910/1138/19 Про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг - 16.07.2024 Прийняття

1.1. Компанія Зафорпо Венчурс Лімітед (Zaforpo Ventures Limited; далі - Компанія, позивач) звернулася до суду з позовом до державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", УКРНОІВІ, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (далі - ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", відповідач 2) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду) про:

- визнання недійсними повністю свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 187563 від 25.06.2014, № 187564 від 25.06.2014, № 187565 від 25.06.2014, № 187566 від 25.06.2014, № 187567 від 25.06.2014, № 187568 від 25.06.2014, № 188096 від 10.07.2014, № 188097 від 10.07.2014, № 188998 від 25.07.2014, № 188999 від 25.07.2014, № 210409 від 11.04.2016, № 190704 від 10.09.2014, № 190705 від 10.09.2014, № 190706 від 10.09.2014, № 190707 від 10.09.2014, які зареєстровані на ім`я ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг";

- зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсними повністю свідоцтв України № 187563 від 25.06.2014, № 187564 від 25.06.2014, № 187565 від 25.06.2014, № 187566 від 25.06.2014, № 187567 від 25.06.2014, № 187568 від 25.06.2014, № 188096 від 10.07.2014, № 188097 від 10.07.2014, № 188998 від 25.07.2014, № 188999 від 25.07.2014, № 210409 від 11.04.2016, № 190704 від 10.09.2014, № 190705 від 10.09.2014, № 190706 від 10.09.2014, № 190707 від 10.09.2014, які зареєстровані на ім`я ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- заборону ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" використовувати позначення "МЪРНАЯ", "МІРНА ПЛАТИНА, МЕРНАЯ ПЛАТИНА", "МІРНА. ЗАСТІЛЛЯ ЕКСПОРТНА", "МІРНА НА МОЛОЦІ ЕКСПОРТНА", "МІРНА. ДРЕВНІЙ КИЇВ ЕКСПОРТНА", "МІРНА. ТРАДИЦІЯ ЕКСПОРТНА", "МІРНА. МЕДОВА З ПЕРЦЕМ ЕКСПОРТНА", "ВОДКА МЕРНАЯ", "ГОРІЛКА МІРНА", "РУССКАЯ АРКТИКА", "СИБИРСКАЯ АРКТИКА", "НАША МАРКА КАЛИНОВА", "НАША МАРКА ПШЕНИЧНА, НАША МАРКА ПШЕНИЧНАЯ", "НАША МАРКА ПШЕНИЧНА ЕКСПОРТНА", "НАША МАРКА КЕДРОВА ЕКСПОРТНА", "НАША МАРКА КЛАСИЧНА ЕКСПОРТНА", а також інші позначення, які є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками позивача за свідоцтвами України № 14590, № 37247, № 47015, № 47029 та № 141763 відносно всіх товарів і послуг, для яких вони зареєстровані, у тому числі шляхом нанесення їх на будь-який товар 33 класу МКТП, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення) та експорту (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невідповідність оспорюваних торговельних марок умовам надання правової охорони станом на дату подання заявок на їх реєстрацію, оскільки вони є схожими до ступеня змішування з раніше зареєстрованими торговельними марками позивача для таких самих та споріднених товарів. Також позивач зазначає про те, що зареєстровані на ім`я ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" торговельні марки за оскаржуваними свідоцтвами України є такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 зі справи № 910/1138/19, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман".

1.4. Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 зі справи № 910/1138/19, зокрема, замінено найменування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

1.5. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду, яка постановлена у первісному розгляді справи № 910/1138/19, зокрема, здійснено заміну відповідача 1 у справі його правонаступником - державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності".

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 зі справи № 910/1138/19 позов задоволено, з посиланням на його обґрунтованість.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 рішення суду першої інстанції від 27.02.2020 змінено у його мотивувальній частині та викладено у редакції постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.4. Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/1138/19 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.5. Направлячи справу № 910/1138/19 на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, про необхідність встановлення у новому розгляді справи таких обставин:

- хто володів знаками для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 14590, 174967, 174968, 194282, 141763, 215324, 220966, 37247, 47015, 47016, 47029, 54611, 154732, 154733, 191190, 191634 на період реєстрації спірних знаків;

