910/5729/21 Про стягнення заборгованості за поставлений товар та підписаня видаткових документів, та за зустрічними вимогами щодо розірвання договору поставки та повернення попередньої оплати - 23.03.2023 Прийняття

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об`єднання "Завод крупних електричних машин" (далі - Завод, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, скаржник) - Скирда В.Є. (адвокат), Задорожний О.В. (адвокат),

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" (далі - Товариство, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) - Крилевець Є.С.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Іванівського міжрайонного управління водного господарства (далі - Іванівське МУВГ, третя особа-1) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новотроїцького управління водного господарства (далі - Новотроїцьке УВГ, третя особа-2) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заводу

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (головуючий - суддя Ткаченко Б.О., судді Алданова С.О, Гаврилюк О.М.)

у справі №910/5729/21

за позовом Заводу

до Товариства

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Іванівське МУВГ;

2. Новотроїцьке УВГ,

про стягнення 4 073 320,46 грн та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Товариства

про розірвання контракту та стягнення 5 905 487,66 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для оплати товару (первісний позов) чи повернення попередньої оплати, у зв`язку з його непоставкою (зустрічний позов).

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Завод звернувся до суду з позовною заявою до Товариства про:

- стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 15% річних і пені;

- зобов`язання відповідача за первісним позовом прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних.

1.2. Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за контрактом, в частині своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

1.3. Товариство звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Заводу про:

- розірвання контракту, укладеного Товариством і Заводом;

- стягнення із Заводу попередньої оплати за контрактом і 3% річних.

1.4. Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за контрактом, в частині повної та своєчасної поставки товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/5729/21 (головуючий - суддя Карабань Я.А.) первісний позов задовольнити частково; стягнути з Товариства на користь Заводу основний борг, пеню, інфляційні втрати, 15% річних і судовий збір; у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №910/5729/21 апеляційну скаргу Товариства задовольнити; рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/5729/21 скасовано, викладено резолютивну частину в такій редакції:

- у задоволенні первісного позову відмовити повністю;

- судовий збір за подачу первісного позову залишити за Заводом;

- зустрічний позов задовольнити повністю;

- розірвати контракт, укладений Товариством і Заводом;

- стягнути із Заводу на користь Товариства попередню оплату за контрактом, 3 % річних і судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви;

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Завод, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/5729/21 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі (нова редакція) Завод із посиланням на пункти 1 та 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) вказує, що оскаржуване судове рішення є незаконним та прийняте з грубими порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме норм статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 13, частини третьої статті 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, частин другої - четвертої статті 13, абзацу першого - другого частини другої статті 651, частини першої статті 662, статті 663, частини першої статті 664, частин першої та другої статті 689, частини першої статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ); суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.2. Окремо скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 06.09.2022 у справі №916/1195/21, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 26.05.2022 у справі №910/14900/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

5.2. Від третіх осіб до Суду відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Заводом (постачальник) і Товариством (покупець) 02.01.2020 укладено контракт №200102/1 (далі - Контракт), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити продукцію промислово-технічного призначення на умовах Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її (пункт 1.1);

- ціна товару за позиціями, ПДВ, а також загальна сума партії продукції вказується в специфікація та/або накладних на кожну партію продукції. Загальна сума Контракту визначається загальною сумою усіх специфікацій та/або накладних, виписаних за Контрактом. Оплата продукції здійснюється в наступному порядку: згідно з умовами, обумовленими сторонами в специфікації на кожну окрему партію продукції (пункти 2.1, 2.2);

- постачальник передає наступний перелік супровідних документів на продукції: рахунок-фактуру, накладну; паспорт (сертифікат якості) - за необхідності (пункт 3.1);

- за порушення умов оплати, поставки оплаченого товару, винна сторона виплачує штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки. Покупець, який прострочив оплату товару, зобов`язаний заплатити постачальнику суму боргу з індексом інфляції, а також щомісячні проценти за користування його грошовими коштами в сумі 10% від суми боргу, а також 15% річних від простроченої суми за весь період прострочення (пункти 4.1, 4.2);

- Контракт набирає чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання, але не більше 31.12.2021 (пункт 7.1).

6.2. Сторонами 02.01.2020 підписано специфікацію від 02.01.2020 №1 (додаток №1 до Контракту), відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки:

- найменування товару: електродвигуни асинхронні з короткозамкнутим ротором ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001); кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 650 120 грн; загальна вартість без ПДВ: 7 151 320, грн; всього з ПДВ 8 581 584 грн;

- загальна вартість контракту складає 8 581 584 грн, в тому числі ПДВ: 1 430 264 грн (пункт 2);

- базис поставки: СРТ склад (об`єкт) покупця. Адреса доставки вказується покупцем офіційним листом до 20.03.2020, яке являється невід`ємною частиною Контракту (пункт 3);

- строк поставки товару 90 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4);

- умови оплати:

попередня оплата 2 574 480 грн до 17.01.2020;

попередня оплата 3 212 946 грн до 21.02.2020;

остаточний платіж 2 794 158 грн проводиться по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів (пункт 5);

- товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020 (пункт 6);

- товар (електродвигуни) відповідають технічним вимогам №ЄД09/1-1516 (пункт 7).

