915/1097/20 Про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про визнання боржника банкрутом - 04.05.2023 Прийняття

та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника)

у складі судді Ткаченка О. В.

у справі за заявою боржника Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"

про банкрутство

1. Товариство (підприємство, що виробляє, транспортує і постачає теплову енергію) заявило у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника (підприємства оборонно-промислового комплексу - учасника Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") на суму заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді, у тому числі заборгованості, що виникла станом на 01.09.2012.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав вимоги товариства в повному обсязі та відхилив посилання боржника на списання частини заборгованості за актом звіряння взаємних розрахунків згідно з приписами статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012 № 5213-VI (далі - Закон № 5213-VI (5213-17) ), зазначивши, що наданий боржником акт звіряння взаємних розрахунків всупереч вимог пункту 5 частини другої статті 2 цього Закону не погоджений органом, уповноваженим управляти Товариством та має недоліки і неповноту у змісті, зокрема у ньому не відображено належним чином обсяг і період виникнення заборгованості, відсутнє посилання на правову норму, що передбачає її списання.

3. Боржник оскаржив в касаційному порядку судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині визнання заборгованості на суму 75 553,35 грн, згідно з актом звіряння від 08.01.2012, та стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 2 Закону № 5213-VI в контексті правовідносин цієї справи, коли, за твердженням боржника, на дату підписання сторонами акта звіряння заборгованості, цей акт не підлягав погодженню органом, уповноваженим управляти Товариством в порядку пункту 5 частини другої вказаної норми, оскільки 100 % акцій Товариства було передано державою до статутного фонду національної акціонерної компанії.

4. З урахуванням висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Верховний Суд у цій справі вирішив питання:

- повноти судового розгляду грошових вимог кредитора та заперечень боржника проти їх визнання;

- наявності підстав для формування висновку щодо застосування статті 2 Закону № 5213-VI у спірних правовідносинах за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

5. Верховний Суд судові рішення попередніх інстанцій скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

6. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 відкрито провадження у справі № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" (далі - ДП "Миколаївський суднобудівний завод"), введено процедуру розпорядження майном боржника з 25.05.2020 на строк до 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Л. О.

Короткий зміст і підстави заяви про визнання грошових вимог

7. У листопаді 2020 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання кредиторських вимог до ДП "Миколаївський суднобудівний завод" у загальній сумі 626 637,35 грн.

8. На обґрунтування вимог зазначалося, що між Державним підприємством "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (наразі - ДП "Миколаївський суднобудівний завод") та Державним підприємством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (наразі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") було укладено договір № 2439 про постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв`язку з неоплатою поставленої заявником у опалювальних періодах з 2008 по 2020 роки теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов цього договору у ДП "Миколаївський суднобудівний завод" виникла заборгованість перед кредитором у заявленій сумі.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 01.08.2002 між ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара", правонаступником якого є ДП "Миколаївський суднобудівний завод", та ДП "Миколаївська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", укладено договір № 2439 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

10. Відповідно до пунктів 9.1, 9.4 договору сторони визначили набуття чинності з дня його підписання та дію до 01.08.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Від боржника таких заяв не надходило.

11. Згідно з розділом 1 договору, кредитор узяв на себе зобов`язання постачати боржнику теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а боржник зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим договором.

12. За змістом пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

13. Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Боржник за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Кредитору вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

14. Згідно з пунктом 5.3 договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до договору.

15. В опалювальних періодах 2008 - 2020, на виконання умов договору, кредитором постачалася боржнику теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108 - відповідно до додатку № 1/1 до договору, що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення.

16. Згідно з пунктом 10.3 договору, при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску і споживання теплової енергії, іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.