- чи знав (міг знати) первинний власник свідоцтв на знаки для товарів і послуг: №№ 14590, 174967, 174968, 194282, 141763, 215324, 220966, 37247, 47015, 47016, 47029, 54611, 154732, 154733, 191190, 191634 (до моменту їх відчуження) про факт порушення своїх прав шляхом реєстрації спірних знаків для товарів і послуг та про особу, яка їх порушила; відповідно, чи існувало порушене право на момент набуття позивачем права власності на вказані свідоцтва;

- визначити початок виникнення конфлікту на ринку щодо оспорюваних позначень, зокрема, використання товарних знаків позивачем (у тому числі первинним власником знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 14590, 174967, 174968, 194282, 141763, 215324, 220966, 37247, 47015, 47016, 47029, 54611, 154732, 154733, 191190, 191634) на ринку та початок використання спірних торговельних марок на ринку відповідачем;

- за наявності порушеного права позивача - встановити, чи пропустив позовну давність позивач, звертаючись до суду з цим позовом у січні 2019 року, і якщо так, то чи існують поважні причини пропуску такого строку.

2.6. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2022 зі справи № 910/1138/19 (суддя Маринченко Я.В.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся з позовом до суду.

2.7. Так, згідно з рішенням місцевого господарського суду спірні свідоцтва на знаки для товарів і послуг були зареєстровані за згодою первинного власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг (Товариства з обмеженою відповідальністю "Домані Групп"), що захищаються як похідні, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі шляхом реєстрації спірних свідоцтв на знаки для товарів і послуг порушили права названого товариства.

2.8. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, зокрема, здійснено заміну відповідача 1 у справі його правонаступником - ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

2.9. Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Кримська водочна компанія".

2.10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 зі справи рішення місцевого господарського суду від 07.06.2022 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

2.11. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що зареєстровані на ім`я відповідача 2 знаки для товарів і послуг за свідоцтвами: № 190704, 190705, 190706, 190707 від 10.09.2014, № 210409 від 11.04.2016, № 187563, № 187564, № 187565, № 187566, № 187567, № 187568 від 25.06.2014, № 188096, № 188097 від 10.07.2014, № 188998, № 188999 від 25.07.2014, № 210409 від 11.04.2016 є "похідними" від серії знаків групи "НАША МАРКА", групи "МІРНА", групи "АРКТИКА", що на момент розгляду спору судом належать позивачеві, не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки вони є схожим до ступеня змішування із раніше зареєстрованими знаками, які наразі належать позивачу, для таких самих товарів та є такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар; судом не встановлено наявності обставин, пов`язаних з існуванням саме агентських чи представницьких відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домані Групп", ТОВ "Кримська водочна компанія" та відповідачем-2 у розумінні приписів статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності; оригінали угод, зокрема від 01.09.2011 та 01.10.2013, копії яких містяться в матеріалах заявок та на підставі яких відповідачем 1 здійснювалася реєстрація спірних марок за відповідачем 2, та які, за твердженням відповідача-2, підтверджують надання згоди товариством з обмеженою відповідальністю "Домані Групп" на реєстрацію спірних марок, відповідачем 2 не надані; отже, здійснення реєстрації спірних торговельних марок на ім`я ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" з дозволу попереднього власника не підтверджено належними та допустимими доказами. Доказів того, що попередній власник знаків, які на теперішній час належать позивачеві, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Домані Групп", надавало таку згоду відповідачеві 2, матеріали справи не містять.

2.12. Верховний Суд постановою від 25.01.2024 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/1138/19. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2.13. Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, Верховний Суд зауважив, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції, дійшовши заснованого на законі висновку про наявність підстав для витребування з метою огляду оригіналів документів, достовірність яких заперечували учасники справи (зокрема, представники позивача та третьої особи - ТОВ "Кримська водочна компанія", залученого до участі у справі згідно з ухвалою суду від 19.04.2023), водночас не вжив відповідних заходів для витребування таких документів в особи (учасника справи), в якої вони знаходяться або повинні знаходитися.

2.14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів: Отрюх Б. В., Шапран В. В., Коротун О. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 залишено без змін.

2.15. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (колегія суддів: Отрюх Б. В., Шапран В. В., Коротун О. М.) стягнуто з Компанії на користь ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. В іншій частині заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Компанія, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга Компанії подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права і не врахував відповідних висновків Верховного Суду, а саме:

- неправильне застосування норм матеріального права і висновок апеляційного суду про те, що права позивача (та інших, попередніх власників "первинних ТМ") не було порушено, внаслідок реєстрації оспорюваних ТМ, оскільки позивач (попередні власники "первинних ТМ") не використовували ці свої "первинні ТМ". Для наявності порушення права позивача суд вважав необхідним факт фізичного використання Позивачем своїх "первинних ТМ";

- апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові помилково не застосував положення статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689-XII (3689-12) ) та зробив неправильні висновки про настання моменту порушення прав власника свідоцтва, що в свою чергу призвело до неправильного застосування судом статті 6 Закону № 3689-XII. Це, на думку скаржника, суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 26.09.2019 та від 20.02.2020 у справі № 910/20650/17, 19.08.2021 у справі № 910/570/16;

- частину третю статті 86, статтю 80, 91 ГПК України (1798-12) , оскільки суд прийняв до уваги недопустимі "докази" - незасвідчені копії "угод" як "документи" за відсутності оригіналів таких "документів", що суперечить правовим висновкам у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 520/17947/18, від 21.03.2018 у справі № 922/1235/16, від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16-ц; що також кореспондується з підставами оскарження, визначеними з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, у частині оскарження постанови з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази, суд "встановив" обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також, що кореспондується з порушенням судом обов`язкових вказівок касаційного суду і, відповідно, порушення частини п`ятої статті 310, частини першої статті 316 ГПК України;

- частину п`яту статті 310 ГПК України, частину першу статті 316 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції порушив та не виконав обов`язкові висновки, вказівки суду касаційної інстанції, надані для третього апеляційного перегляду справи, що суперечить правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 924/498/23, від 17.12.2021 у справі №913/567/19, від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19, від 07.10.2020 у справі № 910/20487/13;

- частину першу, другу статті 2, частину першу, другу статті 13, частину першу статті 77, частину другу, п`яту статті 236, частину першу статті 237, пункти 2 - 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, статті 129 Конституції України, оскільки оскаржувані постанова та рішення зазначеним вимогам до судового рішення не відповідають, порушують вимоги процесуального закону щодо рівності прав, змагальності, неупередженості вирішення спорів, справедливості, законності та обґрунтованості (умотивованості) рішення, допустимості доказів; висновки судів є передчасними та такими, що зроблені з порушенням вказаних норм процесуального права, за відсутності належного дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів, надання оцінки цим доказам та доводам учасників справи, що суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19, від 17.12.2021 у справі № 913/567/19;

- статті 261 ЦК України, статті 74 ГПК України, оскільки суд не дав жодної оцінки і не відхилив заяву про застосування строку позовної давності, що суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду/Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 145/797/15- ц, від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17, від 19.08.2021 у справі № 910/570/16.

4.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Компанія зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами вимог статей 426, 1107, 1108, 1109 ЦК України до правовідносин "надання дозволу власником на реєстрацію похідних ТМ" і вимог до відповідного правочину, умов його укладеності, нікчемності, а саме:

- чи є "дозвіл на реєстрацію похідних ТМ", який був би підписаний правовласником первинних ТМ - використанням власником об`єкта права інтелектуальної власності за змістом статті 426 ЦК України;

- чи має право правовласник "первинних ТМ" дозволяти використання таких своїх "первинних ТМ" (як ліцензіар) шляхом надання іншій особі (ліцензіату) дозволу на реєстрацію похідних ТМ на ім`я ліцензіата і чи є такий письмовий правочин ліцензією за змістом статті 1108 ЦК України;

- чи повинен вказаний вище правочин, ліцензія, "дозвіл на реєстрацію похідних ТМ", відповідати вимогам статті 1109 ЦК України, і якими будуть правові наслідки, якщо такий правочин не відповідає вимогам статті 1109 ЦК України, не містить визначених вказаною статтею істотних умов правочину.

4.4. Компанія зазначає, що суди застосували вказані норми матеріального права неправильно (не застосували їх), висновок Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах відсутній.

4.5. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами вимог статті 269 ГПК України до процесуальних правовідносин щодо подання доказів на стадії апеляційного перегляду справи, у разі якщо ці докази:

- подаються апеляційному суду на виконання обов`язкових вимог суду касаційної інстанції відповідно до частини п`ятої статті 310, частини першої статті 316 ГПК України, для встановлення обставин, які Верховний Суд зобов`язав встановити у справі під час повторного апеляційного перегляду;

- доводять не матеріально-правові підстави позову, а процесуальне питання про момент початку відліку позовної давності;

- на вказані обставини позивач посилався раніше, як тільки дізнався про їх можливе існування, але з об`єктивних і незалежних від позивача причин не мав можливості надати такі докази суду. Щодо доведення цих обставин позивач також просив суд призначити судові експертизи ще під час другого апеляційного перегляду справи, але суд необґрунтовано відмовив у цьому;

- подані учасником справи, який раніше, під час розгляду справи у суді першої інстанції, не брав участі у справі і, відповідно, був позбавлений можливості надавати будь-які докази.

