910/4085/23 Про визнання торговельної марки добре відомою, заборону використовувати торговельну марку та зобов`язання вчинити дії - 16.07.2024 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б."

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (головуючий суддя Сотніков С. В., судді Копитова О. С., Пантелієнко В. О.)

у справі № 910/4085/23

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій С.П."

про визнання торговельної марки добре відомою, заборону використовувати торговельну марку та зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2023 року Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" (далі - Підприємство, позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." (далі - Фірма, позивач-2) звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій С.П." (далі - ТОВ "Водолій С.П.", відповідач) про:

- визнання торговельної марки "Трускавецька" (далі - ТМ "Трускавецька") добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП) "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води" стосовно Підприємства та Фірми;

- заборону відповідачу використовувати ТМ "Трускавецька", визнану добре відомою стосовно Підприємства та Фірми, будь-якими способами, у тому числі шляхом використання позначення "Трускавецька класична" та інших позначень, схожих з ТМ "Трускавецька" настільки, що їх можна сплутати, стосовно мінеральних вод, столових вод, питної води та інших товарів, споріднених з товарами, для яких ТМ "Трускавецька" визнана добре відомою;

- зобов`язання відповідача припинити виробництво, зберігання з метою пропонування для продажу, в тому числі в мережі "Інтернет", та продаж води питної, обробленої із нанесенням позначення, схожого із ТМ "Трускавецька", визнаною добре відомою стосовно Підприємства та Фірми.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що ТМ "Трускавецька" є добре відомою в Україні та в порядку статті 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" підлягає до визнання добре відомою в Україні з 01.01.2008 для товарів 32 класу МКТП "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води" стосовно Підприємства та Фірми. Одночасно відповідач використовує у своїй діяльності (маркує та здійснює продаж мінеральної води) позначення "Трускавецька класична", яке є схожим настільки, що його можна сплутати, з добре відомою станом на 01.01.2008 торговельною маркою позивачів для ідентичних товарів. Тобто використання ТОВ "Водолій С.П." без дозволу позначення, яке можна сплутати із добре відомою торговельною маркою позивачів, є порушенням прав інтелектуальної власності останніх на таку торговельну марку, а отже підлягає захисту в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.09.2023 (суддя Марченко О. В.) позовні вимоги задовольнив повністю.

4. Судове рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи достатньо доказів, що ТМ "Трускавецька" стала добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 стосовно Підприємства та Фірми, а відповідач без згоди Підприємства і Фірми використовує позначення "Трускавецька", яке є схожим настільки, що його можна сплутати з добре відомою та раніше зареєстрованою торговельною маркою позивачів шляхом: нанесення їх на етикетку води; зберігання даного товару із зазначеним нанесенням схожого позначення "Трускавецька класична" з метою пропонування для продажу; пропонування для продажу та продажу води "Трускавецька класична" в діловій документації, зокрема чеках, посвідченнях якості та в мережі "Інтернет". Відхиляючи клопотання ТОВ "Водолій С.П." про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що належить брати до уваги встановлений факт порушення, яке вчиняє відповідач, що має триваючий характер та вперше зафіксований 26.11.2021 шляхом введення в обіг питної води "Трускавецька класична".

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що позначення "Трускавецька" стала добре відомою з 01.01.2008 стосовно Фірми та Підприємства. Разом з тим відповідач не подав достатніх та більш вірогідних доказів на спростування встановлених вище обставини, ніж ті що подані Фірмою та Підприємством на підтвердження доброї відомості торговельної марки "Трускавецька" саме за ними, враховуючи, що відповідач розпочав свою діяльність із виготовлення товару та маркування його позначенням "Трускавецька класична" у 2009 році. Водночас суд апеляційної інстанції вказав на пропуск строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Підприємство, а отже і Фірма могли довідатись про порушення своїх прав на добре відому ТМ "Трускавецька" зі сторони відповідача щонайменше з 2009 року (під час розгляду Солом`янським районним судом міста Києва справи № 2-228/10).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Підприємство та Фірма, не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у цій справі залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційних скарг, Підприємство та Фірма з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) до вимоги про визнання торговельної марки добре відомою, які не підлягають застосуванню до вказаної вимоги;

- положень статті 261 ЦК України до позовних вимог про припинення порушення прав на добре відому торговельну марку, а саме: неправильне тлумачення щодо визначення "дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення";

- абз. 12 частини 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" щодо добросовісного використання географічної назви, який не підлягає застосуванню.

