916/1689/23 Про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг - 16.07.2024 Прийняття

1.1. ПУМА СЕ (PUMA SE) (далі - ПУМА СЕ, позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" (далі - ТОВ "СТІЛЛІ", відповідач), в якій просило суд заборонити відповідачеві здійснювати використання позначення, яке є схожим настільки, що його можна сплутати із торговельними марками за міжнародними реєстраціями, права на які належать позивачеві, та вилучити з цивільного обороту та знищити товар ввезений за митною декларацією, одержувачем/імпортером якого є ТОВ "СТІЛЛІ".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "СТІЛЛІ" на митну територію України ввезено товар, який містить ознаки використання об`єкту права інтелектуальної власності знаків для товарів та послуг на підставі міжнародної реєстрації, право інтелектуальної власності на які належить ПУМА СЕ, що підтверджується, зокрема висновком експерта, виготовленим на замовлення позивача. Крім того, як стверджує позивач, ПУМА СЕ (PUMA SE) не надавала ТОВ "СТІЛЛІ" права на використання своїх торговельних марок за міжнародними реєстраціями знаків для товарів і послуг у будь-який спосіб, в т.ч. нанесення її на будь-який товар. Між позивачем та відповідачем не має жодних комерційних зв`язків, а таке використання може ввести в оману споживачів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 (Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 14.04.2023.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (колегія суддів: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Філінюк І.Г.) рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПУМА СЕ, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та в їх сукупності, оскільки обмежився частковим цитуванням висновку експертів від 04.03.2024 № 5315-Е за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та узагальненим висновком про його належність і допустимість.

4.3. ПУМА СЕ звертає увагу на те, що у висновку судової експертизи від 04.03.2024 № 5315-Е не вказано де саме проводилась експертиза, хто був присутній під час проведення експертизи та період її проведення, а відтак при його складенні також не було додержано вимог частини шостої статті 98 ГПК України, з огляду на що позивач вважає цей висновок неналежним та недопустимим доказом.

4.4. Позивач зазначає, що в протиставлення обставинам, які апеляційний суд вважає встановленими, у тексті висновку судової експертизи від 04.03.2024 № 5315-Е відсутнє будь-яке посилання на визначення домінуючих елементів знаків і відповідно не зроблено порівняльне дослідження графічних (візуальних) ознак домінуючих елементів. Зазначене, на переконання скаржника, спростовує те, що судом апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено висновок експертів від 04.03.2024 №5315-Е, що є порушенням статті 86 ГПК України.

4.5. ПУМА СЕ у своїй касаційній скарзі звертає увагу на те, що експерти при проведенні судової експертизи не використовували Сінгапурський договір при вирішення поставлених питань, що, на думку позивача, призвело до неправильних висновків.

4.6. На думку позивача, експерти при проведенні судової експертизи неповно встановили об`єкт дослідження та не врахували, що торговельна марка за міжнародною реєстрацією є позиційною торговельною маркою.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ПУМА СЕ (PUMA SE) володіє правами інтелектуальної власності на цілий ряд торговельних марок, зареєстрованих відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, дія яких поширена на Україну, зокрема за №№ 426712, 439162, 1250838, 1138941, 925647, 599703.

6.2. З метою захисту прав інтелектуальної власності, позивачем в порядку статті 398 Митного кодексу України подано заяву про сприяння захисту майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності знаку для товарів та послуг, що охороняється відповідно до чинної міжнародної реєстрації на знаки для товарів і послуг № 426712 відповідно, щодо включення їх до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності. За такою заявою Правовласника ПУМА СЕ, зазначені вище знаки для товарів та послуг включені до митного реєстру та діють на цей час.

