916/2980/21 Про визнання припиненим права іпотеки і скасування державної реєстрації права іпотеки - 25.05.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2980/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 (суддя Смелянець Г. Є.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Колоколов С. І., Разюк Г. П.)

у справі № 916/2980/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс"

до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард Ко" і 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс",

про визнання припиненим права іпотеки і скасування державної реєстрації права іпотеки,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кобелєв О. О., відповідача - Мізунський А. І.)

ВСТУП

1. Позивач у цій справі, посилаючись на припинення основного зобов`язання, на забезпечення виконання якого передане в іпотеку майно, яке наразі належить позивачу, звернувся з цим позовом до суду з вимогами про визнання припиненим права іпотеки на його майно і скасування державної реєстрації права іпотеки.

2. Суди першої і апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача з тих підстав, що в іншій судовій справі, предметом розгляду в якій була основна заборгованість, установлено факт застосування банком позасудової процедури звернення стягнення на майно шляхом набуття у власність іншого предмета іпотеки, за іншим договором, що має наслідком недійсність будь-яких наступних вимог кредитора та припинення основного зобов`язання.

3. Банк у свою чергу наголошує, що його вимоги за основним зобов`язанням не були задоволенні у повному обсязі зверненням стягненням на інший предмет іпотеки, а відтак посилається на дійсність основного зобов`язання.

4. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом у цій справі є наявність / відсутність підстав для визнання припиненим права іпотеки за одним із договорів іпотеки, за умови застосування іпотекодаржателем позасудового звернення стягнення на інший предмет іпотеки за іншим договором, що не призвело до повного задоволення вимог кредитора.

5. Верховний Суд вважає висновки судів з цього питання передчасними з огляду на викладене нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс" (далі - позивач, ТОВ "Бізнес Ренталс") звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - відповідач, Банк), в якому просить суд:

- визнати припиненим право іпотеки Банка за договором іпотеки від 26.11.2013, укладеним між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - іпотекодавець, ТОВ "України"), посвідченим Чужовською Н. Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим № 5083 (далі - Договір іпотеки від 26.11.2013), стосовно іпотеки майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18, корпус Ж, що сьогодні є окремим об`єктом нерухомого майна та належать на праві приватної власності позивачу, а саме: апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу № 208 загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18-Ж (далі - об`єкт нерухомого майна);

- скасувати державну реєстрацію права іпотеки Банка за Договором іпотеки від 26.11.2013, згідно з номером запису про іпотеку 3557509 (спеціальний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) від 26.11.2013, вчиненим приватним нотаріусом Чужовською Н. Ю. Одеського міського нотаріального округу Одеської області стосовно майнових прав на апартаменти № 208 групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 18, корпус Ж.

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Бізнес Ренталс" є власником об`єкта нерухомого майна, який обтяжено іпотекою Банка на підставі Договору іпотеки від 26.11.2013, що в свою чергу обмежує позивача у реалізації ним прав власності на цей об`єкт. Позивач вказує, що іпотека є припиненою внаслідок припинення основного зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13, укладеним між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Ко" (далі - позичальник, ТОВ "Форвард Ко"), що встановлено судовим рішенням у справі №916/1835/15. Припинення основного зобов`язання, за доводами позивача, свідчить про припинення іпотеки об`єкта нерухомого майна за Договором іпотеки від 26.11.2013.

Короткий зміст судових рішень

8. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

9. Судові рішення обґрунтовано наявністю підстав для припинення іпотеки за Договором іпотеки від 26.11.2013, оскільки, набувши у власність нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець? за іншим договором іпотеки від 25.12.2014 № 6134, укладеним між Банком і ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, за наслідком чого припинилися основні кредитні зобов`язання в тому числі ТОВ "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13 та, відповідно, з припиненням основного зобов`язання зазначеної особи, припинилася іпотека за Договором іпотеки від 26.11.2013 об`єкта нерухомого майна, власником якого наразі є ТОВ "Бізнес Ренталс?.