4.6. Компанія також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами вимог статті 269 ГПК України, надання (ненадання) судом під час повторного розгляду справи оцінки, прийняття до уваги (чи відхилення) тих доказів, які були подані сторонами до справи під час попередніх розглядів справи і були прийняті відповідним судом під час попереднього розгляду справи, долучені судом до матеріалів справи (не були повернуті).

4.7. Враховуючи переконання Компанії про те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, скаржник просить також скасувати і додаткову постанову у цій справі як похідну.

4.8. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про очікуваний розмір судових витрат позивача за подання касаційної скарги, окрім оплати судового збору, який складає 120 000 грн.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Від відповідача 2 надійшов до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електронний суд" 24.06.2024), в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Відповідач 2 також зазначає про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову (правничу) допомогу - 50 000,00 грн.

5.2. Від УКРНОІВІ до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електронний суд" 01.07.2024), в якому відповідач 1 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. УКРНОІВІ надіслав до Верховного Суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника УКРНОІВІ з урахуванням позиції, яку відповідач 1 виклав у своєму відзиві на касаційну скаргу.

5.3. ТОВ "Кримська водочна компанія" 02.07.2024 надіслало до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу та відзив, в якому повністю підтримує касаційну скаргу позивача та просить касаційну скаргу Компанії задовольнити в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

6.1. Компанія є власником, зокрема, таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг:

- свідоцтва № 14590 від 29.12.1999 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА" (заявка від 09.03.1998), зареєстрований для товарів і послуг 32, 33, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг (МКТП);

- свідоцтва № 174967 від 27.08.2013 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА ПОСОЛЬСЬКА" (заявка від 19.03.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 174968 від 27.08.2013 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА ПОСОЛЬСЬКАЯ" (заявка від 19.03.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 194282 від 10.12.2014 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА" (заявка від 24.10.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 141763 від 25.07.2011 на знак для товарів і послуг "АРКТИКА" (заявка від 04.03.2010), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 215324 від 11.08.2016 на знак для товарів і послуг "ARCTICA" (заявка від 11.02.2016), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 220966 від 26.12.2016 на знак для товарів і послуг "ARCTICA POLAR" (заявка від 08.08.2016), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 37247 від 15.01.2004 на знак для товарів і послуг "МЕРНАЯ" (заявка від 01.11.2002), зареєстрований для товарів і послуг 16, 21, 32, 33, 35, 43 класів МКТП;

- свідоцтва № 47015 від 15.02.2005 на знак для товарів і послуг "МІРНА" (заявка від 01.11.2002), зареєстрований для товарів і послуг 16, 21, 32, 33, 35, 43 класів МКТП;

- свідоцтва № 47016 від 15.02.2005 на знак для товарів і послуг "MERNAYA" (заявка від 01.11.2002), зареєстрований для товарів і послуг 16, 21, 32, 33, 35, 43 класів МКТП;

- свідоцтва № 47029 від 15.02.2005 на знак для товарів і послуг "Мірна. Медова з перцем" (заявка від 08.11.2002), зареєстрований для товарів і послуг 16, 21, 32, 33, 35, 43 класів МКТП;

- свідоцтва № 54611 від 17.10.2005 на знак для товарів і послуг "Мърная. На молоке" (заявка від 25.07.2003), зареєстрований для товарів і послуг 33, 35, 43 класів МКТП;

- свідоцтва № 154732 від 25.04.2012 на знак для товарів і послуг "МЕРНАЯ" (заявка від 12.01.2011), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 154733 від 25.04.2012 на знак для товарів і послуг "MERNAYA" (заявка від 12.01.2011), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 191190 від 25.09.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА" (заявка від 04.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 191634 від 10.10.2014 на знак для товарів і послуг "МЪРНАЯ" (заявка від 04.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП.

