918/351/21(918/955/21) Про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, припинення права власності - 20.04.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/351/21(918/955/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Ольшанська О.С.,

Рівненського РВДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції: Гуменюк А.А.,

ОСОБА_1 : Власик В.Я., Омельчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 (колегія суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий, Савченко Г.І., Саврій В.А.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.07.2022 (суддя Бережнюк В.В.)

у справі №918/351/21(918/955/21)

за позовом розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

до 1) Рівненського районного відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції; 2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України; 3) ОСОБА_1 ; 4) Державного підприємства "СЕТАМ" Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національної академії аграрних наук України

про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, припинення права власності

у межах справи №918/351/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позову

1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 у справі №918/351/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - Боржник).

2. У межах зазначеної справи розпорядник майна Боржника звернувся до господарського суду з позовом про:

- визнання недійсними результатів електронних торгів від 13.09.2021 №553204, проведених ДП "СЕТАМ" Міністерства юстиції України (далі - Торги), за якими здійснено продаж державного майна, що перебувало на праві господарського відання у Боржника, а саме: приміщення корівника загальною площею 1817,1 м2 за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Біла Криниця, вул. Рівненська, 116Є, приміщення одноповерхове, стіни цегла (далі - Майно);

- визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 597, виданий 19.10.2021, видавник: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко Ірина Валеріївна (далі - Свідоцтво);

- припинення права власності ОСОБА_1 на Майно.

3. Позов мотивований тим, що передача на реалізацію в порядку примусового виконання Майна, яке належить на праві господарського відання Боржнику, що перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України (далі - НААНУ), суперечило вимогам статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

4. Також Боржник послався на порушення державним виконавцем вимог спеціального законодавства про проведення електронних торгів, а також його прав і законних інтересів у зв`язку з продажем Майна, яке не підлягало такому продажу в першу чергу, та неврахуванням наявності у Боржника іншого майна, на яке можна було звернути стягнення.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.07.2022, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, позов задоволено повністю.

6. Судові рішення мотивовані тим, що під час організації та проведення Торгів допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 (z1301-16) (далі - Порядок №2831/5), статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

7. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, не передаючи справу на новий розгляд.

8. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, закріплені у статтях 75, 79, 91, 98, 237, 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.12.2021 у справі №905/460/21, від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у праві №910/16978/19, від 13.01.2022 у справі №910/6552/20, від 25.06.2020 у справі №924/233/18. Щодо цього Скаржник зазначає про ухвалення рішення суду першої інстанції за відсутності позивача.

10. Також Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема статей 3, 15, 16, 203, 215, 334, 338, 650 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 52, 56, 58, 61, 74 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 2, 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (z1301-16) , через неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №925/529/17, від 10.05.2018 у справі №755/21826/15-ц, від 05.06.2018 у справі №910/856/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.11.2018 у справі №465/650/16-ц, від 23.01.2019 у справі №522/10127/14-ц, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 15.05.2019 у справі №678/301/12, від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18,, від 15.01.2020 у справі №367/6231/16-ц, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №640/24542/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 14.02.2022 у справі №334/3999/20, від 26.05.2022 у справі №905/857/19 (905/1455/20).

11. Скаржник наголошує, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення тощо, а обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. На думку Скаржника, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту своїх прав є неналежним.

12. Водночас Скаржник звертає увагу на те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення Порядку №2831/5 чи інших норм законодавства при проведенні торгів та чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, але судами в цій справі не встановлено недотримання відповідних вимог законодавства, а також порушення прав і законних інтересів позивача.

13. Скаржник вказує на те, що дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, а на час ухвалення оскаржуваних судових рішень дії державного виконавця щодо проведення Торгів є законними.

14. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження сукупності наявних у матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , оскільки залишили поза увагою його доводи щодо надання Боржником державному виконавцю переліку майна, яке не задіяно у виробничому процесу підприємства і на яке він просить в першу чергу звернути стягнення, в якому зазначено Майно.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Боржник у особі розпорядника майна подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Боржник вважає, що касаційна скарга фактично обґрунтована можливістю ігнорування норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) , Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (340-20) , Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , статей 136, 141 Господарського кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статуту Боржника та НААН України.

17. Також, на думку Боржника, касаційна скарга зводиться до переоцінки фактичних обставин справи та доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанції, а також необхідності застосування правових норм, які регулюють порядок проведення реалізації активів, без урахування того факту, що активи Боржника взагалі не можна відчужувати.

18. Боржник наголошує, що вимога про визнання недійсними результатів Торгів, Свідоцтва та припинення права власності на Майно відповідають законодавчим нормам, які дозволять виконати рішення суду та захистити права державного підприємства, відновити його права шляхом проведення реєстрації припинення права власності, набутого незаконним шляхом.

19. Зокрема, Боржник посилається на висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 і від 23.06.2020 у справі №906/516/19, від 25.06.2021 у справі №910/22748/16.

20. Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі - ВДВС) подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви про визнання недійсними Торгів.

21. Відзив ВДВС мотивований тим, що передумовою звернення стягнення на майно Боржника стала відсутність на його рахунках достатньої кількості коштів для задоволення вимог стягувачів тощо, а отже, державний виконавець не порушив вимог частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження".

22. ВДВС зазначає про відсутність підстав вважати, що на момент опису Майна та його продажу в ньому перебувала велика рогата худоба й воно використовувалося у виробництві.

23. ВДВС наголошує, що дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення торгів оскаржуються окремо і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. І тільки якщо такі дії вплинули на результат торгів, вони можуть призвести до визнання торгів недійсними.

24. При цьому ВДВС стверджує, що державний виконавець дотримався процедури, порядку проведення торгів, будь-які дії державного виконавця щодо здійснення реалізації Майна не визнані незаконними, а позивач посилався лише на недотримання вимог спеціального законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25. Відповідно до положень Статуту Боржника він перебуває у віданні НААНУ як органу управління державним майном (п. 1.1 Статуту Боржника).

26. Майновий комплекс підприємства складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі Підприємства і передані йому Академією на праві господарського відання, а також придбані Підприємством за рахунок коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством (п. 4.1 Статуту Боржника).

27. На нерухоме майно Підприємства, яке знаходиться на його балансі, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів (п. 4.12 Статуту Боржника).

28. Відчуження (в тому числі продаж) нерухомого майна, що обліковується на балансі Підприємства здійснюється виключно за погодженням з Президією НААНУ (п.п. 4.13, 4.14 Статуту Боржника).

29. Водночас згідно зі Статутом НААНУ майновий комплекс НААНУ складається, зокрема із усіх матеріальних та нематеріальних активів, які перебувають на балансі НААНУ і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні (п. 88 Статуту НААНУ).

30. НААНУ, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством (п. 90 Статуту НААНУ).

31. На виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження №64315419, до складу якого входять 73 виконавчих проваджень про стягнення з Боржника боргу на загальну суму 26092504,76 грн. При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження задля повного та реального виконання рішення звернено стягнення на майно боржника.

32. 12.04.2021 на адресу НААНУ надійшов лист ВДВС №19219 від 08.04.2021, до якого було долучено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 06.04.2021 АСВП№64315419.

33. НААНУ листом №14-129 від 16.04.2021 відповіла, що існують заборони на відчуження нерухомого майна Боржника та просила ВДВС зняти арешт з нерухомого майна Боржника.

34. При проведенні виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №64315419 на підставі заявки Заступника начальника ВДВС Державне підприємство "СЕТАМ" Міністерства юстиції України у місті Рівному провело Торги від 13.09.2021 №553204, переможцем яких визнано Скаржника. На Торгах продано державне Майно, яке перебувало на праві господарського відання Боржника, за ціною: 1128143,80 грн.

35. Заступник начальника ВДВС 27.09.2021 склав Акт про проведені електронні торги.

36. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.10.2021 за Скаржником зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення корівника загальною площею 1817,1 м2, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Біла Криниця, вул. Рівненська, 116Є (Майно), на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 597 від 19.20.2021 (Свідоцтво).

37. Докази надання згоди або дозволу на відчуження майна НААНУ як суб`єктом управління майном, що є представником власника, у матеріалах справи відсутні.

38. На момент проведення електронних торгів Майно фактично використовувалося для господарських потреб Боржника під постій корів.

Позиція Верховного Суду

39. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

40. При цьому Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на яку посилається відповідач при зверненні з касаційною скаргою.

41. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

43. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

44. Проаналізувавши зміст судових рішень, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає безпідставними доводи про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не врахувавши висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №905/460/21, від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 у праві №910/16978/19, від 13.01.2022 у справі №910/6552/20, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, адже правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

45. Наведені в касаційній скарзі аргументи, які ґрунтуються на посиланні на викладені в зазначених постановах висновки Верховного Суду, стосуються необхідності залишення без розгляду позову, якщо позивач не з`явився в судові засідання, хоча був належним чином повідомлений про розгляд поданого ним позову, не подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також універсальності висновків про застосування норм процесуального права.

46. Однак, на відміну від справ №905/460/21, №916/3616/15, №910/16978/19, згідно зі змістом вступної частини рішення суду першої інстанції та протоколу судового засідання 26.07.2022 у цій справі, у вказаному судовому засіданні взяв участь, зокрема, представник Боржника Пушкарьов О.О. Відсутність у судовому засіданні саме розпорядника майна арбітражного керуючого Захарко І.І. не свідчить про неявку в судове засідання Боржника, від імені якого подано відповідний позов.

47. З огляду на таке доводи Скаржника про наявність передбаченої частиною 4 статті 202 та пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України підстави для залишення позову без розгляду, а також посилання на вказані постанови Верховного Суду є помилковими.

48. Також з огляду на зміст спірних правовідносин Верховний Суд вважає безпідставними посилання Скаржника на постанови у справах №338/180/17 (про стягнення безпідставно одержаних коштів, визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду), №925/1265/16 (про визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками), №905/1926/16 (про зобов`язання виконати умови договору - надання актів приймання-передачі електроенергії), №488/5027/14-ц (про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень міської ради, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння), №183/1617/16 (про визнання неправомірним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки), №569/17272/15-ц (про зобов`язання здійснити публікацію про порушення авторських прав та стягнення компенсації за використання твору), №308/12150/16-ц (про оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, визнання недійсною оцінки нерухомого майна), №904/3315/18 (про стягнення штрафу, відшкодування за неповернуті двигуни, збитків, неустойки), №761/26815/17 (про скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), №916/1608/18 (про визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, визнання права власності на нерухоме майно, зобов`язання провести державну реєстрацію права власності), №916/1415/19 (про визнання припиненими договорів іпотеки), №925/642/19 (про визнання незаконним та скасування рішення міської ради), №925/1351/19 (про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про право власності, реєстрацію права власності на нерухоме майно), №910/22748/16 (про оскарження бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії), №308/12150/16-ц (про оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, визнання недійсної оцінки нерухомого майна), №905/857/19 (905/1455/20) (про оскарження дій приватного виконавця при реалізації майна боржника під час скасованої ухвали про відкриття банкрутства, визнання у зв`язку з цим електронних торгів недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного після реалізації спірного майна на електронних торгах між переможцем торгів та подальшим набувачем), №910/22748/16 (про оскарження дій відділу примусового виконання рішень та зобов`язання зупинити вчинення виконавчих дій), у справі №910/3907/18 (про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу зерна, переданого в управління з метою збереження, з підстав порушення Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (772-19) ), №200/606/18 (про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які не відбулися, та визнання права власності на земельну ділянку), №925/1351/19 (про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про право власності, реєстрацію права власності).