6.3. Також 03.04.2020 позивачем за первісним [відповідачем за зустрічним позовом] (постачальник) та відповідачем за первісним [позивачем за зустрічним позовом] (покупець) підписано специфікацію від 03.04.2020 №2 (додаток №2 до Контракту) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки:

- найменування товару: полумуфта для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4; кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 25 000 грн; загальна вартість без ПДВ: 275 000 грн; всього з ПДВ 330 000 грн;

- загальна вартість Контракту складає 8 911 584 грн, в тому числі ПДВ: 1 485 264 грн (пункт 2);

- базис поставки: FCA Нова Каховка, склад постачальника (пункт 3);

- строк поставки товару: 18 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (пункт 4);

- умови оплати: попередня оплата 330 000 грн до 15.04.2020 (пункт 5);

- товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020 (пункт 6);

6.4. Листом 02.04.2020 за вих.№200402/04 постачальник повідомив покупця про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук; просив прийняти їх на відповідальне зберігання; азначив, що поставка першої партії електродвигунів у кількості 5 штук на насосні станції буде здійснена 04.04.2020 та другої партії в кількості 6 штук - 07.04.2020. Вказаний лист підписано обома сторонами та скріплено печатками.

6.5. Сторонами 03.04.2020 підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання відповідно до вказаного вище листа №200402/04, відповідно до якого Завод передав, а Товариство прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук.

6.6. Також, 06.04.2020 сторонами підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання відповідно до вказаного вище листа №200402/04, відповідно до якого позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

6.7. Сторонами 23.04.2020 підписано акт приймання передачі №1, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв супровідну документації на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме: 11 паспортів на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144 та керівництво по експлуатації ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук.

6.8. Заводом і Товариством 24.06.2020 підписано акт приймання передачі №2, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв супровідну документації з коригуванням дати виготовлення, оригінали на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме: 11 паспортів і протоколів випробувань на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144. Також, у пункті 12 зазначеного акту сторонами погоджено вважати недійсними паспорта отримані 23.04.2020 за актом приймання передачі №1. Вказаний акт підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплений печатками.

6.9. Сторонами 24.06.2020 підписано акт приймання-передачі №3 та 10.07.2020 акт приймання-передачі документів за описом №3, відповідно до яких постачальник передав, а покупець прийняв відповідні документи.

6.10. Також на виконання умов Контракту покупцем здійснено такі оплати:

- 17.01.2020 за платіжним дорученням №137 у розмірі 2 000 000 грн;

- 23.01.2020 за платіжним дорученням №141 у розмірі 574 480 грн;

- 21.02.2020 за платіжним дорученням №169 у розмірі 2 000 000 грн;

- 28.02.2020 за платіжним дорученням №174 у розмірі 606 473 грн;

- 20.03.2020 за платіжним дорученням №200 у розмірі 106 473 грн;

- 03.04.2020 за платіжним дорученням №213 у розмірі 100 000 грн;

- 21.04.2020 за платіжним дорученням №246 у розмірі 165 000 грн;

- 27.04.2020 за платіжним дорученням №264 у розмірі 165 000 грн,

з призначенням платежів "оплата за електродвигун асинхронний зг. контракта №200102/1 від 02.01.2020", всього на загальну суму 5 717 426 грн.

6.11. Як зазначає позивач за первісним позовом після отримання електродвигунів відповідач за первісним позовом відмовився підписувати видаткові накладні, а також повністю не оплатив їх вартість, в зв`язку з чим 16.03.2021 за вих.№1603/1 направлено на адресу Товариства лист про оформлення фактичного прийнятого товару та його оплату разом з видатковими накладними від 23.04.2020 №28, від 28.04.2020 №27, від 16.03.2021 №10 і від 16.03.2021 №11 в двох примірниках, разом з рахунками на оплату.

6.12. Предметом первісного позову є вимоги постачальника до покупця про стягнення 3 194 158 грн основного боргу за Контрактом, 210 564,75 грн інфляційних втрат, 448 201,86 грн 15% річних та 220 395,85 грн пені, а також зобов`язання відповідача за первісним позовом прийняти товар шляхом підписання вказаних вище видаткових накладних.

6.13. Предметом зустрічного позову є вимоги покупця до постачальника про розірвання Контракту та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5 717 426 грн попередньої оплати і 3% річних у сумі 188 061,66 грн.

