912/3180/21 Про визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду - 30.05.2023 Прийняття

1.1. У листопаді 2021 року Приватне підприємство "Строй-Арсенал" (далі - ПП "Строй-Арсенал") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (далі - ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація") про визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду від 04.06.2021 № 6/ОР-21, укладеного між ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" та ПП "Строй-Арсенал" (далі - договір підряду від 04.06.2021), що вчинений ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" відповідно до повідомлення про розірвання договору від 14.09.2021 № 1007 та листа від 14.09.2021 № 1008.

На обґрунтування позову (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) позивач посилався на те, що він як підрядник вчиняв усі дії, спрямовані на належне виконання робіт за укладеним між сторонами у справі договором підряду, натомість відповідач як замовник жодним чином не сприяв підрядникові у виконанні ним робіт; підстави, які стали підґрунтям для одностороннього розірвання договору підряду не є належними і допустимими.

1.2. ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" у відзиві на позов заперечило проти задоволення позовних вимог та просило відмовити у позові, посилаючись, зокрема на неправильне трактування позивачем положень договору підряду від 04.06.2021 щодо підстав та порядку його розірвання, порушення позивачем календарного графіку виконання робіт і виконання робіт не в повному обсязі.

1.3. У письмових поясненнях щодо позовної заяви (у новій редакції) ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" наголошувало, зокрема на неналежному виконанні позивачем підрядних робіт за договором підряду від 04.06.2021; вважало, що поданий позов спрямований на уникнення застосування санкцій, які є наслідком невиконання договору.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.11.2021 позовну заяву ПП "Строй-Арсенал" до ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" про визнання правочину недійсним з додатками направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин щодо односторонньої відмови від договору підряду від 04.06.2021, вчинений ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" відповідно до повідомлення про розірвання договору від 14.09.2021 № 1007 і листа від 14.09.2021 № 1008. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що підставою для розірвання договору підряду від 04.06.2021 відповідачем визначено порушення позивачем умов договору, порушення будівельних норм і правил, вимог проєктної документації, порушення календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником. Проте, як установив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджуються обставини дотримання позивачем договірних зобов`язань за вказаним договором підряду, непорушення термінів виконання робіт, встановлених календарним графіком робіт.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) ухвалення судових рішень без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18. При цьому, як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій застосували положення вказаних норм лише із формальним посиланням на висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, проте без фактичного їх врахування; а також без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.09.2019 у справі № 389/1809/16-ц щодо застосування статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України; (2) недослідження судом зібраних у справі доказів, а саме проєкту виконання робіт - 013/2021 від 16.07.2021; плану виконання робіт з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації шахти "Верболозівська" від 02.08.2021; актам №№ 1- 11 за результатами проведення технагляду та контролю за ходом виконання робіт; акту № 12 обстеження проммайданчика шахти "Верболозівська", які, як стверджує скаржник, є доказами порушення підрядником плану виконання робіт з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації шахти "Верболозівська" і проєкту виконання робіт - 013/2021 від 16.07.2021, тобто порушення умов договору підрядником, що є підставою для його правомірного розірвання в односторонньому порядку.

3.2. Від ПП "Строй-Арсенал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані. У відзиві підприємство навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 100 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; зазначило, що докази понесених позивачем витрат будуть надані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Від ПП "Строй-Арсенал" також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, в якому позивач посилається, зокрема, на те, що судами ухвалені оскаржені судові рішення з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а наявність підстав для касаційного перегляду судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшла підтвердження.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 04.06.2021 між ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" (замовник) і ПП "Строй-Арсенал" (підрядник) укладено договір підряду № 6/ОР-21 на виконання робіт, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проєктно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений договором строк виконати та здати роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська" (код за ДК 021:2015, - 45110000-1 "Руйнування та знесення будівель і земляні роботи, ДСТУ Б. Д.1.1-1:2013), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, обумовлених цим договором.

Склад, обсяги та інші характеристики робіт, що виконуватимуться відповідно до умов цього договору, визначені проєктно-кошторисною документацією, яка передається замовником підряднику, та наведені в позиційному списку (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору підряду від 04.06.2021).

У пункті 3.1 вказаного договору передбачено, що роботи за ним виконуються підрядником за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, шахта "Верболозівська".

Відповідно до пункту 2.1 договору підряду від 04.06.2021 підрядник зобов`язується виконати роботи за цим договором із моменту підписання договору по грудень 2021 року та здати виконані належним чином роботи за ним замовнику.

Договірна ціна робіт за цим договором становить 15 281 400,00 грн, у тому числі ПДВ - 2 546 900,00 грн (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.15 договору підряду від 04.06.2021 замовник сплачує підряднику ціну цього договору шляхом проміжних платежів за виконані роботи протягом 15 банківських днів після посвідчення підписами та печатками сторін акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних за цим договором будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та за мірою надходження відповідних бюджетних коштів.

Прийняття замовником робіт, виконаних підрядником за цим договором, оформлюється актами КБ-2в та довідкою КБ-3 (пункт 4.1 вказаного договору).

Відповідно до пункту 5.1.4 договору підряду від 04.06.2021 замовник має право розірвати цей договір з підстав, зазначених у його пункті 15.3.

Згідно з пунктом 15.3 названого договору замовник може розірвати договір у разі:

- ненадання підрядником відповідно до пункту 5.4.1 договору плану виконаних робіт за договором;

- відсутності бюджетного фінансування більше, ніж півроку. Такі обставини не будуть трактуватися як одностороння відмова від виконання зобов`язань за договором;

- порушення підрядником умов цього договору;

- попереднього повідомлення підрядника за 10 календарних днів;

- прийняття судом постанови про визнання однієї зі сторін банкрутом;

- порушення підрядником будівельних норм і правил, вимог проєктної документації;

- порушення підрядником з його вини календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником;

- якщо підрядник не погоджується з внесенням змін до умов договору (зокрема змін технічного рішення, кошторисної документації) та ціни робіт у зв`язку з такими змінами.

За змістом пунктів 5.4.1, 5.4.3 договору підряду від 04.06.2021 підрядник зобов`язаний протягом 10 днів із дня підписання акта приймання-передачі проммайданчика надати на затвердження замовнику план виконання робіт за договором; виконувати роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, календарного графіку виконання робіт та плану виконання робіт, затвердженого замовником.

Згідно з пунктом 11.5 цього договору підрядник зобов`язаний протягом 2 робочих днів із моменту отримання відповідного запиту від замовника інформувати у письмовій формі про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від строку їх виконання (причин, заходи щодо усунення відхилення тощо); результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів.

Підрядник буде повідомляти замовника у письмовій формі про виникнення обставин, що загрожують виконанню умов договору за вини замовника, протягом 2 календарних днів із дня їх виникнення. Замовник протягом 1 робочого дня зобов`язаний надати підряднику відповідь щодо прийнятих рішень та запланованих необхідних заходів у письмовій формі (пункт 11.6 договору підряду).

У пункті 13.2 договору підряду від 04.06.2021 сторони погодили, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до пункту 18.6 зазначеного договору виконання зобов`язань підрядником за цим договором забезпечується безвідкличною і безумовною банківською гарантією у розмірі 5 % вартості цього договору, а саме 764 070,00 грн.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його скріплення підписами та печатками сторін та діє по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 15.1 договору).

У додатку № 4 до договору підряду від 04.06.2021 визначено календарний графік робіт із фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації шахти "Верболозівська".

Згідно з вказаним графіком загальний строк виконання робіт становить 8 місяців, тобто до кінця грудня 2021 року.

При цьому, як установили суди, вказаний календарний графік не містить детального опису робіт.

Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 02.06.2021 між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України (далі - АТ "Укрексімбанк") та ПП "Строй-Арсенал" укладено договір про надання гарантії № 21-63GR0010 і цього ж дня між АТ "Укрексімбанк" і ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави № 21-63ZF0022.

17.06.2021 позивач разом із листом від 16.06.2021 № 06/195 направив відповідачеві на затвердження план виконання робіт з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації шахти "Верболозівська", який був отриманий відповідачем 22.06.2021, що як наголосив суд апеляційної інстанції, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодом 5000024636109, описом вкладень, поштовою накладною та фіскальним чеком.

У листі від 16.07.2021 № 126 замовник запропонував в найкоротші терміни виправити та надати на погодження (затвердження) скоригований план виконання робіт, виконати підготовчі роботи та отримати акти-допуски на роботи із фізичної ліквідації шахти.

Підрядником був розроблений новий скорегований план виконання робіт, який направлений замовнику листом від 23.07.2021 № 07/269.

У листі від 27.07.2021 № 135 відповідач повідомив позивача про ненадання плану виконання робіт та зазначив про наявність окремих недоліків, які були виявлені під час обстеження представником замовника.

