921/477/20 Про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів - 11.05.2023 Прийняття

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.08.2022 у справі № 921/477/20 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 846 920 грн. заборгованості, 27 703,80 грн. судового збору та 4 903,20 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Підприємця, врахував висновок почеркознавчої експертизи здійснений у справі у сукупності з іншими наданими сторонами доказами, які ретельно досліджені судом, та застосувавши стандарт "вірогідності доказів" дійшов висновку про те, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договором оренди транспортних засобів та додатковою угодою до нього не виконав, орендну плату в повному обсязі не сплатив, тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 у справі №921/477/20 клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 921/477/20 задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 656,80 грн; в іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.

Задовольняючи частково клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення, місцевий господарський суд врахував судову практику Верховного Суду, клопотання відповідача про зменшення та виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, ураховуючи те, чи були вони фактично понесені стороною, у зв`язку з чим дійшов висновку, що є доведеними та підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені на отримання професійної правової допомоги, наданої адвокатом Суп М.Б., у розмірі 17 656,80 грн (4 204,00 грн за складання позовної заяви та додатків до неї; 1 681,60 грн за складання відповіді на відзив; 1 681,60 грн підготовка та подання до суду заперечення на клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів; за клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів, 10 089,60 грн за участь адвоката у 12-ти судових засіданнях в господарському суді Тернопільської області); у іншій частині, а саме у стягненні 4 519,20 грн гонорару та 20 000,00 грн премії (додаткового гонорару) відмовив з підстав недоведеності.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 рішення господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 у справі № 921/477/20 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд залишаючи рішення місцевого господарського суду від 30.08.2022 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а отже відсутні підстави для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того покласти на позивача судові витрати, понесені з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 18.03.2020 у справі №129/1033-13ц та постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, від 06.06.2022 у справі №908/1133/21 стосовно встановлення обставин справи, дослідження та оцінки доказів.

Крім того, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд необґрунтовано відхилив заяви (клопотання) відповідача про витребування оригіналів правочинів; про призначення технічної експертизи давності договору оренди (з додатковою угодою до нього); про дослідження контррозрахунку для встановлення існуванні та розміру заборгованості за оспорюваним договором (з додатковою угодою до нього); не надав оцінки висновку експерта на предмет його допустимості як доказу; визнав допустимим доказом копію договору оренди (з додатковою угодою до нього), без ідентичного оригіналу договору; не дослідив зібрані у справі докази; вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України та порушення судами норм процесуального права, зокрема, приписів статей 13, 74, 75, 77, 80, 91, 98, 165, 207, 231, 262, 267, 269, 278, 282 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Позивач подав до Верховного Суду 07.04.2023 відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того позивач на підставі частини 8 статті 129 ГПК України просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 6000 грн на надає до відзиву документи в підтвердження зазначеного.

20.04.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2023, оскільки на запит Верховного Суду справа станом на 20.04.2023 до Верховного Суду не надійшла.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 03.07.2017 ФОП Дергун І.В., реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, як Орендодавцем, з однієї сторони, та ПП "Білявинці", в особі комерційного директора Гуменюка Ігоря Тарасовича, як Орендарем, з другої сторони було укладено договір оренди транспортних засобів (далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Орендодавець зобов`язався передати за плату Орендареві у тимчасове користування транспортні засоби для використання в господарській діяльності підприємства згідно з Додатків № до Договору, а Орендар зобов`язався прийняти у тимчасове користування передані Орендодавцем транспортні засоби, що визначені у Додатках № до Договору, ключі від транспортних засобів та реєстраційні документи та зобов`язався сплачувати Орендареві орендну плату.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 Договору Орендодавець зобов`язався в триденний строк після підписання цього договору передати в тимчасове користування Орендаря зазначені в пункту 1.1 Договору транспортні засоби. Передача транспортних засобів здійснюється за Актами приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до Договору), що є основними документами для проведення розрахунків між сторонами.

У відповідності до пункту 3.1 Договору за користування визначених у пункті 1.1 Договору транспортними засобами Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 25000 гривень за кожен транспортний засіб без сплати Податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до Договору).

Сторони дійшли згоди, що Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за користування транспортними засобами протягом дії цього договору щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або банківську карту Орендодавця (пункт 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 27 червня 2019 року.

