917/457/22 Про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди майна - 09.05.2023 Прийняття

1. У травні 2022 року Фізична особа-підприємець Яцина Олександр Олександрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Зайця Владислава Олександровича (далі - відповідач) про стягнення 767 412, 37 грн, з яких 673 550, 00 грн боргу по орендній платі, 12 252, 10 грн - пені, 62 127, 04 грн - інфляційні та 19 483, 23 грн - 3 % річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів за договором найму (оренди) майна від 01.06.2020 (далі - договір).

3. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 30.05.2022 відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

4. 05.09.2022 до суду першої інстанції від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просив визнати недійсним договір. Також відповідач заявив клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову.

5. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не укладав з ФОП Яциною О.О. (позивачем у справі) договір оренди. За доводами відповідача договорі оренди було укладено з батьком позивача (прізвище, ім`я та по батькові якого повністю співпадають з прізвищем, ім`ям та по батькові позивача у справі). Таким чином його було введено в оману щодо дійсного власника приміщення та особи орендодавця за правочином.

Фактичні обставини справи, установлені судами

6. 01.06.2020 ФОП Яцина О.О. (орендодавець) та ФОП Заєць В.О. (орендар) уклали договір, відповідно до якого орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування майно - нежитлове приміщення під адміністративно-торгівельні та побутові приміщення, загальною площею 70, 9 кв м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 5/9.

7. Договір оренди укладений строком до 01 червня 2021 року та автоматично пролонгований до 01 червня 2022 року на тих же самих умовах, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про свій намір його розірвати (пункти 4.1., 4.2. договору).

8. Згідно з пунктом 5.1. договору орендар зобов`язується вносити (перераховувати) орендну плату щомісячно до 5-го числа поточного місяця у грошовій формі, яка визначається з розрахунку 500, 00 грн за 1 кв м.

9. На виконання умов договору орендодавець передав орендарю в оренду нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийняття-передання від 01.06.2020.

10. Відповідно до акту від 10.01.2022, складеного за участю позивача ФОП Яцини О.О., ОСОБА_1 (батько позивача) та ФОП Кука Є.М., орендар, ФОП Заєць В.О., 31.12.2021 звільнив орендоване ним приміщення шляхом вивезення своїх речей та робочого інвентаря.

11. Відповідач не виконав умови договору в частині своєчасного внесення орендних платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за період з 01.06.2020 по 31.12.2021 в розмірі 673 550, 00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2022, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, відмовлено відповідачу у поновленні пропущеного строку на подання зустрічного позову та повернуто заявнику зустрічну позовну заяву.

13. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- копія ухвали суду про відкриття провадження у справі повернулася до суду без вручення з відміткою поштової установи "адресат відсутній за адресою". У поштовому повідомленні відділення пошти проставило відмітку 12.07.2022, тому строк на подання зустрічної позовної заяви сплив 27.07.2022;

- причини, наведені в клопотанні про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви, є неповажними, оскільки відповідач був повідомлений про розгляд справи в порядку, передбаченому пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України, а тому відсутні підстави для поновлення строку на підставі частини першої статті 119 ГПК України;

- подання зустрічної позовної заяви з пропуском строку, встановленого законом є підставою для повернення зустрічної позовної заяви згідно з частиною шостою статті 180 ГПК України;

- з ухвалою суду про відкриття провадження у справі відповідач міг також ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови і додаткової постанови суду апеляційної інстанції

14. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.11.2022, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 673 550, 00 грн заборгованості з орендної плати, 62 127, 04 грн - інфляційні, 19 483, 23 грн - 3% річних, 11 943, 94 грн - пені, 11 506, 56 грн - витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов таких висновків:

- презумпція правомірності спірного договору не спростована;

- відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати орендних платежів, а тому заборгованість, що утворилась за договором, підлягає стягненню на підставі частини першої статті 762 ЦК України та статті 285 ГК України;

- у зв`язку з простроченням зобов`язання зі своєчасної оплати обґрунтованими є вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та пені на підставі пункту 9.3. договору, з урахуванням меж позовної давності (відповідно до яких було здійснено перерахунок).

16. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 14.03.2023 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 250, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції іншого учасника справи

Касаційна скаргу на ухвалу про повернення зустрічного позову

17. 22.02.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви та постанову, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами таких норм:

- частини 1 статті 2 ГПК України, оскільки оскаржувані рішення не відповідають завданням господарського судочинства;

- статей 164, 172 ГПК України, оскільки суди прийшли до безпідставного висновку, що описи поштових відправлень, які не містять номеру поштового відправлення, є належними доказами направлення позивачем копії позовної заяви на адресу відповідача, та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2022 у справі № 916/1618/21 (зазначення номеру поштового відправлення є обов`язковим для виконання вимог ГПК України (1798-12) про належне надсилання позовної заяви та документів іншій стороні);

- статті 119 ГПК України, частини сьомої статті 120 ГПК України, оскільки не врахували, що відповідач об`єктивно не міг бути обізнаний про можливе існування цієї судової справи; повернення поштового відправлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" свідчить про факт не отримання ухвали суду, при цьому скаржник не змінював адресу реєстрації та місце свого постійного знаходження;

- статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на порушення принципів рівності, розумності та справедливості. Суди ухвалили рішення всупереч Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану та послалися на нерелевантні рішення ЄСПЛ.

19. Також скаржник зазначає, що суди, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 (направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасника справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним), не врахували, що у вказаних справах йшлося про учасників судової справи, яким було відомо про існування справи, і які не вживали розумних заходів для з`ясування інформації про перебіг відповідних справ.

Касаційна скарга на рішення по суті позовних вимог

20. 11.03.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 02.11.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. Касаційна скарга мотивована таким:

- справа має виняткове значення для скаржника, оскільки позов поданий на підставі підроблених документів, що має ознаки шахрайства. На відповідача покладається обов`язок сплатити повторно значні грошові кошти, які ним вже були сплачені на користь ОСОБА_1 - батька позивача (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України);

- суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних (підпункт "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

22. Також скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник посилається на:

- порушення частини першої статті 2, статей 7, 13, 164, 172, 176 ГПК України, оскільки суди дійшли безпідставного висновку, що описи поштових відправлень, які не містять номеру поштового відправлення, є належними доказами направлення позивачем копії позовної заяви на адресу відповідача, та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.01.2022 у справі № 916/1618/21 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- порушення пункту 6 статті 3 ЦК України, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно визнав обґрунтованою відмову в поновленні строку на подання зустрічного позову та повернення його відповідачу разом із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц щодо дотримання стандарту добросовісності та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- порушення статей 204, 215 ЦК України, оскільки суди проігнорували твердження відповідача, що він не укладав жодних договорів з позивачем, питання щодо укладення чи неукладення договору судами при вирішенні наявності підстав для стягнення коштів за таким договором не досліджувалося та не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- порушення статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на порушення судами прав відповідача гарантованих цими статтями, порушено принципи рівності, розумності та справедливості. Суди ухвалили рішення всупереч Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану;

- порушення статті 119, частини сьомої статті 120 ГПК України, оскільки не врахували, що відповідач об`єктивно не міг бути обізнаний про можливе існування цієї судової справи; повернення поштового відправлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" свідчить про факт неотримання ухвали суду. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постановах від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, є безпідставним, оскільки обставини не є релевантними у справі, яка переглядається (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

- необхідністю ухвалення Верховним Судом висновку щодо застосування вказаних норм права в контексті Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з питання реального забезпечення права на доступ до суду та поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову особі, яка об`єктивно не знала і не могла знати про існування судового провадження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

- безпідставне повернення зустрічного позову, тому суд першої інстанції не мав розглядати справу в порядку спрощеного провадження (пункт 2 частини третьої статті 310 ГПК України); суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про призначення судової експертизи, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у її призначенні з посиланням на те, що таке клопотання не заявлялося в суді першої інстанції (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Касаційна скарга на додаткову постанову

23. Також 20.03.2023 скаржник надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, з огляду на оскарження судових рішень попередніх інстанцій по суті спору.