Листом від 28.07.2021 № 07/290 позивач направив відповідачу плани виконання робіт від 16.06.2021, від 23.07.2021.

10.08.2021 представниками замовника та підрядника при використанні будівельної техніки на проммайданчику шахти було визначено гирло вентствола № 5. Під час обстеження було виявлено, що частини деформованого бетонного кріплення гирла ствола знаходяться на глибині 1.8- 2 м від поверхні землі, ствол повністю засипаний ґрунтом та будівельним сміттям, що унеможливлює виконання робіт згідно з проєктом.

У листах від 17.08.2021 № 08/17Б, від 18.08.2021 № 08/18Б підрядник повідомив замовника про заміну будівельної техніки на аналогічну з більш якісними та сучасними характеристиками.

У листі від 03.09.2021 № 09/02Б позивач повідомив відповідача про стан виконання підрядником робіт за договором підряду від 04.06.2021, а згідно з листом від 08.09.2021 № 09/06Б направив відповідачеві для розгляду та погодження акти КБ-2в, довідки КБ-3, акт маркшейдерського заміру обсягів виконаних робіт за серпень 2021 року.

На вказаний лист відповідач надав відповідь (лист від 13.09.2021 № 172), в якому зазначив про виявлені під час розгляду актів недоліки.

У повідомленні від 14.09.2021 № 1007 і листі від 14.09.2021 № 1008 відповідач поінформував позивача про розірвання договору підряду від 04.06.2021 з 20.09.2021. Підставою для розірвання договору зазначено порушення позивачем умов договору; порушення будівельних норм і правил, вимог проєктної документації; порушення календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником.

Після визнання в односторонньому порядку розірваним спірного договору підряду відповідач звернувся до банку з вимогою про списання на його користь банківської гарантії. Оскільки позивач не виконав вимоги банку, викладені у листі від 12.10.2021 № 0024000/32491-21, щодо термінового погашення заборгованості у сумі 764 070,00 грн, то банк списав з депозитного рахунку Кирика К. Г. банківську гарантію та інші платежі на загальну суму 774 999,75 грн. 02.11.2021 ОСОБА_1, у свою чергу, звернувся до позивача з вимогою про повернення позивачем банківської гарантії та витрат, пов`язаних з її виплатою.

Поза тим, попередні судові інстанції звернули увагу на наявний у матеріалах справи висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2021 № 53/21, за змістом якого об`єкт будівництва - роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації шахти "Верболозівська", що виконувались за договором підряду від 04.06.2021, відповідає нормативним вимогам в галузі будівництва (державним будівельним нормам). Встановити чи вбачається порушення підрядником календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником, не видається можливим, оскільки затверджений замовником графік виконання робіт (додаток № 4 до договору підряду від 04.06.2021) недостатньо деталізований, а інші надані експерту незатверджені замовником. На час проведення натурного обстеження, яке проводилось 28.09.2021, демонтовані будівлі і споруди, ліквідація яких передбачена договором підряду, проєктною та проєктно-кошторисною документацією, а саме: будівля складу хлору, будівля реагентного господарства, насосна станція шахтних вод, відстійник мильних вод, насосна станція побутових стоків, відстійник двоярусний, станція обеззалізування, хлораторна, залізобетонні опори. Відповідно до виконавчої документації - виконавчої схеми "Ліквідація шахти "Верболозівська" (шифр 09/2021), розбирання перерахованих будівель та споруд об`єктів водопостачання та каналізації виконано до 20.09.2021 включно. Проєктна документація на об`єкт будівництва - роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська", що виконувались за договором від 04.06.2021, не відповідає нормативним вимогам в галузі будівництва, зокрема, пункту 9.3 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", в частині недостатньої деталізації робочої документації.

Також у матеріалах справи є висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 28.10.2021 № 58/21, відповідно до якого обсяги фактично виконаних будівельних робіт об`єкта "Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля", що виконувалися ПП "Строй-Арсенал" за договором підряду від 04.06.2021, відповідають обсягам, зазначеним в первинній обліковій документації, зокрема, актах приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 за вересень 2021 року, та вартістю, зазначеною в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати б/н за вересень 2021, що дорівнює 3 589 208,40 грн.

4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимога позивача про визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду від 04.06.2021, що вчинений відповідачем відповідно до повідомлення про розірвання договору від 14.09.2021 № 1007 і листа від 14.09.2021 № 1008.

4.4. Місцевий господарський суд визнав вимоги обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим задовольнив їх у повному обсязі.

