823/1173/17 Про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру області, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання повторно розглянути заяву - 05.03.2020 Прийняття

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 31.01.2017 вих. №17656-17, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 26.12.2016, що зареєстрована 27.12.2016 за №26386/0/5-16-СГ, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 у справі №823/1173/17 позов задоволено повністю.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №823/1173/17 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 скасовано і прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №823/1173/17, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 залишити в силі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.12.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області звернувся Палюх М.О. з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту.

У відповідності до зазначених додатків, до заяви позивачем було подано:

- обґрунтування розмірів земельної ділянки;

- копія документа, що посвідчує особу (паспорт);

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- копія довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями;

- копія довідки відділу Держгеокадастру у Жашківському районі;

- копія нотаріально завіреної копії згоди землекористувача про вилучення земельної ділянки.

6. Листом від 31.01.2017 за вих. № 1765/6-17 відповідачем відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, та повідомлено про можливість надання такого дозволу лише після розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за попередньою згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

7. Судом першої інстанції також встановлено, що у відповідності до даних державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 2,0000 га в адміністративних межах Конельсько - Попівської сільської ради входить до складу сформованої земельної ділянки площею 106,57га в адмінмежах Конельсько - Попівської сільської ради та яка має кадастровий номер 7120983000:02:001:0082.

8. Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість відведення земельної ділянки за проектом землеустрою, а не лише після розроблення технічної документації щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 і позицією, висловленою Вищим адміністративним судом України від 19.05.2017 у справі № К/800/32729/15.

10. Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився і, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні вимог заяви, що помилково не було враховано судом першої інстанції через невірне застосування співвідношення положень ст. 79-1 ЗК України до спірних правовідносин.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і неповне з`ясування всіх обставин справи.

Зокрема, на думку скаржника, висновок апеляційного адміністративного суду суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки чинним законодавством не передбачено право позивача звертатися до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу або об`єднання, оскільки згідно зі ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками технічної документації можуть бути землевласники і землекористувачі, а позивач відповідними правомочностями не наділений.

12. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 79-1 ЗК України.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

14. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

15. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка площею 2,00 га, щодо якої ОСОБА_1 висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входить до складу земельної ділянки площею 106,57 га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 7120983000:02:001:0082.

16. У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

17. Отже, апеляційний суд вірно застосував положення чинного земельного законодавства, у тому числі й ст. 79-1 ЗК України і обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

18. Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17, від 23.01.2020 у справі №823/1174/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

При цьому, у вказаних справах позивачі також зверталися за виділенням 2 га в межах земельної ділянки площею 106,57 га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 7120983000:02:001:0082.

19. Верховний Суд розглянув і відхилив доводи касаційної скарги про те, що чинним законодавством не передбачено право позивача звертатися до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу або об`єднання, виходячи з того, що замовленню документації з землеустрою передує рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

20. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду апеляційної інстанції.

21. За приписами ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

22. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.