910/10442/21 Про стягнення заборгованості за фактично надані послуги з передачі електричної енергії - 23.05.2023 Прийняття

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (головуючий - Зубець Л. П., судді Алданова С. О., Шапран В. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс"

про стягнення 139 047 556,04 грн боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 29.06.2021 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", оператор, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (далі - ТОВ "Енерго Збут Транс", Товариство, користувач, відповідач) про стягнення 139 047 556,04 грн заборгованості, з якої: 91 663 128,65 грн основної заборгованості за 5 плановими платежами в червні 2021 року, 40 000 000 грн основної заборгованості з оплати фактично наданих послуг з передачі електричної енергії за травень 2021 року, 6 823 584,79 грн пені, 3 % річних у сумі 560 842,60 грн, з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 20, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 4, 33 Закону України "Про ринок електричної енергії".

2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним із оператором договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 29.03.2019 № 0493-02024 (далі - договір від 29.03.2019, договір № 0493-02024) у частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії, а саме в період з 27.05.2021 по 29.06.2021 (далі - спірний період).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (суддя Паламар П. І.) закрито провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення 131 663 128,65 грн боргу. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Енерго Збут Транс" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 6 823 584,79 грн пені, 3 % річних у сумі 560 842,60 грн, 794 500 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Рішення аргументоване відсутністю предмета спору в частині позовних вимог про стягнення 131 663 128,65 грн основної заборгованості в зв`язку з її погашенням Товариством у повному обсязі після звернення оператора з цим позовом, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 02.07.2021 № 34, від 05.07.2021 № 47, від 06.07.2021 № 65, від 09.07.2021 №№ 99, 117, 121, від 12.07.2021 № 139, від 13.07.2021 № 151, від 14.07.2021 № 164, від 16.07.2021 № 201, від 19.07.2021 № 214, від 20.07.2021 № 230, від 21.07.2021 №№ 237, 248, та обґрунтованістю решти заявлених позовних вимог (про стягнення пені та 3 % річних).

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 5 903 923,84 грн пені та 3 % річних у сумі 455 758,85 грн та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, а в іншій частині рішення залишено без змін з викладенням його резолютивної частини в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Провадження у справі № 910/10442/21 в частині вимог про стягнення 131 663 128,65 грн боргу закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 23-А, літ. "М"; ідентифікаційний код 42588390) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 919 660 (дев`ятсот дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн 95 коп. пені, 183 927 (сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 83 коп. трьох процентів річних, а також 6305 (шість тисяч триста п`ять) грн 77 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Енерго Збут Транс" 151 443,87 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова мотивована посиланням на положення статей 11, 509, 526, 546, 549, 550, 625, 627, 628, 901- 903 ЦК України, статей 193, 230 ГК України, статей 4, 33, 55, 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статей 13, 76, 77, 86, 129, 231, 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), застосовуючи які суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 5 903 923,84 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн з огляду на неправильно здійснений позивачем арифметичний розрахунок сум штрафних санкцій та 3 % річних, нарахованих за спірний період на суму простроченого основного боргу, яка (сума) постійно змінювалася з причин поступового часткового погашення боргу відповідачем.

При цьому, здійснивши самостійно перерахунок сум пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), якою (ставкою) стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" і пункт 6.7 договору № 0493-02024 обмежують граничний розмір нараховуваної пені, та перерахунок 3 % річних від простроченої суми, апеляційний суд зазначив про наявність підстав для відмови в стягненні 5 903 923,84 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн як таких, що безпідставно нараховані позивачем за спірний період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 455 758,85 грн, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 3 статті 549 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті допустимості здійснення апеляційним судом перерахунку штрафних санкцій з урахуванням поданого відповідачем контррозрахунку на стадії апеляційного перегляду справи).

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

9. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі № 910/10442/21 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 16.05.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2023 розгляд касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі № 910/10442/21 відкладено на 23.05.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 29.03.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі), правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго", та ТОВ "Енерго Збут Транс" (користувач) укладено договір № 0493-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії (з урахуванням додаткових угод до нього), за умовами пунктів 1.1, 4.1 якого оператор зобов`язується надавати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

12. Згідно з пунктом 5.1 договору № 0493-02024 планова та фактична вартість послуги за договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт-год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

13. В пункті 6.2 договору від 29.03.2019 сторони погодили такий поетапний порядок здійснення передоплати планової вартості послуги оператора:

- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору.

Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4 у кожен з наступних періодів:

- 2 платіж - з 6 до 10 числа розрахункового періоду;

- 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

- 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

- 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового періоду.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4 договору, на 5 днів наперед.

14. Відповідно до пункту 6.5 договору № 0493-02024 (в редакції додаткової угоди від 07.12.2020 № 4), користувач здійснює розрахунок з оператором за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який оператор надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих оператором або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

15. Пунктом 6.7 договору № 0493-02024 передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку оператор має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

16. Згідно з пунктами 10.1, 10.3, 14.1 договору від 29.03.2019 планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати до оператора до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. У разі несвоєчасної оплати користувачем отриманої послуги оператор направляє користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості користувачем оператор має право направити користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання послуги відповідно до вимог Кодексу систем передачі. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив оператору в строк не менший, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

17. Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за періоди з липня по серпень 2019 року та з 01.08.2019 по 14.06.2021, підтверджується як факт надання позивачем відповідачу в травні 2021 року послуг з передачі електричної енергії вартістю 40 000 000 грн, так і факт заборгованості Товариства за п`ятьма плановими платежами за червень 2021 року в розмірі 91 663 128,65 грн, а всього борг користувача за послуги на час подання позову становив 131 663 128,65 грн.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди позивача з постановою суду апеляційної інстанції саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 455 758,85 грн, то їх касаційний перегляд здійснюється лише у відповідній частині.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 455 758,85 грн) наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

20. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про помилковість здійсненого позивачем розрахунку сум пені та 3 % річних, нарахованих на суму простроченого основного боргу за спірний період, тоді як згідно з перерахунком спірних сум, самостійно зробленим судом апеляційної інстанції із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ та з урахуванням поданого відповідачем контррозрахунку, обґрунтованими та арифметично правильними є пеня на загальну суму 919 660,95 грн і 3 % річних у сумі 183 927,83 грн, які власне й підлягають стягненню з ТОВ "Енерго Збут Транс" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго", як наслідок, у частині задоволення позовних вимог про стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн слід відмовити.

21. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн і водночас відхиляє доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми частини 3 статті 549 ЦК України (у контексті допустимості здійснення апеляційним судом перерахунку штрафних санкцій з урахуванням поданого відповідачем контррозрахунку на стадії апеляційного перегляду справи) з огляду на таке.

22. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Крім того, зі змісту норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

23. Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

24. Колегія суддів наголошує на тому, що доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини 3 статті 549 ЦК України спростовуються, зокрема, пунктом 6.2.2 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17, в якому (пункті) зазначено таке:

"Відповідно до частини другої та третьої статті 549 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України (435-15) особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі".

25. Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 86 та частини 4 статті 269 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

26. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 і частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

27. Ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

28. Як вбачається з матеріалів справи, керуючись статтями 79, 86, 269 ГПК України, враховуючи викладені в поясненнях ТОВ "Енерго Збут Транс" від 23.09.2022 доводи щодо недопустимості нарахування пені понад нормативний та договірний граничний розмір у виді подвійної облікової ставки НБУ, а також доданий відповідачем контррозрахунок, з метою недопущення зловживання позивачем своїми правами кредитора (частина 3 статті 13 ЦК України), суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано на стадії апеляційного перегляду справи здійснив перерахунок сум пені та 3 % річних за спірний період, внаслідок чого правомірно відмовив у стягненні з Товариства 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн як безпідставно нарахованих оператором згідно з арифметично неправильним розрахунком пені та 3 % річних.

29. Верховний Суд наголошує на тому, що подана касаційна скарга не містить жодних заперечень чи обґрунтувань на спростування доводів відповідача про те, що позивач нараховував пеню на залишок заборгованості не з кожного дня її часткової оплати (погашення) упродовж спірного періоду, а з першого (початкового) дня виникнення заборгованості, зокрема, з 27.05.2021 - за платежами за травень 2021 року, з 03.06.2021 - за платежами за червень 2021 року, наслідком чого стало неодноразове нарахування оператором пені за одні й ті ж самі дні прострочення грошового зобов`язання, що, в свою чергу, вочевидь свідчить про порушення позивачем принципів добросовісності та справедливості та зловживання ним своїми правами кредитора.