6.2. Компанія 26.12.2018 стала власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг: № 37247, № 47015, № 47016, № 47029, № 54611, № 154732, № 154733, № 191190, № 191634, № 141763, № 215324, № 220966, № 14590, № 174967, № 174968, № 194282, а саме з дати публікації та реєстрації відомостей про передачу права власності на зазначені свідоцтва відповідно до рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.12.2018.

6.3. До набуття Компанією прав за вказаними знаками для товарів і послуг у 2013 - 2016 роках такими правами володіло Товариство з обмеженою відповідальністю "Домані Групп" (російська федерація), а з 12.09.2016 - Компанія "І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед", що підтверджується рішенням Державної служби інтелектуальної власності України № 20359 від 22.08.2016 та наявними у матеріалах справи виписками з Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки.

6.4. ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" є власником таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг:

- свідоцтва № 210409 від 11.04.2016 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА КАЛИНОВА" (заявка від 10.10.2014), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 190704 від 10.09.2014 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА ПШЕНИЧНА НАША МАРКА ПШЕНИЧНАЯ" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 190705 від 10.09.2014 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА ПШЕНИЧНА ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 190706 від 10.09.2014 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА КЕДРОВА ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 190707 від 10.09.2014 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА КЛАСИЧНА ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 188998 від 25.07.2014 на знак для товарів і послуг "РУССКАЯ АРКТИКА" (заявка від 07.08.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 188999 від 25.07.2014 на знак для товарів і послуг "СИБИРСКАЯ АРКТИКА" (заявка від 07.08.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187563 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА. ПЛАТИНА (МЕРНАЯ. ПЛАТИНА)" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187564 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА. ЗАСТІЛЛЯ ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187567 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА НА МОЛОЦІ ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187565 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА. ДРЕВНІЙ КИЇВ ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187566 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА. ТРАДИЦІЯ ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187568 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг "МІРНА. МЕДОВА З ПЕРЦЕМ ЕКСПОРТНА" (заявка від 16.07.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 188096 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг "Водка Мерная" (заявка від 28.05.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 188097 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг "Горілка Мірна" (заявка від 28.05.2013), зареєстрований для товарів 33 класу МКТП.

6.5. Заявки на реєстрацію знаків для товарів і послуг відповідача 2 групи "НАША МАРКА" були подані ТОВ "Кримська водочна компанія" щодо свідоцтв № 190704, 190705, 190706, 190707 - 16.07.2013; ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" щодо свідоцтва № 210409 - 10.10.2014.

6.6. Заявки на реєстрацію знаків для товарів і послуг відповідача 2 групи "МІРНА" були подані ТОВ "Кримська водочна компанія" щодо свідоцтв № 187563, № 187564, №187565, № 187566, №187567, № 187568 - 16.07.2013; щодо свідоцтв № 188096, № 188097 - 28.05.2013.

6.7. Заявки на реєстрацію знаків для товарів і послуг відповідача 2 групи "АРКТИКА" були подані ТОВ "Кримська водочна компанія" щодо свідоцтв № 188998, № 188999 - 07.08.2013.

6.8. Тобто заявки за оспорюваними свідоцтвами на знаки для товарів і послуг були подані у 2013 році ТОВ "Кримська водочна компанія", а щодо свідоцтва № 210409 ("НАША МАРКА КАЛИНОВА") - ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" у 2014 році.

6.9. На момент подання вказаних заявок у 2013-2014 роках, як і на дату реєстрації знаків відповідача 2, власником знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України № 14590, № 194282 ("НАША МАРКА"), № 174968 ("НАША МАРКА ПОСОЛЬСКАЯ"), № 37247 ("МЕРНАЯ"), № 47015 ("МІРНА"), № 47029 ("МІРНА МЕДОВА З ПЕРЦЕМ"), № 121763 ("АРКТИКА") було Товариство з обмеженою відповідальністю "Домані Групп" (російська федерація).

6.10. Відповідно до висновку експертів від 23.09.2019 № 160/19 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, який склали судові експерти Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Чабанець Т. М. та Фоя О. А., щодо визначення схожості знаків для товарів і послуг позивача та відповідача 2 встановлено:

- торговельні марки МІРНА. ПЛАТИНА (МЕРНАЯ. ПЛАТИНА), МІРНА. ЗАСТІЛЛЯ ЕКСПОРТНА, МІРНА НА МОЛОЦІ ЕКСПОРТНА, МІРНА. ДРЕВНІЙ КИЇВ ЕКСПОРТНА, МІРНА. ТРАДИЦІЯ ЕКСПОРТНА, МІРНА. МЕДОВА З ПЕРЦЕМ ЕКСПОРТНА, Водка Мерная, Горілка Мірна за свідоцтвами України № 187563, № 187564, № 187567, № 187565, № 187566, № 187568, № 188096, № 188097 є схожими настільки, що їх можна сплутати із раніше зареєстрованими торговельними марками МЕРНАЯ, МІРНА, Мірна. Медова з перцем за свідоцтвами України № 37247, № 47015, № 47029 для таких самих або споріднених з ними товарів 33 класу МКТП;

- торговельні марки НАША МАРКА КАЛИНОВА, НАША МАРКА ПШЕНИЧНА НАША МАРКА ПШЕНИЧНАЯ, НАША МАРКА ПШЕНИЧНА ЕКСПОРТНА, НАША МАРКА КЕДРОВА ЕКСПОРТНА, НАША МАРКА КЛАСИЧНА ЕКСПОРТНА за свідоцтвами України № 210409, № 190704, № 190705, № 190706, № 190707 є схожими настільки, що їх можна сплутати із раніше зареєстрованою торговельною маркою НАША МАРКА за свідоцтвом України № 14590 для таких самих або споріднених з ними товарів 33 класу МКТП;

- торговельні марки РУССКАЯ АРКТИКА та СИБИРСКАЯ АРКТИКА за свідоцтвами України № 188998 та № 188999 є схожими настільки, що їх можна сплутати із раніше зареєстрованою торговельною маркою АРКТИКА за свідоцтвом України № 141763 для таких самих або споріднених з ними товарів 33 класу МКТП;

- торговельні марки МІРНА. ПЛАТИНА (МЕРНАЯ. ПЛАТИНА), МІРНА. ЗАСТІЛЛЯ ЕКСПОРТНА, МІРНА НА МОЛОЦІ ЕКСПОРТНА, МІРНА. ДРЕВНІЙ КИЇВ ЕКСПОРТНА, МІРНА. ТРАДИЦІЯ ЕКСПОРТНА, МІРНА. МЕДОВА З ПЕРЦЕМ ЕКСПОРТНА, Водка Мерная, Горілка Мірна, НАША МАРКА КАЛИНОВА, НАША МАРКА ПШЕНИЧНА НАША МАРКА ПШЕНИЧНАЯ, НАША МАРКА ПШЕНИЧНА ЕКСПОРТНА, НАША МАРКА КЕДРОВА ЕКСПОРТНА, НАША МАРКА КЛАСИЧНА ЕКСПОРТНА, РУССКАЯ АРКТИКА та СИБИРСКАЯ АРКТИКА за свідоцтвами України № 187563, № 187564, № 187567, № 187565, № 187566, № 187568, № 188096, № 188097, № 210409, № 190704, № 190705, № 190706, № 190707, № 188998 та № 188999 можуть вводити споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари 33 класу МКТП, а саме власника раніше зареєстрованих торговельних марок МЕРНАЯ, МЬІРНАЯ, МІРНА, MERNAYA, МІРНА. МЕДОВА З ПЕРЦЕМ, МЪРНАЯ. НА МОЛОКЕ, МЕРНАЯ, MERNAYA, НАША МАРКА, НАША МАРКА ПОСОЛЬСЬКА, НАША МАРКА ПОСОЛЬСКАЯ, АРКТИКА за свідоцтвами України № 37247, № 37250, № 47015, № 47016, № 47029, № 54611, № 154732, № 154733, № 14590, № 174967, № 174968, № 141763.

6.11. Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Домані Групп" укладено з ТОВ "Кримська водочна компанія" низку угод, зокрема від 01.09.2011, від 01.10.2013, за умовами яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Домані Групп", яке є власником знаків для товарів та послуг, зокрема, "МІРНА", "МЕРНАЯ", "НАША МАРКА", "АРКТИКА" та інших, уповноважило ТОВ "Кримська водочна компанія" здійснювати реєстрацію знаків схожих, а також похідних від зазначених вище на території України.

6.12. Крім того, суди встановили, що між ТОВ "Кримська водочна компанія" (правовласник) та ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" (правонаступник) укладено низку договорів від 31.03.2014, за умовами яких правовласник передає, а правонаступник приймає та зобов`язується оплатити виключні майнові права на заявки на знаки для товарів і послуг, що були подані на реєстрацію до Державної служби інтелектуальної власності, зокрема і спірні.