10. Суди, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17, вказали, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15 про визнання наказів про стягнення із ТОВ "Форвард Ко" на користь Банка 1 723 312,06 доларів США кредитної заборгованості таким, що не підлягає виконанню, вирішено спір щодо припинення основного зобов`язання, на виконання якого укладено Договором іпотеки від 26.11.2013.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11. Банк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

12. Скаржник не погоджується з висновками судів про припинення зобов`язань позичальника за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13 внаслідок набуття Банком у позасудовому порядку права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець?, оскільки це не призвело до повного задоволення вимог Банка, а відтак, ураховуючи, що кредитні зобов`язання ТОВ "Форвард Ко" забезпечені також іпотекою за Договором іпотеки від 26.11.2013, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

13. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) скаржник посилається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Позиція інших учасників справи

14. 09.05.2023 ТОВ "Бізнес Ренталс? подало відзив на касаційну скаргу. У відзиві позивач повністю погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, доводи касаційної скарги вважає безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. 19.11.2013 між Банком (кредитор) і ТОВ "Форвард Ко" (позичальник) укладено кредитний договір №86/13 про відкриття мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у доларах США в сумі 2 150 000,00 доларів США та у гривні в сумі 4 385 860,85 грн та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 30.06.2021 на умовах визначених цим договором. За користування кредитом позичальник сплачував кредиторові відсотки, виходячи із відсоткових ставок у розмірі: 12,0% відсотків річних за кредитом у доларах США; 18,0% відсотків річних за кредитом у гривні.

16. До кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод: №1 від 04.09.2014, №2 від 23.12.2014.

17. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №86/13, 26.11.2013 між Банком (іпотекодержатель) і ТОВ "Україна" (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 26.11.2013, відповідно до умов якого, Банку в іпотеку передано майнові права на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька. масив "Золотий Бугаз" №18: корпус Ж, ап. 208, будівельною площею 80 кв.м: корпус Ж, ап. 209, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 210, будівельною площею 80 кв.м: корпус Ж, ап. 211, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 212, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 213,будівельною площею 80 кв.м, корпус Ж, ап. 214, будівельною площею 80 кв.м, корпус Е, ап. 171, будівельною площею 80 кв.м.

18. 25.12.2014 між Банком (іпотекодержатель) і ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстровано в реєстрі за №6134 (далі - Договір іпотеки від 25.12.2014), відповідно до умов якого забезпечуються, зокрема, вимоги Банка за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13 з додатковими угодами від 04.09.2014 №1, від 23.12.2014 №2, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання). Сума кредиту 1 451 500 грн та 1 723 312,06 доларів США. Строк повернення кредиту 30.06.2021. Розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18% річних за кредитом у гривні та 12% за кредитом у доларах США.

19. Згідно з п. 1.3 Договору іпотеки від 25.12.2014, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, які складаються з будівель загальною площею 80 289,00 кв.м, основною площею 67 037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62 403 кв.м, яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", згідно з договором оренди землі, посвідченим 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 №041050500068.

20. Відповідно до п.1.4 Договору іпотеки від 25.12.2014 оціночна вартість іпотечного майна згідно з висновком №112014/7-1, складеним 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ "АППРАЙЗЕР", становить 7 800 000 000 грн.

21. Заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.5 Договору іпотеки від 25.12.2014, визначена сторонами в сумі 7 800 000 000 грн.

22. Пунктом 6.1 Договору іпотеки від 25.12.2014 сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог Банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

23. 27.12.2014 Банк і ТОВ "Україна" уклали договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений 27.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю. (реєстровий №6255), відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати Договір іпотеки від 26.11.2013 за реєстровим №5083, на підставі якого знято заборони відчуження вказаного в Договорі іпотеки від 25.12.2014 майна, а також, внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

24. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15, яке набрало законної сили 06.11.2015, задоволені позовні вимоги Банка щодо стягнення з ТОВ "Форвард Ко" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13 у розмірі 1 723 312,06 доларів США.

25. На виконання цього рішення у справі №916/1835/15 видано відповідні накази від 06.11.2015.

26. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 у справі №922/2599/17 Банк поновлено в праві іпотеки на апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька Золотий Бугаз масив,18, за Договором іпотеки від 26.11.2013, зокрема на апартамент №208. Вказане рішення набрало законної сили 12.12.2017.

27. Банк набув право власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, яке було зареєстровано останнім на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 35229513 від 17.05.2017 о 17:42:47, прийняте державним реєстратором Пацалюк Альоною Валерїївною (Комунальне підприємство Мирнопільської сільської ради РЕЗУЛЬТАТ).

28. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, залишеною в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, заяву ТОВ "Форвард Ко" задоволено: визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 у справі №916/1835/15 про стягнення із позичальника на користь Банка 1 723 312,06 доларів США таким, що не підлягає виконанню.