24. 28.03.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

25. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, а тому він вважається повідомленим у порядку, передбаченому пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України, проте зустрічний позов було подано з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України;

- повернення зустрічного позову не позбавляло відповідача права подати окремий позов;

- надані докази надсилання копії позовної заяви підтверджують факт надсилання, зокрема, до позову було долучено накладну, фіскальний чек та опис вкладення. Відсутність в описі вкладення трек-номеру не спростовує факту надсилання копії позовної заяви;

- вимога скаржника про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду не підлягає задоволенню, оскільки суди у цій справі вже ухвалили рішення по суті позовних вимог.

26. 18.04.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу на рішення та постанову, в якій позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

27. Відзив обґрунтовано таким:

- доводи скаржника, що він не знає, з ким укладає договір, спростовується умовами самого договору, в якому визначено особу орендодавця;

- твердження позивача, що він сплачував оренду, не підтверджено жодними доказами;

- посилання скаржника на необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованим, оскільки висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим (постанова Вищого господарського суду України від 09.02.2017 року у справі № 909/714/16).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

28. Верховний Суд здійснивши розгляд касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій та повноту їх встановлення, а також дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з таких підстав.

29. Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

30. Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (частина перша статті 251 ГПК України).

31. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

32. Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

33. ГПК України (1798-12) не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (пункт 25 постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 910/15988/16).

34. Тлумачення норм частини першої статті 251 ГПК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 119 ГПК України свідчить, що законодавець пов`язує можливість поновлення строку на звернення із зустрічною позовною заявою з наявністю поважних причин пропуску, оцінка яких здійснюється судом, виходячи з конкретних обставин пропуску, наведених в обґрунтування поновлення строку.

35. Відповідач, звертаючись із зустрічною позовною заявою зазначав, що не отримував також копії позовної заяви. Наведена обставина має значення в контексті поінформованості відповідача про ініціювання проти нього судового провадження. Суди попередніх інстанцій не дослідили обставини отримання відповідачем копії позовної заяви, обмежившись констатацією факту її надіслання.

36. Тобто, доказів, які б достовірно підтверджували факт поінформованості відповідача про ініціювання проти нього судового провадження або наявності справи, в якій він є відповідачем, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріали справи не містять.

37. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває до нині.

38. Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

39. Верховний Суд враховує таке:

- суди попередніх інстанцій не встановили факту обізнаності скаржника про наявність судового провадження щодо нього до моменту звернення до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи;

- на момент звернення представника відповідача з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, зустрічною позовною заявою (05.09.2022) і клопотанням про поновлення строку для звернення з такою заявою суд першої інстанції рішення по суті спору не ухвалював;

- рішення суду по-суті позовних вимог було ухвалено 02.11.2022;

- з моменту ознайомлення з матеріалами справи (18.08.2022) і до звернення із зустрічним позовом (05.09.2022 надходження заяви до суду) пройшов незначний проміжок часу;

- обставини обстрілу міста Кременчук (місцезнаходження відповідача) у період відкриття провадження у справі і до подання зустрічного позову, зокрема, ракетний удар по торговому центру (27.06.2022) є загальновідомим фактом (частина перша статті 75 ГПК України), що могло зумовити невручення поштової кореспонденції (факт відповідності адреси скаржник не заперечував).

40. Враховуючи наведене вище, у цьому конкретному випадку, за сукупністю всіх обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неповажності причин пропуску строку звернення із зустрічною позовною заявою та наявності підстав для її повернення, оскільки у суду першої інстанції були відсутні докази обізнаності відповідача про наявне судове провадження; пропуск строку не був значним і на момент подання заяви не було ухвалено рішення по суті спору; були наявні виключні обставини, пов`язані з військовою агресією рф.