17. Борг ДП "Миколаївський суднобудівний завод" у загальній сумі 626 637,35 грн є заборгованістю за поставлену заявником у опалювальних періодах з 2008 по 2020 роки теплову енергію у гарячій воді згідно з умовами договору від 01.08.2002 № 2439, а також нарахованих на відповідні суми основного боргу інфляційних втрат, 3% річних та пені та судових витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості в судовому порядку, а саме: сума основного боргу - 315 993,98 грн, 111 317,92 грн інфляційних втрат, 3% річних - 24 257,43 грн та 159 017,25 грн пені, а також сума судових витрат за судовими рішеннями - 16 050,77 грн.

18. Ця заборгованість стягнута рішеннями Господарського суду Миколаївської області у справах № 8/169/09, № 2/52/10, № 5016/2016/2011(4/82), № 5016/3085/2011(17/135), № 5016/1541/2012(1/72), № 915/1030/13, № 915/1629/14, № 915/1700/15, № 915/413/17, № 915/855/18, № 915/2072/19, № 915/783/20, що не заперечується учасниками справи.

19. Наявні матеріали справи свідчать про те, що станом на час звернення ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" із заявою з грошовими вимогами до боржника, зазначені судові рішення про стягнення заборгованості боржником ані у добровільному, ані у примусовому порядку не виконані.

20. ДП "Миколаївський суднобудівний завод" включено до складу ДК "Укроборонпром" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" (1221-2010-п) у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2018 № 849 (849-2018-п) .

21. Згідно з актом № 2439 звіряння взаємних розрахунків між ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та ДП "Миколаївський суднобудівний завод" станом на 01.12.2012 до загальної суми заборгованості 83 806,5 грн включено суми стягнуті на відшкодування сплаченого постачальником державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судового збору у загальному розмірі 3 040,73 грн.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

22. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 визнано грошові вимоги ПАТ Миколаївська теплоелектроцентраль" до ДП "Миколаївський суднобудівний завод" в повному обсязі, у загальній сумі 626 637,35 грн (467 620,1 грн - ІV черга та 159 017,25 грн - VІ черга), а також 4 204,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга).

23. Місцевий господарський суд виходив з того, що заява подана кредитором у визначений законом строк, а вся сума заявлених грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" виникла до відкриття провадження у справі та документально підтверджена, отже є конкурсною і безспірною.

24. Суд відхилив заперечення боржника проти визнання кредиторських вимог на суму 83 806,50 грн через їх списання сторонами на підставі акта звіряння заборгованості від 01.12.2012 № 2439 в порядку, передбаченому статтею 2 Закону № 5213-VI, дійшовши висновку, що цей акт складено не на виконання вимог зазначеного Закону, адже він не містить посилання на відповідну норму та не підписаний всім складом комісії зі списання заборгованості, а лише керівником і бухгалтером з кожної сторони, доказів створення комісії з питань списання заборгованості не надано, до складу заборгованості включено платежі, що не підлягають списанню, а сам акт не погоджений з Фондом державного майна України, як органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

25. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") у справі № 915/1097/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу боржника без задоволення.

26. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновками першої інстанції про визнання грошових вимог кредитора в повному обсязі, з огляду на належне документальне підтвердження кредитором заявленої суми вимог.

27. Відхиляючи доводи апелянта про те, що заявлені грошові вимоги ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" у сумі 75 553,35 грн підлягають списанню за актом звіряння взаємних розрахунків від 08.11.2012 на підставі приписів статті 2 Закону № 5213-VI апеляційний суд, як і суд першої інстанції, послався на те, що :

- наданий боржником акт звіряння взаємних розрахунків від 01.12.2012 не містить посилання на норму на підставі якої має відбуватися списання заборгованості та всупереч вимогами пункту 5 частини другої статті 2 зазначеного Закону не погоджений органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль";

- у наданому боржником акті звіряння взаємних розрахунків до загальної суми заборгованості 83 806,50 грн безпідставно включено суми державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судового збору;

- акт звіряння взаємних розрахунків № 2439 складений станом на 01.12.2012, тобто в період коли ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" було передано в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке на лист ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" повідомило що ним не погоджувались акти звіряння складені між цим товариством та боржником.