6.14. Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у зустрічних позовних вимогах, суд першої інстанції виснував, що Заводом виконано умови Контракту та поставлено Товариству електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук.

6.15. Водночас суд апеляційної інстанції з вказаним вище висновком суду першої інстанції не погодився, виходячи з такого:

- матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно з яким в силу вимог статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму;

- у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (позивачу), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити;

- як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2020 листом за вих. №200402/04 постачальник повідомив покупця про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук. Вказаним листом, окрім іншого, Завод звернувся з пропозицією до Товариства, в якій просив прийняти на відповідальне зберігання дані електродвигуни;

- подальшому сторонами підписано акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання;

- колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що надані сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020, ні за ознаками, ані за своєю суттю не є договорами зберігання;

- суд апеляційної інстанції виснував, що:

підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 між сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1;

складені між сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують надання позивачем відповідачу послуг із зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, а тому не можуть бути доказами передачі позивачем відповідачу товару відповідно до умов Контракту та переходу права власності на них;

- зі змісту наявного в матеріалах справи листа від 02.04.2020 за №200402/04 вбачається про виготовлення 11 двигунів ДАЗО-600ХК-4У1 з проханням саме про прийняття таких двигунів на відповідальне зберігання, а не про готовність відвантаження відповідно до специфікації від 02.01.2020 №1, у зв`язку із чим колегія суддів апеляційної інстанції констатувала про не настання обставин, які зумовили б у відповідача за первісним позовом обов`язку зі сплати кінцевого платежу в розмірі 2 794 946 грн;

- оскільки матеріали справи не містять доказів поставки товару та перехід (набуття) відповідачем за первісним позовом права власності на товар на умовах, передбачених Контрактом, а акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують надання послуг із зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції не врахував вимог статей 538, 692, 693, 937 ЦК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором поставки і, як наслідок, стягнення пені, інфляційних втрат та 15% річних;

- враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 540, 651, 663, 664, 665 ЦК України, а також встановлений судом факт невиконання Заводом як продавцем обов`язку щодо передання Товариству товару, суд апеляційної інстанції виснував про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог стосовно розірвання укладеного сторонами Контракту;

- оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт відсутності поставки товару відповідно до умов Контракту, а в матеріалах справи відсутні докази повернення Заводом попередньої оплати, а тому є обґрунтованими зустрічні позовні вимоги про стягнення 5 717 426 грн передоплати;

- колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши здійснений відповідачем розрахунок 3 % річних, погоджується з ним та вважає його правильним, у зв`язку з чим підлягає стягненню 188 061,66 грн.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/5729/21 на підставі пункту 1, 4 частини другої статті 287, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах означених у пункті 4.2 цієї постанови.

8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є:

- стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 15% річних і пені; зобов`язання відповідача за первісним позовом прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних (первісний позов).

- розірвання Контракту, який за своєю правовою природою є договором поставки, укладеного Товариством і Заводом; стягнення із Заводу попередньої оплати за контрактом і 3% річних (зустрічний позов).

8.14.1. Первісні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за контрактом, в частині своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

8.14.2. Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за контрактом, в частині повної та своєчасної поставки товару.

8.15. Предметом розгляду у справі №912/1414/21 було стягнення основного боргу, пені та штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки в частині оплати поставленого товару. Заперечення проти позову мотивовані посиланням на обставини недоведення позивачем (1) фактичного отримання відповідачем товару насіння соняшника з огляду на відсутність товарно-транспортної накладної та заявки на отримання товару за іншою адресою, ніж визначено договором, (2) невідповідності адреси, зазначеної у видаткових накладних, визначеній в укладеному між сторонами договорі адресі складу покупця.

8.16. Предметом розгляду у справі №916/1195/21 було стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

8.17. Предметом розгляду у справі №905/49/15 було стягнення заборгованості з оплати одержаного товару на підставі договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції та видаткових накладних. Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов договору поставки товару виробництва сільськогосподарської продукції, в частині оплати одержаного товару.

8.18. Предметом розгляду у справі №914/2267/18 було стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки.

8.19. Предметом розгляду у справі №916/922/19 було стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

8.20. Предметом розгляду у справі №924/233/18 було стягнення за договором поставки молока з боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як покупцем взятих на себе зобов`язань за договором поставки молока.