29. Приймаючи таке рішення, суд виходив із того, що Банк у позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону Чорноморець, відповідно до умов Договору іпотеки від 25.12.2014 №6134, яким передбачено забезпечення низки зобов`язань, в тому числі і зобов`язань ТОВ "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, отже гідно з частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" зобов`язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 (із урахуванням додаткових угод) на час розгляду відповідної заяви є припиненими.

30. Також суди дослідили, що ТОВ "Бізнес Ренталс? є власником спірного об`єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстровано в реєстрі в реєстрі за №2457 (в редакції договору про внесення змін до договору купівлі продажу зареєстрованого в реєстрі 08.11.2016 №2571 від), укладеного між ним і ПАТ "ФК "Чорноморець". У матеріалах справи наявна інформація з реєстру речових прав на нерухоме майно, якою також підтверджено, що ТОВ "Бізнес Ренталс? спірне майно належить на праві приватної власності.

31. Окрім того, суди дослідили, що 24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" (далі - ТОВ "Ісагіс") (новий кредитор) і Банком укладено договір №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, в тому числі прав вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13.

32. У той же день між ТОВ "Ісагіс" (новий іпотекодержатель) і Банком укладено договір №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги до іпотекодавців, зареєстрований в реєстрі за №766. Разом з тим, незважаючи на укладання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020 №133/1, ТОВ "Ісагіс" не перереєстровано за собою право іпотеки, відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

33. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

34. Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

35. Згідно з частиною першою статті 509 та статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

36. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

37. Як було зазначено вище, ТОВ "Бізнес Ренталс? як новий власник об`єкта нерухомого майна звернулося з цим позовом до суду та просить визнати припиненим право іпотеки Банка за Договором іпотеки від 26.11.2013 та скасувати державну реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

38. Позовні вимоги аргументовані тим, що Банк у позасудовому порядку набув право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець? за Договором іпотеки від 25.12.2014, а відтак у порядку вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", останній втратив право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 (із урахуванням додаткових угод), тому наявні підстави для припинення права іпотеки Банка за Договором іпотеки від 26.11.2013.

39. З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України (435-15) визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема поручителі.

40. Відповідно до статті 546 ЦК України у редакції, чиннії на час виникнення спірних правовідносин, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

41. Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

42. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

43. Суди попередніх інстанцій дослідили, що зобов`язання ТОВ "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 забезпечені шляхом передачі в іпотеку ТОВ Україна" і ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" декількох об`єктів нерухомого майна, зокрема за Договором іпотеки від 26.11.2013 і Договором іпотеки від 25.12.2014.

44. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Банк у цій справі, яка розглядається, посилається на те, що зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 не були виконані за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після реєстрації за Банком права власності на нежитлові будівлі стадіону "Чорноморець", розташованого за адресою Одеська обл., м. Одеса, вулиця Маразлієвська, будинок 1/20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62368511101, номер запису про право власності 20447707) на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку".

45. Банк зазначає, що відповідно до встановлених у справах №918/359/17, №907/600/17 обставин, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 25.12.2014, відбулося погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "ТБА "Промбуд", ТОВ "Круїз Делюкс", ТОВ "Компанія по торгівлі", ТОВ "Мережа готелів Чорне море". Водночас, ураховуючи, що зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13, укладеним між Банком і ТОВ "Форвард Ко", не були виконані, а за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку задоволені вимоги кредитора по інших договорах, тому таке зобов`язання не припинено і діє до повного виконання.

46. Вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали. Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 03.11.2020 у справі №916/3146/17, стосовно остаточного вирішення спору між кредитором і позичальником, зазначив, що ухвалою Господарського суду 14.06.2018 у справі № 916/1835/15 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, встановлено, що частиною четвертою статті 36 Закону "Про іпотеку" передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними; таким чином, з огляду на набуття Банком права власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 25.12.2014, укладеним з ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець", Банк втратив право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13.

47. Скаржник з наведеним висновком не погоджується та у своїй касаційній скарзі зазначає, що приписи частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" не передбачають, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі, за умови, якщо таке позасудового врегулювання не призвело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі.

48. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

49. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові у справі № 910/17048/17, зокрема усувала різне тлумачення положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції до внесення змін Законом України від 03.07.2018 № 2478-VIII (2478-19) ) відповідно до якого, в одних випадках суди розуміють буквально наведене положення цього Закону та відмовляють у задоволенні будь-яких вимог кредитора, висунутих після звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, незалежно від того, чи задоволені вимоги кредитора (іпотекодержателя) за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі, чи ні. В інших випадках суди застосовують наведені положення частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" в системному тлумаченні з положеннями статей 591, 598, 599 ЦК України та, встановивши, що за рахунок предмета іпотеки не в повному обсязі задоволені вимоги кредитора, відповідно зобов`язання не припинилось, задовольняють їх у судовому порядку.