- учасниками справи не подано суду та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що між ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та боржником був підписаний інший, оформлений у відповідності до приписів Закону № 5213-VI (5213-17) акт звіряння, зокрема, погоджений органом, уповноваженим управляти підприємством у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, у цьому випадку Фондом державного майна України.

28. До того ж суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що акт № 2439 складений між ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та боржником є звичайним актом звіряння взаєморозрахунків, а не актом звіряння заборгованості на підставі якого здійснюється її списання відповідно до спеціального Закону, оскільки у такому акті у порушення приписів пункту 3 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI не зазначено обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, а лише містяться загальні відомості щодо існуючої заборгованості боржника перед кредитором.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

29. 29.03.2023 ДП "Миколаївський суднобудівний завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника) у справі № 915/1097/20.

30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1097/20 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.03.2023.

31. Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2023 касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору.

32. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 10.04.2023 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду на 27.04.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

33. Ухвалою від 27.04.2023 розгляд касаційної скарги відкладено до 04.05.2023.

34. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. у відпустці, автоматизованою системою суду для розгляду справи № 915/1097/20 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2023.

35. У судовому засіданні 04.05.2022 взяли участь представники скаржника, ДК "Укрборонпром", Офісу Генерального прокурора України та арбітражний керуючий, інші учасники справи явку своїх представників не забезпечили.

36. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.

37. Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

38. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 04.05.2022, обов`язковою не визнавалася.

39. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

40. У касаційній скарзі ДП "Миколаївський суднобудівний завод" просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 у справі № 915/1097/20 скасувати в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" визнати частково у загальній сумі 551 084,00 грн (252 938,20 грн - ІV черга задоволення та 298 145,80 грн - VІ черга).

41. Касант визначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини другої статті 2 Закону № 5213-VI в контексті правовідносин цієї справи, коли, за твердженням боржника, на дату підписання сторонами акта звіряння заборгованості, цей акт не підлягав погодженню органом, уповноваженим управляти підприємством, що виробляє, транспортує і постачає теплову енергію через передачу державою 100 % акцій такого підприємства до статутного фонду національної акціонерної компанії.

42. На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження касант стверджує, зокрема, що:

1) ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" безпідставно включило до суми грошових вимог заборгованість у розмірі 75 553,35 грн за період до 01.09.2012, що списана в силу приписів частини другої статті 2 Закону № 5213-VI;

2) Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи пунктів 1 та 4 частини першої та частини другої статті 2 Закону № 5213-VI, адже визнаючи кредиторські вимоги а повному обсязі не врахували, що:

- за змістом цих норм заборгованість списується саме на підставі акта звіряння сум несплаченої заборгованості, відтак непогодження акта органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" не спростовує факту списання заборгованості;

- 08.11.2012 є днем підписання акта звіряння заборгованості № 2439, отже саме на цю дату має з`ясовуватися структура власності ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", відтак і вирішуватися питання щодо необхідності погодження цього акта з органом, уповноваженим управляти товариством, як підприємством у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;

- висновок суду про відмову у списанні заборгованості через непогодження акта звіряння взаємних розрахунків з Фондом державного майна України не відповідає обставинам справи, адже на дату (08.11.2012) підписання боржником і кредитором акта звіряння 100 % акцій ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" було передано в управління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

- суми державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судовий збір, що зафіксовані в акті звіряння заборгованості від 08.11.2012 № 2439 відносяться до заборгованості, встановленої рішенням суду, відтак підлягають списанню за змістом пункту першого частини першої статті 2 Закону № 5213-VI;

3) Суди попередніх інстанцій не здійснили належного правового аналізу обґрунтованості вимог кредитора та їх розрахунку з урахуванням обставин справи, доводів і заперечень сторін.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(арбітражний керуючий)

43. Арбітражний керуючий Шалашний Л. О. у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, погоджується з доводами касанта щодо списання спірної заборгованості за фактом підписання сторонами 08.11.2012 акта звіряння № 2439 та про відсутність обов`язку погодити його з Фондом державного майна України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

44. Стосовно наведених у пункті 5 цієї постанови питань, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

45. Предметом касаційного оскарження у цій справі є судові рішення апеляційного та місцевого господарських судів в частині визнаних кредиторських вимог у розмірі 75 553,35 грн заборгованості боржника за поставлену теплову енергію в гарячій воді станом на 01.09.2012, що за твердженням касанта підлягає списанню за приписами статті 2 Закону № 5213-VI.