4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку на підставі положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову у цій справі та наявність підстав для його задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарськи суд виходив із того, що відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом наведених положень закону, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо в договорі.

Попередні судові інстанції встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного між ними договору підряду від 04.06.2021.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2- 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Права замовника під час виконання роботи підрядником, зокрема й відмови від договору підряду, визначені у статті 849 Цивільного кодексу України. Так, зокрема, за змістом частини 2 цієї статті якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

У частині 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Попередні судові інстанції, надавши оцінку змісту договору, зважаючи на зазначені норми законодавства, констатували, що сторони врахували встановлену законом свободу договору та на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення його дії, що, у свою чергу, не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України.

Разом із тим господарські суди першої та апеляційної інстанції звернули увагу на те, що у разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від нього, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити із встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18).

Попередні судові інстанції також зазначили, що Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18 дійшов висновку, що недоведеність наявності порушень зі сторони підрядника може бути підставою для визнання недійсною відмови замовника від договору підряду, здійсненої саме на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, а не частини 4 цієї норми.

Оскільки положення частин 2 та 4 статті 849 Цивільного кодексу України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 цієї статті Цивільного кодексу України (435-15) у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може виправдовуватись безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини 4.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши оцінку оспорюваному правочину щодо односторонньої відмови замовника від спірного договору підряду, дослідивши обрану ним підставу для відмови від договору, попередні судові інстанції визнали недоведеною наявність визначних у такій підставі обставин для одностороннього розірвання договору. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили, що наявні у справі докази свідчать про дотримання позивачем договірних зобов`язань, непорушення термінів виконання робіт, встановлених календарним графіком робіт. При цьому судами була надана оцінка, у тому числі, висновкам судових будівельно-технічних експертиз, наявних у матеріалах справи.

Суди зазначили, що відповідач належних доказів на спростування наведених позивачем обставин суду не надав; його аргументи щодо наявності порушень підрядником істотних умов договору суд визнав такими, що не підтвердилися, оскільки відповідач належними та допустимими доказами не довів факту несвоєчасного початку виконання робіт чи виконання їх із недотриманням термінів, визначених календарним графіком робіт. Водночас господарські суди попередніх інстанцій констатували, що зазначений календарний графік не містить чіткої, поетапної конкретизації строків виконання робіт та надіслання підрядником замовнику акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, що, як зазначили суди, спростовує доводи відповідача у цій частині.

За встановлених обставин справи відсутності порушень підрядником умов спірного договору, які були визначені замовником як підстава для його одностороннього розірвання, попередні судові інстанції дійшли висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

4.6. Як уже зазначалося, скаржник оскаржив судові рішення у цій справі до суду касаційної інстанції, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) і пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (суд не дослідив зібрані у справі докази).

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України без врахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, оскільки, як свідчить зміст оскаржених у справі судових рішень, суди попередніх інстанцій врахували правові висновки щодо застосування вказаних норм права під час вирішення спору у цій справі, що розглядається. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги в наведеній частині носять взаємосуперечливий характер, оскільки скаржник одночасно стверджує як про застосування судами вказаних норм без урахування висновків Верховного Суду, викладених у перелічених постановах, так і про застосування судами названих норм лише із формальним посиланням на висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах у цих же постановах Верховного Суду, що не ґрунтується на положеннях пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги і посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 389/1809/16-ц (за позовом фізичної особи до фізичної особи, треті особи - фізична особа, приватний нотаріус і виконавчий комітет міської ради як орган опіки та піклування, про визнання недійсним договору дарування квартири) щодо застосування статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, оскільки висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, наведеним Верховним Судом у цій постанові висновкам не суперечать; Верховний Суд у вказаній постанові зробив висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права саме у контексті тих спірних відносин у цивільній справі, що ним розглядалася; висновки в обох цих справах зроблені, виходячи з різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, різних доказів, наявних у справі та оцінених судами згідно з вимогами процесуального закону, залежно від яких й прийнято судове рішення, та, відповідно, й застосовано норми матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має наслідком відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Як уже зазначалося, як на підставу касаційного оскарження скаржник також послався на положення пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги свідчить про те, що доводи відповідача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів, але, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. До того ж саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених попередніми судовими інстанціями, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження, то колегія суддів зазначає, що у наведеному випадку немає правових підстав для вчинення такої процесуальної дії з огляду на положення статті 296 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на викладене вище.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.