910/16174/21 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 11.05.2023 Прийняття

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" про зобов`язання надати для ознайомлення документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М", посилаючись на те, що відповідач в порушення частини п`ятої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не надав позивачці копії витребуваних нею документів.

Господарський суд міста Києва рішенням від 23 лютого 2022 року у справі № 910/16174/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року, позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивачки 2 270,00 грн судового збору.

Також Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 08 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 31 жовтня 2022 року змінив додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі №910/16174/21 в частині присудженої до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, виклавши пункт 2 резолютивної частини цього рішення в іншій редакції, відповідно до якої стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн.

За наслідками касаційного оскарження Верховний Суд постановою від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 910/16174/21 (за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі № 910/16174/21) скасував. Рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі № 910/16174/21 залишив в силі.

У касаційній скарзі позивачкою був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 уже понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи за її касаційною скаргою судом касаційної інстанції, який складає 4 000,00 грн. Також зазначено, що докази на підтвердження понесення цих витрат будуть подані нею у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

ОСОБА_1 28 квітня 2023 року через систему "Електронний суд" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16174/21 щодо відшкодування судових витрат, що були нею понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та надала докази на підтвердження здійснених витрат. Просила стягнути на її користь з відповідача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, у розмірі 6 875,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, призначено до розгляду на 11 травня 2023 року.

Розглянувши заяву позивачки, Касаційний господарський суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції позивачка зазначила, що така допомога їй надавалась на підставі договору від 24.09.2021 № 24/09/2021, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери". За умовами договору (пункт 1.1) бюро зобов`язалося надавати клієнту (позивачці) правничу допомогу у тому числі у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг складає 2 500,00 грн за одну годину надання послуг.

Згідно з доданим до заяви актом приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2023, підписаним ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери", вартість наданих послуг складає 6 875,00 грн.

До наданих Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери" позивачці послуг увійшли:

- складання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 910/16174/21, час, витрачений на даний вид робіт 1 год., загальна вартість послуги 2 500,00 грн;

- складання касаційної скарги (уточненої) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 910/16174/21, час, витрачений на даний вид робіт 1 год. 30 хв, загальна вартість послуги 3 750,00 грн;

- представництво ОСОБА_1 в судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.04.2023 у справі № 910/16174/21, час, витрачений на даний вид робіт 15 хв., загальна вартість послуги 625,00 грн.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Разом з тим додатково витрачений час роботи адвоката позивачки на підготовку ним уточненої касаційної скарги на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху не може бути відшкодований за рахунок відповідача, адже вчинення таких процесуальних дій спрямоване на усунення власних недоліків, допущених при поданні первісної касаційної скарги.

Виходячи із критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, Верховний Суд вважає, що відшкодування позивачці витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 3 125,00 грн, відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16174/21 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" (вул. Велика Васильківська, 2, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 32597613) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 3 125 (три тисячі сто двадцять п`ять) грн 00 коп.