У відповідності до пункту 5.2 Договору закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір оренди транспортних засобів від 03.07.2017 підписаний зі сторони Орендодавця: Фізичною особою - підприємцем Дергун Ігорем Володимировичем, а зі сторони Орендаря: комерційним директором ПП "Білявинці" Гуменюк І.Т. та скріплений відтиском печатки ПП "Білявинці".

На виконання вищевказаного договору сторонами укладено:

-Додаток № 1 від 05.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель - XF- 105.460, 2006 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 09.08.2016;

-Додаток № 2 від 05.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки MAGYAR, модель - SR34E, тип - ЦИСТЕРНА- Е, номер шасі НОМЕР_5, колір білий, рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 02.11.2016;

-Додаток № 3 від 05.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки BODEX, модель - KIS3WA, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_8, колір зелений, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_10 від 05.07.2017;

-Додаток № 4 від 08.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки POLKON, модель - NW-192, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_11, колір cиній, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_12, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_13 від 08.07.2017;

-Додаток № 5 від 08.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель - 3STT, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_14, колір зелений, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_15, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_16 від 08.07.2017;

-Додаток № 6 від 08.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель - 3STD-41099, тип - Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_17, колір синій, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_18, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_19 від 08.07.2017;

-Додаток № 7 від 15.11.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марка VOLVO, модель - FH 12, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_21, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_22 від 15.11.2017;

-Додаток № 8 від 01.01.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки ADIGE, модель - CY-722-FF3B, тип - НАПІВПРИЧІП Н/ПР ЦИСТЕРНА- Е, номер шасі НОМЕР_23, колір сірий, рік випуску 1987, реєстраційний номер НОМЕР_24, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_25 від 27.12.2017;

-Додаток № 9 від 01.03.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марка VOLVO, модель - FH- 13.480, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_26, реєстраційний номер НОМЕР_27, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_28 від 21.02.2018;

-Додаток №10 від 10.03.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TRAILERS SDC, тип - Н/ПР ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА -Е, номер шасі НОМЕР_29, колір сірий, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_30, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_31 від 10.03.2018 ;

-Додаток №11 від 01.05.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки General trailers, модель - D-JD-SF3, тип - Н/ПР - CАМОСКИД -Е, номер шасі НОМЕР_32, колір чорний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_33, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_34 від 17.04.2018;

-Додаток №12 від 01.05.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TP35S, тип - Н/ПР - CАМОСКИД -Е, номер шасі НОМЕР_35, колір червоний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_36, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_37 від 28.04.2018 р.

На підставі вказаних Актів приймання-передачі транспортних засобів позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування (оренду) належні позивачу на праві власності транспортні засоби у загальній кількості 12 шт у придатному для використання стані, даний факт засвідчений підписами позивача та повноважного представника відповідача на вказаних Актах приймання-передачі (належним чином засвідчені копії Актів приймання-передачі транспортних засобів знаходяться в матеріалах справи).

Судами також встановлено, що 28.12.2018 сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди транспортних засобів, а саме до пункту 3.1 Договору в частині розміру орендної плати, виклавши її у наступній редакції: "За користування визначених у пункті 1.1 Договору транспортними засобами Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 30 782 грн. за кожен транспортний засіб без сплати Податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до Договору)".

У пункті 4 Додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з моменту 01 січня 2019 року і діє протягом строку дії договору оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року.

Так, суди попередніх судових інстанцій встановили, що за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018 відповідач сплачував позивачу орендну плату за користування транспортними засобами шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача на виконання умов вищевказаного Договору оренди (належним чином засвідчені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Однак, починаючи з 01.01.2019 відповідач припинив здійснювати оплату орендної плати за користування транспортними засобами, у зв`язку з чим за період з 01.01.2019 по 23.06.2020 у останнього виник борг на суму 1 849 920 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Крім того суди встановили наступне:

- відповідач під час розгляду справи категорично заперечив факт існування між сторонами договірних зобов`язань за договором № б/н від 03.07.2020, що підписаний від імені ПП "Білявинці" комерційним директором І.Т. Гуменюком;

- натомість відповідач стверджував, що між ПП "Білявинці" та ФОП Дергун І.В. дійсно було укладено договір оренди транспортних засобів від 03.07.2017, але за підписом директора - Третяка В.В. із строком дії до 31.12.2018. Будь-яка додаткова угода до цього Договору не укладалася, і саме на підставі цього Договору виникли господарські зобов`язання, в підтвердження чого подав копію Договору оренди б/н від 03.07.2017, підписаного зі сторони ПП "Білявинці" - директором Третяк В.В.;

- в свою чергу позивач заперечував факт існування договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017, підписаного зі сторони ПП "Білявинці" його директором Третяк В.В. у зв`язку з чим подав клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи;

- ухвалою суду від 27.10.2020 призначено у справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи виконано підпис у рядку "ФОП Дергун І.В." у договорі про оренду транспортного засобу від 03.07.2017, який укладений між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігором Володимировичем та Приватним підприємством "Білявинці" в особі директора Третяка В.В., Дергуном Ігорем Володимировичем чи іншою особою?;

- 08.07.2021 до суду від Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно супровідного листа №308/309/21-22 від 07.07.2021 надійшов Висновок судового експерта І. Заблоцького від 07.07.2021 № 308/309/21-11;

- у Висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі № 921/477/20 зазначено наступне:

- судово - технічна експертиза реквізитів документів: підпис у рядку "ФОП Дергун І.В." у договорі про оренду транспортного засобу від 03.07.2017, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем та Приватним підприємством "Білявинці" виконано рукописним способом, без попередньої підготовки до його виконання та використання технічних засобів відтворення;

- судово-почеркознавча експертиза : підпис у рядку "ФОП Дергун І.В." у договорі про оренду транспортного засобу від 03.07.2017, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем та Приватним підприємством "Білявинці" в особі директора Третяка В.В. виконано не Дергуном Ігорем Володимировичем, а іншою особою.

Суди попередніх судових інстанцій надавши належну правову оцінку Висновку експерта на відповідність його вимогам закону, встановили, що зазначений Висновок експерта повністю відповідає вимогам статей 73- 79 ГПК України та завданню господарського судочинства, тому є допустимим доказом в розумінні частини другої статті 77 ГПК України.

У зв`язку з Висновком експерта, суди не взяли до уваги наданий відповідачем Договір від 03.07.2017, який укладений ФОП Дергун І.В. та ПП "Білявинці" за підписом директора - Третяка В.В., оскільки підпис у рядку "ФОП Дергун І.В." виконано не Дергуном Ігорем Володимировичем, а іншою особою.

Натомість суди дійшли висновку, що між сторонами у справі виникли зобов`язання саме за Договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017, укладеним ФОП Дергуном І.В. та ПП "Білявинці", від імені якого цей договір підписав його комерційний директор Гуменюк І.Т. та скріпив відповідною печаткою ПП "Білявинці" з додатками №№1-12 до нього (Актами приймання-передачі транспортних засобів), а також за Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 за підписом тих же осіб та відтиском печатки ПП "Білявинці".

При цьому, судами також взято до уваги те, що у провадженні господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/115/21 за позовом Приватного підприємства "Білявинці" до Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича про визнання недійсним Договору оренди від 03 липня 2017 року, Додаткової угоди від 28.12.2018 та Актів приймання-передачі автомобіля в кількості 12 штук, тобто, Договору, що слугує підставою заявленого позивачем позову у справі № 921/477/20.

За результатами розгляду вказаної справи, господарським судом Тернопільської області 21.09.2021 у справі № 921/115/21 ухвалено рішення, яким у позові відмовлено повністю. Вказане рішення залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, тобто, рішення набрало законної сили.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.07.2022 у справі №921/115/21 касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Білявинці" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 та рішення господарського суду Тернопільської області від 21.09.2021 у справі № 921/115/21 закрито.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, суди попередніх судових інстанцій у справі, що розглядається, з посиланням на частину четверту статті 75 ГПК України, зазначили про те, що у справі №921/115/21 встановлено факт укладення Фізичною особою-підприємцем Дергун Ігорем Володимировичем, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Приватним підприємством "Білявинці", в особі комерційного директора Гуменюка Ігоря Тарасовича, як Орендарем, з другої сторони Договору оренди транспортних засобів, від 03.07.2017, Додатків №№ 1-12 до вказаного договору - Актів приймання-передачі транспортних засобів, додаткової угоди від 28.12.2018 про внесення змін до вказаного договору оренди, а також встановлено факт прийняття до виконання укладених правочинів зі сторони ПП "Білявинці" .