Одеською митницею прийнято рішення від 22.03.2023 № 2023/006 про призупинення митного оформлення товарів:

Товар №1. Взуття жіноче типу "кросівки", халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи - напівчеревики. Металевого підноску напівчеревики не мають. Верх взуття виготовлено з синтетичного полімерного матеріалу. Підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу полівінілхлориду. Не відносяться до спеціального спортивного взуття. Внутрішня деталь верху з текстильного синтетичного матеріалу, неутеплені арт.: BL21-* р.36 - 200 пар.;

Товар № 2. Взуття жіноче типу "кросівки", халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи - напівчеревики. Металевого підноску напівчеревики не мають. Верх взуття виготовлено з синтетичного полімерного матеріалу. Підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу полівінілхлориду. Не відносяться до спеціального спортивного взуття. Внутрішня деталь верху з текстильного синтетичного матеріалу, неутеплені арт.:BL21-* р.37-40 - 1400 пар., всього: 1600 пар., -

строком на 10 робочих днів, як таких, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності на зображувальну торговельну марку, зареєстровану в митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності за номером 229, майнові права на яку належать компанії PUMA SE, заявлених за митною декларацією типу ІМ40ДЕ (далі - МД) від 21.03.2023 №/2023/009288.

6.3. У квітні 2023 позивач звернувся до судового експерта К.А. Сопової з заявою про проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності та на вирішення експерта поставлено наступне питання: "Чи є позначення, використані на бокових частинах зразка взуття за митною декларацією UA500500/2023/009288 MRN23UA500500009288U0 від 21.03.2023 схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями №№ 426712, 439162, 1250838, права на які належать компанії PUMA SE? ".

6.4. У висновку від 10.04.2023 № 203-04/23, складеному на замовлення позивача, експерт дійшов висновку, що позначення, використані на бокових частинах зразка взуття за митною декларацією UA500500/2023/009288 MRN23UA500500009288U0 від 21.03.2023 р., є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями №№ 426712, 439162, 1250838, права на які належать компанії PUMA SE.

6.5. Звертаючись із даним позовом до суду ПУМА СЕ зазначила, що не надавала ТОВ "СТІЛЛІ" права на використання своїх торговельних марок за міжнародними реєстраціями знаків для товарів і послуг та позначень, схожих із згаданими торговельними марками настільки, що їх можна сплутати, у будь-який спосіб, в т.ч. нанесення її на будь-який товар, для якого торговельні марки зареєстровані, упаковку, в якій міститься такий товар, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

6.6. Також, за твердженням позивача, між сторонами не має жодних комерційних зв`язків, а таке використання може ввести в оману споживачів.

6.7. Позивач стверджує, що відповідач, незважаючи на встановлену законодавством заборону використання в своїй діяльності об`єктів права інтелектуальної власності без дозволу правовласника, здійснюючи ввезення товарів на митну територію України, не дотримався встановлених законодавством вимог щодо отримання такого дозволу від позивача, чим порушив вимоги статті 495 ЦК України, а також статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

6.8. З огляду на вищевикладене, компанія ПУМА СЕ просила суд відновити її порушені права у спосіб припинення порушення ТОВ "СТІЛЛІ" прав інтелектуальної власності та вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених з порушенням права інтелектуальної власності.

6.9. В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, надав до суду першої інстанції висновок судового експерта Петренка С.А. від 02.05.2023 № 147-01, виготовлений на замовлення відповідача, за висновками якого позначення у вигляді смуг, що розміщені на бічній поверхні товару - взуття жіноче типу "кросівки", халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи - напівчеревики. Металевого підноску напівчеревики не мають. Верх взуття виготовлено з синтетичного полімерного матеріалу. Підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу полівінілхлориду. Не відноситься до спеціального спортивного взуття. Внутрішня деталь верху з текстильного синтетичного матеріалу, неутеплені арт.: BL21-* - не є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками, зареєстрованими за міжнародною реєстрацією за № 426712, № 439162 та №1250838, правовласником яких є ПУМА СЕ (PUMA SE).

6.10. Відтак, оскільки використані ТОВ "СТІЛЛІ" позначення не є схожими до ступеню сплутування зі знаками, правовласником яких є позивач, на переконання відповідача, відсутній і факт порушення прав інтелектуальної власності позивача.

6.11. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

6.12. В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні судом було оглянуто пару взуття, яке фактично кожною із сторін було надано для проведення експертизи, а також досліджено зображення зразків взуття, надані позивачем на вимогу суду, які, на його думку, є більш схожими з тими зразками, які були оглянуті судом в якості речового доказу.

