906/1223/22 Про забезпечення позову у справі - 31.05.2023 Прийняття

1. Фізична особа-підприємець Саксонік Михайло Маркович (далі - позивач, ФОП Саксонік М. М.) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення надмірно сплачених за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2021 №3 авансових платежів на суму 8 587 340,37 грн.

2. Ухвалою господарського суду від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.01.2023.

3. 25.01.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову від 25.01.2023, згідно з якою останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 8 587 340,37 грн, а саме: що знаходяться на рахунках: НОМЕР_1 AT КБ "Приватбанк"; НОМЕР_2 філія Житомирське обласне AT ОЩАД м. Житомир; НОМЕР_3 AT "Райффайзен Банк" та на всіх інших банківських рахунках ТОВ "Форест Полісся -10" у будь-яких банківських установах, які будуть встановлені під час виконання ухвали, а також нерухоме майно, а саме: цілісно майновий комплекс деревообробної дільниці загальною площею 620,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Баранівський р-н, м. Баранівка, вул. Шевченка, 178, реєстраційний номер: 31586996; нежитлове приміщення магазину площею 91,2 кв.м, Житомирська обл., м. Баранівка, вул. Першотравневська, 21-а, реєстраційний номер об`єкта 34151513.

4. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існують об`єктивні причини вважати, що майно і кошти відповідача будуть втрачені (повністю чи частково), а це, у свою чергу, створює загрозу виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2021 №3.

5. До заяви додано лист Територіального сервісного центру МВС №1844 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області від 20.01.2023 №2-А3 та інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 заяву про забезпечення позову від 25.01.2023 задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства в сумі 8 587 340,37 грн, що знаходяться на рахунках: НОМЕР_1 AT КБ "Приватбанк"; НОМЕР_2 філія Житомирське обласне AT ОЩАД м. Житомир; НОМЕР_3 AT "Райффайзен Банк" та на всіх інших банківських рахунках Товариства у будь-яких банківських установах. У задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.

7. Місцевий господарський суд погодився із обґрунтовуванням позивача, які викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, що директоркою Товариства Муравською В. А. самостійно всупереч Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (2275-19) відчужено транспортні засоби, а саме: MAN TGX18.440 д.н. НОМЕР_4, DAF д.н. НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6, причіп SCHMITZ д.н. НОМЕР_7, транспортний засіб DAF НОМЕР_8, причіп SCHMITZ НОМЕР_9, легковий автомобіль НОМЕР_11 Volkswagen Tiguan, DAF НОМЕР_10, причіп SCHMITZ д.н. НОМЕР_6, що характеризує поведінку відповідача як негативну у господарських правовідносинах та свідчить про те, що майно, кошти підприємства можуть бути втрачені повністю або частково, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову, на підтвердження чого надано лист Територіального сервісного центру МВС №1844 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області від 20.01.2023 №2-А3 та інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

8. Суд першої інстанції зазначив, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

9. Разом з тим, місцевий господарський суд вказав, що заявником не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно одночасно із накладенням арешту на грошові кошти в сумі позовних вимог та не наведено суду доказів, які свідчили б про адекватність обраного заходу забезпечення (співвідношення ціни позову з вартістю майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023 скасовано в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства в сумі 8 587 340,37 грн, що знаходяться на вказаних у заяві рахунках, та на всіх інших банківських рахунках Товариства у будь-яких банківських установах. В задоволенні заяви про забезпечення позову від 25.01.2023 в цій частині відмовлено. У решті ухвалу суду залишено без змін.

11. Апеляційний господарський суд вказав, що державна перереєстрація транспортних засобів, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, відбулася на підставі договорів купівлі-продажу від 10.11.2022, 12.11.2022, 22.11.2022, 07.12.2022, тобто до порушення справи господарським судом про стягнення грошових коштів, що не заперечується сторонами, та не може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання.

12. Також в заяві про вжиття заходів забезпечення заявник зазначає, що директорка Муравська В. А. самостійно всупереч Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" відчужила вищевказані транспорті засоби. Однак, будь-яких доказів на підтвердження обмежень повноважень директорки Муравської В. А. на укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів суду не надано.

13. Інших доводів, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, підтверджених відповідними доказами, позивачем суду не надано.

14. Таким чином, враховуючи, що державна перереєстрація транспортних засобів на підставі договорів-купівлі продажу відбулася до порушення справи про стягнення грошових коштів та відсутність доказів щодо обмежень повноважень директорки щодо відчуження таких транспортних засобів, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи заявника є припущеннями, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

15. Окрім того, апеляційний господарський суд вказав, що відповідач посилається на те, що з 27.01.2023 заблокована господарська діяльність Товариства, що також не заперечувалося представником позивача.

16. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства в сумі 8 587 340,37 грн, у зв`язку з недоведеністю заявником необхідності у застосуванні певного виду забезпечення та можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

17. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

18. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, недоведення наявності обмежень повноважень у директорки Товариства Муравської В. А., недоведення наявності негативної поведінки Товариства після отримання акта взаємозвірки та вимоги про повернення коштів.

19. Скаржник наголошує, що дії директорки Товариства підтверджують, що наявні обставини, які можуть ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у цій справі, а тому позивач був змушений просити суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно Товариства.

20. Також позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що арешт коштів Товариства призвів до блокування його господарської діяльності, та зазначає, що відповідач у будь-який момент може реалізувати належне йому нерухоме майно та використати кошти для своїх потреб (в т.ч. для виплати заробітної плати), або змінити засіб забезпечення, оцінивши майно та замінити арешт рахунків на арешт майна.

