922/987/16 Про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону), оформлених протоколом, проведених в межах справи про визнання боржника банкрутом - 19.04.2023 Прийняття

В обґрунтування заявлених вимог АТ "Укрексімбанк" посилався на проведення оспорюваного аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство), оскільки заставне майно було продано за низькою ціною й без погодження початкової вартості його продажу, заставним кредитором не надано згоду на реалізацію цього майна та аукціон проведений за наявності арештів, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.08.2019 в межах кримінального провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні; залучено до участі з розгляду заяви організатора аукціону ТОВ "ТБ "Форвард".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" (вх. 28964 від 29.11.2019) про визнання дій організатора аукціону такими, що не відповідають вимогам закону та про визнання недійсним другого повторного аукціону від 24.07.2019 з продажу майна боржника.

Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.04.2020 у справі № 922/987/16 скасовано повністю; справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що оспорюваний аукціон у цій справі з продажу майна ТОВ "Харків - Надра" було організовано та проведено ТОВ "ТБ "Форвард" з визначенням переможцем аукціону ТОВ "Фрі Рум", які відповідно є продавцем майна, організатором аукціону та його переможцем. Однак, судами попередніх інстанцій наведені обставини не враховано та залишено поза увагою особливості суб`єктного складу учасників у спорах, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з реалізації майна боржника, а саме включення до належного суб`єктного складу учасників у цих спорах, як сторін цих спорів, продавця, переможця аукціону та організатора аукціону.

Крім того зауважено, що з моменту проведення оспорюваного аукціону (01.10.2019) минув значний проміжок часу у період якого могли мати місце неодноразові зміни власника відчуженого на цьому аукціоні майна, тому під час розгляду заяви про визнання недійсним другого повторно аукціону необхідним є з`ясування відповідних обставин, адже від результатів встановлення хто є власником заставного майна (реалізованого на спірному аукціоні) на момент вирішення спору, залежатиме визначення суб`єктного складу сторін у цьому спорі про визнання аукціону недійсними.

Як зазначено судом касаційної інстанції, під час нового розгляду справи в цій частині, суду, серед іншого, слід визначити та встановити дійсний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, залучивши осіб, чиї права можуть бути порушені прийнятим судовим рішенням за результатом розгляду заяви АТ "Укрексімбанк".

Також звернуто увагу суду на те, що в межах справи про банкрутство №922/987/16 заявниками ТОВ "МБ Енерджі" та ТОВ "Ольга" були подані заяви від 08.01.2020 вх.245 та від 10.02.2020 вх.3378 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону, проведеного 01.10.2019 з продажу майна боржника, яке є предметом лоту 2 у цій справі. Із наявних матеріалів справи та інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що станом на момент касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень розгляд зазначених заяв ТОВ "МБ Енерджі" та ТОВ "Ольга" триває. Наведене слід врахувати під час визначення дійсного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги заяви АТ "Укрексімбанк" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 залучено до участі з розгляду заяви АТ "Укрексімбанк" (вх. № 28964 від 29.11.2019) переможця аукціону - ТОВ "Фрі Рум".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції за новим розглядом справи

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" (про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута (вх. №28964 від 29.11.2019)) відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, одержаними на запит суду від 17.06.2021 №262119485, станом на дату проведення аукціону обтяження майна на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.08.2019 у справі № 639/5407/19 зареєстровано не було. Аналогічні відомості про відсутність реєстрації обтяжень майна на підставі зазначеної ухвали слідчого судді були одержані судом під час первісного розгляду цієї справи. З урахуванням викладеного та з огляду на те, що всупереч вимог частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.08.2019 у справі №639/5407/19, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований не був, суд дійшов висновку, що обтяження майна на підставі зазначеного арешту не виникло, а, отже, проведенню аукціону цей арешт не перешкоджав.

Додатково суд зауважив, що станом на час прийняття ухвали будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна не внесено, інших дій, спрямованих на відчуження майна на користь ТОВ "Фрі Рум" ліквідатором не вчинено. Тобто, ні відчуження майна, ні інших дій, що були заборонені ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.08.2019 у справі № 639/5407/19 не відбулося. Це означає, що самі по собі дії з організації та проведення аукціону (без подальших дій щодо відчуження майна), не порушили обтяжень, накладених цією ухвалою (навіть, якщо вважати, що відповідне обтяження виникло без його реєстрації). Відсутність цих порушень також свідчить про відсутність правових підстав для визнання аукціону недійсним, а дій з його організації незаконними.

Крім того, визнано такими, що не відповідають фактичним обставинам твердження АТ "Укрексімбанк" про те, що організатор аукціону та ліквідатор діяли протиправно під час продажу заставного майна боржника, оскільки заявник не навів конкретних норм чинного законодавства України, зокрема Закону про банкрутство, інших актів, що регулюють процедуру продажу заставного майна банкрута, які на його думку порушені, та всупереч вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) не надав доказів на підтвердження цих порушень. Натомість, здійснений судом аналіз матеріалів справи, котрі відображають усі етапи процедури проведення аукціону з продажу майна (надання господарським судом згоди на продаж майна; вибір ліквідатором організатора аукціону; оформлення проекту договору на проведення аукціону; укладення договору з організатором аукціону; публікацію оголошень; прийняття заяв на участь в аукціоні; внесення гарантійних внесків учасників аукціону; повідомлення АТ "Укрексімбанк" про проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу; проведення аукціону; проведення повторного аукціону; проведення другого повторного аукціону та оформлення його результатів та ін.) не дає підстав для висновку про наявність в діях ліквідатора та/або організатора аукціону ознак порушень норм Закону про банкрутство чи інших норм чинного законодавства України, що регулюють відносини продажу майна на аукціоні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 у справі № 922/987/16 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви, однак з інших мотивів, а саме через неефективність обраного Банком способу захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах, яким, на думку цього суду, має бути вимога про витребування на користь боржника нерухомого майна як набутого покупцем (переможцем спірного аукціону) без достатньої правової підстави.

У цьому висновку судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Банку

АТ "Укрексімбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Банку задовольнити в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (статей 44, 50, 58, 59, 64- 68 Закону про банкрутство) та порушено норми процесуального права щодо повноти встановлення фактичних обставин, дослідження та оцінки доказів (статті 70, 76 - 79, 86 ГПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі АТ "Укрексімбанк" вказав обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287, що полягають у такому:

- порушенні процесуальних норм судом апеляційної інстанції через обґрунтування свого рішення виключно посиланням на нерелевантну до цієї справи постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, при чому без надання власної оцінки доводам та аргументам Банку;

- не врахуванні судами правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у питанні оцінки доказів та встановлення дійсних обставин справи, викладених у постановах від 15.11.2019 у справі № 909/887/18 (щодо застосування статті 76 ГПК України); від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (щодо застосування статті 79 ГПК України); від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи №910/2605/20 (щодо застосування статті 86 ГПК України);

- неправильному застосуванні судами обох інстанцій вищезазначених норм матеріального права, з огляду на не врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування (постанова від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15);

- застосування судами не чинної на дату звернення з позовом статті 55 Закону про банкрутство, замість чинної статті 73 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);

- відсутності висновку Верховного Суду щодо питання ефективного способу захисту порушених прав кредиторів, чиї права було порушено під час проведення аукціону в період дії Закону про банкрутство, однак коли за захистом своїх порушених прав кредитор звернувся вже після набуття чинності КУзПБ, статтею 73 якого передбачено такий спосіб захисту прав кредитора, як визнання недійсними правочинів, укладених за наслідками проведеного аукціону;

- порушенні норм процесуального права з огляду на не дослідження відомостей, які знаходилися у відповідному спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та, як наслідок, залишенні поза увагою судами обставин того, що відчуження об`єкта нерухомості під час дії арешту суду та заборони на його відчуження є протиправним, тобто таким, що порушує публічний порядок, що, у свою чергою, з огляду на приписи статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) є самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним;

- не наданні жодної оцінки наявності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/6381/2011 бід 26.09.2019, якою зокрема було: заборонено ТОВ "Харків-Надра", арбітражному керуючому Хорошевській Т.В., ТОВ "ТБ "Форвард" та іншим уповноваженим особам в межах справи про банкрутство № 922/987/16, що розглядається Господарським судом Харківської області, проводити аукціони та будь-які дії, спрямовані на підготовку до проведення та проведення аукціонів з продажу нежитлової будівлі літ. "А- 6" загальною площею 24 020,14 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги арбітражного керуючого

Не погодившись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у цій справі, арбітражний керуючий Хорошевська Т.В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила суд оскаржувану постанову частково змінити, виклавши мотивувальну її частину в редакції мотивувальної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 22.06.2021; в резолютивній частині оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін; ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

За змістом доводів касаційної скарги арбітражний керуючий вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника від 01.10.2022, однак не погоджується з мотивами цього суду щодо такої відмови.

Зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано правові норми до спірних правовідносин через неврахуванням суті і предмету цього спору.

Також стверджує про порушення норм процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції помилково не застосовано принципу преюдиційності обставин цієї справи № 922/987/16, які вже були встановлені судом касаційної інстанції у постанові від 28.01.2021, щодо правильності організації і проведення аукціону з продажу майна банкрута (лот № 2).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ "Фрі Рум" (переможець аукціону) подало відзив, у якому просить касаційну скаргу Банку залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, ухвалу суду першої інстанції та резолютивну частину постанови апеляційного господарського суду залишити без змін, натомість мотивувальну частину цієї постанови викласти в редакції мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.

ТОВ "ТБ "Форвард" подало відзив, у якому просить в задоволенні вимог касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" відмовити, оскаржувану ухвалу залишити в силі в повному обсязі, натомість оскаржувану постанову змінити частково, виклавши мотивувальну її частину в редакції мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.

Касаційне провадження

13.01.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга арбітражного керуючого на постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 922/987/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/987/16 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023.

20.01.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Укрексімбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 922/987/16.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2023 касаційну скаргу арбітражного керуючого залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" та призначено її розгляд на 01.03.2023 о 10:45 год.

На виконання вимог ухвали від 31.01.2023 до касаційного суду 21.02.2023 надійшло клопотання арбітражного керуючого про усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку з відпусткою судді Картере В.І., автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягами з протоколів від 27.02.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 922/987/16 з розгляду касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" до 29.03.2023 о 11:00 год.

Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. в частині оскарження постанов Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 про відсторонення арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі та про затвердження звіту ліквідатора про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі у справі № 922/987/16; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута) у цій справі та призначено її до розгляду на 29.03.2023 о 11:00 год; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами АТ "Укрексімбанк" та арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. у справі № 922/987/16.

Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 (з урахуванням узвали від 30.03.2023 про виправлення описки) оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/987/16 з розгляду касаційних скарг АТ "Укрексімбанк" та арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. до 19.04.2023 о 10:00 год.

У судове засідання 19.04.2023 з`явилися арбітражний керуючий Хорошевська Т.В. та представник АТ "Укрексімбанк", які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши доводи скаржників, матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є заява АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

За приписами частини другої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки другий повторний аукціон з продажу майна боржника (Лот № 2) відбувся 24.07.2019, оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень Закону про банкрутство, чинного на час організації та проведення аукціону.

З наведеного Верховний Суд зазначає, що при вирішенні в межах цієї справи про банкрутство спору щодо дійсності результатів спірного аукціону суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосували положення Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, чим спростовуються помилкові доводи АТ "Укрексімбанк" про необхідність застосування положень КУзПБ.

Частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Вирішуючи справу про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, суд має дослідити порядок його організації та проведення, як вимагають розділи ІІІ, IV Закону про банкрутство. До предмета доказування недійсності результатів аукціону входять обставини недотримання ліквідатором та організатором аукціону передбачених Законом про банкрутство вимог до його проведення (зокрема щодо порядку отримання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення (стаття 42), щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50), щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника й інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59), допуску до участі в аукціоні (стаття 61), допуску до місця проведення аукціону (стаття 63), порядку проведення аукціону (статті 64-68)).

Порушення порядку організації та проведення аукціону на будь-якому із названих етапів (правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону) є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, суд має встановити дотримання відповідного порядку на кожному з цих етапів (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №911/3848/15).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення таких обставин: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (правові висновки у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14 та ін.).

Дослідивши фактичні обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність порушення порядку підготовки та проведення спірного аукціону, встановленого Законом про банкрутство.

Крім того, місцевим господарським судом з`ясовано, що обтяження майна на підставі арешту, накладеного ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, не виникло, відтак суд дійшов висновку, що зазначений арешт не перешкоджав проведенню спірного аукціону.

За результатом апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсними результатів спірного аукціону, вказавши про неефективність обраного способу захисту прав та інтересів заставного кредитора (АТ "Укрексімбанк") у спірних правовідносинах та пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

Втім, Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про передчасне врахування вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду з огляду на не встановлення її релевантності обставинам цієї справи.

Так, колегія суддів зважає на те, що у справі № 914/2618/16 (що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду) предметом позову у межах справи про банкрутство боржника були вимоги банку про: (1) визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника; (2) визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного за результатом проведеного аукціону; (3) визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні; (4) скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за переможцем аукціону; (5) зобов`язання переможця аукціону передати (повернути) боржникові реалізоване на аукціоні майно.

