910/4608/21 Про стягнення гарантійних сум за договорами про надання банківської гарантії - 22.03.2023 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 (колегія суддів: Тищенко О. В. - головуючий, Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.)

за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТІЛГОРМАКС-2020",

про стягнення грошових коштів

за участю: позивача Гутник В. П. (адвокат); відповідача: Єфремова І. В. (адвокат)

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Управління) звернулось з позовом до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - Банк) про стягнення гарантійних сум за банківськими гарантіями в розмірі 1 203 163,62 грн.

1.2 Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за банківськими гарантіями в частині виплати позивачу за його письмовою вимогою гарантійної суми у розмірі 1 203 163,62 грн у зв`язку з порушенням третьою особою зобов`язань за договорами підряду про закупівлю робіт за державні кошти.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 (суддя Котков О. В.) позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 203 163,62 грн.

2.2 Рішення мотивоване тим, що відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у відповідача, як гаранта, виник обов`язок сплатити позивачу (кредитору) грошові кошти відповідно до умов гарантій, оскільки принципал (третя особа) порушив зобов`язання та умови договорів підряду про закупівлю робіт за державні кошти щодо виконання робіт у встановлені строки, які було забезпечено банківськими гарантіями, наданими Банком.

2.3 Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

2.4 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять: належних та допустимих доказів надання разом з вимогами про сплату гарантійної суми картки з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара, як то було обумовлено банківськими гарантіями; копій письмових вимог до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договорами, поданих відповідачу в обумовлений строк.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Управління просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі № 910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20, від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19 та від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, щодо застосування статей 560, 563, 565 ЦК України.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує викладені в ній доводи позивача і просить касаційне провадження закрити, а оскаржувану постанову залишити в силі.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що за результатами відкритих торгів між Управлінням (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТІЛГОРМАКС-2020" (далі - Товариство; виконавець), було укладено договори підряду від 10.12.2018 № 21-Б, від 06.02.2019 № 1-Б, від 07.02.2019 № 2-Б, від 11.02.2019 № 4-Б про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договори підряду).

4.2 В пунктах 4.2 Договорів підряду визначено, що замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), при цьому сторони домовилися про те, що строк (термін) оплати замовником виконаних виконавцем робіт визначається відкладальною обставиною, а саме - після надходження коштів з бюджету на рахунок замовника за проведення робіт, які є предметом даного договору.

4.3 Згідно з пунктами 5.1 Договорів підряду строки виконання робіт: закінчення робіт - відповідно до календарного графіку робіт, в якому зазначаються місяць початку та закінчення всіх видів робіт, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору, складає виконавець та передає його замовнику до початку виконання робіт.

4.4 Відповідно до календарних графіків робіт закінчення всіх видів робіт по об`єктах - грудень 2019 року.

4.5 Також суди встановили, що на забезпечення виконання Товариством відповідних зобов`язань за Договорами підряду Банк видав банківські гарантії від 05.12.2018 № 23970/18-ГВ на суму 401 516,34 грн, від 28.01.2019 № 1040/19-ГВ на суму 266 090,52 грн, від 28.01.2019 № 1165/19-ГВ на суму 267 597,34 грн, від 28.01.2019 № 1166/19-ГВ на суму 267 959,42 грн.

4.6 У банківських гарантіях визначено, що гарантією покриті лише можливі вимоги позивача (бенефіціара) щодо виконання принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань щодо договору і не розповсюджуються на виплати штрафних санкцій та відшкодування збитків у будь-якому вигляді, а також комісійні виплати, передбачені або не передбачені договором та додатковими угодами до нього.

4.7 Гарант зобов`язується протягом 5 банківських днів заплатити бенефіціару суму гарантії, за умови отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань відповідно до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором.

4.8 До вимоги про сплату по гарантії повинні бути додані: копія договору; копія письмової вимоги до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договором.

4.9 Разом з письмовою вимогою бенефіціар надає гаранту картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара.

4.10 Зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за гарантіями обмежуються загальною сумою, що не перевищує гарантійну суму, та закінчується повністю і автоматично 26.12.2019 року.

4.11 Ці гарантії набувають чинності з моменту підписання їх гарантом і діють до 26.12.2019 включно. Будь-яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої ці гарантії втрачають чинність незалежно від того, чи будуть вони повернуті для анулювання, чи ні.