41. При цьому Верховний Суд вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, оскільки вони є нерелевантними.

42. Верховний Суд у постановах від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, у зв`язку з пропуском скаржником строку на усунення недоліків. По-перше, суд касаційної інстанції виходив з того, що копію ухвали було надіслано на повідомлену скаржником адресу, по-друге, з тієї обставини, що сам скаржник є ініціатором апеляційного оскарження, тобто був обізнаний про відповідне провадження і не був обмежений в праві цікавитися щодо його перебігу.

43. Натомість у справі, яка переглядається, відповідач не був обізнаний з наявним судовим провадженням щодо нього. А тому наведені висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані у цій справі.

44. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для поновлення строку на звернення із зустрічним позовом визнаються помилковими. При цьому суди попередніх інстанцій, відмовляючи в поновленні строку, обмежились формальним фактом надіслання копії ухвали, проставлення відмітки відділення пошти та пропуску строку і не врахували наведених скаржником причин поважності пропуску строку звернення із зустрічною позовною заявою. А тому такі судові акти підлягають скасуванню.

45. Посилання позивача на те, що касаційна скарга не може бути задоволена, оскільки рішення у справі вже ухвалено, визнаються необґрунтованими, оскільки, по-перше, на момент звернення із зустрічною позовною заявою до суду першої інстанції не було ухвалено рішення по суті спору, а по-друге, Верховний Суд встановив, що відмова в поновленні строку на звернення із зустрічним позовом була необґрунтованою.

46. Отже, аргументи відповідача, викладені у доводах касаційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.

47. Щодо оскарження рішення суду по суті, то Верховний Суд виходить з такого.

48. Відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

49. Згідно з частиною другою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

50. Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі №910/6070/21 зазначив, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: обидва позови взаємопов`язані; спільний їх розгляд є доцільним.

51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 вказала, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

52. Предметом розгляду первісних позовних вимог у цій справі є стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, у зв`язку з простроченням орендарем зобов`язання з оплати.

53. ФОП Заєць В.О., звертаючись із зустрічним позовом, заявив вимогу про визнання недійсним договору оренди, на підставі якого заявлено стягнення за первісним позовом.

54. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

55. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

56. Верховний Суд зазначає, що первісний позов і заявлений відповідачем зустрічний позов є взаємопов`язаними, оскільки виникають з одних правовідносин (з договору оренди). Спільний розгляд таких позовів є доцільним, оскільки під час вирішення спору підлягає з`ясуванню, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 237 ГПК України).

57. Суд першої інстанції, у зв`язку з помилковим висновком про повернення зустрічної позовної заяви, не перевірив наведених доводів, а суд апеляційної інстанції не усунув допущені недоліки.

58. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, що визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. Отже, доводи касаційної щодо порушення норм процесуального права стосовно неправомірного повернення зустрічного позову, що призвело до неповного встановлення обставин, які мають значення для справи знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

62. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 2, 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

63. Беручи до уваги наведені вище висновки та межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи касаційних скарг є обґрунтованими. Тому їх слід задовольнити: скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 як такі, що ухвалені з порушенням норми частини першої статті 119 ГПК України; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 02.11.2022, постанову від 01.02.2023 та додаткову постанову від 14.03.2023 Східного апеляційного господарського суду, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права.

64. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, належним чином дослідити зібрані у справі докази, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір.

65. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції по суті спору у цій справі, то за правилами ГПК України (1798-12) розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

66. З огляду на викладене додаткова постанова апеляційного господарського суду також підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат

67. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не вирішується.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фізичної особи - підприємця Зайця Владислава Олександровича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №917/452/22 скасувати.

3. Справу № 917/452/22 передати до Господарського суду Полтавської області на стадію прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви.

4. Рішення Господарського суду Полтавської області від 02.11.2022, постанову від 01.02.2023 Східного апеляційного господарського суду та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 скасувати.