6.13. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що реєстрація оскаржуваних свідоцтв за ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" здійснювалась на підставі укладених між ТОВ "Кримська водочна компанія" та відповідачем 2 угод, про що ТОВ "Домані Групп" було обізнане та не заперечувало, що підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями третьої особи 2, а також угодами від 01.04.2014 між ТОВ "Домані Групп" та ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", якими ТОВ "Домані Групп" уповноважило відповідача 2 здійснювати реєстрацію знаків, схожих, а також похідних від належних ТОВ "Домані Групп" знаків, в тому числі "МІРНА", "НАША МАРКА" та інших. Таким чином, ТОВ "Домані Групп" як первинний власник свідоцтв на знаки для товарів і послуг №№ 14590, 174967, 174968, 194282, 141763, 215324, 220966, 37247, 47015, 47016, 47029, 54611, 154732, 154733, 191190, 191634 (до моменту їх відчуження) знав про факт реєстрації спірних знаків для товарів і послуг та про особу, яка їх зареєструвала. До того ж вказана реєстрація здійснювалась з відома та дозволу первинного власника вказаних свідоцтв.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили, зокрема, з таких міркувань:

- спірні свідоцтва на знаки для товарів і послуг було зареєстровано за згодою первинного власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг, що захищаються як похідні, отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі, шляхом реєстрації спірних свідоцтв на знаки для товарів і послуг порушили права ТОВ "Домані Групп";

- виробництвом, дистрибуцією, маркетингом та іншими супутніми діями, спрямованими на реалізацію товарів під торговими марками, свідоцтва на які оспорюються, здійснював відповідач 2. Докази того, що позивачем (чи на його замовлення) вироблявся та випускався обіг на ринку України товар, маркований знаками, належними позивачу, в матеріалах справи також відсутні.

- за відсутності доказів використання позивачем належних йому знаків відсутні підстави вважати доведеним факт введення в оману споживачів щодо особи виробника всіх вказаних у свідоцтвах відповідача 2 товарів 33 класу МКТП внаслідок того, що воно може асоціюватись саме з іншими виробниками тотожного чи спорідненого товару та може справити помилкове враження про те, що споріднені товари насправді різних виробників походять від одного виробника, що могло б призвести до порушення певних прав інтелектуальної власності позивача чи попередніх власників прав на знаки за відповідними свідоцтвами позивача.

- станом на день набуття відповідачем 2 прав на знаки №187563 від 25.06.2014, №187564 від 25.06.2014, №187565 від 25.06.2014, №187566 від 25.06.2014, №187567 від 25.06.2014, №187568 від 25.06.2014, №188096 від 10.07.2014, №188097 від 10.07.2014, №188998 від 25.07.2014, №188999 від 25.07.2014, №210409 від 11.04.2016, №190704 від 10.09.2014, №190705 від 10.09.2014, №190706 від 10.09.2014, №190707 від 10.09.2014 не існувало конфлікту в тому числі з ТОВ "Домані Групп" як первинного власника прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 14590, 174967, 174968, 194282, 141763, 215324, 220966, 37247, 47015, 47016, 47029, 54611, 154732, 154733, 191190, 191634.

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач здійснював використання знаків №№ 14590, 174967, 174968, 194282, 141763, 215324, 220966, 37247, 47015, 47016, 47029, 54611, 154732, 154733, 191190, 191634 на ринку алкогольної продукції, що також свідчить про відсутність конфлікту на ринку щодо оспорюваних позначень.

- з урахуванням того, що реєстрація схожих та похідних спірних знаків відбулася відповідно до вимог норм чинного законодавства, з відома та за наявності згоди власника знаків, які захищаються, за відсутності доказів наявності конфлікту на ринку між позивачем та відповідачем, пов`язаних з використанням спірних знаків для товарів та послуг, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушеного права, пов`язаного з реєстрацією спірних свідоцтв, як у первинного власника свідоцтв №№ 14590, 37247, 47015, 47029 та 141763, так і у позивача, який набув права власності на вказані знаки у грудні 2018 року, що стало підставою для відмови у задоволенні позову про визнання недійсними свідоцтв;

- у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв відсутні також підстави для задоволення похідних позовних вимог;

- з огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та недоведеності, то й відсутні підстави для розгляду заяви про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

8.3. З оскаржуваної постанови також вбачається, що суд апеляційної інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду, вжив відповідних заходів витребування для огляду оригіналів документів, а саме: згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі, зокрема, зобов`язано ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" у судове засідання, призначене на 22.04.2024, надати суду (для огляду) оригінали та належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи) угод про надання прав на реєстрацію знаків, на підставі яких відбулася реєстрація спірних знаків, а також заявок для товарів і послуг за свідоцтвами, які є предметом спору.

