922/17/22 Про стягнення заборгованості зі сплати вартості послуг з розподілу електричної енергії - 21.03.2023 Прийняття

Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", з урахуванням заяви від 15.08.2022 про зменшення позовних вимог, про стягнення 63 366 894,83 грн пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем оплата за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року за послуги, надані позивачем з розподілу електричної енергії, здійснювалась не в повному обсязі та з порушенням термінів оплати.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 16.11.2018 № 1446, з 01.01.2019 Акціонерне товариство "Харківобленерго" є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.

Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "Харківобленерго" від постачання електричної енергії, та з метою здійснення діяльності з постачання електричної енергії споживачам було створено Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", яке з 1 січня 2019 року виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, а саме, на території Харківської області.

28 листопада 2018 року Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" підписано заяву приєднання до договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка є додатком № 9 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

З 01.01.2019 почав діяти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 19/13979 (надалі - Договір), який є публічним договором приєднання, встановлює порядок і умови розподілу електричної енергії споживачам електропостачальника (надалі - Постачальник) як послуги Оператора системи. У паперовій формі Договір підписано Акціонерним товариством "Харківобленерго" (Оператор системи) та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (Постачальник) 20.11.2020.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника та інших послуг Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено обов`язки Постачальника, зокрема, здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі, згідно з умовами глави 3 цього Договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору Оператор системи має право на отримання від Постачальника своєчасної оплати за надання, зокрема, послуги з розподілу електричної енергії споживачам Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії оплату послуг з розподілу електричної енергії забезпечує Постачальник.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, Постачальник сплачує Оператору системи пеню у розмірі 1/365 подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до пункту 2.1 додатка № 1 (Порядок розрахунків) до Договору оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником самостійно на поточний рахунок Оператора системи за вартістю, розрахованою виходячи з обсягів електричної енергії, зазначених у Реєстрі на поточний розрахунковий період, та діючого тарифу на розподіл електричної енергії, з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктом 2.4 додатка № 1 (Порядок розрахунків) до Договору Постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта наданих послуг з розподілу електричної енергії між Оператором системи та Постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду, та рахунку-фактури протягом 5 банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам Постачальника, зазначеної в Акті наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою Постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1 додатка № 1 (Порядок розрахунків) до Договору передбачено, що за внесення платежів за надання послуг з розподілу електроенергії споживачам Постачальника та додаткових робіт (послуг) з порушенням термінів, визначених цим додатком до Договору, Оператор системи має право нарахувати Постачальнику пеню у розмірі 1/365 подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За розподіл електричної енергії для споживачів Постачальника Оператором системи по о/р 93001,01 (постачання універсальних послуг) нараховано до оплати: за листопад 2020 року - 212 959 797,73 грн, за грудень 2020 року - 241 416 089,75 грн, за січень 2021 року - 281 529 644,27 грн, за лютий 2021 року - 259 928 786,86 грн, за березень 2021 року - 263 497 145,47 грн, за квітень 2021 року - 237 341 595,77 грн, за травень 2021 року - 213 315 571,39 грн, за червень 2021 року - 211 932 434,81 грн, за липень 2021 року - 227 181 669,00 грн, за серпень 2021 року - 223 067 893,46 грн, за вересень 2021 року - 215 222 595,73 грн, за жовтень 2021 року - 264 438 145,44 грн, за листопад 2021 року - 248 642 892,37 грн; а по о/р 93001 (вільні ціни) Оператором системи нараховано до оплати: за грудень 2020 року - 6 066 223,75 грн, за січень 2021 року - 27 024 154,95 грн, за лютий 2021 року - 30 014 465,42 грн, за березень 2021 року - 30 851 322,23 грн, за квітень 2021 року - 27 380 700,53 грн, за травень 2021 року - 23 925 385,01 грн, за червень 2021 року - 25 589 671,15 грн, за липень 2021 року - 28 787 679,56 грн, за серпень 2021 року - 26 819 898,29 грн, за вересень 2021 року - 24 602 151,62 грн.

За період з листопада 2020 року по листопад 2021 року сторонами підписано акти наданих послуг з розподілу електричної енергії, які підтверджують надання відповідних послуг Оператором системи Постачальнику за вказаний період. На підставі зазначених актів наданих послуг з розподілу електричної енергії Оператором системи видавались Постачальнику відповідні рахунки за розподілену електричну енергію. Однак оплата вказаних послуг здійснювалась Постачальником не в повному обсязі та з порушенням термінів.

Відповідачем не заперечується та не спростовується несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати.

14 квітня 2021 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" укладено додаткову угоду № 4 до Договору, відповідно до умов якої сторони домовились про те, що Постачальник буде здійснювати оплату заборгованості за січень-березень 2021 року в сумі 767 465 666,15 грн, починаючи з квітня 2021 року, щомісячно протягом 9 місяців, згідно з графіком погашення, де останнім строком погашення є 31.12.2021 року.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі № 922/17/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" штрафні санкції в розмірі 31 683 447,41 грн та 868 350,00 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 змінено мотивувальну і резолютивну частини рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі № 922/17/22, в частині стягнення судового збору та розподілу судових витрат. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" на користь Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" штрафні санкції в розмірі 31 683 447,41 грн та 794 500,00 грн судового збору.".

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

- проведені відповідачем оплати за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року здійснювались не в повному обсязі за послуги з розподілу електричної енергії та з порушенням термінів оплат, на підставі чого, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 63 366 894,83 грн (з урахуванням заяви про зменшення ціни позову від 22.08.2022);

- сторони в Договорі визначили розмір пені у вигляді відсотка за день, а не за рік, а отже, необхідність знову ділити встановлений відсоток на кількість днів у році - відсутня;

- відповідач у своєму контррозрахунку, фактично двічі ділить розмір подвійної облікової ставки НБУ на кількість днів у році, що протирічить умовам Договору, у зв`язку з чим, є помилковим визначенням розміру пені за один день;

- подвійна облікова ставка за день є повністю аналогічним розрахунком 1/365 подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а тому заперечення відповідача відносно того, що розмір пені визначено позивачем не вірно - не відповідає фактичним обставинам справи, а позивачем вірно розраховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки за рік;

- розмір пені та період нарахування, здійснені позивачем є правильним та відповідає умовам укладеного між сторонами Договору;

- враховуючи обставини справи, фінансовий стан відповідача, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, зменшено розмір пені на 50%.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи заяву про зменшення суми позовних вимог, позивачу належало сплатити до суду першої інстанції судовий збір у сумі 794 500,00 грн, а натомість судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 868 350,00 грн судового збору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань" у подібних правовідносинах.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як зазначалось вище, касаційне провадження у справі відкрито згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при постановленні оскаржуваних судових рішень у даній справі в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг (розподіл електричної енергії).

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року Оператор системи надав Постачальнику послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг з розподілу електричної енергії.

На підставі зазначених актів наданих послуг з розподілу електричної енергії Оператором системи видавались Постачальнику відповідні рахунки за розподілену електричну енергію, однак оплата вказаних послуг здійснювалась Постачальником не в повному обсязі та з порушенням термінів. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Внаслідок неналежного виконання Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" умов Договору щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг з розподілу електричної енергії, враховуючи умови пункту 6.6 Договору Акціонерним товариством "Харківобленерго" нарахована пеня у розмірі 63 366 894,83 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статте 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сторони у договорі за взаємною згодою мають право самостійно встановити розмір пені за прострочку платежу, однак погоджений сторонами розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пунктом 6.6 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, Постачальник сплачує Оператору системи пеню у розмірі 1/365 подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Ураховуючи умови Договору та загальні підходи розрахунку пені, суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили, що сторони у Договорі визначили розмір пені у вигляді відсотка за день, а не за рік. Розрахунок подвійної облікової ставки за день є повністю аналогічним розрахунком 1/365 подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, визначений сторонами у Договорі. Тому розмір пені за день прострочення платежу, відповідно до умов Договору, потрібно вираховувати за формулою: Пеня = (С*2*ОС)/100/365, де: С - сума заборгованості; ОС - облікова ставка НБУ.

З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника про неправильність здійснення судами попередніх інстанцій розрахунку розміру пені за день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що розмір пені у сумі 63 366 894,83 грн та період нарахування здійснено позивачем правильно та відповідає умовам Договору.

Однак, враховуючи фінансовий стан відповідача, вид його діяльності, причини, що спричинили неналежне виконання зобов`язань за Договором та нарахування штрафних санкцій, а також необхідність забезпечення неухильного виконання зобов`язань та особливості функціонування енергетичного ринку в поточних умовах в країні, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, користуючись правом, передбаченим чинним законодавством, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%, та стягнення відповідача на користь позивача 31 683 447,41 грн пені.

Щодо доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій мали достатньо правових підстав для зменшення розміру пені до 90%, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 14/3203/21).

Скаржник, звертаючись з даною касаційною скаргою не визначав підставою касаційного оскарження, у розумінні частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Тому відповідні доводи скаржника Судом відхиляються.

Аналогічно Суд відхиляє аргументи скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766.

Крім того, у пункті 2 вказаної постанови (в редакції від 08.04.2020), на який посилається скаржник, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не забороняла Операторам систем розподілу застосовувати до електропостачальників, що виконують функції постачальників універсальних послуг, нарахування пені за порушення термінів внесення відповідних платежів, а дозволила (надала дозвіл) Операторам систем розподілу не застосовувати такий захід відповідальності до електропостачальників, що виконують функції постачальників універсальних послуг.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції залишення без змін.