Щодо реалізації підприємством оборонно-промислового комплексу права на списання заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді

46. 30.10.2012 набрав чинності Закон № 5213-VI (5213-17) яким визначено комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу ДК "Укроборонпром" (у редакції преамбули на час виникнення спірних правовідносин).

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 5213-VI на умовах, визначених цією статтею, підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

48. У пункті 4 частини першої статті 2 Закону № 5213-VI визначено, що так само підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом.

49. Таким чином законодавець встановив імперативний припис за змістом якого праву підприємства оборонно-промислового комплексу на списання заборгованості за електричну енергію та з нарахованих на таку заборгованість пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) кореспондує обов`язок визначених у статті 2 Закону № 5213-VI суб`єктів господарювання, зокрема тих які здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, списати таку заборгованість в силу приписів цього Закону та в порядку передбаченому ним.

50. При цьому правомочностей таких суб`єктів відмовити у реалізації права на списання відповідної заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу чи підстав для такої відмови Закон № 5213-VI (5213-17) не передбачає.

51. Отже списання (прощення) боргів підприємств оборонно-промислового комплексу перелічених у частині першої статті 2 Закону № 5213-VI відбувається саме в силу приписів закону та в порядку передбаченому частиною другою цієї норми.

52. Частиною другою статті 2 Закону № 5213-VI передбачено, що списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб`єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб`єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов`язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

53. Системне тлумачення частини другої статті 2 Закону Закону № 5213-VI (5213-17) приводить до висновку про те, що законодавець виокремив дві групи умов для списання заборгованості: обов`язкові (визначені в пунктах 1-4 цієї частини) та факультативну (визначену в пункті 5 цієї частини).

54. Отже, за загальним правилом розмір заборгованості підприємства оборонно-промислового комплексу за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення та нарахованої на таку заборгованість пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) узгоджується між двома контрагентами - учасниками процедури списання заборгованості, відтак борг має бути списаний цими учасниками на підставі актів звіряння за умови:

- виникнення такої заборгованості станом на 01.09.2012 та її несплати на дату набрання чинності Законом № 5213-VI (5213-17) перед постачальником/спеціальним суб`єктом господарювання, визначеним цим Законом;

- визначення обсягів такої заборгованості за правилами інвентаризації та бухгалтерського обліку спеціально створеними комісіями і оформлення актом звіряння сум несплаченої заборгованості в якому зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

- взаємного погодження актів звіряння заборгованості учасниками процедури списання.

55. Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 43/293-04 сформулював правовий висновок про те, що зазначена у статті 2 Закону № 5213-VI заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу є списаною з дати підписання цими учасниками двостороннього акта звіряння та погодження його, у разі необхідності, органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

56. Списанню у такому порядку підлягає тільки заборгованість за переліком визначеним у частині першій статті 2 Закону № 5213-VI, зокрема заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також нараховані на цю заборгованість за такий самий період пеня, штрафні та фінансові санкції (3 відсотки річних та індекс інфляції).

57. Списання інших боргів, зокрема з відшкодування судових витрат за судовими рішеннями про стягнення заборгованості, переліченої у частині першій статті 2 Закону № 5213-VI, цим Законом не передбачено.

58. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.12.2015 у справі № 43/293-04, зазначивши, що сума заборгованості, стягнута судовим рішенням з підприємства оборонно-промислового комплексу через неоплату послуг з прийому стічних вод є списаною в частині суми основного боргу за вирахуванням судових витрат, що не підлягають списанню в силу приписів Закону № 5213-VI (5213-17) .