Позиція інших учасників справи

9. Від ТОВ "Водолій С.П." до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги, подані 26.04.2024, в яких відповідач просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. При цьому відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзивів, посилаючись на те що 15.04.2024 надсилав відзиви до Верховного Суду з електронного кабінету через підсистему "Електронний суд".

10. Верховний Суд 26.04.2024 звернувся з листом до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" як адміністратора підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та "Електронний кабінет", з проханням надати інформацію щодо перебоїв роботи ЄСІТС та технічних проблем доступу до підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет" адвоката Голуба Г. С та перебоїв у взаємодії підсистеми "Електронний суд" з комп`ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" в період з 25.03.2024 до 23.04.2024.

11. Згідно з листом Державного підприємства "Інформаційні судові системи" від 29.04.2024 № 154/0/107-24 відправку документів "Відзив на касаційну скаргу" користувачем до суду не зафіксовано.

12. Оскільки відповідач звернувся із відзивами на касаційні скарги 26.04.2024 (через електронний кабінет), тобто з пропуском строку, встановленого ухвалами Верховного Суду про відкриття касаційних проваджень від 25.03.2024 та 26.03.2024 (до 16.04.2024), то колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначених відзивів без розгляду відповідно до статті 118 ГПК України.

13. Також від ТОВ "Водолій С.П." 12.06.2024 надійшла заява про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачі (щонайменше з 1997 року) виробляють мінеральні води, марковані ТМ "Трускавецька".

15. З 1997 року Підприємство і Фірма сумісно володіють правами на ТМ "Трускавецька" за свідоцтвом України № 8872.

16. Позивачі спільно використовують ТМ "Трускавецька". Підприємство і Фірма разом з іншими підприємствами, задіяними у виробництві мінеральних вод, входять в так звану Трускавецьку групу компаній (до якої, окрім позивачів, входять Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваріус" (ідентифікаційний код 23891361) та Приватна торгово-виробнича фірма "Анна-Г" (ідентифікаційний код 19141173), а до 2015 року входило також Товариство з обмеженою відповідальністю "САБА", яке 18.12.2015 приєднане до Підприємства, при цьому останнє є його правонаступником.

17. Підприємство розпочало свою роботу у 1996 році. Юридичну особу зареєстрував виконавчий комітет Трускавецької міської ради 27.09.1996. Зразок першої етикетки мінеральної води, маркованої ТМ "Трускавецька" Підприємства 1997 року, надано у додатку № 3 до позовної заяви.

18. З того часу Підприємство безперервно випускає продукцію, марковану ТМ "Трускавецька".

19. Позивачі подали суду докази участі у численних виставках, зокрема експозиції Львівської області "Україна. Десять років незалежності ювілейна виставка" за 2001 рік; публікації у різних ЗМІ відомостей про підприємство, наприклад, у газеті "Франкова криниця" від 16.06.2001 № 20-21 (859-860), витяг у додатку № 5 до позовної заяви); газеті "Суспільство" від 18.06.2004 № 108 (432), витяг у додатку № 6 до позовної заяви).

20. З появою підробок Підприємство боролося, у тому числі шляхом інформування населення про те, як відрізнити оригінальну продукцію від підробок. Зокрема, у період з 2000 до 2004 року такими відмінностями були:

- на етикетці води "Трускавецька" зображено споруду Едварда - одного з найперших трускавецьких бюветів;

- напис "Трускавецька" на етикетці зроблено червоним кольором;

- на кришці 1,5-літрової ПЕТФ-пляшки є тиснення "Аква-Еко";

- дату виготовлення зазначено на паску;

- червоно-білий логотип "Аква-Еко" на всіх етикетках (приклади етикеток - у додатках до довідки від 21.01.2022 № 26).

21. Підприємство є власником серії чинних ТМ "Трускавецька" за чинними свідоцтвами України на торговельні марки, що зареєстровані, зокрема, для товарів 32 класу МКТП, а саме:

- за свідоцтвом України № 8872 (у співвласності з Фірмою); дата реєстрації - 31.10.1997;

- за свідоцтвом України № 34367; дата реєстрації - 15.08.2003;

- за свідоцтвом України № 34366; дата реєстрації - 15.08.2003;

- за свідоцтвом України № 56547; дата реєстрації - 15.12.2005;

- за свідоцтвом України № 59642; дата реєстрації - 15.03.2006;

- за свідоцтвом України № 56503; дата реєстрації - 15.12.2005.

22. Домінуючим елементом вказаних торговельних марок, що виконані різними шрифтами у поєднанні з різними елементами, є словесний елемент "Трускавецька".

23. Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів Львівської області від 17.02.1997 № 68-р Акціонерне товариство закритого типу "Нафтуся" реорганізоване шляхом злиття із Закритим акціонерним товариством "Фірма "Т.С.Б." (далі - ЗАТ "Фірма "Т.С.Б."), останнє стало правонаступником Акціонерного товариства закритого типу "Нафтуся".

24. Після реорганізації заводу "Нафтуся" в ЗАТ "Фірма "Т.С.Б." у 1996- 1997 роках останнє зареєструвало ТМ "Трускавецька", власником свідоцтв на яку наразі є Фірма, утворена внаслідок реорганізації ЗАТ "Фірма Т.С.Б." у 2011 році.

25. Згідно з пунктом 1.2 статуту Фірми від 2011 року остання є правонаступником ЗАТ "Фірма "Т.С.Б.", що було створене шляхом злиття Акціонерного товариства закритого типу "Нафтуся" у ЗАТ "Фірма "Т.С.Б." та зареєстроване виконавчим комітетом Трускавецької міської ради народних депутатів Львівської області від 17.02.1997 № 68-р.

26. Вказане також підтверджується довідкою Фірми від 09.03.2023 № 75, відповідно до якої "...у 1997 році Трускавецький завод мінеральних вод "Нафтуся" реорганізовано в ЗАТ "Фірму "Т.С.Б.", а в 2011 році в ТзОВ "Фірма "Т.С.Б.", яка є правонаступником заводу".

27. Мінеральна вода, маркована ТМ "Трускавецька", із зазначенням виробника Фірми (у відповідній організаційно-правовій формі) випускається щонайменше з 1997 року. Етикетка відповідного періоду наведена у додатку № 18 до позовної заяви.

28. Для запобігання підробкам Фірма виготовляла свою форму пляшки із зазначенням на ній логотипу та назви води (фонтан та "Трускавецька"), які зареєстровані як торговельні марки за свідоцтвом України № 16055 та за свідоцтвом України № 8872.

29. Фірма є власником серії ТМ "Трускавецька" за чинними свідоцтвами України на торговельні марки, що зареєстровані, зокрема, для товарів 32 класу МКТП, а саме:

- за свідоцтвом України № 8872 (у співвласності з Підприємством); дата реєстрації - 31.10.1997;

- за свідоцтвом України № 23291; дата реєстрації - 15.03.2002;

- за свідоцтвом України № 23354; дата реєстрації - 15.03.2002.

30. Домінуючим елементом цих торговельних марок, що виконані різними шрифтами у поєднанні з різними елементами, є словесний елемент "Трускавецька".

31. Так, аналогічно з Підприємством Фірма впродовж тривалого часу безперервно виготовляє продукцію під ТМ "Трускавецька".

32. Вперше позначення "Трускавецька" зареєстроване ЗАТ "Фірма "Т.С.Б." для товарів 32 класу МКТП в Україні 31.10.1997, що підтверджується свідоцтвом України № 8872, отриманим за заявкою від 06.08.1996 № 96081887.

33. 27.11.1998 ЗАТ "Фірма "Т.С.Б." і Підприємство уклали договір щодо уступки прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 8872.

34. Уклавши вказаний договір, Підприємство і Фірма досягли згоди стосовно умов спільного володіння, користування та розпорядження торговельною маркою за свідоцтвом України № 8872.

35. Обсяг реалізації води, маркованої ТМ "Трускавецька" та виготовленої Підприємством і Фірмою у 2002- 2007 роках, склав 137 433 783 пляшок, що підтверджується довідками від 09.03.2023 № 72 щодо обсягів продажу Фірми та від 21.01.2022 № 25 стосовно обсягів продажу Підприємства (у кількісному вираженні) води, маркованої позначенням "Трускавецька" в асортименті за період з 2002 до 2007 року та додатків до них.

36. Позивачі належно виконують обов`язок щодо підтримання чинності свідоцтва України № 8872, що підтверджується випискою з Державного реєстру на знаки для товарів і послуг від 10.06.2016, відповідно до якої строк дії свідоцтва було продовжений до 06.08.2026.

37. Отже, Підприємство і Фірма є власниками серій ТМ "Трускавецька", які виконані різними шрифтами, різними кольорами та у поєднанні з різними елементами. При цьому впізнаваним елементом усіх торговельних марок є словесний елемент "Трускавецька".

38. Для підтвердження відомості ТМ "Трускавецька" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницька група "Інститут маркетингу та консалтингу" провело соціологічне опитування "Сприйняття споживачами торговельної марки "Трускавецька".

39. Відповідно до звіту від 10.01.2022 про соціологічне опитування респонденти, яким була пред`явлена картка зі словесним позначенням "Трускавецька", виконаним стандартними шрифтом та кольором, дійшли таких висновків:

- 88 % респондентів (середніх споживачів) знають ТМ "Трускавецька";

- 74,3 % респондентів (середніх споживачів) асоціюють ТМ "Трускавецька" з Підприємством і Фірмою;

- 71,2 % респондентів (середніх споживачів) дізналися про ТМ "Трускавецька" до 01.01.2008, при цьому 40,3 % загальної вибірки - з 01.01.2002;

- 52,2 % респондентів дізнались про існування ТМ "Трускавецька" внаслідок особистого споглядання позначення на товарі.

40. Отже, позивачі вважають, що словесне позначення "Трускавецька" з 01.01.2008 для товарів 32 класу МКТП (води (напої); столові води; газовані води) набула доброї відомості як торговельна марка щодо Підприємства та Фірми.

41. Відповідач здійснює видобуток та розлив питної води "Трускавецька класична" в асортименті на підставі патенту України № 19834 на промисловий зразок "Етикетка для питної води" ("Карпати газована", "Трускавецька класична").

42. Власником патенту України № 19834 на промисловий зразок є ОСОБА_2, а відповідач використовує його на підставі ліцензійного договору від 01.12.2011 № 19834/1.

43. Разом з тим 26.11.2021 позивачі виявили напій, маркований позначенням "Трускавецька класична", на етикетці якого зазначено: "Вода питна оброблена "Трускавецька класична" сильногазована у торговельній роздрібній мережі "ВЕЛМАРТ". Відповідно до інформації, вказаної на етикетці, виробником напою є ТОВ "Водолій С.П.".

44. На підтвердження зазначеного у додатку № 27 до позовної заяви надано фотозображення пляшки води питної обробленої "Трускавецька класична" ТОВ "Водолій С.П.", 1,5 л, сильногазована, ТУ У 15.9-16304966-253:2007, придбаної у магазині "Велмарт" за адресою: пл. Перемоги, буд. 3, м. Київ (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком"), фіскальний чек від 26.11.2021 № 36.

45. Представник позивачів 11.08.2022 придбав воду питну оброблену "Трускавецька класична" ТОВ "Водолій С.П.", 1,5 л, негазована, у магазині "Велмарт" за адресою: пл. Перемоги, буд. 3, м. Київ (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком"). При цьому споживачам одночасно були запропоновані і мінеральна вода "Трускавецька", виготовлена Підприємством, і товар виробництва ТОВ "Водолій С.П.", що підтверджується фіскальним чеком від 11.08.2022 № 125. Фотозображення придбаного товару виробництва ТОВ "Водолій С.П." наведені у додатку № 30 до позовної заяви.

46. Представник позивачів 28.02.2023 придбав мінеральну воду "Трускавецька класична" ТОВ "Водолій С.П.", 1,5 л сильногазована, "Трускавецька класична" ТОВ "Водолій С.П.", 1,5 л, слабогазована, та "Трускавецька класична" ТОВ "Водолій С.П.", 1,5 л, негазована, у магазині "Ромашка" за адресою: вул. Шевченка, буд. 13, м. Дрогобич, ФОП Муль Р. М., що підтверджується фіскальним чеком від 28.02.2023 № 3000773790. Фотозображення придбаного товару виробництва Товариства надані у додатку № 32 до позовної заяви.

47. Відповідач також незаконно використовує ТМ "Трускавецька" у мережі "Інтернет" на сайті https://www.olx.ua., де розміщене оголошення про продаж води вказаної марки.

48. Позивачі стверджують, що не надавали відповідачу дозвіл на використання добре відомої ТМ "Трускавецька", але відповідач порушує майнові права інтелектуальної власності позивачів на належну їм добре відому ТМ, оскільки використовує її шляхом нанесення на товар, здійснює його продаж, застосовує ТМ в рекламі та мережі "Інтернет". Позначення, яке використовує відповідач, є схожим із добре відомою ТМ настільки, що їх можна сплутати.

49. Відповідач повідомив, що розпочав свою діяльність у 2009 році та виробляє мінеральні води та інші напої, маркує свою продукцію позначенням "Трускавецька класична" на підставі відповідних державних дозволів та ліцензійного договору на використання патенту на промисловий зразок № 19834 від 25.12.2009.

50. При цьому відповідач заперечує проти позову, оскільки назва "Трускавецька" є загальновживаним позначенням, що використовується для певних товарів, а саме для мінеральних та питних вод, а тому не може отримати правової охорони згідно із Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) . Позначення, яке використовує Товариство, не є схожим до ступеня сплутування із позначенням "Трускавецька", оскільки відрізняється від нього наявністю елемента, що має самостійне смислове значення. Саме собою позначення "Трускавецька" має на сьогодні слабку розрізняльну здатність, оскільки не дозволяє виконати цьому позначенню основну дистинктивну функцію, тобто виділити товари одного виробника від товарів іншого виробника.

51. Також відповідач зазначає, що позначення "Трускавецька" не відповідає умовам надання правової охорони відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позаяк є географічним зазначенням походження товару і має охорону відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів".

52. Крім того, відповідач заявив про застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки конкуренція спірних позначень розпочалась у 2010 році та підтверджується зверненням позивачів із позовом про визнання недійсним свідоцтва України № 43579 на ТМ "Трускавецька класична" та прийнятим у справі Солом`янського районного суду міста Києва № 2-228/10 рішення від 12.11.2010.

Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції

53. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Нормами частини 4 статті 300 ГПК України, серед іншого, визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

56. Переглядаючи у касаційному порядку судове рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства у постановленні оскаржуваного судового рішення у цій справі в межах вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень та доводів касаційних скарг по суті спору, Верховний Суд зазначає таке.

58. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання ТМ "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008, заборону відповідачу використовувати ТМ "Трускавецька", визнану добре відомою стосовно Підприємства та Фірми, будь-якими способами та зобов`язання відповідача припинити виробництво, зберігання з метою пропонування для продажу, в тому числі в мережі Інтернет, та продаж води питної, обробленої із нанесенням позначення, схожого із ТМ "Трускавецька".

59. У питанні щодо визнання торговельної марки добре відомою Суд враховує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2024 зі справи № 910/13988/20.

60. Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, таке.

61. Визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом не є способами набуття прав на торговельну марку. Вони також мають різне юридичне значення.

62. Визнання торговельної марки добре відомою на певну дату є встановленням юридичного факту, який у позовному провадженні у змагальному процесі є необхідним для задоволення позову до конкретного порушника.

63. Таке визнання не має значення erga omnes, тобто обов`язкового значення для осіб, які не є сторонами у справі. Рішенням господарського суду у позовному провадженні вирішується спір між його сторонами, суд ухвалює його внаслідок розгляду справи на засадах, серед іншого, диспозитивності і змагальності, що передбачає право сторони визнавати вимоги іншої сторони і стверджувані нею обставини, внаслідок чого суд обмежений у встановленні обставин ex officio, зокрема й обставин, які свідчать про відомість марки або спростовують це.

64. Велика Палата відзначила, що про обґрунтованість таких висновків свідчить також те, що у меморандумі "Охорона добре відомих знаків", підготовленому Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (документ WKM/CE/III/2 від 20.08.1997), виданому для третьої сесії Комітету експертів з добре відомих знаків, Міжнародне бюро відзначило: "очевидним є те, що це в інтересах власника добре відомої марки для будь-якої майбутньої охорони подати заявку на її реєстрацію. Зокрема, це в його інтересах, оскільки будь-яке рішення суду, яке встановлює, що знак є добре відомим, є дійсним лише inter partes; іншими словами, його не можна застосувати до третіх осіб" (пункт 2.2).

65. Положення частини 3 статті 494 ЦК України про те, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом, не слід розуміти як таке, що відповідно до неї визнання торговельної марки добре відомою є засобом набуття майнових прав на марку.

66. Стаття 494 ЦК України регулює засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, а не власне набуття цього права.

67. Протилежне тлумачення, а саме що визнання в установленому законом порядку марки добре відомою є набуттям права на неї, суперечило б положенням статті 6bis Паризької конвенції, Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) та, у випадку, коли мова йде про визнання марки добре відомою судом у позовному провадженні, призводило б до ситуації, коли судове рішення, яким вирішується спір між його сторонами, має значення erga omnes, тобто для невизначеного кола осіб, адже як засіб набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку за його допомогою сторона набувала б таке право як абсолютне, тобто у відносинах з третіми особами.