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за Договором від 03.07.2017, який підписаний зі сторони відповідача комерційним директором Гуменюк І.Т. та скріплений печаткою ПП "Білявинці" та Додаткової угоди від 28.12.2018 до нього у розмірі 1 849 920 грн .

Згідно з положеннями частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вже зазначалося, скаржник у доводах касаційної скарги визначив підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме: пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 129/1033-13ц та постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21.

Крім того, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник вказує, що суд необґрунтовано відхилив заяви (клопотання) відповідача про витребування оригіналів правочинів; про призначення технічної експертизи давності договору оренди (з додатковою угодою до нього); про дослідження контррозрахунку для встановлення існуванні та розміру заборгованості за оспорюваним договором (з додатковою угодою до нього); не надав оцінки висновку експерта на предмет його допустимості як доказу; визнав допустимим доказом копію договору оренди (з додатковою угодою до нього), без ідентичного оригіналу договору; не дослідив зібрані у справі докази; вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України та порушення судами норм процесуального права, зокрема, приписів статей 13, 74, 75, 77, 80, 91, 98, 165, 207, 231, 262, 267, 269, 278, 282 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, фактично зводяться до заперечень висновків судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за орендну плату відповідно до укладеного сторонами Договору від 03.07.2017, який зі сторони ПП "Білявинці" підписав його комерційний директор Гуменюк І.Т. та скріпив відповідною печаткою ПП "Білявинці" (з Додатками №№1-12 до нього), а також укладеною Додатковою угодою від 28.12.2018 до Договору.

Так, з посиланням, у тому числі, на обставини, встановлені у справі №921/115/21, суди дійшли висновків про факт укладення сторонами Договору оренди транспортних засобів, від 03.07.2017, який зі сторони ПП "Білявинці" підписав його комерційний директор Гуменюк І.Т., Додатків №№ 1-12 до вказаного договору - Актів приймання-передачі транспортних засобів, Додаткової угоди від 28.12.2018 про внесення змін до вказаного договору, а також факт прийняття до виконання укладених правочинів зі сторони ПП "Білявинці". Судами встановлено, що відповідач частково сплачував позивачу орендну плату за користування транспортними засобами на виконання умов вищевказаного Договору, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах даної справи. Оскільки матеріали справи не містять відомостей, що відповідач розрахувався з позивачем згідно з укладеним Договором за спірний період (з 01.01.2019 по 31.05.2019) суди, перевіривши розрахунок здійснений позивачем, дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 849 920 грн .

При цьому судами надано належну правову оцінку Висновку експерта на відповідність його вимогам закону у зв`язку з чим суди встановили, що Висновок судового експерта І. Заблоцького від 07.07.2021 № 308/309/21-11 за результатом проведення почеркознавчої експертизи складений без порушення норм закону і є допустимим доказом в розумінні частини другої статті 77 ГПК України.

Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо ненадання судом оцінки висновку експерта (Висновок судового експерта І. Заблоцького від 07.07.2021 № 308/309/21-11) на предмет його допустимості як доказу, з огляду, зокрема, на зміст рішення суду першої інстанції, з якого вбачається надання оцінки вказаному висновку на відповідність вимогам статті 98, 73- 79 ГПК України. Водночас щодо аргументів відповідача про використання експертом саме методів неатестованої методики (як стверджує скаржник), то вказане (включаючи й обсяги такого використання та правові наслідки впливу на правильність (достовірність) висновків експерта) мали б бути доведені суду належними та допустимими доказами тим учасником справи, який посилається на вказані аргументи. Висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України.

Судовий експерт І.Заблоцький попереджений про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у відповідності до статей 384 та 385 КК України.

Таким чином, з урахуванням зазначеного Верховний Суд не вбачає процесуальних порушень в оцінці судами Висновку судового експерта, а переоцінка доказів як і вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу виходить за межі повноважень Верховного Суду згідно з приписами статті 300 ГПК України.

Крім того, відповідач, маючи сумніви в допустимості вказаного доказу, не був позбавлений права надати до суду висновок експерта, наданий на замовлення цього учасника справи.

У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином Верховний Суд вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Не приймаються до уваги доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 129/1033-13ц та постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду у наведених вище справах, адже відповідні постанови були прийняті з огляду на інші встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних скаржником справах і у справі, яка переглядається; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 129/1033-13ц та постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21, не знайшли свого підтвердження.

Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Крім того відхиляються доводи скаржника щодо не дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права, яке полягає у недосліджені судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

Проте, як зазначалося вище, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Щодо доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пункту 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, відповідно до наведених норм процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були установлені.

Так скаржник зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про витребування оригіналів правочинів та призначення технічної експертизи давності Договору оренди (з Додатковою угодою до нього). Крім того вказує на те, що суди не встановили розмір заборгованості за Договором та не надали оцінку контррозрахунку відповідача, що є порушення норм процесуального права.

Стосовно зазначеного Суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів документів письмових доказів та призначення судової експертизи (від 30.09.2020 вх. 6788). Ухвалою суду від 27.10.2020, зокрема, відмовлено відповідачу у задоволенні зазначеного клопотання. Разом з тим, цією ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи та витребування доказів у справі.

Відмовляючи відповідачу у задоволенні поданого ним клопотання, місцевий господарський суд, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, проаналізувавши підстави та докази на їх обґрунтування, зазначив що:

"- за ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

- достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність чи відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

- предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 1 846 920 грн. заборгованості за оренду транспортних засобів на підставі договору, укладеного 03.07.2017 між Приватним підприємцем Дергун І.В. та ПП "Білявинці", а також додаткової угоди до нього від 28.12.2018.

- в процесі здійснення підготовчого провадження у даній справі, судом здобуто, а сторонами подано передбачені ГПК України (1798-12) відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

- в результаті у матеріалах справи є договір оренди транспортних засобів від 03.07.2017, укладений між Приватним підприємцем Дергун І.В. та Приватним підприємством "Білявинці", від імені якого цей договір підписав його комерційний директор Гуменюк І.Т. та скріпив відповідною печаткою ПП "Білявинці".

- Акт приймання-передачі транспортних засобів до договору від 03.07.2017 (1-12) за підписом тих же осіб та відтиском печатки ПП "Білявинці" від 28.12.2018.

- Додаткова угода про внесення змін до договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 за підписом тих же осіб та відтиском печатки ПП "Білявинці".".

Після ознайомлення з матеріалами справи, 19.05.2022 відповідач повторно звернувся до суду з заявою (з процесуальних питань), відповідно до якої (обґрунтовано не погоджуючись із змістом ухвали щодо наявності оригіналів правочинів в матеріалах справи) просив суд зобов`язати позивача надати оригінали Договору оренди транспортних засобів № б/н від 03.07.2020, Додаткової угоди від 28.12.2018 про внесення змін до Договору оренди транспортних засобів № б/н від 03.07.2020 та актів приймання-передачі транспортних засобів, що є додатками №№ 1-12 до Договору оренди транспортних засобів № б/н від 03.07.2020, оскільки, при ознайомленні з матеріалами справи, відповідачем не виявлено оригіналів зазначених документів.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.05.2022, представник позивача подав заяву від 26.05.2022 про надання для огляду суду оригіналів документів поданих до позовної заяви, відповідно, судом оглянуті зазначені документи. Крім того, як вбачається зі змісту ухвали від 26.05.2022, на виконання поданої відповідачем 24.05.2022 заяви б/н від 24.05.2022 (вх. № 3243 від 24.05.2022) про виготовлення та видачу копій з оригіналів документів поданих до позовної заяви, судом виготовлено та видано копії відповідних документів. Також цією ж ухвалою від 26.05.2022 суд розпочав розгляд справи по суті спочатку.

Отже, з наведених вище обставин вбачається, що клопотання відповідача розглянуті судом та вимога про надання позивачем оригіналів правочинів та їх огляд судом була задоволена, а також їх копії видані відповідачу на його вимогу.

Разом з тим, місцевим господарським судом також здійснена оцінка як клопотання відповідача так і клопотання позивача в частині призначення у справі судової експертизи, відповідно, аргументи скаржника щодо необґрунтованого відхилення клопотання про призначення технічної експертизи не приймаються Судом до уваги, оскільки спростовуються змістом ухвали суду від 27.10.2020, якою відмовлено відповідачу у задоволенні поданого ним клопотання.