Крім того, вказані дії позивача не узгоджуються з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Адже гарантована зазначеною статтею Конституції України (254к/96-ВР) заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі (схожий висновок викладено в пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

30. Зважаючи на достовірне встановлення апеляційним судом і неспростування позивачем факту здійснення ним арифметично неправильного розрахунку сум пені та 3 % річних за спірний період з порушенням норм матеріального права (статей 3, 13, 509 ЦК України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"), колегія суддів вважає, що доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми частини 3 статті 549 ЦК України зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку здійсненого апеляційним судом перерахунку пені та 3 % річних, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Наведене повністю виключає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми частини 3 статті 549 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті допустимості здійснення апеляційним судом перерахунку штрафних санкцій з урахуванням поданого відповідачем контррозрахунку на стадії апеляційного перегляду справи).

32. Колегія суддів звертає увагу на те, що абзац 1 пункту 2 резолютивної частини постанови від 24.01.2023 у частині помилкового зазначення суми 3 % річних - 455 758,85 грн, у задоволенні позовної вимоги про стягненні якої апеляційний суд вирішив відмовити, не відповідає як мотивувальній частини вказаної постанови, в якій за результатами проведеного перерахунку міститься правильний висновок про необхідність відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 3 % річних в іншій сумі - 376 914,77 грн, так і подальшим абзацам пункту 2 резолютивної частини оскаржуваної постанови, зі змісту яких чітко вбачається, що різниця між загальною заявленою позивачем до стягнення сумою 3 % річних у 560 842,60 грн та фактично присудженою до стягнення з відповідача сумою (183 927,83 грн) становить саме 376 914,77 грн.

33. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що сама по собі допущена судом апеляційної інстанції в абзаці 1 пункту 2 резолютивної частини постанови від 24.01.2023 арифметична помилка не призвела до прийняття неправильної по суті постанови з огляду на чітке визначення розміру стягуваних сум у подальших абзацах зазначеного пункту оскаржуваної постанови, як наслідок, така помилка не може бути достатньою підставою для її скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 910/10622/20, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 24.11.2021 у справі № 910/18570/19, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 22.02.2022 у справі № 910/7981/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21).

35. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на помилковість здійсненого позивачем розрахунку сум пені та 3 % річних за спірний період і самостійно проведений апеляційним судом перерахунок спірних сум (з урахуванням поданого відповідачем контррозрахунку), дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн, проте у зв`язку з допущеною апеляційним судом арифметичною помилкою в абзаці 1 пункту 2 резолютивної частини постанови від 24.01.2023, яка (помилка) полягає у фактичному зазначенні 455 758,85 грн як суми 3 % річних замість правильної суми - 376 914,77 грн, оскаржувану постанову слід змінити, виклавши вказаний пункт у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних.

38. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

39. Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

40. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

41. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 5 903 923 грн пені та 3 % річних у сумі 376 914,77 грн, однак у зв`язку з допущеною апеляційним судом арифметичною помилкою в абзаці 1 пункту 2 резолютивної частини постанови від 24.01.2023, яка (помилка) полягає у фактичному зазначенні 455 758,85 грн як суми 3 % річних замість правильної суми - 376 914,77 грн, оскаржувану постанову слід змінити, виклавши вказаний пункт у редакції цієї постанови.

Розподіл судових витрат

42. З огляду на те, що висновок Верховного Суду про необхідність часткової зміни резолютивної частини оскаржуваної постанови зумовлено виключно допущеною апеляційним судом арифметичною помилкою, яка не вплинула на законність та обґрунтованість постанови в цілому, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

При цьому колегія суддів зауважує, що за наведених обставин скаржник не позбавлений можливості ініціювати питання про повернення переплаченого судового збору в порядку, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі № 910/10442/21 змінити, виклавши пункт 2 її резолютивної частини таким чином:

"Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі № 910/10442/21 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Провадження у справі № 910/10442/21 в частині вимог про стягнення 131 663 128,65 грн боргу закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 23-А, літ. "М"; ідентифікаційний код 42588390) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 919 660 (дев`ятсот дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн 95 коп. пені, трьох процентів річних у сумі 183 927 (сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 83 коп., а також 6305 (шість тисяч триста п`ять) грн 77 коп. витрат зі сплати судового збору.