Позиція інших учасників справи

21. 23.05.2023 відповідач направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, з пропуском строку, визначеного в ухвалі Верховного Суду від 01.05.2023 про відкриття касаційного провадження, а також не вказавши поважних причин для продовження такого строку, у зв`язку з чим Суд залишає відзив Товариства на касаційну скаргу ФОП Саксоніка М. М. без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

22. Положеннями частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

23. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

24. Відповідно до частин першої, другої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

25. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

26. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

27. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

28. Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).

29. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

30. Отже, Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

31. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

32. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

33. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

34. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

35. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

36. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

37. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 587 340,37 грн, яка виникла, за доводами останнього, з підстав неналежного виконання Товариством своїх зобов`язань за договором від 04.01.2021 № 3.

38. Посилаючись на те, що нова директорка Товариства самостійно, всупереч вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (2275-19) відчужила перелічені позивачем у заяві транспортні засоби, позивач також звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно Товариства, оскільки такі дії директорки Муравської В. А., за твердженням позивача, підтверджують обставини, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі.

39. Положеннями частини третьої статті 13, частин першої та третьої статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

40. За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

41. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

42. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

43. Враховуючи вищенаведені процесуальні положення, Суд зауважує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

44. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

45. Дослідивши долучені позивачем до заяви про забезпечення позову докази, зокрема, лист Територіального сервісного центру МВС №1844 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області від 20.01.2023 №2-А3, апеляційний господарський суд вказав, що перереєстрація транспортних засобів на підставі договорів-купівлі продажу відбулася до порушення справи господарським судом про стягнення грошових коштів, а відтак визнав недоведеною заявником ту обставину, що після порушення провадження у справі відповідачем вчиняються дії, які можуть свідчити про ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду.

46. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника в цій частині зводяться до переоцінки оцінених судом апеляційної інстанції доказів, долучених позивачем до заяви про забезпечення позову. Крім того, відповідні доводи спрямовані на встановлення обставин протиправності дій директорки Товариства, з якими позивач не погоджується по суті, що не є предметом розгляду у цій справі № 906/1223/22 про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, та не повинно бути предметом оцінки під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки як зазначено вище, оцінці підлягає наявність певних умов для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, як то підтвердження належними доказами погіршення майнового стану відповідача, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

47. Разом з тим, доводів з посиланням на нестабільне чи незадовільне фінансове становище господарської діяльності відповідача, з наданням відповідного обґрунтування, в тому числі з посиланням на докази, які б свідчили про таке фінансове становище чи вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, які б не були розглянуті та оцінені судом апеляційної інстанції, окрім уже оцінених судом доводів про наявність негативної поведінки відповідача у господарських відносинах, яка полягає у відчужені автомобілів, скаржник не наводить, а відтак відсутні підстави стверджувати про помилковість висновків суду апеляційної інстанції.

48. Суд також відхиляє зазначені у пункті 20 цієї постанови доводи скаржника, оскільки вони спрямовані на переоцінку вже оцінених судом апеляційної інстанції обставин, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, а також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

49. Вказаним також відхиляється посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, у якій предметом розгляду була скарга на дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, а не заява про забезпечення позову.

50. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, з дотриманням принципу співмірності заходу забезпечення позову та збалансованість інтересів сторін у справі, надавши належну правову оцінку обставинам справи та доводам, на підставі яких позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

51. Судові рішення в частині відмови у накладенні арешту на нерухоме майно відповідача позивачем не оскаржуються.

52. Колегія суддів також зазначає, що жодної неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 136, 137 ГПК України, які скаржник цитує у поданій касаційній скарзі, у даному випадку також немає, позаяк суд апеляційної інстанції, скасовуючи заходи забезпечення позову, врахував вимоги розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, недоведення позивачем обставин щодо ймовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, що позивачем у поданій касаційній скарзі не спростовано, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ФОП Саксоніка М. М.

53. Окрім цього, у питанні застосування приписів статей 136, 137 ГПК України під час розгляду заяв про забезпечення позову, колегія суддів виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

54. У зв`язку з цим, касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 917/126/21, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 20.08.2020 у справі № 915/2505/19, оскільки застосування судами положень статей 136, 137 ГПК України у вказаних справах залежало від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність судових рішень, а також відсутність підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що в усіх зазначених справах Верховний Суд залишав касаційні скарги скаржників без задоволення, тобто залишав без змін судові рішення щодо забезпечення позову (в т.ч. і відмови в такому забезпеченні).

55. Стосовно порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 258 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

56. Як убачається з матеріалів справи Товариство звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову і ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.01.2023.

57. Як вбачається з тексту ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження, апеляційна скарга Товариства відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

58. Скаржник у поданій касаційній скарзі чітко не наводить недоліки апеляційної скарги, які б свідчили про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, а просто перелічує пункти 3, 5, 6, 7 частини другої статті 258 ГПК України, а також висловлює незгоду із змістом самої апеляційної скарги по суті розгляду заяви про забезпечення позову, що в свою чергу не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, на які посилається скаржник, а тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються як безпідставні.

59. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 910/5610/21, оскільки предметом касаційного оскарження у зазначеній справі була ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення (апеляційного) провадження у цій справі. Підставою для скасування відповідної ухвали за висновками Верховного Суду стали, зокрема, сумніви у добросовісності відповідача в користуванні своїми процесуальними правами і висновки про те, що дії суду по задоволенню його клопотання про зупинення провадження можуть слугувати інструментом досягнення цілей відповідача щодо затягування розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.