50. За змістом статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду, зокрема у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

51. У частині другій статті 315 ГПК України визначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

52. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

53. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо питання застосування приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" наведено зокрема такі висновки: "Відповідно до частини п`ятої статті 590 ЦК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави (91).

Зазначене положення узгоджується з приписами частини п`ятої статті 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (92).

Слід констатувати, що норми ЦК України (435-15) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об`єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі (93).

Тобто законодавець пов`язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі (94).

Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту (96).

Системний аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана (97).

Тобто буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" у відповідній редакції можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення (98).

У разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін (99).

Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог (100)".

55. Висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №83/13 та, відповідно, наявності підстав для визнання припиненими зобов`язань за Договором іпотеки від 26.11.2013 не відповідають наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

56. Так, зокрема, дослідивши, що зобов`язання ТОВ "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 забезпечені іпотекою за двома договорами, суди разом з тим не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що набуття у власність одного із предметів іпотеки, не призвело до задоволення вимог Банка за відповідним кредитним договором у повному обсязі, а відтак дійшли передчасних висновків про задоволення позову.

57. Колегія суддів зазначає, що наведений у пункті 54 цієї постанови підхід щодо застосування приписів частин четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" як останнього актуального висновку Великої Палати Верховного Суду концептуально узгоджується з викладеним в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18.

58. Так, у справі № 911/1850/18 спір пов`язаний зі зверненням кредитором стягнення на нерухоме майно майнового поручителя за зобов`язаннями інших осіб - боржників за кредитними договорами. Місцевий господарський суд у наведеній справі у задоволенні позову відмовив, зокрема, з тих підстав, що: (1) позивач набув права власності в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на інший предмет іпотеки іншого майнового поручителя; (2) судовим рішенням у іншій господарській справі установлено, що з урахуванням приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", а також висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17, з огляду на набуття банком права власності на предмет іпотеки за іншим іпотечним договором, укладеним з іншим майновим поручителем, банк втратив право на вимоги за кредитними договорами, в тому числі й щодо відповідача у цій справі (заводу), як майнового поручителя. Суд апеляційної інстанції з такими доводами місцевого господарського суду не погодився та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційний господарський вказав, зокрема, про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не призвело до повного задоволення вимог кредитора, отже останній може звернути стягнення на предмет іпотеки за іншим договором іпотеки. Верховний Суд у наведеній постанові від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18 (від якої колегія суддів не вбачає підстав для відступу) погодився з висновками суду апеляційної інстанції, та наголосив на необхідності врахування останньої актуальної позиції Великої Палати Верховного Суду в питанні застосування приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", навіть за умови наявності судового рішення яким установлено факт набуття кредитором права власності на предмет іпотеки та недійсність будь-яких наступних його вимог щодо виконання основного зобов`язання.

59. Колегія суддів враховує, що висновки судів щодо відсутності підстав для застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, а також доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, обумовлені тим, що у наведеній справі не установлено обставин щодо припинення основного зобов`язання у зв`язку з набуттям кредитором права власності на один із предметів іпотеки у позасудовому порядку.

60. Разом з тим, про необхідність застосування саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах. Окрім того, необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо питання застосування приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", у правовідносинах виконання зобов`язань за основним (кредитним) договором за умови забезпечення його шляхом передачі в іпотеку декількох об`єктів нерухомого майна та реалізації процедури звернення стягнення на один із них шляхом набуття об`єкта нерухомого майна у власність, підтверджена Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18.

61. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

62. Окрім того, відповідне правозастосування узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/2238/16.

63. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі № 916/2506/21, оскільки таке судове рішення не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України. Окрім того, оцінка вказаного судового рішення не є предметом касаційного розгляду справи № 916/2980/21.

64. Суд також відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 916/610/19, від 26.01.2021 у справі № 916/1625/19, від 21.01.2021 у справі № 916/609/19, оскільки вони ухвалені до усунення Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 розбіжностей щодо застосування приписів частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку".

65. Інші доводи відзиву не спростовують викладеного вище та зводяться до цитування висновків судів попередніх інстанцій, які по суті уже були проаналізовані вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

68. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

69. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу Банка в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

70. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

71. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 у справі № 916/2980/21 скасувати.

3. Справу № 916/2980/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил