910/20596/20 Про розірвання договору про надання послуг перевезення вантажів у залізничних вагонах замовника - 27.04.2023 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (далі - ТОВ"ОССОЙО", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про розірвання з 31.12.2020 додатку № 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" (Повідомлення про погодження замовника на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягам від 03.08.2020 року № УЗ-41434866/2020-00012) до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного між ТОВ "ОССОЙО" (замовник) та АТ "Українська залізниця" (перевізник) шляхом приєднання згідно Повідомлення Перевізника про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41434866/2020-0001 від 25.05.2020, без застосування до позивача штрафних санкцій за весь невикористаний строк та обсяг перевезень.

2. Позов обґрунтовано тим, що зміна тарифної політики АТ "Українська залізниця" шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, а саме зниження ставок плати за використання власних зерновозів перевізника, що мало місце після укладення сторонами додатків № 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання вказаних додатків порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило ТОВ"ОССОЙО" того, на що воно розраховувало при укладенні вказаних правочинів, у зв`язку з чим договір підлягає розірванню у вказаній частині додатку № 1-8 з 31.12.2020 в судовому порядку, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва 27.05.2021 у задоволені позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зміна базової загальної ставки за користування вагонами, здійснена відповідачем, істотно змінює порядок використання погодженого обсягу вагонів, визначенні вартості послуг позивача, при існуванні таких ставок раніше позивач не укладав би договору та не брав би на себе явно обтяжливі зобов`язання. Отже за висновком місцевого господарського суду позивачем доведено факти наявності істотної зміни обставин та про наявність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. В той же час суд першої інстанції встановив, що у даній справі позивач звернувся з вимогою про розірвання договору в частині додатку № 1-8 з дати, яка на час вирішення спору по суті та винесення судом рішення вже минула. Тобто, позивач просив суд визнати розірваним договір в частині у минулому, що не відповідає вимогам ст. 188 Господарського кодексу України та статті 653 Цивільного кодексу України.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва 27.05.2021 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови. В іншій частині рішення у суду першої інстанції залишено в силі.

6. Постанову мотивовано тим, що позивач 31.07.2020, в порядку положень додатку № 1-8, здійснив замовлення на отримання послуги перевезення вантажу з узгодженими строками, обсягами, ставкою, тобто, на основі вільного волевиявлення та за власним вибором. Позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем ставок плати за перевезення, коефіцієнтів та інших умови платежів. Умовами договору позивачу було надано право на внесення змін чи пропозицій до договору, яким позивач не скористався. Крім того, укладаючи оспорювані додатки позивачем не враховано кон`юнктури ринку, тоді як здійснюючи господарську діяльність позивач приймає на себе як сприятливі фактори такої діяльності так і несприятливі. Зважаючи на встановлене апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено суду наявності всіх необхідних чотирьох умов, визначених положеннями ст. 652 Цивільного кодексу України, як не доведено і підстав для розірвання договору визначених положеннями ст. 634 цього кодексу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами застосовано положення ст.ст. 188, 634, 651, 652 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21, від 17.02.2022 у справі № 910/19522/20, від 23.08.2022 у справі № 910/18270/20. Крім того, скаржник вказує на помилкове застосування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18.

9. Посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права, ст.ст. 11, 13, 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо всебічного, повного, об`єктивного, належного дослідження всіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги позивача, та водночас вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.05.2020 між ТОВ"ОССОЙО" (замовник ) та АТ "Українська залізниця" (перевізник) на підставі поданої в електронній формі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 41434866/2020-001 від 25.05.2020, укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір перевезення), АТ "Українська залізниця" повідомлено замовника про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8372; платника: 8210257 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням залізниці про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.05.2020 № 99-41434866/2020-001.

12. Редакція умов договору перевезення, опублікована відповідачем на веб-сайті http://uz-cargo.com/ 25.02. 2020, при цьому, факт ознайомлення з редакцією договору перевезення позивачем підтверджено у вищезазначеній заяві,.

13. Предметом договору перевезення є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

14. Відповідно до пункту 1.5. договору перевезення договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

15. Пунктами 1.6, 1.7 договору перевезення визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

16. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

17. Відповідно до п.п. 2.3.2 договору перевезення обов`язком перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.