59. Пунктом 5 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI - застосування якого є факультативним (у разі якщо в статутному капіталі учасника процедури списання державі належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв)) - передбачено, що взаємно погоджений акт погоджується також органом, уповноваженим управляти таким підприємством - учасником процедури списання.

60. З огляду на те, що за пунктом 4 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання саме на цю дату має визначатися відсоток власності держави у статутному капіталі підприємства - учасника процедури задля з`ясування необхідності додаткового погодження акту звіряння заборгованості з органом, уповноваженим управляти таким підприємством в порядку пункту 5 цієї норми.

61. Системний аналіз приписів статті 2 Закону від 06.09.2012 № 5213-VI свідчить про те, що списання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, яка обліковувалася станом на 01.09.2012 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, та нарахованих на цю заборгованість пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) перед зазначеними у цій нормі суб`єктами господарювання - постачальниками, має здійснюватися в силу імперативних приписів Закону № 5213-VI (5213-17) щодо її списання, при цьому предметом погодження між учасниками процедури списання є саме розмір заборгованості, що належить списати за актом звіряння, а не право здійснити таке списання, передбачене Законом № 5213-VI (5213-17) .

62. Отже, у випадку здійснення підприємством оборонно-промислового комплексу заходів із визначення та погодження заборгованості з підприємством-постачальником відповідно до частини другої статті 2 Закону № 5213-VI, невиконання або неналежне виконання іншим учасником процедури списання своїх обов`язків, зокрема щодо визначення суми заборгованості або погодження акту звіряння з органом, уповноваженим управляти таким підприємством-постачальником, не може бути підставою для обмеження або позбавлення підприємства оборонного комплексу передбаченого Законом № 5213-VI (5213-17) права на списання заборгованості, відтак свідчить лише про наявність спору між сторонами про розмір чи порядок списання заборгованості, що може бути вирішений в судовому порядку, зокрема при розгляді відповідних грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство.

Щодо суті касаційної скарги

63. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання грошових вимог до ДП "Миколаївський суднобудівний завод", мотивована заборгованістю боржника за постачання теплової енергії в гарячій воді, у тому числі що виникла до 01.09.2012 та встановлена судовими рішеннями.

64. Зміст доводів касаційної скарги ДП "Миколаївський суднобудівний завод" зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання грошових вимог кредитора в повному обсязі, адже за твердженням боржника заборгованість у сумі 75 553,35 грн підлягала списанню за взаємно погодженим сторонами актом звіряння взаємних розрахунків від 08.11.2012 № 2439 в порядку, передбаченому статтею 2 Закону № 5213-VI, отже ця сума не може бути включена до грошового зобов`язання боржника.

65. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

66. Частиною третьою статті 45 КУзПБ визначено, що заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

67. Відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

68. Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

69. Суд касаційної інстанції наголошує, що розглядаючи кредиторські вимоги господарський суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення грошового зобов`язання у боржника.

70. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

71. Верховний Суд наголошує, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

72. Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.

73. За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство (див. постанови Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

74. Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

75. При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

76. Господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, та за наявності спору щодо розміру заявлених вимог вирішити його як з дотриманням принципу змагальності сторін, так і принципу судового контролю у справі про банкрутство.

77. Виходячи з наведеного, Верховний Суд акцентує, що правовий аналіз грошових вимог кредитора має здійснюватися господарським судом з урахуванням сукупності усіх з`ясованих обставин справи та з наданням у судовому рішенні мотивованої правової оцінки як обґрунтуванню кредиторських вимог, так і запереченням боржника, арбітражного керуючого, інших кредиторів проти їх визнання та доказам поданим на обґрунтування таких заперечень.

78. У цій справі за результатами розгляду заяви кредитора суди попередніх інстанцій установили, що грошові вимоги ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника підтверджені рішеннями Господарського суду Миколаївської області у справах № 8/169/09, № 2/52/10, № 5016/2016/2011(4/82), № 5016/3085/2011(17/135), № 5016/1541/2012(1/72), № 915/1030/13, № 915/1629/14, № 915/1700/15, № 915/413/17, № 915/855/18, № 915/2072/19, № 915/783/20, що не заперечується учасниками справи.

