910/3497/24 Про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір належить вирішувати у порядку цивільного судочинства - 24.07.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3497/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Студенця В. І.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2024

(суддя - Пукас А.Ю.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024

(головуюча - Кропивна Л. В., судді - Руденко М. А., Барсук М. А.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: 1. ОСОБА_2,

2. ОСОБА_3,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Центр",

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-Центр"

про визнання недійсними актів приймання-передачі частки, пункту протоколу загальних зборів.

Короткий зміст позовної заяви

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус" (далі - ТОВ "Валедус"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Центр" (далі - ТОВ "Константа Центр"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-Центр" (далі - ТОВ "Полюс-Центр"), у якому просив суд:

- визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіною С. А. акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Валедус" від 30.06.2021, підписаний ОСОБА_2 і ОСОБА_3, предметом якого є частка у статутному капіталі ТОВ "Валедус" у розмірі 25 % статутного капіталу;

- визнати недійсним пункт 1 протоколу № 9 загальних зборів учасників ТОВ "Валедус" від 19.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А. С., у частині про формування статутного капіталу за рахунок майна одноосібного учасника ТОВ "Валедус" (вкладу у негрошовій формі), що складає 500 000 грн, дорівнює 100 % статутного капіталу товариства та формується як внесок до статутного капіталу ТОВ "Константа центр" вкладом у негрошовій формі за рахунок нерухомого майна - групи нежитлових приміщень загальною площею 397,6 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, пл. Бессарабська, 7, приміщення 8, 32, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204265880000 (далі - нежитлові приміщення), що належать ТОВ "Валедус" на підставі договорів купівлі-продажу: від 21.12.2000 № 3780, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г.; від 23.12.1999 № 474, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г.; від 11.12.2000 № 7438, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С. М., та витягу з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.10.2020, індексаційний номер 229812499, номер запису права власності 38862735;

- визнати недійсним акт приймання-передачі та грошової оцінки майна від 28.10.2021, складений ТОВ "Валедус" і ТОВ "Константа центр" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А. С.;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Константа центр" від 09.11.2021, складений ТОВ "Валедус" та ТОВ "Полюс-Центр" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А. С.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він за договорами позики, посвідченими у нотаріальному порядку, та на підставі розписок надав ОСОБА_2 у строкову позику з кінцевим терміном повернення 2018-2021 роки, але останній її не повернув. У межах виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 757/4593/22-ц, кошти також не повернуті з огляду на відсутність майна у боржника для погашення боргу.

3. З метою повернення позичених коштів ОСОБА_1 просить визнати недійсними вчинені ОСОБА_2 правочини стосовно належних йому корпоративних прав у господарських товариствах і корпоративних актів господарських товариств на тій підставі, що вони вчинені з метою уникнення останнім звернення стягнення на права та майно у господарських товариствах.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. 26.03.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки цей спір належить вирішувати у порядку цивільного судочинства.

5. Місцевий господарський суд виснував про те, що спірні правовідносини не є корпоративними, ОСОБА_1 не є і не був учасником (засновником/акціонером/членом) юридичної особи, з якою виникли спірні правовідносини, та стороною правочинів, які він має намір оскаржити. Ці правовідносини не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичних осіб та відповідно не виникли на підставі оскаржуваних ОСОБА_1 правочинів, оскільки існували раніше. Позивач намагається вчинити дії саме для захисту свого цивільно-правового інтересу з повернення позички, що відноситься до юрисдикції судів загальної юрисдикції.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що цей спір не підлягає вирішенню господарським судом, додатково звернувши увагу на те, що ОСОБА_1 належать майнові вимоги до ОСОБА_2, засновані на укладеному між ними договорі позики та письмових розписках. Спір між ними з підстав невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 вирішувався Печерським районним судом міста Києва, який 30.11.2022 постановив ухвалу про затвердження мирової угоди, предметом якої була домовленість сторін про сплату боржником грошових коштів протягом певного строку певними частинами, і закрив провадження у справі № 757/4593/22-ц. Тобто ОСОБА_1 отримав захист свого порушеного права на повернення коштів у конфлікті з ОСОБА_2 . До того ж ОСОБА_1 не є та не був ані учасником ТОВ "Валедус", ані учасником ТОВ "Константа центр", відносно ОСОБА_2 господарським судом не відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі за заявою ОСОБА_1, на підставі якої він вправі був би вимагати визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції іншого учасника справи

