812/614/17 Про проведення ТОВ заліку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств - 11.03.2020 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у Луганській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (головуючий суддя Кісельова Є.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Сіваченко І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську про визнання протиправними дій та рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО") звернулося до суду з позовом до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Луганська ОДПІ), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську, в якому просило:

визнати протиправними дії Луганської ОДПІ щодо відмови позивачу повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 57 208 895,66 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення Луганської ОДПІ від 28 лютого 2017 року № 446/12-36-70;

зобов`язати податковий орган скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ "ЛЕО" заліку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 57 208 895,66 грн у рахунок сплати позивачем податку на додану вартість у зазначеній сумі;

визнати протиправною бездіяльність Луганської ОДПІ щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 14 червня 2017 року вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554 грн;

зобов`язати Луганську ОДПІ скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ "ЛЕО" заліку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 68 554 грн, у рахунок сплати позивачем податку на додану вартість у зазначеній сумі 68 554 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Луганської ОДПІ щодо відмови ТОВ "ЛЕО" у поверненні надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 23 507 471 грн. Зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23 507 471 грн, шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ "ЛЕО". Визнано протиправною бездіяльність Луганської ОДПІ щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 14 червня 2017 року вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554 грн. Зобов`язано Луганську ОДПІ розглянути заяву ТОВ "ЛЕО" від 14 червня 2017 року вих. №01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луганської ОДПІ на користь позивача судовий збір у розмірі 1200 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області на користь ТОВ "ЛЕО" судовий збір у розмірі 1200 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач також до Верховного Суду подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЛЕО" у декларації з податку на прибуток за 2013 рік задекларовано податок на прибуток у сумі 21474702,56 грн, що підтверджується відомостями, зазначеними у рядку 11 вказаної декларації. У рядку 14 зазначеної декларації вказано відомості щодо зменшення суми податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 45020313 грн, а у рядку 23 цієї ж декларації позивачем самостійно визначено розмір авансового внеску з податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті щомісячно, у сумі 1789559 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ "ЛЕО".

Позивачем протягом 2013 року та у січні-лютому 2014 року сплачувалися авансові платежі з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 30 травня 2013 року № 13860 у сумі 6124 308 грн, від 27 червня 2013 року №20519 у сумі 6124308 грн, від 30 липня 2013 року № 21182 у сумі 6124308 грн, від 30 серпня 2013 року № 21746 у сумі 5100000 грн, від 30 серпня 2013 року № 21749 у сумі 1024308 грн, від 30 вересня 2013 року № 22355 у сумі 6124308 грн, від 30 жовтня 2013 року №22955 у сумі 6124308 грн, від 15 листопада 2013 року № 23349 у сумі 1298000 грн, від 28 листопада 2013 року № 23581 у сумі 4826308 грн, від 6 грудня 2013 року №23828 у сумі 4 000 000 грн, від 9 грудня 2013 року № 23845 у сумі 130220 грн, від 13 грудня 2013 року № 23960 у сумі 700000 грн, від 20 грудня 2013 року № 24142 у сумі 100000 грн, від 27 грудня 2013 року № 24262 у сумі 1 194 088 грн, від 24 січня 2014 року № 409 у сумі 2800000 грн, від 30 січня 2014 року № 518 у сумі 3324308 грн, від 31 січня 2014 року №561 у сумі 1050000 грн, від 21 лютого 2014 року № 1052 у сумі 3045000 грн, від 28 лютого 2014 року № 1142 у сумі 2029308 грн.

Згідно відомостей на зворотному боці облікової картки ТОВ "ЛЕО", авансові внески з податку на прибуток позивачем сплачувалися по лютий 2014 року включно, у період з березня 2014 року по лютий 2015 року авансові внески з податку на прибуток позивачем не сплачувалися.

У відповідності до вимог статті 43 Податкового кодексу України позивач звертався до податкового органу із заявами: від 14 березня 2014 року № 01-32/2/2006, від 31 березня 2014 року № 01-32/2/261, від 27 травня 2014 року № 01-32/2/400, від 27 травня 2016 року № 01-31/2/96, від 3 серпня 2016 року № 01-31/2/177 про повернення переплати з податку на прибуток приватних підприємств, шляхом погашення інших податкових зобов`язань. Вказані заяви позивача були частково задоволені відповідачем, а саме погашено: грошове зобов`язання (податковий борг) з податку на додану вартість на суму 10036,58 грн та грошове зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0000101400 у сумі 156,76 грн.