49. Верховний Суд приймає до уваги загальний висновок Великої Палати Верховного Суду (зокрема наведений у постановах у справах №338/180/17, №905/1926/16, №569/17272/15-ц, №916/1608/18, №916/1415/19, №925/642/19, №678/301/12, №200/606/18, на які посилається Скаржник) про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; а такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

50. Однак Верховний Суд враховує, що у вказаних постановах, прийнятих щодо інших, ніж у цій справі, правовідносин, відсутні висновки щодо неефективності певних способів захисту цивільних прав та інтересів у разі відчуження на електронних торгах державного майна, належного НААНУ, звернення стягнення на яке за претензіями кредиторів заборонено законом, зокрема шляхом визнання недійсними відповідних торгів тощо.

51. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах у справах №925/529/17, №755/21826/15-ц, №910/856/17, №367/6231/16-ц, №465/650/16-2, №522/10127/14-ц, №640/24542/18, №334/2999/20, №905/857/19(905/1455/20), на які посилається Скаржник), що правова природа процедури реалізації майна на електронних (прилюдних) торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

52. Наведена правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання їх недійсними за правилами визнання недійсними правочинів згідно з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України, яка передбачає недійсність правочину в разі недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

53. Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце при їх проведенні порушення вимог щодо процедури, порядку проведення торгів та інших норм законодавства; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

54. З огляду на вказану усталену правову позицію Верховний Суд відхиляє аргументи Скаржника щодо обрання позивачем у цій справі неналежного способу захисту своїх прав шляхом визнання недійсними Торгів, а також щодо незазначення позивачем, що саме є предметом оскарження (протокол чи акт про проведений аукціон).

55. Стосовно підстав оскарження Торгів у цій справі Верховний Суд виходить із того, що порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, шляхом проведення електронних торгів врегульований, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №3831/5 від 29.09.2016 (далі - Порядок №3831/5).

56. При цьому звернення стягнення виконавцем на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця передбачено статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з частиною 5 якої у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

57. У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві (ч. 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

58. Зокрема, майно, на яке не може бути звернено стягнення визначено у статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" та додатку до вказаного Закону.

59. Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) у частині 4 статті 5 також передбачено, що на нерухоме майно Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.

60. Дослідивши наявні у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, згідно з якими Майно, передане Боржнику на праві господарського відання, належить до майнового комплексу НААНУ та щодо нього вказаною статтею Закону встановлені обмеження, які забороняють його відчуження для задоволення вимог кредиторів.

61. Встановивши викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недотримання при проведенні Торгів вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (зокрема статті 52) та статті 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", адже на них відчужено Майно, на яке не може бути звернено стягнення згідно з приписами Закону, а отже й порушено права і законні інтереси Боржника на Майно, закріплене за ним на праві господарського відання.

62. Верховний Суд вважає безпідставними аргументи Скаржника та ВДВС про законність продажу Майна на Торгах через невизнання незаконними дій державного виконавця (чинність постанови про опис та арешт Майна), а також фактичне оскарження дій та рішень державного виконавця позовом у цій справі з огляду на незазначення порушень правил, визначених саме Порядком №3831/5, оскільки підставою недійсності електронних торгів як договору купівлі-продажу відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України може бути недотримання інших вимог закону в момент вчинення такого правочину. А встановлене судами порушення передбаченої Законом заборони на відчуження Майна для задоволення вимог кредиторів відбулось саме в момент його продажу на Торгах.

63. Оскільки вищенаведене порушення вимог Закону є достатньою та самостійною підставою для визнання Торгів недійсними, Верховний Суд також відхиляє посилання Скаржника на неналежне дослідження судами обставин щодо надання Боржником державному виконавцю переліку майна, не задіяного у виробничому процесі тощо, які не визначені підставами для задоволення позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій.

64. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає, що Скаржник у касаційній скарзі не довів неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, а також неврахування ними певних правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права саме у подібних до цієї справи правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду.

Розподіл судових витрат

66. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.07.2022 у справі №918/351/21(918/955/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк