокрема наявності домовленості сторін на укладення Договору з метою стягнення штрафних санкцій, Підприємством не надано.

27. Позивач також стверджував про фіктивність Договору з огляду на відсутність ознак його оплатності.

Судом, однак, встановлено обставини реального виконання Договору та настання правових наслідків його укладення, що, зокрема, підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 03.09.2019.

28. Позивач посилався ще й на відсутність плати за Договором. У зв`язку з цим судом взято до уваги пункти 3.3 та 3.4 Договору, згідно з якими винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, здійснюється виключно після виставлення виконавцем рахунків, і сплачується протягом 10 банківських днів замовником. Тобто за умовами Договору внесення Товариством оплати за надані позивачем послуги прямо залежить від виставлення Підприємством рахунків за послуги, які (рахунки) останнім замовнику не направлялися.

Крім того, згідно з пунктом 3.5 Договору з метою популяризації послуг замовника серед користувачів місця та інших клієнтів замовника виконавець звільняє замовника від оплати винагороди виконавцю та компенсації вартості витрат фактично використаної електроенергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, на період з дати укладення договору і до 30.04.2020 включно.

Також з преамбули Договору вбачається, що його було укладено з урахуванням договору оренди від 30.07.2019 №1086-ВН, укладеного Підприємством і ТОВ "Вінстер".

За поясненнями Товариства, підтвердженими електронним листуванням сторін, саме на земельній ділянці ТОВ "Вінстер" було розміщене обладнання, що є предметом Договору, а тому порядок сплати за Договором залежав від порядку розрахунків за договором, укладеним з ТОВ "Вінстер", що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками Підприємства на списання коштів. Отже, сторони на власний розсуд погодили умови оплатності оспорюваного Договору, виходячи з принципу свободи договору.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору недійсним.

30. Як вбачається з позовної заяви у справі (т.1, а.с. 1-17), Підприємство обґрунтовувало свої вимоги, зокрема, тим, що воно (Підприємство) ніякого договору з Товариством не укладало, ОСОБА_1 повноважень щодо його укладення з Товариством не надавало і не погоджувало в будь-якій формі оспорюваний Договір й не вчиняло дій щодо його схвалення.

Відповідні обставини та пов`язані з ними докази попередніми судовими інстанціями не з`ясовано й не досліджено.

Натомість суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки тверджень позивача стосовно удаваності та фіктивності оспорюваного правочину, хоча відповідних аргументів (з посиланням на норми закону) в позовній заяві не містилося.

31. Також Підприємство в позовній заяві вказувало, що зі змісту наявного в справі "дубліката" Договору вбачається, що він містить посилання на договір від 30.07.2019 №1086-ВН, укладений Підприємством (як орендарем) і ТОВ "Вінстер" (як орендодавцем) на надання виконавцем замовнику послуг з розміщення обладнання - зарядного пристрою постійного струму для зарядження автомобілів.

При цьому позивач звертає увагу, окрім іншого, на те, що: саме ТОВ "Вінстер" було власником приміщень, орендованих Підприємством для розміщення свого зарядного пристрою; відповідно до пункту 3.2.6 вказаного договору № 1086-ВН, по-перше, виключно за попереднім письмовим дозволом орендодавця (ТОВ "Вінстер") можливо передавати на будь-яких підставах приміщення та/або права оренди на нього іншим особам, по-друге, будь-яка передача орендарем приміщення та/або права оренди на нього у будь-який спосіб (у суборенду, будь-яке інше користування, спільну діяльність, статутний капітал, заставу і т.ін.) іншим способом на будь-якій підставі без попередньої письмової згоди орендодавця (ТОВ "Вінстер") та без письмового погодження з орендодавцем умови такої передачі не допускається та є нікчемною.

Зазначених обставин та пов`язаних з ними доказів суди попередніх інстанцій так само не з`ясували й не дослідили, оцінки їм не надали.

32. Позивач посилався й на те, що жодних дій із схвалення спірного Договору він не вчиняв, з часу підписання Договору ОСОБА_1 ніяких розрахунків за Договором не здійснювалося, листування не відбувалося, акти позивачем не підписувалися.