Згідно листів позивача, загальна сума нарахованих та сплачених авансових внесків з податку на прибуток у 2013 році склала 66495016 грн. За даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік податок на прибуток склав 21 474 703 грн, надміру сплачена сума на прибуток склала 45020313 грн.

Вказаний факт сторонами не заперечувався.

15 лютого 2017 року ТОВ "ЛЕО" подало до Луганської ОДПІ заяву № 01-31/2/42 про повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 57 208 895,66 грн, шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок позивача.

Податковий орган листом від 28 лютого 2017 року № 446/12-36-070 повідомив позивача про те, що сума надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 57 208 895,66 грн, згідно інтегрованої картки ТОВ "ЛЕО" не значиться.

Згідно відомостей, наявних на зворотному боці облікової картки ТОВ "ЛЕО", податковим органом на підставі самостійно поданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, щомісячно зараховувалися авансові внески у розмірі 1 788 585 грн, за рахунок наявної суми переплати з відповідного податку. Станом на лютий 2015 року за позивачем рахується сума переплати з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23507471 грн.

Позивач, вказуючи на те, що податковий орган не мав права самостійно зараховувати авансові внески щомісячно у розмірі 1788585 грн з суми переплати з податку на прибуток підприємств та вважаючи, що сума переплати вказаного податку складає 57208895,66 грн, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки за позивачем рахується сума переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 23507471 грн, то бездіяльність податкового органу щодо не складення та не подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про проведення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23 507 471 грн є протиправною, а тому суд зобов`язав відповідача вчинити такі дії. Крім того, судом зобов`язано Луганську ОДПІ розглянути заяву ТОВ "ЛЕО" про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554 грн, що виникла під час здійснення господарської діяльності Київським представництвом ТОВ "ЛЕО", яке припинено 10 грудня 2013 року, оскільки відповідачем не було надано відповідь на вказану заяву позивача від 14 червня 2017 року № 01-20/2/45.

Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 ПК України.

Відповідно до пунктів 43.1-43.4 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність таких обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України (2755-17) .

Датою ж виникнення надміру сплаченої суми у розумінні пункту 43.3 статті 43 ПК України вважається саме дата подання податкової декларації за звітний період, у даному випадку за 2013 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларація з податку на прибуток за 2013 рік подана позивачем та прийнята податковим органом 28 лютого 2014 року, що підтверджено квитанціями №1 та №2, отже право на повернення переплати виникло у позивача з березня 2014 року.

14 березня 2014 року ТОВ "ЛЕО" звернулося до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, в якій зазначило суму переплати 45020313 грн та просило частину зазначеної суми перерахувати на сплату інших грошових зобов`язань.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України, зокрема, передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.

Як встановлено судами, у рядку 23 декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем самостійно було визначено розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємства, що підлягав сплаті у сумі 1789559 грн.

Згідно приписів вимог статті 87 ПК України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також, зокрема: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1статті 43 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що позивачем не подавалися до контролюючого органу уточнюючі декларації щодо зменшення або зміни суми податку на прибуток за відповідний звітний (податковий) період 2013 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності дій Луганської ОДПІ щодо стягнення щомісячно суми за рахунок наявної переплати з податку на прибуток підприємств згідно вимог статті 87 ПК України, оскільки позивач у декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік самостійно визначив суму до сплати авансових внесків щомісячно у розмірі 1789559 грн, починаючи з березня 2014 року, при цьому сплату авансового внеску у визначеній сумі не проводив.

Що стосується посилання ТОВ "ЛЕО" на положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) та наявність у позивача Сертифікатів, якими підтверджено звільнення його від відповідальності за несвоєчасність подання щорічної декларації з податку на прибуток за 2014 рік, то суди правомірно вказали на їх необґрунтованість, оскільки останній має можливість з урахуванням нового звіту скорегувати сплачені суми авансових внесків утриманих податковим органом у рахунок погашення узгодженого податкового боргу з податку на прибуток за 2014 рік.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 лютого 2017 року ТОВ "ЛЕО" звернулося до Луганської ОДПІ із заявою № 01-31/2/42, в якій просило повернути суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 57 208 895,66 грн, шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок позивача.