4.12 Змінами від 10.06.2019 № 1 до банківських гарантій продовжено строк дії гарантій до 31.12.2020 включно.

4.13 У зв`язку з тим, що третьою особою не виконано своїх зобов`язань перед позивачем, останній звернувся до відповідача з вимогами від 10.12.2020 та 11.12.2020 про сплату сум гарантій. У направлених відповідачу вимогах позивач зазначив, що виконавець роботи у визначені договорами строки не виконав, акти виконаних робіт до замовника не надходили, що є невиконанням зобов`язань за договорами про закупівлю та підставою для сплати коштів за гарантіями.

4.14 Листами від 21.12.2020 Банк відмовив у задоволенні вимог щодо сплати грошових коштів за банківськими гарантіями, у зв`язку з тим, що вимоги не відповідають умовам гарантій, а саме: не скріплені відбитком печатки бенефіціара, до вимог не додано картки з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара.

4.15 30.12.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою від 30.12.2020 № 01-11/2993 про сплату грошових коштів за банківськими гарантіями, яка містила твердження, що виконавець роботи у визначені договорами строки не виконав, акти виконаних робіт до замовника не надходили, що є невиконанням зобов`язань за Договорами підряду та підставою для сплати коштів за гарантіями.

4.16 Листом від 12.01.2021 № 05-1/01/181 відповідач відмовив у задоволенні вимог щодо сплати грошових коштів за банківськими гарантіями у зв`язку з тим, що вимоги не відповідають умовам гарантій, а саме: до вимоги не додано картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара; вимога не містить викладу конкретних обставин порушення принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань, передбачених договорами, які б беззаперечно свідчили про настання гарантійного випадку, а вказівки у вимозі на порушення умов договору мають формальні ознаки.

4.17 За таких обставин позивач звернувся з позовом у цій справі.

4.18 Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що: станом на 31.12.2019 зобов`язання третьої особи за Договорами підряду про закупівлю робіт за державні кошти виконані не були і доказів іншого матеріали справи не містять; вимога позивача про сплату гарантійної суми відповідає вимогам гарантії: письмова вимога містить твердження, що принципал не виконав свої зобов`язання за Договорами підряду; вимога є своєчасною, оскільки подана 30.12.2019, як передбачено умовами гарантій з урахуванням змін.

4.19 За встановленими обставинами суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача, враховуючи приписи статті 563 ЦК України, виник обов`язок сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантій.

4.20 Приймаючи постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що умовами банківських гарантій передбачено, що разом з письмовою вимогою бенефіціар надає гаранту картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара. Проте матеріали справи, зокрема і вимоги позивача, не містять доказів надання разом з вказаними вимогами картки саме з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара.

4.21 При цьому доводи позивача в цій частині про те, що такі дії були цілком узгоджені з діючим законодавством, оскільки Законом України "Про нотаріат" (3425-12) чітко вказано, що нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, адже умовами гарантії було обумовлено надання відповідних документів, як підстави для здійснення процедури виплати банком банківських гарантій.

4.22 Також апеляційний господарський суд зауважив на тому, що строк надання письмових вимог бенефіціара до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договорами, і їх надання не пізніше 26.12.2019 - не змінювався сторонами, адже змінами до гарантій № 1 було змінено лише строк дії гарантій (до 31.12.2020), що не звільняє позивача від виконання обумовлених гарантіями вимог щодо подання відповідних документів у строк, встановлений гарантіями. Водночас наявні матеріали справи не містять, як зазначає апеляційний суд, копій письмових вимог до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договорами, як не містять і доказів в підтвердження їх надання гаранту (відповідачу) не пізніше 26.12.2019 включно.

4.23 У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано було відмовлено позивачу у виплаті спірних сум за банківськими гарантіями і відповідна відмова узгоджується з приписами частин другої-четвертої статті 563 ЦК України.

4.24 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.25 Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.26 Заявник в касаційній скарзі посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 560, 563, 565 ЦК України.

4.27 Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

4.28 Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

4.29 Відповідно до частини четвертої статті 200 ГК України до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

4.30 За змістом статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

4.31 Враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

4.32 Подібний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/1, на які Управління посилається в касаційній скарзі.

4.33 Отже, суд повинен досліджувати обставини невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії), оскільки саме з цією підставою частина перша статті 563 ЦК України пов`язує виникнення у гаранта зобов`язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Протилежне б ігнорувало саму суть гарантії як забезпечувального засобу належного виконання зобов`язання.

4.34 В частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить.

4.35 Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про правомірність та наявність підстав для задоволення вимоги бенефіціара (позивача) до гаранта - Банку про виплату сум гарантій, виходив з того, що є доведеним факт порушення принципалом (третьою особою) зобов`язань за Договорами підряду. При цьому суд встановив, що вимога позивача відповідає умовам гарантії, містить твердження, що принципал не виконав свої зобов`язання за Договорами підряду, і відповідна вимога подана своєчасно (протягом строку дії гарантії).

4.36 Суд апеляційної інстанції цих обставин не заперечує. За змістом оскаржуваної постанови обставини порушення третьою особою зобов`язань, забезпечених гарантіями, знайшли підтвердження і в суді апеляційної інстанції та не заперечувались учасниками справи.

4.37 Водночас апеляційний господарський суд визнав обґрунтованою відмову Банку у виплаті гарантійних сум, посилаючись на те, що позивач разом з вимогою не надав Банку карту саме з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара, як обумовлено гарантіями.

4.38 Однак суд апеляційної інстанції помилково ототожнює недотримання вказаної умови з підставою для відмови у виплаті гарантійної суми. Так, умови гарантій сформульовані таким чином, що до вимоги про сплату гарантійних сум повинні бути додані такі документи: копії Договорів і копії письмових вимог до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених Договорами.

4.39 Як встановив суд першої інстанції, такі умови позивачем були дотримані.

4.40 Щодо умови про надання картки з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара, суд апеляційної інстанції не обґрунтував необхідність дотримання цієї умови в контексті підтвердження настання гарантійного випадку та/або в чому полягає неможливість виконання Банком гарантії у зв`язку з поданням відповідної картки без нотаріального засвідчення, тоді як місцевий господарський суд встановив перелік документів, достатніх для задоволення вимоги бенефіціара (позивача) до гаранта - Банку вказавши, що вимога позивача відповідає умовам гарантії.

4.41 Відсутність в матеріалах справи копій письмових вимог до принципала про виконання ним зобов`язань, на що посилався апеляційний суд, не має істотного значення для вирішення спору, оскільки суд першої інстанції підтвердив їх надання до вимоги по гарантіям, а Банк з посиланням на вказану обставину не відмовляв у її задоволенні.

4.42 Отже, невиконання гарантом взятих на себе зобов`язань щодо сплати бенефіціару за його письмовою вимогою суми у розмірі, що не перевищує гарантійну суму, визначену гарантіями, у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань за Договорами підряду, свідчить про наявність достатніх правових підстав для стягнення спірної суми в судовому порядку.

4.43 Щодо мотивів суду апеляційної інстанції стосовно укладенних додаткових угод до договорів підряду, зобов`язання за якими забезпечено банківськими гарантіями, та наявності у зв`язку з цим за висновками суду апеляційної інстанції правових підстав для відмови у позові слід зазначити наступне.

4.44 Згідно зі статтею 209 ГПК України суд першої інстанції, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються (частина 1).

4.45 Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує докази, якими вони обґрунтовуються.

4.46 Відповідно до статті 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 5).

4.47 Згідно з підпунктом "б" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

4.48 Із постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що цей суд не навів у цій частині доводи, з якими б він не погодився щодо відповідних висновків суду першої інстанції.

4.49 Із судових рішень обох інстанцій не вбачається, що такі підстави були предметом розгляду в суді першої інстанції.

4.50 Звідси висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є необґрунтованими.

4.51 Разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

4.52 Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

4.53 Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.54 За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

4.55 Відповідно до приписів статті 129 ГПК судові витрати належить покласти на відповідача.

4.56 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видача наказу покладається на Господарський суд міста Києва.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 910/4608/21 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації 36 094 (тридцять шість тисяч дев`яносто чотири) гривні 91 копійку судового збору за подання касаційної скарги.