8.21. Предметом розгляду у справі №927/833/18 було: стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних і штрафу (первісний позов); стягнення попередньої оплати, відсотків за користування чужими грошовими коштами та пені (зустрічний позов). Первісний позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу за видатковими накладними позивачем передано відповідачу комплекти алюмінієвих фасадів, дверних та віконних блоків, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати поставленого товару. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що за умовами договору купівлі-продажу відповідач був зобов`язаний поставити товар в термін до 25 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, попередня оплата у сумі перерахована в повному обсязі, відповідач за зустрічним позовом був зобов`язаний поставити товар в строк до 22.01.2018. Однак, за твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та допустив прострочення строку поставки товару майже на 1 рік, а тому у позивача за зустрічним позовом виникло право вимагати від відповідача повернення сплаченої за товар попередньої оплати.

8.22. Предметом розгляду у справі №918/1026/20 було стягнення попередньої оплати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки.

8.23. Предметом розгляду у справі №910/14900/19 було: зобов`язання відповідача підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видаткових накладних та стягнення заборгованості за договором поставки (первісний позов); стягнення боргу за договором поставки (зустрічний позов). Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором поставки, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого товару, від сплати якої відповідач ухиляється. Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договору поставки позивач за зустрічним позовом перерахував на рахунок відповідача за зустрічним позовом грошові кошти за товар, який фактично не був поставлений.

8.24. Предметом розгляду у справі №910/2861/18 було: зобов`язання виконати пункт інвестиційного договору на реалізацію проекту будівництва на земельній ділянці, а саме: передати загальної площі студентського гуртожитку шляхом оформлення акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту в редакції, запропонованій позивачем; визнання права власності на гуртожиток; визнання права власності на частку об`єкта нерухомого майна, а саме гуртожитку (первісний позов); розірвання договору (зустрічний позов). Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради позивачу надано земельну ділянку площею в постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів за рахунок земель комунальної власності. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав узяті на себе за договором зобов`язання, у тому числі стосовно внесення частини внеску у фінансування об`єкта нерухомості, а також щодо передачі земельної ділянки, яка є об`єктом інвестування, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання в порядку статті 651 ЦК України.

8.25. Таким чином, справа №910/5729/21 та справи №912/1414/21, №916/1195/21, №905/49/15, №914/2267/18, №916/922/19, №924/233/18, №927/833/18, №918/1026/20, №910/14900/19 є подібними за предметом розгляду (стягнення заборгованості за договорами поставки) та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (стаття 712 ЦК України).

8.26. Що ж до подібності справи №910/2861/18 та даної справи, то вони не є подібними ні за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли на підставі, у тому числі, різних правочинів, ані за юридичним змістом прав та обов`язків сторін, різняться вони і за предметом доказування, що виключає подібність вказаних справ.

8.27. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, означені у пункті 4.1 цієї постанови та порушено норми процесуального права (статті 13, частину третю статті 86 та частину п`яту статті 236 ГПК України).

8.28. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанцій відмовив у задоволені первісного позову та задовольнив зустрічний позов, виходячи з того, що Заводом не доведено факт передачі товару за Контрактом.

8.29. У свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що Заводом підтверджено факт поставки товару, а тому є підстави для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

8.30. Слід зазначити, що Завод послідовно вказував на те, що поставка товару відбулася і Товариство навіть користується отриманим товаром майже два роки у власній господарській діяльності шляхом його експлуатації у третіх осіб, що свідчить про реальність руху товару.

8.31. Водночас суд апеляційної інстанції залишив вказані доводи поза увагою, що є порушенням частини п`ятої статті 236, статей 237, 238 ГПК України.

8.32. Крім того, зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 як доказ без дотримання вимог статей 73, 76- 79, 86 ГПК України та статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у контексті спірних відносин, які виникли на підставі договору поставки та/і/або договору зберігання (за твердженням Товариства необхідно застосовувати приписи статей 712 та 936 ЦК України, в Завод, у свою чергу, наполягає на застосуванні приписів статті 712 ЦК України).

8.32.1. Суд першої інстанції вказав, що надані сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 ні за ознаками, ані за своєю суттю не є договорами зберігання.

8.32.2. Однак суд апеляційної інстанції виснував, що підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1.

8.33. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.34. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.35. Отже, для вирішення даного господарського спору, зокрема, необхідним є встановлення, які саме правочини були укладені Заводом і Товариством, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передача товару.

8.36. Враховуючи викладене, у цій постанові вище, судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону (статті 74, 76- 79, 86, 236, 237, 238 ГПК України) та норм матеріального права (статті 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 712 та 936 ЦК України) не відповідають.

8.37. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.38. З огляду на те, що з початку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанції допустили порушення, що призвело до того, що суди не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.39. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення норм права, зокрема вищевказаних у цьому розділі, частково знайшли підтвердження, та наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки допущення відбулося і судом першої інстанції.

8.40. Верховний Суд бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.42. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.43. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення норм процесуального права допущені судом першої інстанції та не усунуті судом апеляційної інстанції унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Заводу задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, спаленого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.