68. Аналогічний підхід Верховний Суд застосовує й до положення частини 2 статті 495 ЦК України про те, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

69. Ця стаття встановлює презумпції різної сили стосовно особи, якій належать майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. Стосовно торговельної марки, набуття прав на яку засвідчено свідоцтвом, - це володілець свідоцтва. Свідоцтво дійсно засвідчує для необмеженого кола осіб набуття його володільцем майнових прав інтелектуальної власності. Стосовно добре відомої торговельної марки, набуття прав на яку не засвідчено свідоцтвом, однак яку визнано добре відомою рішенням Апеляційної палати, ця норма встановлює презумпцію належності майнових прав інтелектуальної власності особі, щодо якої Апеляційна палата визнала марку добре відомою. На відміну від значення свідоцтва для необмеженого кола осіб, це визнання має обов`язкове значення для заявника і НОІВ. Визнання торговельної марки добре відомою судом у позовному провадженні має значення inter partes, тобто тільки для сторін спору.

70. З огляду на викладене вище Верховний Суд зазначає, що така вимога, як визнання ТМ "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 для товарів 32 класу МКТП "води [напої]; мінеральні води [напої]; столові води; газовані води" стосовно Підприємства та Фірми, не може бути задоволена у позовному провадженні як окрема, оскільки не спрямована на захист права інтелектуальної власності від конкретного порушення, а є умовою надання цього захисту.

71. Водночас 14.05.2024 до Верховного Суду від Підприємства та Фірми надійшли заяви про часткову відмову від позову в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 на ім`я Підприємства та Фірми, для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води".

72. Відмова від позову в означеній частині мотивована тим, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 910/13988/20, вимога про визнання торговельної марки добре відомою не може бути задоволена у позовному провадженні як окрема, оскільки не спрямована на захист права інтелектуальної власності від конкретного порушення. Верховний Суд вважає, що заява про відмову від частини позовних вимог підлягає задоволенню з огляду на таке.

73. Відповідно до статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

74. Згідно з частинами 1, 2, 3 та 5 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

75. Отже, підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 925/2151/14).

76. Відповідно до статті 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог.

77. Відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства.

78. Тобто право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у суді касаційної інстанції, гарантується (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

79. Подані позивачами заяви про часткову відмову від позову підписані представником Ромащенко Д. О., на підтвердження повноважень якої в матеріалах справи містяться довіреності від 01.03.2023 та від 07.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.11.2020 № 001059. Вказані документи передбачають право зазначеного представника заявляти відмову від позову повністю або в частині.

80. Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

81. У пункті 6 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

82. Враховуючи зазначене, дотримуючись принципу диспозитивності, Верховний Суд приймає відмову позивачів від позову в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 на ім`я Підприємства та Фірми, для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води", визнає нечинними рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині цих позовних вимог і закриває провадження у справі в цій частині.

83. Стосовно вимоги про заборону відповідачу використовувати ТМ "Трускавецька", визнану добре відомою стосовно Підприємства та Фірми, будь-якими способами та зобов`язання відповідача припинити виробництво, зберігання з метою пропонування для продажу, в тому числі в мережі "Інтернет", та продаж води питної, обробленої із нанесенням позначення, схожого із ТМ "Трускавецька" Суд виходить з такого.

84. У кожному конкретному випадку, вирішуючи питання щодо застосування способу захисту, суд повинен встановити, які права та/або інтереси особи порушені, а також урахувати критерії ефективності обраного позивачем способу захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

85. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

86. При цьому в силу приписів статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

87. Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право та охоронюваний законом інтерес.

88. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

89. Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

90. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

91. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 910/2280/17, від 14.02.2019 у справі № 911/792/18, від 28.11.2023 у справі № 927/765/22.

92. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що на розгляді Солом`янського районного суду міста Києва перебувала справа № 2-228/10 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, ОСОБА_1, 3-я особа - ТОВ "Водолій С.П.", про визнання недійсним свідоцтва України № 43579 на знак для товарів і послуг "ТРУСКАВЕЦЬКАКЛАСИЧНА / ТРУСКАВЕЦКАЯ КЛАССИЧЕСКАЯ" (комбінований).

93. Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 12.11.2010 у справі № 2-228/10 визнав повністю недійсним свідоцтво України № 43579 на знак для товарів і послуг "ТРУСКАВЕЦЬКАКЛАСИЧНА / ТРУСКАВЕЦКАЯ КЛАССИЧЕСКАЯ" (комбіноване), видане 15.09.2004.

94. Позов був обґрунтований тим, що торговельна марка за свідоцтвом України № 43579 не відповідає умовам надання правової охорони у зв`язку з її оманливістю та схожістю зі знаками позивача за свідоцтвами України № 34366, 34367, що були раніше заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я позивача для однорідних товарів і послуг.

95. За таких обставин Підприємство у 2010 році чинило дії щодо захисту прав інтелектуальної власності на торговельні марки "Трускавецька нова" та "Трускавецька особлива" (тривале використання яких покладено, крім інших доказів, в обґрунтування доводів про добру відомість ТМ), у зв`язку з наявністю зареєстрованої торговельної марки "ТРУСКАВЕЦЬКАКЛАСИЧНА/ТРУСКАВЕЦКАЯ КЛАССИЧЕСКАЯ" за свідоцтвом № 43579, яка використовувалась ТОВ "Водолій С.П." для маркування товарів з 2009 року.

96. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що, як доводить відповідач, він здійснює свою діяльність із виготовлення товарів (напоїв, столових вод) та маркує його спірним позначенням "Трускавецька класична" саме з 2009 року. Доказів протилежного позивачі не надали.

97. Звідси суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Підприємство, а отже і Фірма, могли довідатись про порушення своїх прав на добре відому ТМ "Трускавецька" зі сторони відповідача щонайменше з 2009 року (17.11.2009 відбулось звернення до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом), враховуючи, що позовні вимоги заявлені про визнання ТМ добре відомою саме станом на 01.01.2008.

98. Отже, за висновком апеляційного господарського суду, позивачі пропустили позовну давність, звертаючись до суду з цим позовом у березні 2023 року на захист прав, що випливають із добре відомої торговельної марки, при цьому не повідомили суд про існування поважних причин пропуску такого строку.

99. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. У вирішенні питання щодо спливу (його наявності / відсутності) позовної давності для звернення з цим позовом суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

100. Це право пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного конфлікту на ринку щодо оспорюваного позначення, наприклад, початком використання спірного позначення на ринку тощо.

101. Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності.

102. Отже, суди попередніх інстанцій насамперед мають перевірити правильність застосування норм права у розгляді питання щодо того, які права та / або інтереси позивача / позивачів порушені, що стало підставою для звернення з позовом до суду, а також наявності конфлікту на ринку між позивачами та відповідачем, пов`язаних з використанням спірних знаків для товарів та послуг тощо.

103. Як було зазначено, позивачі подали заяви про часткову відмову від позову в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою в Україні, покликаючись при цьому на те, що після подання касаційних скарг Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 17.04.2024 у справі № 910/13988/20 (пункт 72 цієї постанови).

104. У контексті зазначеного, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів зауважує, що суду першої інстанції необхідно перевірити, чи не унеможливлює через відповідне формулювання позовних вимог відмова від позову в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою судового захисту за іншими вимогами (про заборону відповідачу використовувати ТМ "Трускавецька" будь-якими способами та зобов`язання відповідача припинити виробництво, зберігання з метою пропонування для продажу, в тому числі в мережі "Інтернет", та продаж води питної, обробленої із нанесенням позначення, схожого із ТМ "Трускавецька"), заявленими позивачами через добру відомість торговельної марки.

105. З оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи досліджувалося під час розгляду справи Солом`янського районного суду міста Києва питання конфлікту на ринку щодо оспорюваних позначень, зокрема використання спірного позначення на ринку тощо, та за наявності порушеного права позивачів спільного / кожного окремо - встановити, чи пропустили позовну давність позивачі, звертаючись до суду з цим позовом, і якщо так, то чи існують поважні причини пропуску такого строку, що свідчить про порушення судом першої, а потім і апеляційної інстанцій положень статей 86, 210, 236, 237 ГПК України.

Зокрема, про це може свідчити об`єм товару, що випускає відповідач.

106. Слід зазначити, що позивачі просять визнати добре відомою торговельну марку, яка ними не реєструвалась, а саме: словесне позначення "Трускавецька", стандартним шрифтом, у чорно-білому кольорі.

