920/1320/21 Про визнання недійсним договору про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог - 09.05.2023 Прийняття

2. Позов обґрунтовано вчиненням оспорюваного правочину з порушенням норм законодавства та майнових прав позивача; крім того, на думку позивача, згідно із статтею 315 Господарського кодексу України позовна давність щодо відповідних вимог спливла 30.12.2020, тобто до дати укладання Договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Сумської області від 18.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано відсутністю підстав для визнання Договору недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Об`єднання просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), скаржник вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №920/50/18, від 17.02.2022 у справі №920/949/19.

Розгляд відзиву іншого учасника справи

7. 24.04.2023 від Товариства до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу. За приписами частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. У даному разі ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.04.2023. Проте Товариством відзив на касаційну скаргу подано лише 18.04.2023, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями ГПК України (1798-12) встановлено, що:

- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);

- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165).

Оскільки Товариство не подало відзив на касаційну скаргу Об`єднання у встановлений судом строк та не зазначило й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПЕРЕВІРЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, І ІХНІХ ВИСНОВКІВ

8. З 2000 по 2021 рік Об`єднання було виконавцем послуг з поставки теплової енергії (далі - ТЕ) та поставки гарячої води (далі - ГВ) на території обслуговування в місті Суми відповідно до рішень виконавчого комітету Сумської міської ради та ліцензій Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У зв`язку з відсутністю власних теплових мереж (далі - ТМ) транспортування ТЕ споживачам Об`єднання відбувалося ТМ, що перебувають у власності територіальної громади міста Суми та у користуванні Товариства на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.05.2005 № УКМ-0047.

9. Об`єднанням і Товариством було укладено договір від 07.12.2017 №89 про надання послуг транспортування ТЕ, відповідно до якого Товариство зобов`язалося надавати Об`єднанню послуги з транспортування ТЕ, яка виробляється Об`єднанням і постачається споживачам зони теплопостачання АТ "Сумське НВО" ТМ, які перебувають у користуванні Товариства.

10. За твердженням Об`єднання, починаючи з 17.01.2020 (згідно з постановою НКРЕКП від 14.01.2020 № 89), Товариство було зобов`язане перераховувати Об`єднанню компенсацію витрат на паливо в частині втрат ТЕ АТ "Сумське НВО" у ТМ Товариства за кожну протранспортовану гігакалорію ТЕ позивача.

У період з 17.01.2020 по 25.05.2020 розмір компенсації витрат Об`єднання на паливо в частині втрат ТЕ у ТМ Товариства склав 21 375 720,78 грн. (згідно з актом встановлення компенсації втрат, понесених під час виробництва ТЕ від 27.11.2020, підписаним Об`єднанням і Товариством).

Отже, у Товариства існувало зобов`язання перед Об`єднанням з оплати 21 375 720,78 грн.

11. 27.11.2020 Об`єднання звернулося до Товариства з вимогою про сплату вказаної заборгованості протягом 7 днів з дати отримання цієї вимоги.

12. У подальшому Товариство та АТ "Сумське НВО" уклали Договір, згідно з яким:

- позивач має перед відповідачем невиконані грошові зобов`язання на суму 32 632 251,43 грн., у т.ч. ПДВ 5 438 708,57 грн., за послуги з транспортування ТЕ, надані відповідачем позивачу на підставі договору про надання послуг транспортування теплової енергії від 07.12.2017 № 89 у період з 17.01.2020 по 25.05.2020 (пункт 1);

- відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов`язання на суму 21 375 720,78 грн., у т.ч. ПДВ 3 562 620,13 грн., з компенсації витрат на паливо в частині втрат ТЕ, що втрачається в ТМ відповідача, що виникли при наданні відповідачем послуги з транспортування ТЕ позивачу за період з 17.01.2020 по 25.05.2020 за договором про надання послуг транспортування теплової енергії від 07.12.2017 № 89 (пункт 2);

- сторони, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, домовились зарахувати зустрічні однорідні грошові вимоги, зазначені у пунктах 1, 2 цього договору, на суму 21 375 720,78 грн., у т.ч. ПДВ 3 562 620,13 грн., та припинити зобов`язання Товариства та Об`єднання, зазначені в пунктах 1 і 2 цього договору на суму 21 375 720,78 грн., у т.ч. ПДВ 3 562 620,13 грн., з моменту набрання чинності даним договором (пункт 4).