18. Згідно п.п. 3.1, 3.2. договору перевезення розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

19. Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;

3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки. У разі використання з 01.10.2020 власного вагону перевізника після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

20. Відповідно до додатку 1-2 до договору "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів", ставка плати за використання власних зерновозів перевізника складала 1 136,00 грн. без ПДВ за вагоно-добу у вантажному та подорожньому рейсах по території України та за межами України.

21. Пунктом 9.4. договору перевезення унормовано, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та / або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

22. У пункті 12.2 договору перевезення вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав визначених законодавством.

23. Відповідно до п. 12.3 договору перевезення з ініціативи однієї зі сторін Договір вважається припиненим (розірваним) у відносинах з нею через 20 днів з моменту направлення протилежній стороні відповідного повідомлення, але не раніше завершення всіх послуг, яке розпочато і не завершено, в частині таких послуг.

24. Зокрема, сторонами погоджено додатки до договору, які є його невід`ємною частиною, а саме: 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів що надаються за вільними тарифами", 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів", 1-3 "Умови організації перевезення вантажів на власних транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад", 1-4 "Умови накопичення вагонів", 1-5 "Умови продажу послуг з використання вагонів АТ "Укрзалізниця" із застосуванням ЕТС "ProZorro.Продажі", 1-6 "Умови при здійсненні замовником публічної (державної закупівлі) послуг", 1-7 "Умови надання послуги подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції", 2-1 - 2-11, та інші додатки, оприлюднені перевізником.

25. За змістом п. 12.4 договору перевезення дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

26. 04.06.2020 відповідач, в рамках укладеного договору перевезення, запровадив нову/додаткову послугу, а саме перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, за посиланням http://uz-cargo.com/news.html#n201102, та розпочав чергове приймання замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги з 27.07.2020, про що було розміщено інформацію на офіційному веб-сайті АТ "Українська залізниця".

27. Згідно офіційної презентації послуги довгострокових вагонів, розміщеної 03.04.2020 року на веб-сайті http://uz-cargo.com, роздруківка якої надана позивачем, відповідач наголошував, що замовники даної послуги отримають здешевлення плати за використання вагону-зерновозу перевізника (відповідача) до 50% від розрахункової (загальної ставки за користування вагонами відповідача), а довгострокові договори вигідні для всіх учасників перевезення залізницею, оскільки клієнт отримує гарантовану ціну на весь період, яка зменшується пропорційно терміну контракту. Тобто, як наголошує позивач, саме виходячи з вказаних обставин та економічної вигоди останній погодився на укладення з відповідачем додаткової угоди до Договору.

28. 21.07.2020 АТ "Українська залізниця" викладено нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та відповідно до додатку № 1-8 до договору, який є невід`ємною частиною договору, запропоновано замовникам надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника з гарантованою зниженою ставкою плати за використання власних вагонів перевізника (Спл1) незалежно від зниження чи підвищення базової ставки плати за використання власних вагонів перевізника (Спл).

29. 31.07.2020 ТОВ "ОССОЙО" відповідно до договору перевезення подано замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 41434866/2020-00009 від 31.07.2020: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 700.

30. 03.08.2020 АТ "Українська залізниця" розглянуто та погоджено замовлення ТОВ "ОССОЙО" від 31.07.2020 № 41434866/2020-00009 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 495; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн., що підтверджується Повідомленням про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2020 року № УЗ-41434866/2020-00012.

31. Згідно розміщеної на офіційному веб - сайті відповідача інформації, на момент подання замовлень клієнтами на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону зерновозу перевізника становила 1136 грн./добу. Ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584 грн./добу, 11 місяців - 617 грн./добу, 10 місяців - 649 грн./добу, 9 місяців - 682 грн./добу.

32. В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, за умовами якої відповідач надає позивачу послуги з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах відповідача (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги) (Послуги довгострокових вагонів).

33. Надалі, послуги довгострокових вагонів були викладені відповідачем у формі додатку № 1-8 до договору перевезення "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" (опублікованій 21.07.2020, та який вводився в дію 21.08.2020, на веб-сайті відповідача за посиланням http://uz-cargo.com/contractcarriage.html) (далі - додаток 1-8).

34. Відповідно до п. 2.1 додатку № 1-8 перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому Додатку до Договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього Додатку до Договору.

35. Згідно п. 2.2 додатку № 1-8 сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього Додатку до Договору, які матимуть пріоритет над умовами Договору. Умови Договору, не визначені цим Додатком до Договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку до Договору.