107. З огляду на це для встановлення такого факту судам слід перевірити: яким чином саме це позначення, тобто чорно-білим звичайним шрифтом, набуло розрізняльної здатності і чи взагалі воно має таку здатність, а не є описовим стосовно регіону походження води; чи використовувалося позивачами саме таке позначення у вигляді торговельної марки і чим це підтверджується.

108. Верховний Суд також зазначає, що у випадку заявлення вимоги щодо визнання добре відомою торговельної марки, що не реєструвалася як така та відтворює походження води з певного регіону, судам слід мати на увазі, що основною функцією торговельної марки є її властивість розрізняти товари / послуги різних виробників.

109. Отже, суди мали б з`ясувати, як саме це позначення відповідало своєму призначенню у зв`язку з його володінням (за поясненнями позивачів) двома особами та входженням до групи виробників інших підприємств і чи не навпаки це могло призвести до втрати його розрізняльної здатності.

110. Також у розгляді цього спору судам слід мати на увазі, що у разі визнання добре відомою торговельної марки, яка не зареєстрована, необхідно зазначити, яким саме чином слово "Трускавецька", яке відтворює походження певного товару - води, відповідає критерію індивідуалізації товару або виробника.

111. Суд враховує, що обсяг істотних питань, на які суд повинен відповісти у прийнятому ним судовому рішенні, визначається індивідуально з огляду на конкретні обставини справи.

112. Натомість у будь-якому разі судове рішення має відповідати загальноприйнятому критерію, згідно з яким "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться". Невідповідність прийнятого судового рішення наведеному критерію має призводити до його скасування.

113. Відповідно до приписів статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

114. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

115. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

116. З огляду на те що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційних скарг, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення вимог про заборону відповідачу використовувати ТМ "Трускавецька", визнану добре відомою стосовно Підприємства та Фірми, будь-якими способами та зобов`язання відповідача припинити виробництво, зберігання з метою пропонування для продажу, в тому числі в мережі "Інтернет", та продаж води питної, обробленої із нанесенням позначення, схожого із ТМ "Трускавецька", а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточних висновків з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

117. Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції норм права частково знайшли підтвердження.

118. З урахуванням наведеного правові підстави для закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відсутні. Що стосується доводів відповідача, викладених у заяві про закриття касаційного провадження у контексті підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів їх відхиляє, оскільки з цієї підстави касаційна скарга не подавалась і, відповідно, провадження не відкривалось. Отже, Суд залишає відповідне клопотання відповідача без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

119. Порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

120. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

121. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги Підприємства та Фірми задовольнити частково, судові рішення у справі щодо вирішення вимог про заборону відповідачу використовувати ТМ "Трускавецька", визнану добре відомою стосовно Підприємства та Фірми, будь-якими способами та зобов`язання відповідача припинити виробництво, зберігання з метою пропонування для продажу, в тому числі в мережі "Інтернет", та продаж води питної, обробленої із нанесенням позначення, схожого із ТМ "Трускавецька", скасувати, а справу в означеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

122. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

123. Відповідно до приписів, передбачених частиною 2 статті 130 ГПК України та частиною 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір", Підприємство та Фірма мають право на повернення із Державного бюджету України по 50 відсотків від сплаченої суми судового збору за подання касаційних скарг у цій справі щодо однієї вимоги немайнового характеру, що становить 2 684 грн.

124. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційних скарг щодо інших позовних вимог у цій справі, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення в частині вирішення таких вимог та передає справу в цій частині на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 300, 307, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяви Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." про часткову відмову від позову в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 на ім`я Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води" у справі № 910/4085/23 задовольнити.

2. Прийняти відмову Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." від позову в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 на ім`я Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води" та закрити провадження у справі № 910/4085/23 в цій частині.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/4085/23 в частині вимоги визнати торговельну марку "Трускавецька" добре відомою в Україні станом на 01.01.2008 на ім`я Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків "води (напої); мінеральні води (напої); столові води; газовані води" визнати нечинними.

4. Повернути Підприємству з іноземними інвестиціями Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" (вул. І. Мазепи, 29, м. Трускавець, Львівська обл., 82200; код ЄДРПОУ 22364091) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., сплачений за подання касаційної скарги.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." (вул. Помірецька, 74, м. Трускавець, Львівська обл., 82200; код ЄДРПОУ 22411703) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., сплачений за подання касаційної скарги.

6. Касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Еко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Т.С.Б." задовольнити частково.

7. У частині вирішення інших позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/4085/23 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.