За приписами статті 19-3 ПК України державні податкові інспекції здійснюють: сервісне обслуговування платників податків, реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Відповідно до підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, крім того визначені і органи Державної фіскальної служби України, які здійснюють відповідні дії щодо повернення визначених статтею зобов`язань. Такими органами є контролюючі органи.

Згідно пунктів 41.1, 41.3 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган і його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України (4495-17) та законами України.

Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що до функцій контролюючих органів віднесена, зокрема, функція зі здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Тобто, з 1 січня 2017 року державні податкові інспекції не можуть здійснювати контрольні функції, зокрема, адміністрування податків, що містить в собі і порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. З аналізу вказаних норм вбачається, що територіальні органи, крім державних податкових інспекцій, є контролюючими органами, в даному випадку таким органом є ГУ ДФС у Луганській області.

Згідно вимог пункту 87.1 статті 87 ПК України, сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів на підставі відповідної заяви платника.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивач не звертався до податкового органу із заявою про залік надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 57 208 895,66 грн, в рахунок сплати позивачем податку на додану вартість у зазначеній сумі 57 208 895,66 грн, дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності податкового боргу у позивача на час звернення із заявами, то у зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що порушене право позивача на складання податковим органом звіту (висновку) на суму надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23 507471 грн, шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ "ЛЕО" має бути відновленим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на те, що на момент звернення із заявою позивача зазначена сума не була узгоджена відповідачем, у зв`язку із чим вимоги про залік надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у рахунок ТОВ "ЛЕО" у зазначеній сумі є передчасними, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі доводи безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, оскільки з даного питання відповідачем рішення не приймалось та у відмовах у поверненні суми про наявність боргу не зазначалось.

Що стосується позовних вимог ТОВ "ЛЕО" в частині визнання протиправним та скасування рішення Луганської ОДПІ від 28 лютого 2017 року № 446/12-36-70, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

На виконання статті 43 ПК України прийнято Порядок про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 3 вересня 2013 року № 787, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року №1650/24182 (z1650-13) (далі - Порядок № 787) та Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року № 882/1188, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року № 146/24923 (далі - Порядок № 882/1188).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Порядком № 882/1188 регулюється процедура повернення надміру зарахованих до бюджету податків, згідно з якою функція податкового органу полягає у тому, що на підставі поданих заявником (платником податків) документів та на підставі даних особових рахунків платників такий податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно пункту 15 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року №1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

З аналізу вказаної норми вбачається, що якщо зазначена у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 вказаного Порядку, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луганська ОДПІ листом від 28 лютого 2017 року № 446/12-36-070 лише повідомила позивача про те, що сума надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 57208895 грн, згідно інтегрованої картки ТОВ "ЛЕО" не значиться.

Разом з тим, оскільки вказане повідомлення податкового органу не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є інформативним листом, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Луганської ОДПІ щодо ненадання відповіді на заяву ТОВ "ЛЕО" від 14 червня 2017 року вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554 грн, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

14 червня 2017 року ТОВ "ЛЕО" звернулося до податкового органу із заявою № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554 грн.

Згідно пояснень позивача, вказана переплата у нього виникла під час здійснення господарської діяльності Київським представництвом ТОВ "ЛЕО", яке 10 грудня 2013 року припинено. Крім того, заява позивача до Луганської ОДПІ від 14 червня 2017 року обґрунтована відповіддю ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25 квітня 2017 року № 9437/10/26-55-12-01, згідно якої питання про повернення визначеної у заяві ТОВ "ЛЕО" переплати, повинно вирішуватися контролюючим органом за основним місцем обліку, а саме Луганською ОДПІ. Таким чином, у зв`язку із перебуванням позивача з 1 січня 2017 року на податковому обліку в Луганській ОДПІ, ТОВ "ЛЕО" звернулось із зазначеною заявою.

Оскільки, податковим органом станом на час розгляду даної справи відповіді за заяву ТОВ "ЛЕО" від 14 червня 2017 року № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554 грн не надано, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання Луганської ОДПІ розглянути заяву ТОВ "ЛЕО" про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційних скаргах не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Головного управління ДФС у Луганській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року - без змін.