36. 04.09.2020 на офіційному сайті АТ "Українська залізниця" оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом із оновленими (зміненими) ставками плати, коефіцієнтами та умовними платежами за використання власних вагонів перевізника (додаток № 1-2 до договору), яким було введено поетапне зниження базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника за наступним графіком з 05.09.2020 - 800,00 грн за одиницю без ПДВ, з 06.10.2020 - 900,00 грн за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн за одиницю, без ПДВ.

37. Також, 19.10.2020 на офіційному сайті АТ "Українська залізниця" відбулась повторна зміна базової загальної ставки за використання вагону - зерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 19.11.2020 по 31.12.2020 - 800,00 грн/доба без ПДВ.

38. 13.11.2020 рішенням правління АТ "Українська залізниця" продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України, а саме з 20.10.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 01.01.2021 - 1000,00 грн/доба без ПДВ.

39. 04.09.2020 на офіційному сайті АТ "Українська залізниця" оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом із оновленими (зміненими) ставками плати, коефіцієнтами та умовними платежами за використання власних вагонів перевізника (додаток № 1-2 до договору), яким було введено поетапне зниження базової загальної ставки за використання вагону - зерновозу перевізника за наступним графіком з 05.09.2020 - 800,00 грн за одиницю без ПДВ, з 06.10.2020 - 900,00 грн за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн за одиницю, без ПДВ.

40. Окрім цього 19.10.2020 на офіційному сайті АТ "Українська залізниця" відбулась повторна зміна базової загальної ставки за використання вагонузерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 19.11.2020 року по 31.12.2020 - 800,00 грн/доба без ПДВ.

41. 13.11.2020 рішенням правління АТ "Українська залізниця" продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України, а саме з 20.10.2020 року - 650,00 грн./доба без ПДВ, з 01.01.2021 - 1000,00 грн/доба без ПДВ.

42. Позивач разом з іншими суб`єктами господарської діяльності - замовниками послуг залізниці, з метою збереження для сторін загальногосподарського інтересу укладеного між ними договору перевезення, колективним листом б/н від 21.10.2020 звертався до відповідача з приводу неможливості подальшого належного виконання договору та розірвання укладеного додатку № 1-8 до договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди без застосування до замовника штрафних санкцій з підстав, які перебували поза волею позивача і стали наслідком істотної зміни обставин, з якої замовник виходив при укладенні договору. Метою такого звернення було приведення положень договору до обставин, які істотно змінились та мали своїм наслідком втрату економічної доцільності його виконання для сторони позивача.

43. За наслідками розгляду вказаного звернення відповідач листом № ЦТЛ-16/1765 від 12.11.2020 повідомив позивача про можливість відмови від послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами лише в порядку, передбаченому п.4.1.3 Додатку № 1-8 до Договору з обов`язковою сплатою неустойки, передбаченої розділом 7 Додатку № 1-8, за весь невикористаний період та обсяг перевезень.

44. В подальшому, позивач листом №180 від 26.11.2020 звернувся до відповідача з пропозицією про припинення умов договору перевезення, укладеного між ТОВ"ОССОЙО" як замовником та АТ "Українська залізниця" як перевізником договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (додаток № 1-8) з 31.12.2020, без застосування до замовника жодних штрафних санкцій.

45. У відповіді на лист позивача від 26.11.2020, відповідач у листі від 18.12.2020 зазначив, що на умовах п. 13.1 договору щодо переважної сили умов Додатків до договору, якими визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, над умовами основного тексту договору, та необхідності дотримання умов п. 4.1.3 додатку № 1-8 до договору перевезення, згідно якого замовник має право відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 1-15 до договору перевезення) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору перевезення, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невикористаний строк на обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбаченому розділом 7 цього додатку до договору перевезення.

Позиція Верховного Суду

46. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

47. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

49. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

50. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

51. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

52. Як вказувалось предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання з 31.12.2020 додатку № 1-8 до публічного договору перевезення вантажів залізничним транспортом, без застосування до позивача штрафних санкцій за весь невикористаний строк та обсяг перевезень.

53. Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

54. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

55. Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

56. Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

57. Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

58. Порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов`язання, їх зміну або припинення.

59. Як передбачено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

60. Як визначено приписами статей 651, 654 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

61. Частинами 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

62. Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

63. Застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

64. Водночас, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

65. Одне з головних завдань законодавчого регулювання порядку укладення господарських договорів повинно полягати в тому, щоб за допомогою правових засобів забезпечувати їх стійкість та здійсненність.

66. Відповідно до частини 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

67. В даному випадку, між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України, тобто, шляхом приєднання позивача до договору перевезення, в редакції відповідача, опублікованій на офіційному веб-сайті.

68. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

69. Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.

70. Частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).

71. Згідно із частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

72. Отже, частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

73. Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

74. Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

75. Водночас право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 Цивільного кодексу України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 Цивільного кодексу України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

76. Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, що регулюють порядок розірвання договорів, можна узагальнити, що право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 Цивільного кодексу України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності, особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 Цивільного кодексу України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених частиною 2 статті 634 Цивільного кодексу України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

77. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оцінивши предмет і підстави позову, дослідивши всі необхідні у даному випадку докази, апеляційним судом встановлено, що договір між сторонами укладено в порядку приєднання позивача до умов договору запропонованих відповідачем, тобто в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України, у зв?язку з чим, судом встановлено, що :

- згідно положень додатку 1-8 до договору перевезення позивач 31.07.2020 здійснив замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 41434866/2020-00009, яке було погоджено відповідачем 03.08.2020 повідомленням. Враховуючи викладене, позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги з надання власних вагонів перевізника для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 495; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн;

- при цьому, позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов договору перевезення, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення. Позивач не скористався правом на внесення змін у договір, як передбачено п. 9.3. договору перевезення;

- таким чином, позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі додатку 1-8, погодився з ними, та здійснив замовлення відповідної послуги, відповідно до додатку 1-8.

78. Отже, апеляційний суд обґрунтовано встановив, що у даному випадку відсутні підстави для розірвання додатку 1-8 до договору перевезення, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 634 Цивільного кодексу України.

79. Щодо підстав для розірвання договору визначених положеннями ст. 652 Цивільного кодексу України, на які посилався позивач у позові, апеляційним судом встановлено, що:

- приєднавшись до договору, позивач погодився на умови, які передбачають право перевізника (п. 9.4. договору) в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника;

- позивачем не враховано кон`юнктури ринку, оскільки позивач проігнорував прогноз неврожаю зерна в 2020 році, невиконання форвардних контрактів аграріями та зменшення обсягу перевезень зернових залізничним транспортом, а також, наявність у AT "Укрзалізниця" права на зміну Спл та відсутність права/обов`язку щодо перегляду Спл;

- судом зазначено, що AT "Укрзалізниця" є одним з багатьох власників вагонів-зерновозів та має діяти на конкурентних умовах, відбулося зниження базової ставки плати за використання власного вагону перевізника (Спл). В той же час, з умов договору вбачається, що сторони не брали на себе відповідальності за ринкову кон`юктуру та взаємовідносини з третіми особами. Отже, при здійсненні замовлення на умовах, передбачених додатком 1-8, позивачу було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів перевізника може бути змінена, в тому числі і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати;

- як вказувалось позивач не звертався до відповідача з пропозицією внесення змін у договір,

- випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір позивач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій. Обставини зміни економічної ситуації в країні є комерційними ризиками сторін договору та не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 cт. 652 Цивільного кодексу України (435-15) .

80. Зважаючи на встановлено, апеляційним судом обґрунтовано встановлено відсутність підстав для розірвання договору на підставі положень ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено суду наявність одночасно всіх чотирьох умов для розірвання договору.

81. З урахуванням вищезазначеного, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

82. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на пункт 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами застосовано положення ст.ст. 188, 634, 651, 652 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21, від 17.02.2022 у справі № 910/19522/20, від 23.08.2022 у справі № 910/18270/20. Крім того, скаржник вказує на помилкове застосування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18.

83. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

84. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

85. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).

86. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

87. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

88. Щодо справи № 910/6058/21. Предметом розгляду у справі №910/6058/21 було розірвання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині надання послуг згідно з додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до цього договору. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною зміною відповідачем тарифної політики шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів що, на думку позивача, відповідно до приписів частини другої статті 634 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання спірного договору у відповідній частині. Судовими рішеннями у справі у позові відмовлено. Суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення у справі зазначив про неповне встановлення обставин справи, зокрема щодо перевірки підстав розірвання договору згідно з ст. 634 Цивільного кодексу України.

89. Справа № 910/19522/20 є аналогічною справі № 910/6058/21 за предметом, підставами позову. І у справі № 910/19522/20 суд касаційної інстанції також скасував судові рішення про відмову у позові та направив справу на новий розгляд, зважаючи на те, що суди припустилися неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, зокрема щодо перевірки підстав розірвання спірної додаткової угоди, оформленої додатком 1-8.

90. Щодо справи №910/18270/20. Предметом розгляду у справі №910/18270/20 було: розірвання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, без застосування до позивача будь-яких штрафних санкцій та неустойки, передбачених положеннями пунктів 4.1.3 та 7.2 додатку 1-8 до Договору; визначення наслідків розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору, шляхом: зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до особового рахунку позивача №8210260 про зарахування коштів у розмірі, що дорівнює нарахованим та списаним штрафним санкціям до 25.11.2020, а саме зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 15 894 144 грн; зобов`язання відповідача скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок позивача, нарахованих за невиконання погодженого сторонами замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами; заборони відповідачу здійснювати нарахування та списання з особового рахунку позивача штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), передбачених положенням пункту 4.1.3 Додатку 1-8 до Договору.

Постановою апеляційного суду рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову змінено; його мотивувальну частину викладено відповідно до постанови апеляційної інстанції, а резолютивну частину рішення викладено в редакції, згідно з якою: позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 15 894 144 грн.; відповідача зобов`язано скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок позивача, нарахованої за невиконання погодженого замовленнями за отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 та від 21.08.2020; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, про те, що спірний договір, був розірваний сторонами з 30.06.2020 на підставі відповідного повідомлення відповідача, як це передбачалося умовами самого договору, а тому, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у зазначеній частині та відмовив у задоволенні позову про розірвання договору.

91. Отже, проаналізувавши судові рішення у справах №910/6058/21, №910/19522/20, касаційним судом встановлено, що справи №910/6058/21, №910/19522/20 є подібними за предметом позову, підставами позову та за нормативно-правовим регулюванням до справи, що розглядається зараз Судом. Але у вказаних справах, суд касаційної інстанції направив справи на новий розгляд, зважаючи на те, що судами не було належним чином встановлено та досліджено обставини щодо наявності підстав для розірвання договору на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України. При цьому, касаційний суд враховує, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не означає остаточного вирішення справи, а отже й остаточного формування правового висновку у справі, оскільки, за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, що, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, зважаючи, що новий розгляд справи став наслідком неповного дослідження судами обставин справи.

92. Водночас, суд касаційної інстанції зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

93. Водночас, касаційний суд зауважує, що врахування апеляційним судом правових висновків у справах №910/6058/21, №910/19522/20, не призвело до неправильного застосування положень ст.ст. 652, 634 Цивільного кодексу України, оскільки апеляційний суд, з урахуванням всіх встановлених обставин, необхідних для розгляду спору про розірвання договору, зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

94. Щодо справи № 910/18270/20, то вказана справа не є подібною до справи, що зараз розглядається Судом, ні за суб`єктно-предметним складом ні за обставинами справи, встановлені судами, з урахуванням яких судами застосовувалось відповідне законодавство.

95. З огляду на вищезазначене, доводи скаржника щодо неврахування правових висновків у вказаних справах є безпідставними, оскільки, судові рішення у вказаних справах та у справі, що зараз розглядається прийнято за різних процесуальних обставин справи та наданих сторонами на їх підтвердження доказів.

96. Крім того, скаржник вказує на помилкове застосування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18. Касаційний суд вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги, оскільки посилання апеляційного суду на правовий висновок у вказаній справі було зумовлено необхідністю розтлумачити позивачу різницю між поняттям "додаткова угода" та "додаток до договору", вказана постанова містить такий висновок, хоча і не є подібною за всіма критеріями подібності до справи, що зараз розглядається Судом. При цьому, таке посилання апеляційного суду не призвело до неправильного застосування положень ст.ст. 634, 652 Цивільного кодексу України та прийняття неправильного рішення у справі.

97. Отже, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункті 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

98. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

99. Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

100. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

101. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

102. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

104. У частині 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

105. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу ТОВ "ОССОЙО", з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі № 910/20596/20 залишити без змін.