Водночас слід зазначити, що частково аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено положеннями процесуального закону (стаття 300 ГПК України). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Частина друга статті 309 ГПК України передбачає, що не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій клопотань учасника справи, внаслідок чого, на його думку, обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги відповідач визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пункту 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу.

Посилання скаржника на ненадання судами оцінки Висновку експерта на предмет його допустимості як доказу, а також визнання судами допустимим доказом копію Договору оренди (з Додатковою угодою до нього) без його оригіналу визнаються безпідставними з огляду на таке.

Як вже зазначалося, у справі, що розглядається, проведена почеркознавча експертиза примірника Договору від 03.07.2017, за підписом директора - Третяка В.В. із строком дії до 31.12.2018, який надав відповідач, оскільки ним заперечувався факт укладення Договору від 03.07.2020, що підписаний від імені ПП "Білявинці" комерційним директором І.Т. Гуменюком, наданий позивачем разом з позовною заявою.

08.07.2021 до суду від Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно супровідного листа №308/309/21-22 від 07.07.2021 надійшов Висновок судового експерта І. Заблоцького від 07.07.2021 № 308/309/21-11. У Висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі № 921/477/20 зазначено наступне:

"- судово - технічна експертиза реквізитів документів: підпис у рядку "ФОП Дергун І.В." у договорі про оренду транспортного засобу від 03.07.2017, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем та Приватним підприємством "Білявинці" виконано рукописним способом, без попередньої підготовки до його виконання та використання технічних засобів відтворення;

Суди попередніх судових інстанцій, надавши належну правову оцінку Висновку експерта на відповідність його вимогам закону, встановили, що зазначений Висновок експерта повністю відповідає вимогам статей 73- 79 ГПК України та завданню господарського судочинства, тому є допустимим доказом в розумінні частини другої статті 77 ГПК України.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд не вбачає процесуальних порушень, а переоцінка доказів як і вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу виходить за межі повноважень Верховного Суду згідно з приписами статті 300 ГПК України.

Не приймаються до уваги також доводи скаржника про те, що суд визнав допустимим доказом копію Договору оренди без ідентичного його оригіналу, оскільки, як вже зазначалося вище, судом першої інстанції оглянуто оригінал Договору від 03.07.2017, який зі сторони ПП "Білявинці" підписав його комерційний директор Гуменюк І.Т. та скріпив відповідною печаткою ПП "Білявинці".

Щодо не дослідження контррозрахунку відповідача, який ним надано у зв`язку з запереченням суми позову, Суд не бере до уваги зазначений довід, оскільки зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що останній (суд) відхилив твердження відповідача щодо неправильного встановлення суми заборгованості за Договором. Так, апеляційний суд вказав, що Договір не містить будь-яких умов щодо проведення сторонами розрахунків у формі попередньої оплати(авансу), а незгода відповідача із сумою заборгованості, що є предметом спору, не була викладена в суді першої інстанції, не підтверджена наданим разом із відзивом та запереченням доказами, що обґрунтовують заперечення відповідача по суті позовних вимог. З посиланням на вимоги статей 80, 81, 165, 166, 181, 182 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини стосовно суми заборгованості, суми так званої передоплати (авансу) не підлягають встановленню апеляційним судом у даній справі, оскільки апелянт процесуальним законом позбавлений права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті на стадії апеляційної інстанції. Проте вказав, що відповідач не позбавлений права повернути вказану суму коштів на свою користь, якщо вважає її безпідставно перерахованою на користь позивача.

Отже, як судом першої так і апеляційним господарським судом надана належна оцінка Висновку експерта у сукупності з іншими доказами, Договору та розміру заборгованості відповідача за Договором, а аргументи відповідача є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції .

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Щодо перегляду додаткового рішення Верховний Суд вважає вказати таке.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Таким чином, оскарженим у касаційному порядку може бути виключно рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку.

Зі змісту постанови апеляційного господарського суду вбачається, що суд апеляційної інстанції не здійснив перегляд додаткового рішення суду першої інстанції, відповідно, в цій частині касаційне провадження підлягає закриттю як помилково відкрите.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки додаткове рішення господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 у справі № 921/477/20 не переглядалося в апеляційному порядку, то касаційне провадження щодо оскарження додаткового рішення господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 підлягає закриттю як помилково відкрите.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга Підприємства підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.