13. Об`єднання вважає, що зміст Договору суперечить статті 602 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до статей 203, 215 названого Кодексу.

14. Об`єднання зазначає, що на дату укладання Договору - 04.01.2021 позовна давність щодо вимог Товариства, які були погашені шляхом проведення відповідного зарахування, тобто вимог на суму 21 375 720,78 грн., за послуги з транспортування ТЕ, надані відповідачем позивачу на підставі договору транспортування в період з 17.01.2020 до 25.05.2020, вже спливла у повному обсязі.

Проте оскільки предметом зарахування зустрічних вимог стали вимоги за договором про надання послуг транспортування ТЕ від 07.12.2017 № 89, який не є договором перевезення вантажу, до відносин сторін за цим договором не може застосовуватися скорочена позовна давність, встановлена статтею 315 Господарського кодексу України, як для відносин з перевезення вантажів (саме на такому застосуванні наполягав позивач).

Відтак відсутні підстави для визнання Договору недійсним у зв`язку зі спливом позовної давності щодо вимог Товариства, які були погашені шляхом проведення відповідного зарахування.

15. Твердження позивача щодо необхідності застосування правових висновків, зроблених Верховним Судом у справі № 920/639/17, апеляційним господарським судом не прийняті, оскільки в основу постанови Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 920/639/17 покладено висновок касаційної інстанції щодо застосування статті 315 Господарського кодексу України, зроблений у справі № 920/206/19, проте об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 921/184/21 (постанова від 15.07.2022) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 920/206/19.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору.

17. Відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) :

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; (частина перша статті 203);

- зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (частина перша статті 601);

- не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (пункт 4 статті 602).

18. Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

19. Скаржник (позивач) у даній справі в обґрунтування своїх вимог посилається на частину п`яту статті 315 Господарського кодексу України, згідно з якою для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. У зв`язку з цим, на його думку, саме такий строк має бути застосований у спірних правовідносинах, а відтак при укладенні оспорюваного Договору порушено наведене положення пункту 4 статті 602 Цивільного кодексу України.

Суд з таким твердженням не погоджується.

20. Відповідно до Закону України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) :

- магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо (стаття 1);

- систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт (стаття 2).

21. Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" магістральна теплова мережа - це комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача; система автономного теплопостачання - внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку; система децентралізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год., місцевих (розподільчих) теплових мереж; система помірно-централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год., магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Також відповідно до зазначеної статті теплоносієм є рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає ТЕ в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

22. Тобто ТЕ транспортується в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках, - так звані ТМ, у тому числі магістральні, внутрішньоквартальні, розподільчі ТМ.

ТЕ не є вантажем - продукцією виробничо-технічного призначення та/або виробами народного споживання, яка (які) переміщується (переміщуються) залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами.

Транспортування ТЕ не є перевезенням вантажу в розумінні статті 306 Господарського кодексу України; таке транспортування являє собою передачу ТЕ у вигляді циркуляції теплоносія в ТМ.

Правовідносини щодо транспортування ТЕ регулюються Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) , і на такі правовідносини не поширюються законодавчі норми, якими врегульовано перевезення, в тому числі частина п`ята статті 315 Господарського кодексу України.

Близький за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.08.2020 зі справи № 920/50/18, і підстави для відступлення від нього відсутні.

Що ж до відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.02.2022 у справі № 920/949/19, то його вже здійснено в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 зі справи №921/184/21 (пункт 9.2 зазначеної постанови).

23. У зв`язку з наведеним Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для визнання Договору недійсним, а, отже, немає й визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і, відповідно, для задоволення касаційної скарги.

24. Згідно із статтею 129 ГПК України судові витрати Об`єднання, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на Об`єднання, оскільки скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 18.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 зі справи № 920/1320/21 - без змін.