8.4. Із тексту оскаржуваної постанови та з протоколу судового засідання вбачається, що в судовому засіданні 22.04.2024 колегія суддів Північного апеляційного господарського суду оглянула та дослідила оригінали угод про надання прав на реєстрацію знаків, на підставі яких відбулася реєстрація спірних знаків. Після огляду вказані угоди повернуто представнику ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій". Оригінали матеріалів заявок на реєстрацію торгівельних марок за свідоцтвами України № 187563, № 187564, № 187567, № 187565, № 187566, № 187568, № 188096, № 188097, які витребовувались судом, ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" не надала, оскільки останні вилучені слідчим СГ ГСУ НПУ Синенко Є.А. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2023 у справі № 757/30427/23-к за кримінальним провадженням №12021000000001160.

8.5. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.6. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.7. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частиною другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

8.8. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.9. Щодо застосування норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд зазначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.10. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

8.11. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.12. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.13. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.14. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.15. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.17. Скаржник вказав на низку постанов Верховного Суду (див. розділ 4 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку Компанії, не були враховані судом апеляційної інстанції.

8.18. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.19. Висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

8.20. Проаналізувавши зміст постанов Великої Палати Верховного Суду / постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та міркування, викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже суттєво відрізняється за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення хоча і містять посилання на означені скаржником норми права, втім не свідчать, що суд в наведених скаржником постановах в інший спосіб, або не так їх витлумачив, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.

8.21. Щодо посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми статті 261 ЦК України, статті 74 ГПК України, оскільки суд не дав жодної оцінки і не відхилив заяву про застосування строку позовної давності без врахування висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду/ Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 145/797/15-ц, від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17, від 19.08.2021 у справі № 910/570/16, то зазначений аргумент Суд відхиляє як необґрунтований, адже суд апеляційної інстанції зауважив про відсутнвсть підстав для розгляду відповідної заяви про сплив строків давності та можливості застосування відповідних наслідків, враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності.

8.22. Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.

8.23. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.24. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги стосуються виключно необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

8.26. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.

8.27. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

8.28. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.29. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.30. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

8.31. Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження - пункт 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала підтвердження, а тому й підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

8.32. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України), слід зазначити таке.

8.33. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.34. Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

8.35. Так, з оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що 16.04.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Компанії надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № від 15.04.2024 АВ-04.24-01. Головуючим суддею (суддею-доповідачем) у судовому засіданні 22.04.2024 на обговорення ставилося питання про можливість задоволення клопотання Компанії. За наслідками розгляду зазначених вище клопотань, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/1138/19, згідно з якою, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання Компанії з мотивів, наведених в ній.

8.36. З огляду на наведене, ураховуючи мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції, що також викладені в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права у цій частині, адже суд у межах наданих повноважень та вимог чинного ГПК України (1798-12) розглянув клопотання та дійшов висновку щодо відмови у його задоволенні, враховуючи положення статті 269 ГПК України.

8.37. Із доводів, наведених у касаційній скарзі, та із оскаржуваного судового рішення не вбачається, що суд необґрунтовано відхилив клопотання скаржника. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання, наводив відповідні обґрунтування.

8.38. Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.39. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.40. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.41. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону, або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

8.42. Водночас доводи касаційних скарг у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.

8.43. Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржників з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

8.44. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

8.45. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

8.46. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

8.47. Щодо доводів касаційної скарги Компанії в частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.

8.48. Скаржник не навів підстав касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду, а зазначив лише, що вона підлягає скасуванню як похідна від первісної постанови та її невід`ємна складова, а тому також підлягає скасуванню в разі скасування первісної постанови.

8.49. З огляду на висновок Суду про необґрунтованість доводів скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права аргументи, наведені у касаційній скарзі щодо оскарження додаткової постанови, Суд також відхиляє.

8.50. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.51. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

8.52. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.