Тож, ураховуючи характер та обсяг наведених позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання, зокрема, того, який спосіб захисту порушених прав та інтересів банку (заставного кредитора боржника) є ефективним у спірних правовідносинах.

Водночас, досліджуючи питання ефективності обраного способу захисту, Велика Палата Верховного Суду враховувала, що банк, який не був учасником аукціону, вважав, що за його рахунок як іпотекодержателя та заставодержателя переможець аукціону (покупець) набув право власності на заставне майно, яке не міг набути зокрема, тому, що: (а) не є добросовісним набувачем, ураховуючи його пов`язаність із боржником; (б) була зупинена дія ухвали суду першої інстанції від 8 серпня 2019 року, згідно з якою цей суд, зокрема, надав згоду на продаж заставного майна боржника; (в) діяла судова заборона ліквідатору та біржі вчиняти дії у справі №914/2618/16 з проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження заставного майна боржника, що є предметом забезпечувальних договорів; (г) ліквідатору та біржі було відомо про наявність судової заборони вчиняти дії щодо проведення аукціону з продажу заставного майна; (ґ) ліквідатор діяв недобросовісно, коли визначив для подання заявок особами, які зацікавлені в придбанні майна боржника на аукціоні, нерозумний строк і встановив нерозумну початкову вартість запропонованого до продажу на аукціоні заставного майна за лотом № 1. За таких обставин, враховуючи те, що банк був іпотеко- та заставодержателем і не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, позивач може обґрунтовувати, що вчинені правочини, зокрема підписаний боржником із переможцем аукціону (покупцем) договір купівлі-продажу, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем. А тому вправі, враховуючи вимоги частин другої та третьої статті 264 ЦК України, у цих спірних правовідносинах витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні (пункт 36 зазначеної постанови).

Як вбачається з наведених мотивів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неналежний спосіб захисту у спірних правовідносинах на підставі урахування обставин того, що у справі № 914/2618/16 банк був іпотеко- та заставодержателем і не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, а переможець аукціону набув право власності на заставне майно, яке не міг набути (беручи до уваги обставини щодо (1) недобросовісності набувача через його пов`язаність з боржником; (2) зупинення дії ухвали суду про надання згоди на продаж заставного майна боржника; (3) дії судової заборони ліквідатору та біржі вчиняти дії з проведення аукціону з продажу заставного майна боржника та (4) їх обізнаності про наявність судової заборони вчиняти відповідні дії; (5) недобросовісних дій ліквідатора у питанні підготовки та проведення спірного аукціону з продажу заставного майна).

Однак у цій справі № 922/987/16, що розглядається, суд апеляційної інстанції не встановлював та не перевіряв наявності такого характеру обставин, що, за висновками Великої Палати Верховного Суду, свідчать про те, що переможець аукціону набув право власності на заставне майно, яке не міг набути.

Відтак без встановлення наведених обставин, посилання апеляційного суду на викладений у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо неналежності способу захисту у спірних правовідносинах є передчасним та необґрунтованим.

За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує саме висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, твердження Великої Палати Верховного Суду (за встановлених обставин справи № 914/2618/16) про те, що позивач може обґрунтовувати, що вчинені правочини, зокрема підписаний боржником із переможцем аукціону (покупцем) договір купівлі-продажу, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна, є лише правовою оцінкою спірних правовідносин, а не висновком про застосування певної норми права.

Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що зазначений правовий висновок щодо неналежності способу захисту стосується спірних правовідносин саме тієї справи, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду (№ 914/2618/16), та не може бути врахований як висновок про застосування статті 55 Закону про банкрутство судами нижчих інстанцій (у порядку частини четвертої статті 236 ГПК України) під час вирішення спорів про визнання недійсними результатів аукціону у справах про банкрутство.

Наведене пояснюється тим, що:

- правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином (правова позиція Верховного Суду України щодо застосування норм статті 55 Закону про банкрутство, викладена у постанові від 14.12.2016 у справі 904/9284/14);

- договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України);

- правочин є таким юридичним фактом, який слугує необхідною обставиною виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків;

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України);

- ЦК України (435-15) імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину (постанова Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.05.2022 у справі №904/5314/20).

За таких обставин, ураховуючи правову природу процедури реалізації майна (у тому числі заставного) на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство, яка за своє суттю є правочином, що, у свою чергу, свідчить про виникнення відповідних цивільних прав та обов`язків його сторін, колегія суддів Касаційного господарського суду акцентує, що оформлений за результатом продажу майна на торгах договір купівлі-продажу апріорі не може бути свідченням набуття переможцем аукціону майна боржника без достатньої правової підстави.

Отже, застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України, як і статей 387 та 388 цього Кодексу, є можливим виключно після визнання недійсним такого оспорюваного (недійсність якого прямо не встановлена законом) правочину (результатів аукціону з продажу майна боржника) у судовому порядку за результатом вирішення відповідного спору у межах провадження у справі про банкрутство.

Зазначене свідчить про помилковість та неправомірність висновків суду апеляційної інстанції про те, що ефективним способом захисту прав та інтересів АТ "Укрексімбанк" у спірних правовідносинах має бути вимога про витребування на користь боржника нерухомого майна як набутого покупцем (переможцем спірного аукціону) без достатньої правової підстави.

Окрім зазначеного, колегія суддів враховує, що у статті 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша, друга статті 15 ЦК України).

Отже, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів є диспозитивним, воно формується нею на основі вільного волевиявлення шляхом формулювання вимог, які дозволяють цій особі досягнути належного захисту своїх прав/інтересів.

Одним із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство (чинного на час проведення спірного аукціону) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

З наведеного колегія суддів враховує, що статтею 55 Закону про банкрутство було чітко визначено такий спосіб захисту інтересів кредитора (зокрема й заставного) у судовому порядку як його звернення з позовом про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону. Аналогічний спосіб захисту шляхом визнання недійсним правочину щодо продажу майна, вчиненого на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, передбачено також статтею 73 КУзПБ.

Відтак обрання способу захисту своїх прав у процедурі банкрутства є прерогативою кредитора та не може безумовно свідчити про неефективність обраного ним способу захисту майнового інтересу у спірних правовідносинах.

Таким чином, оскільки між сторонами у цій справі № 922/987/16 існує спір щодо дійсності результатів другого повторного аукціону від 01.10.2019 з продажу майна боржника - ТОВ "Харків - Надра", а такий обраний заявником (АТ "Укрексімбанк") спосіб захисту його майнових інтересів як заставного кредитора передбачений законом та, з огляду на обсяг заявлених вимог, є ефективним у спірних правовідносинах, то з метою реалізації завдань господарського судочинства (стаття 2 ГПК України), а також забезпечення позивачу (заявнику) прав на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту (статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), необхідним було вирішення господарським судом цього спору по суті.

Як зазначено вище, суд першої інстанції розглянув спір по суті та дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів відповідного аукціону з продажу майна боржника, встановивши відсутність порушення порядку підготовки та проведення спірного аукціону, встановленого Законом про банкрутство, а також обставини того, що обтяження майна на підставі арешту не виникло.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, а може і усунути недоліки ухваленого судового рішення, самостійно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при вирішенні спору, застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права.

Крім того, за змістом частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд апеляційної інстанції, помилково обмежившись висновком про неналежність обраного способу захисту, не досліджував дійсних фактичних обставин (по суті викладених у заяві банку підстав позовних вимог), справу за наявними у ній доказами не переглядав та не перевіряв законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк".

Допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення унеможливили здійснення апеляційного перегляду справи та свідчать про передчасність висновків цього суду про відмову у позові.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалена у цій справі постанова апеляційного господарського суду вищезгаданим вимогам не відповідає.

Дійшовши цього висновку, Верховний Суд погоджується з аргументами обох скаржників (АТ "Укрексімбанк" та арбітражного керуючого Хорошевської Т.В.) у відповідній частині, зокрема, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Поряд з цим, обґрунтованими є твердження арбітражного керуючого про те, що апеляційним судом неправильно застосовано правові норми до спірних правовідносин через неврахуванням суті і предмету цього спору.

Інші доводи АТ "Укрексімбанк" в частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повноти встановлення фактичних обставин справи, дослідження та оцінки доказів, що стосуються питання порушення порядку підготовки та проведення спірного аукціону (тобто розгляду спору по суті) Верховний Суд не досліджує, оскільки ці доводи можуть бути предметом касаційного дослідження після здійснення їхньої належної правової оцінки в апеляційному порядку з дотриманням норм процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які (доводи) відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права та ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржниками підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для перевірки законності і обґрунтованості ухвали місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк", за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників спору про визнання результатів спірного аукціону недійсними і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.