7. ОСОБА_1 оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

8. На переконання ОСОБА_1, суди порушили норми пунктів 4, 13 статті 20, частин третьої та шостої статті 30, пункту 1 частини першої, частини шостої статті 176, статті 236 ГПК України, частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки цей спір має вирішуватися у порядку господарського, а не цивільного судочинства. До того ж скаржник звернув увагу на те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах, а саме:

- Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 про те, що справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами; винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства. При цьому при формуванні цього висновку Велика Палата Верховного Суду посилалася на постанови від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19, від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15 та від 09.09.2020 у справі № 260/91/19, в яких Верховний Суд виснував про те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і вони мають розглядатися за правилами ГПК України (1798-12) ;

- Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 515/1060/19, від 17.01.2024 у справі № 756/59/20 та від 05.07.2023 у справі № 200/14714/16-ц про те, що справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, які стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що позивач вже отримав судовий захист у конфлікті з ОСОБА_2 у Печерському суді міста Києва у справі № 757/4593/22-ц, а крім того, цей спір не є корпоративним.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

10. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

11. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

12. Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

13. Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

14. Верховний Суд вже розглядав питання предметної та суб`єктної юрисдикції спорів у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю, укладених після настання строку повернення грошових коштів за договорами позики, в яких позивач наполягав на тому, що вони спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно відповідача та на заподіяння шкоди позивачу (постанова від 30.11.2022 у справі № 910/4219/22). Суд касаційної інстанції у цій справі виснував, що у позивача існує цивільний інтерес до майна відповідача не як до учасника товариства й не в межах корпоративних правовідносин, а як до боржника у зобов`язальних відносинах, він не направлений на захист корпоративних прав позивача і не містить ознак корпоративного. До того ж спір ґрунтується на правовідносинах, направлених на захист прав позивача як кредитора в зобов`язальних правовідносинах щодо майна відповідача, яким останній розпорядився, відчуживши його іншим фізичним особам, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України (1618-15) .

15. Як зазначалося раніше, вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані ухиленням ОСОБА_2 від повернення позичених коштів, у тому числі за наслідком виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 757/4593/22-ц, предметом якої була їх домовленість про сплату боржником грошових коштів протягом певного строку певними частинами. При цьому, оскільки ОСОБА_1 не є учасником ані ТОВ "Валедус", ані ТОВ "Константа центр" та не має на меті отримати частки ОСОБА_2 у зазначених товариствах з метою участі в управлінні та діяльності цих юридичних осіб, адже його вимоги спрямовані лише до ОСОБА_2 саме як до боржника у зобов`язальних відносинах та відносинах стосовно виконання названої вище мирової угоди, крім того цей позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, то колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не містить ознак корпоративного, позаяк у ОСОБА_1 існує цивільний інтерес до майна ОСОБА_2 не як до учасника товариства й не в межах корпоративних правовідносин. Тому аргументи касаційної скарги про те, що вирішення цього спору належить до юрисдикції господарських судів колегія суддів вважає помилковими.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

17. Суд першої інстанції, правову позицію якої підтримав апеляційний господарський суд, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

18. Щодо визначення подібності правовідносин, то колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, згідно з яким на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктними й об`єктними критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

19. Висновки, викладені у постановах, перелік яких міститься у пункті 8 цієї постанови, та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, сформульовані з огляду на інші фактичні обставини, ніж у справі, що переглядається, тому не застосовні.

20. Так, у справі № 922/88/20 фізична особа у Господарському суді Харківської області оскаржувала рішення загальних зборів учасників і договори купівлі-продажу корпоративних прав 100 % частки її померлого чоловіка у статутному капіталі товариства ТОВ "Спецпроект", що перейшла до іншої особи, оскільки це впливає на обсяг спадкової маси. Один з відповідачів заперечував проти позову на тій підставі, що позивач не має і ніколи не мала права на частку в статутному капіталі товариства, а звідси - і на участь в управлінні ним, на отримання певної частки прибутку (дивідендів) від діяльності товариства. Відповідач наполягав, що позивач є лише спадкоємцем померлого учасника, а тому такий спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позов обґрунтований наявністю у позивачки (як законної дружини померлого та матері спільної з померлим малолітньої дитини) спадкових прав щодо майна померлого чоловіка, а охоронюваний законом інтерес позивачки заснований на шлюбних відносинах з померлим чоловіком. Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій, які визначили цивільну юрисдикцію цього спору, і направив справу для продовження розгляду до цього ж суду на тій підставі, що спір виник з правочинів щодо часток у товаристві, а тому має вирішуватися господарським судом.

21. У справі № 515/1060/19 фізична особа у Татарбунарському районному суді Одеської області оскаржувала рішення загальних зборів власників товариства про передачу будинку відпочинку та нежитлової будівлі їдальні до статутного капіталу товариства, запис про державну реєстрацію права власності на це майно за товариством, а також просила витребувати із чужого незаконного володіння це майно і в порядку поділу майна визнати за нею право власності на 2/3 частини майна. Посилалася на те, що відчуження спільного сумісного майна подружжя шляхом внесення його до статутного капіталу товариства відбулось без її згоди, а також на те, що їхня неповнолітня дочка залишилася проживати із нею. Суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про часткове задоволення цього позову, визнали недійсним рішення про передачу до статутного капіталу товариства будинку відпочинку та нежитлової будівлі їдальні, скасували запис про державну реєстрацію права власності на це майно за товариством, витребували з чужого незаконного володіння названий будинок відпочинку та нежитлову будівлю їдальні, у порядку поділу майна визнано за позивачем право власності на 1/2 частину будинку відпочинку та їдальні. Судові рішення мотивовані тим, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності, проте було відчужено без згоди позивача. Верховний Суд скасував ці судові рішення і провадження у справі закрив, роз`яснивши позивачеві про необхідність звернення її до суду господарської юрисдикції, оскільки оскаржуваним позивачем протоколом загальних зборів засновників товариства не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

22. У справі № 756/59/20 фізична особа в Оболонському районному суді міста Києва оскаржувала правочини з відчуження простих бездокументарних акцій та просила депозитарну установу здійснити списання з рахунку в цінних паперах акцій з метою зарахування їх на її рахунок. На обґрунтування позову посилалася на те, що перебувала у шлюбі, який згодом за рішенням суду розірваний, а за час перебування у ньому шлюбі за спільні кошти подружжя були придбані нею акції, що становило 80 % статутного капіталу акціонерного товариства. Потім вирішувався позов про поділ майна, відбулося розпорядження акціями без згоди позивача. Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення цього позову, тоді як апеляційний суд прийняв постанову про скасування цього рішення у частині зобов`язання товариства вчинити певні дії й ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову, а в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. Утім, Верховний Суд скасував ці судові рішення і закрив провадження у справі, роз`яснивши позивачеві про необхідність звернення до суду господарської юрисдикції, оскільки спір у цій справі виник щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій в юридичній особі, яким не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, тобто він не є правочином у сімейних правовідносинах.

23. У справі № 200/14714/16-ц фізична особа оскаржувала до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення магазину, протоколи загальних зборів учасників товариства про припинення товариства шляхом ліквідації та призначення ліквідатора, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, просила стягнути свою частку у статутному капіталі товариства і моральну шкоду. Зазначала, що вона не виходила зі складу засновників товариства, рішення про ліквідацію товариства не приймала, свою частку в статутному капіталі товариства нікому не уступала і не продавала. Вважала, що цей спір виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності товариства. Верховний Суд скасував постанову Дніпровського апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди і закрив провадження у справі, роз`яснивши позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

24. Отже, зі змісту перелічених судових рішень убачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки матеріально-правові підстави та обставини у таких справах є різними, у зв`язку з чим є різними і висновки, зроблені судами за наслідками перегляду таких справ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

27. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. Аргументи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів про те, що цей спір належить вирішувати у порядку цивільного судочинства. Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

29. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/3497/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець