912/3101/21 Про визначення розміру частки особи у статутному капіталі Фермерського господарства - 09.05.2023 Прийняття

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Підводний світ" (далі - Господарство), в якій просив визначити розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Фермерського господарства "Клава", в подальшому перейменованого на Фермерське господарство "Підводний світ", у сумі 200, 00 грн, що становить 100%.

2. Позов мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 100 % частки складеного капіталу Фермерського господарства "Клава". Однак, в порушення умов договору, частка не була передана позивачу (не було підписано акту приймання-передавання), у зв`язку з чим заявник не може зареєструвати своє право в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3. Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначали, що договір купівлі-продажу частки між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_1 ніколи не укладався. ОСОБА_3 намагався незаконно заволодіти Господарством. ОСОБА_2 видав ОСОБА_3 довіреність, але не мав наміру відчужувати свою частку в Господарстві ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Згідно з п. 1.2. статуту Фермерського господарства "Клава", в редакції 2009 року, засновником господарства є ОСОБА_2 .

5. 08.09.2020 засновник Фермерського господарства "Клава" прийняв рішення щодо: прийняття членів; створення складеного капіталу; затвердження статуту в новій редакції.

6. Відповідно до п. 3.1., 3.2. статуту Фермерського господарства "Клава", в редакції від 08.09.2020, засновником господарства є ОСОБА_2 . Членами господарства є: ОСОБА_5 - брат, ОСОБА_6 - тітка, ОСОБА_7 - племінник, ОСОБА_1 - брат, ОСОБА_8 - невістка, ОСОБА_9 - невістка, ОСОБА_10 - племінниця, ОСОБА_11 - тітка.

7. Згідно з п. 9.1 статуту Фермерського господарства "Клава", в редакції від 08.09.2020, для забезпечення діяльності господарства за рахунок внесків засновників створюється складений капітал. Засновник - ОСОБА_2 створює складений капітал у розмірі 200 гривень. Власнику складеного капіталу господарства належать корпоративні права на господарство, а саме права, що включають правомочності на участь засновника та його правонаступників в управлінні господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) господарства та активів у разі ліквідації господарства, а також інші правомочності, передбачені законодавством та цим статутом. Складений капітал господарства або його частка (частина) можуть бути предметом правочинів.

8. 09.09.2020 ОСОБА_2, в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу частки у складеному капіталі (далі - договір).

9. Предметом купівлі-продажу за договором була частка у складеному капіталі Фермерського господарства "Клава" у розмірі 200, 00 гривень, що складає 100 % складеного капіталу (п. 1.1. договору).

10. Відповідно до п. 5.3. - 5.7. договору продавець з моменту підписання договору зобов`язується виконати вимоги чинного законодавства України щодо підписання акту приймання-передавання частки.

11. Фермерське господарство "Клава" листом від 18.09.2020 № б/н повідомило ОСОБА_1, що не вбачає підстав для підписання акту приймання-передавання частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Клава".

12. 18.11.2020 засновник Фермерського господарства "Клава" ОСОБА_2 прийняв такі рішення: змінити найменування господарства на Фермерське господарство "Підводний світ"; обрати головою Господарства ОСОБА_12 та виключити зі складу підписантів ОСОБА_3 ; виключити з членів Господарства, на підставі поданих ними заяв наступних осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ; затвердити статут Господарства в новій редакції.

13. 11.12.2020 ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) уклали договір купівлі-продажу частки у складеному (статутному капіталі) Господарства, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність частку у складеному (статутному) капіталі Господарства у розмірі 100 % складеного (статутного) капіталу, вартістю 200 гривень.

14. Рішенням засновника Господарства ОСОБА_4 № 8 від 11.12.2020 виключено з членів (учасників) Господарства його попереднього засновника - ОСОБА_2 у зв`язку з відчуженням майнових прав на вказане Господарство; внесено відповідні зміни про склад членів та розподіл складеного капіталу Господарства до статуту шляхом виключення з нього відомостей про засновника ОСОБА_2 та затверджено статут Господарства у новій редакції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2022, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

16. Суди виходили з того, що позивач неналежно визначив суб`єктний склад позову. Позовна вимога безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_4, а також інших осіб, які на час розгляду справи, володіють частками у статутному капіталі фермерського господарства, і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та яка, в такій ситуації, має бути залучена співвідповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. 01.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме:

- статті 4, частини п`ятої статті 13, частини першої, четвертої статті 48, статті 162 ГПК України, оскільки суди дійшли помилкового висновку щодо неналежного відповідача та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- частини першої статті 167 ГК України, частини першої статті 8 ЦК України, оскільки фермерське господарство хоч і створене за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та за своїми ознаками є наближеним до корпоративного підприємства, не є виправданим та можливим застосування до нього за аналогією на підставі статті 8 ЦК України механізму щодо відчуження частки у статутному капіталі, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", адже Фермерське господарство "Клава" створене за рішенням його засновника ОСОБА_2, який володів 100 відсотками частки в статутному капіталі, а члени цього фермерського господарства таких часток не мали та не можуть відповідати за зобов`язаннями вчиненими засновником. Члени фермерського господарства могли бути залучені на підставі частини другої статті 50 ГПК України лише як треті особи по справі, а не як співвідповідачі (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

19. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

20. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому перевіряє лише дотримання норм матеріального та процесуального права, на які скаржник посилається, як на підстави для обов`язкового скасування судового рішення.

21. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

22. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

23. Відповідачами можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина друга статті 4, частина перша, четверта статті 45 ГПК України).

24. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

25. На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо права позивача визначати відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову.

26. Так, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), на які посилається скаржник).

27. Позивач звернувся до суду за захистом свого права на частку у складеному капіталі фермерського господарства, яку, як він вважає, набув шляхом укладення договору купівлі-продажу.

28. Визначений позивачем відповідач - ОСОБА_2, на момент звернення до суду з цим позовом, не володів часткою в складеному капіталі Господарства. Тому позов про визначення розміру частки подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за таким позовом.

29. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідачем у таких позовах не може бути тільки фермерське господарство, оскільки внаслідок задоволення такого позову власник буде позбавлений своєї частки у складеному капіталі, а тому така особа має бути співвідповідачем, а не третьою особою без самостійних вимог.

30. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, 100 % частки у складеному капіталі Господарства належить ОСОБА_4, який є третьою особою у справі. Тобто фактично спір щодо частки в Господарстві існує між позивачем та третьою особою у справі.

31. Відповідно до частини першої, другої статті 48 ГПК України Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

32. Скаржник не заявляв клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача або заміну неналежного відповідача.

33. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

34. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визначення розміру частки у Господарстві, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що саме позивач визначає відповідача у справі, і суд не вправі зі своєї ініціативи залучати співвідповідача або замінювати неналежного відповідача належним. У свою чергу, суд першої інстанції виконав свій обов`язок із встановлення належного відповідача під час розгляду справи.

35. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позов про визначення розміру частки пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 на момент звернення з цим позовом до суду та розглядом справи не був власником частки в Господарстві, що виключає можливість задоволення відповідної позовної вимоги до нього.

36. Суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з урахуванням відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

37. Щодо доводів скаржника стосовно того, що члени фермерського господарства могли бути залучені на підставі частини другої статті 50 ГПК України лише як треті особи по справі, а не як співвідповідачі (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), то Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин участі у Господарстві інших учасників, окрім нового власника частки - ОСОБА_4 . Тому відсутні підстави для формування висновку щодо можливості застосування за аналогією механізму щодо відчуження частки у статутному капіталі, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

39. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

41. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2022 у справі №912/3101/21 - без змін.