910/4473/21 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 16.03.2023 Прийняття

29.08.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022, визнано кредитором у справі № 910/4473/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1, зокрема, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") з грошовими вимогами на суму 1 540 000 грн, що забезпечені заставою; відмовлено АТ "Альфа-Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 6 340 527,44 грн, здійснено інші процесуальні дії.

11.11.2022 ОСОБА_1 було подано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у частині визнання кредитором у справі АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 540 000 грн, що забезпечені заставою фізичної особи, та ухвалити нове рішення про відмову у визнанні кредитором АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 540 000 грн, що забезпечені заставою фізичної особи.

Також, в касаційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які боржник поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - до 60 000 грн. Вказано, що підтверджуючі документи які має понести боржник на судові витрати у даній справі, будуть надані додатково, адже наразі невідома кількість судових засідань які будуть проведені, а також кількість складання інших процесуальних документів.

02.03.2023 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі №910/4473/21 в частині визнання кредитором АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 в сумі 1 540 000 грн, що забезпечені заставою майна фізичної особи скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в частині визнання кредитором АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 в сумі 1 540 000 грн, що забезпечені заставою майна фізичної особи, відмовлено. Стягнуто з АТ "Сенс Банк" (попереднє найменування - АТ "Альфа-Банк") на користь ОСОБА_1 9 080 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги та 6 810 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у справі № 910/4473/21.

03.03.2023 ОСОБА_1 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про розподіл судових витрат, в якому просить покласти судові витрати з професійної правничої допомоги по справі № 910/4473/21 у розмірі 50 000 на професійну правничу допомогу у справі №910/4473/21 на АТ "Альфа-Банк". За доводом заявника судові витрати на професійну правничу допомоги є співмірними зі складністю справи, значенням справи для боржника, часом витраченим адвокатом.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До заяви ОСОБА_1 про покладення судових витрат заявником додано:

- Додатковий договір № 4-1 від 09.11.2022 до договору про надання правничої допомоги від 18.02.2021;

- Акт виконаних робіт від 02.03.2023;

- Опис робіт від 02.03.2023 за договором про надання правничої допомоги від 18.02.2021, Додаткового договору № 4-1 від 09.11.2022 по господарській справі № 910/4473/21.

З матеріалів справи вбачається, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/4473/21 підписана представником - адвокатом Тарасовим С. О., до касаційної скарги на підтвердження повноважень представника додано копію ордера від 11.11.2022, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 18.02.2021 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тарасова С. О.

В суді касаційної інстанції з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 (у частині визнання кредитором у справі Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 540 000 грн, що забезпечені заставою майна фізичної особи) відбулося два судових засідання 02.02.2023 та 03.02.2023, участь в яких приймав представник ОСОБА_1 адвокат Тарасов С. О.

Відповідно до поданого Додаткового договору № 4-1 від 09.11.2022, укладеного між адвокатом Тарасовим С. О. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), сторони погодили, що у зв`язку з відмовою 07.11.2022 Північним апеляційним господарським судом у задоволенні апеляційної скарги Клієнта на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.08.2022 щодо відмови у визнанні забезпеченим кредитором АТ "Альфа-банк", Клієнт доручає Адвокату підготувати касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/4473/21; провести аналіз правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що склалися у справі № 910/4473/21, і які судь першої та апеляційної інстанції не врахували під час ухвалення судових рішень, сформувати та погодити правову позицію з Клієнтом у справі № 910/4473/21, підписати та подати касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/4473/21; здійснити представництво прав та інтересів Клієнта у суді касаційної інстанції (п. 1).

Пунктом 2 Додаткового договору № 4-1 від 09.11.2022 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката складає 50 000 грн.

Сторони погодили, що остаточний розмір гонорару Адвоката за цим Додатковим договором визначається у підписаному Акті виконаних робіт (п. 3). Відповідно до пункту 4 Додаткового договору № 4-1 від 09.11.2022 він вступає в силу з моменту підписання сторонами.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 02.03.2023, адвокат надав, а Клієнт прийняв виконану роботу, а саме: 50 000 грн - підготував касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/4473/21; надав правову оцінку підставам за яких Північним апеляційним господарським судом було залишено без задоволення апеляційну скаргу Клієнта на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у справі № 910/4473/22; зробив аналіз правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що склалися у справі № 910/4473/21, і які суд першої та апеляційної інстанції не врахували під час ухвалення судових рішень; сформував та погодив правову позицію з Клієнтом у справі № 910/4473/21; підписав та подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 р. у справі № 910/4473/21; здійснив представництво прав та інтересів Клієнта у суді касаційної інстанції: 02.02.2023 та 02.03.2023 (п. 2).

Наданий опис робіт від 02.03.2023 містить аналогічний, викладену в акті виконаних робіт від 02.03.2023 перелік виконаних адвокатом робіт.

При цьому, Суд зауважує, що в прохальній частині заяви ОСОБА_1 не зазначено за розгляд у якій інстанції заявник просить здійснити розподіл судових витрат, водночас з наданого опису та доказів слідує, що розподіл заявлено за розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції.

Вирішуючи питання покладення розподілу судових витрат за заявою ОСОБА_1 за розгляд справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також звернула увагу, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 надала докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 та статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

АТ "Сенс Банк" (попереднє найменування АТ "Альфа Банк") не скористалося своїм правом на подання пояснень та/або заперечень на подану ОСОБА_2 заяву про розподіл судових витрат, а отже ним не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Отже, у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" Європейський суд з прав людини зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Отже, оцінивши заявлені витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в апеляційній та касаційній скаргах, що складенні адвокатом Тарасовим С. О., участі представника у двох судових засіданнях у Верховному Суді, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи № 910/4473/21 у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у сумі 25 000 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі № 910/4473/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" (попереднє найменування - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.