6.13. На підставі такого дослідження суд першої інстанції дійшов висновку, що на взутті, зображення якого надано позивачем у додаткових поясненнях, у переважній більшості використано не лише торгівельну марку із зображенням смуг, а й словесне найменування PUMA на підошві або на м`якій частині взуття, зображення пантери, тощо. Тобто, фактично виробник PUMA при нанесенні зареєстрованих позначень на власні вироби не обмежується будь-яким одним, а використовує їх у певній сукупності.

6.14. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що пересічним споживачем при зоровому огляді сприймається увесь кінцевий образ певної категорії товару.

6.15. Натомість, оцінюючи, зокрема, речовий доказ з позиції кінцевого споживача, суд першої інстанції зазначив, що за відсутності будь-яких інших позначень, що використовуються PUMA для спортивного (дозвільного) взуття, нанесене на кросівках відповідача позначення, яке не має окресленого контуру, натомість містить як горизонтальні (вигнуті), так і вертикальні смуги (стрічки), які перетинаються між собою, створює враження простроченої м`якої частини взуття. Отже, як позначення, так і виріб в цілому не сприймається як такі, що схожі, та як такі, що можна сплутати із торгівельними марками позивача та взуттям виробника PUMA.

6.16. Аналізуючи наданий позивачем висновок експерта, суд першої інстанції зауважив, що висновок про схожість позначення з міжнародною реєстрацією будується фактично на виокремленні окремої частини оздоблення кросівок, що певним чином нагадує зображення вигнутих в одному напрямку смуг, та не надає оцінку в цілому зображенню бічної сторони взуття.

6.17. За твердженням суду першої інстанції, наданий відповідачем висновок експерта будується на дослідженні в цілому зображення (позначення) на бічній частині взуття, яке має не чітко виражені криволінійні смуги, які звужуються знизу зліва до верху справа, а має криволінійні смуги, які перетинаються між собою в умовних прямокутниках. Як вказує експерт, криволінійні смуги на взутті відповідача, що перетинаються між собою, утворюють візерунок у вигляді чотирикутних фігур.

6.18. Отже, враховуючи наведене у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем обставини використання відповідачем такого позначення, яке можна сплутати із зареєстрованою торговельною маркою PUMA, що відповідно виключає задоволення позовних вимог.

6.19. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з таких міркувань:

- міжнародна реєстрація за №426712 діє на території України у повному обсязі з 19.11.1976, міжнародна реєстрація №439162 діє на території України у повному обсязі з 11.07.1978, міжнародна реєстрація № 1250838 діє на території Україні з 12.11.2014.

- предметом доведення в рамках даної справи є схожість позначення, розміщеного на взутті, із торговельною маркою, права на яку належать позивачу, настільки, що їх можна сплутати.

- експертні висновки надані сторонами є протилежними за змістом, а тому ухвалою від 30.11.2023 суд апеляційної інстанції призначив у справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

6.20. На вирішення експерта поставлено питання:

- Чи є позначення у вигляді смуг, що розміщені на бічній поверхні товару - взуття жіноче типу "кросівки" заявленого за митною декларацією №UA500500/2023/009288, за артикулом BL21-*, схожим настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями №426712, №439162, №1250838, права на які належать ПУМА СЕ (PUMA SE)?

6.21. Судом апеляційної інстанції отримано висновок експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової комісійної експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 04.03.2024 № 5315-Е.

6.22. Відповідно до висновку експертів - позначення, що розміщені на бічній поверхні товару взуття жіноче типу "кросівки" заявленого за митною декларацією №/2023/009288, за артикулом BL21-*, не є схожим настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838, права на які належать ПУМА СЕ (PUMA SE) щодо однорідних товарів.

6.23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за результатами порівняльного зіставлення ознак торговельних марок за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838, права на які належать ПУМА СЕ (PUMA SE) та позначення на товарі, наданому на дослідження, експертами встановлено, що розбіжність ознак позначення на наданому на дослідження товарі і торговельних марках за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838 свідчить про не схожість досліджуваних позначень, а у разі використання для однорідних товарів є не схожим настільки, що його можна сплутати з торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838.