79. Таким чином суди дійшли висновків про необхідність визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" в повному обсязі у загальній сумі 626 637,35 грн (467 620,1 грн - ІV черга та 159 017,25 грн - VІ черга), а також 4 204,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга), констатувавши конкурсний характер та безспірність цих вимог.

80. Верховний Суд вважає ці висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

81. Як убачається з оскаржуваних судових рішень під час розгляду вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" у суді першої інстанції ДП "Миколаївський суднобудівний завод" та розпорядник майна боржника заперечували проти їх визнання в частині суми 83 806,50 грн, стверджуючи про її списання на підставі приписів статті 2 Закону № 5213-VI за погодженим сторонами актом звіряння заборгованості від 08.11.2012 № 2439.

82. Відхиляючи ці доводи суди попередніх інстанцій послалися на акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2012 та зважаючи на цю дату дійшли висновків, що він має бути погоджений з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, як органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1066 "Про передачу державних підприємств в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості" (1066-2012-п) постановлено Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" передати у місячний строк в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості державні підприємства за переліком згідно з додатком, до якого було включено ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль". Ця постанова набрала чинності з дня опублікування 30.11.2012.

83. Водночас боржник під час розгляду справи у місцевому та апеляційному господарському судах наполягав саме на тому, що 08.11.2012 є днем підписання сторонами акта звіряння заборгованості № 2439, отже саме на цю дату має з`ясовуватися структура власності ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", відтак і вирішуватися питання щодо необхідності погодження цього акта з органом, уповноваженим управляти товариством, як підприємством у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI.

84. На думку колегії суддів касаційної інстанції неусунута судами попередніх інстанцій невизначеність щодо дати списання заборгованості, якою є дата підписання акту звіряння згідно з приписами пункту 4 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI, призвели до передчасних і суперечливих висновків про необхідність погодження акту звіряння, як з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України державні підприємства, так і з Фондом державного майна України, адже саме на кінець 2012 року припадали зміни щодо структури власності та/або органу, уповноваженого управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", на чому наголошував боржник.

85. Так, зокрема судами не надано мотивованої оцінки доводам боржника про те, що наказом Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2004 № 402 "Про реорганізацію системи управління електроенергетичним комплексом України" наказано у п`ятиденний строк передати Національній акціонерній компанії "Енергетична компанія України" за номінальною вартістю 100 % акцій, що належить державі у статутних фондах господарських товариств, зазначених у додатку 1 до цього наказу".

86. В додатку 1 до наказу від 16.07.2004 № 402 наведено перелік господарських товариств, 100 % акцій яких, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 № 794 (794-2004-п) , передаються до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України", до якого включено ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

87. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1069 "Про передачу державних підприємств в управління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (1069-2009-п) (в редакції від 07.10.2009) постановлено погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики щодо передачі державних підприємств за переліком згідно з додатком в управління НАК "Нафтогаз України", до якого включено ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

88. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1066 "Про передачу державних підприємств в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості" (1066-2012-п) постановлено НАК "Нафтогаз України" передати у місячний строк в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості державні підприємства за переліком згідно з додатком, до якого включено ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

89. У контексті зазначеного суди попередніх інстанцій помилково залишили поза увагою доводи скаржника про те, що саме на дату підписання сторонами акту звіряння (08.11.2012), відтак і на дату списання заборгованості, 100 % акцій ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" перебувало у статутному фонді НАК "Нафтогаз України", що не дає підстав для застосування до спірних вимог пункту п`ятого частини другої статті 2 Закону № 5213-VI.

90. Зазначене питання підлягало б послідовному з`ясуванню судами після надання мотивованого висновку щодо дати списання заборгованості (підписання акту звіряння) ДП "Миколаївський суднобудівний завод" перед ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" за постачання теплової енергії в гарячій воді та саме на зазначену дату, чого у цій справі судами попередніх інстанцій повною мірою зроблено не було.