Дані обставини (і пов`язані з ними докази) попередніми судовими інстанціями також належним чином не перевірені й не дослідженні.

В обґрунтування схвалення Підприємством умов Договору суди попередніх інстанцій посилалися на акт приймання - передачі обладнання, а також на "неналежність виконання цього договору з боку позивача, у зв`язку з чим у останнього на користь відповідача сплачено штраф".

При цьому, за доводами позивача (викладеними і в позовній заяві), відповідний акт з боку Підприємства підписувався тим же ОСОБА_1 . При цьому попередніми судовими інстанціями взагалі не перевірено і не з`ясовано повноважень поіменованої особи на підписання згаданого акта з боку Підприємства, тим більше, що останнє наявність у ОСОБА_1 таких повноважень послідовно заперечувало протягом розгляду справи. Що ж до "неналежності виконання договору", то вона за будь-яких обставин не може свідчити про його схвалення позивачем.

Зазначаючи, що "мало місце виконання договору про надання послуг, передача позивачем обладнання, його розміщення та обслуговування останнім", суди не навели будь-яких доказів цього (окрім вказаного вище акта). До того ж з наведеного не зрозуміло, що мали на увазі суди під передачею саме позивачем обладнання, хоча, за змістом Договору, передачу обладнання мав би здійснювати відповідач - Товариство.

33. Стосовно "дубліката" Договору в матеріалах справи Суд зазначає таке.

Законодавство України загалом не містить заборони щодо оформлення дубліката втраченого договору. Однак за обставин, коли такий "дублікат" поданий однією з сторін справи (відповідачем), а інша сторона (позивач) взагалі заперечує вчинення нею відповідного правочину, суд мав з`ясувати і перевірити належними доказами, за яких обставин був втрачений оригінал документа (Договору), якими доказами ці обставини підтверджуються, чи наявний інший оригінал документа у другої сторони (оскільки договір виготовляється принаймі у двох примірниках, що є рівнозначними), а якщо відсутній, то з яких причин, чи була у відповідача можливість виготовити новий примірник договору замість втраченого (зокрема шляхом звернення до іншої сторони), не складаючи "дубліката" договору, а якщо не було, то чому, коли конкретно (дата) та за яких обставин було виготовлено "дублікати", чи були наявні у представника (представників) сторін на цю дату відповідні повноваження.

34. Довіреність за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, в якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Довіреність не завжди може містити деталізований та вичерпний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника. Тому, з урахуванням того, що, за загальним правилом, представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя, та враховуючи, що відповідно до частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суди мали дослідити питання добросовісності представника; відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

У справі, що розглядається, позивач під час судового розгляду зазначим про недобросовісність дій ОСОБА_1, який у спірних правовідносинах уклав від імені позивача Договір, що не відповідав справжньому волевиявленню Підприємства як суб`єкта та був спрямований на задоволення його особистих інтересів як представника, який фактично діяв в інтересах іншої особи - Товариства, власником та кінцевим бенефіціаром якого він є .

Суди попередніх інстанцій обґрунтованість (підставність) відповідних доводів не перевірили, пов`язаних з цим обставин не встановили і доказів не дослідили, обмежившись посиланням на те, що довіреність ОСОБА_1 є окремим правочином, який недійсним не визнавався. При цьому судами не враховано, що стаття 232 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (і на яку, зокрема, посилався позивач), - не ставить настання таких правових наслідків у залежність від визнання чи невизнання недійсною довіреності.

35. Судами не з`ясовано обставин й не перевірено належними доказами доводи позивача стосовно того, що в наданому суду Договорі Підприємство значиться виконавцем з надання послуг з розміщення обладнання Товариства не території, яка позивачу не належить, де він не має власних електричних мереж та не може забезпечити охорону обладнання з огляду на вільний доступ до нього третіх осіб. Водночас, за доводами позивача, об`єкт - місце для розміщення зарядних станцій належить третій особі, що не є стороною Договору, - ТОВ "Вінстер".

36. З урахуванням наведеного у Суду відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями положень частин першої, другої і п`ятої статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

37. Водночас за приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. З огляду на викладене Судом не приймаються доводи Товариства, викладені у його відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. З огляду на викладене та відповідно до частин третьої, четвертої статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм і доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.