91. З урахуванням наведеного вище сам факт звернення ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з листом щодо погодження списання заборгованості та відповідь Міністерства на цей лист, без з`ясування судами дати і підстав такого звернення, а також структури власності заявника на момент підписання акту звірки не може мати наслідком відхилення твердження боржника про списання заборгованості.

92. Також, суди попередніх інстанцій не врахували, що стаття 2 Закону № 5213-VI не передбачає спеціальних вимог до оформлення акту звіряння, окрім зазначення обсягу та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню (пункт 3 частини другої цієї статті), відтак необґрунтовано мотивували відхилення заперечень боржника, серед іншого, відсутністю у акті посилання на мету його складення та Закон № 5213-VI (5213-17) .

93. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним і немотивованим застосування судами попередніх інстанцій у цій справі пункту 5 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI, в якості підстави для відхилення доводів боржника про списання заборгованості за актом звіряння від 08.11.2012 з причин непогодження цього акту Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та/чи Фондом державного майна України, як органом уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

94. Зазначене є наслідком нездійснення судами попередніх інстанцій належного правового аналізу обґрунтованості грошових вимог до боржника та заперечень проти їх визнання, отже свідчить про неповноту судового розгляду і необґрунтованість висновків судів щодо визнання в повному обсязі кредиторських вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

95. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ДП "Миколаївський суднобудівний завод" про те, що місцевий та апеляційний господарські суди не виконали повною мірою обов`язків, покладених на суд відповідно до статей 1, 45 КУзПБ, статей 86, 236 ГПК України при вирішенні питання про обґрунтованість кредиторських вимог, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

96. Оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено усієї сукупності фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений такої можливості в силу своїх процесуальних повноважень (стаття 300 ГПК України), то ухвалення остаточного рішення у справі за результатами касаційного перегляду не вбачається можливим, що зумовлює направлення справи на новий розгляд в частини грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника.

97. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що касаційна скарга ДП "Миколаївський суднобудівний завод" підлягає задоволенню частково, а оскаржувані постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвала Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника) у справі № 915/1097/20 - скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

99. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

100. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

101. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті вимог позивача, тому оскаржувані постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвала Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника) у справі № 915/1097/20 підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

102. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові та вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків учасників справи, зокрема з урахуванням доводів учасників справи:

1) перевірити обґрунтованість та розмір грошових вимог до боржника;

2) з`ясувати дату підписання взаємно погодженого акту звіряння та розмір частки держави у статутному капіталі ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на таку дату;

3) виходячи із з`ясованого розміру частки держави у статутному капіталі ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" встановити:

3.1) можливість застосування до спірних правовідносин пункту 5 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI;

3.2) орган, уповноважений управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" тощо.

103. В залежності від установленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути заяву ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання грошових вимог до боржника з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

104. У зв`язку з направленням справи на новий розгляд розподіл витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

105. Системне тлумачення статті 2 Закону № 5213-VI приводить до висновку про те, що заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також нараховані на цю заборгованість за такий самий період пеня, штрафні та фінансові санкції (3 відсотки річних та індекс інфляції) за вирахуванням судових витрат є списаною з дати підписання цими учасниками двостороннього акта звіряння та погодження його, у разі необхідності, органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

106. В силу норм статей 45 - 47 КУзПБ господарський суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення грошового зобов`язання у боржника.

107. Правовий аналіз грошових вимог кредитора має здійснюватися господарським судом з урахуванням сукупності усіх з`ясованих обставин справи та з наданням у судовому рішенні мотивованої правової оцінки як обґрунтуванню кредиторських вимог, так і запереченням боржника, арбітражного керуючого, інших кредиторів проти їх визнання та доказам поданим на обґрунтування таких заперечень.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника) у справі № 915/1097/20 скасувати повністю.

3. Справі № 915/1097/20 в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.