6.24. З урахуванням проведених досліджень експертами встановлено:

- товари, для яких використовуються торговельні марки за міжнародними реєстраціями №426712, №439162, №1250838 та товар, для якого використовується позначення у вигляді смуг, що розміщені на бічній поверхні є спорідненими та використовуються для класу 25 МКТП;

- торговельні марки за міжнародними реєстраціями №426712, №439162, №1250838 та позначення, розміщене на бічній поверхні товару, наданого на дослідження, не є схожими;

- позначення, що розміщені на бічній поверхні товару - взуття жіноче типу "кросівки" заявленого за митною декларацією №UA500500/2023/009288, за артикулом BL21-*, не є схожими настільки, що їх можна сплутати із торговельними марками, зареєстрованими за міжнародними реєстраціями за №426712, №439162, №1250838, права на які належать Компанії PUMA SE (ПУМА СЕ, Німеччина) щодо однорідних товарів.

6.25. Вказаний висновок судової експертизи визнано судом апеляційної інстанції належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності.

6.26. Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги висновок експертів, виготовлений на вимогу ухвали суду, яким встановлено, що позначення, що розміщені на бічній поверхні товару взуття жіноче типу "кросівки" заявленого за митною декларацією №UA500500/2023/009288, за артикулом BL21-*, не є схожим настільки, що їх можна сплутати зі знаками за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838, права на які належать ПУМА СЕ (PUMA SE) щодо однорідних товарів.

6.27. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги висновок експерта від 10.04.2024 № 203-04/23, складений на замовлення позивача, оскільки як вбачається зі змісту даного висновку, експерт Сопова К.А. не досліджувала зображення, нанесене на товарі відповідача вцілому, натомість при порівнянні торговельних марок і зображень експерт фактично досліджував лише частину позначення, що нанесене на взутті відповідача. У зв`язку з зазначеним, апеляційний господарський суд зазначив, що висновок експерта Солової К. А. не можна назвати таким, що надано в результаті повного та об`єктивного дослідження наданих зразків.

6.28. Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позивачем не доведено обставини використання відповідачем такого позначення, яке можна сплутати із зареєстрованими торговельними марками за міжнародними реєстраціями №№ 426712, 439162, 1250838, що відповідно виключає задоволення заявлених позовних вимог.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Статтею 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

8.3. Відповідно до статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

8.4. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом(частина друга і третя статті 426 ЦК України).

8.5. Відповідно до статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

8.6. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).

8.7. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" торговельна марка - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

8.8. Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

8.9. Суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи дійшли висновку про недоведення позивачем обставини використання відповідачем такого позначення, яке можна сплутати із зареєстрованою торговельною маркою позивача, що відповідно виключає задоволення позовних вимог.

8.10. ПУМА СЕ вважає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме - висновку експертів від 04.03.2024 № 5315-Е за результатами судової комісійної експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

8.11. Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.12. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).

8.13. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

8.14. Суд відзначає, що висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи, тощо) досить непросто. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору.

8.15. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.16. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.17. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

8.18. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

8.19. Згідно з частиною першою 101 ГПК України (1798-12) учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

8.20. З матеріалів справи вбачається, що як позивачем, так і відповідачем надані експертні висновки. Втім, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що експертні висновки надані сторонами є протилежними за змістом, а також, що з метою усунення розбіжностей, викладених у вищевказаних висновках експертів, які стосуються одних і тих самих фактичних даних, а також враховуючи те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини не можливо, дійшов висновку щодо призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності в порядку статті 99 ГПК України.

8.21. Відповідно до частини шостої статті 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

8.22. За приписами пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (z0705-98) (далі - Інструкція), висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

8.23. У вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта); найменування експертної установи та/або ім`я, прізвище, по батькові експерта; документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта); справа, за якою вона призначена (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна тощо, номер справи), або стаття закону, якою передбачено надання висновку експерта (у разі наявності);перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження).

8.24. Апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень положень законодавства та методології при складенні, зазначений висновок судової експертизи прийнято судом відповідно до вимог статті 86 ГПК України і визнано належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності.

8.25. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що за результатами порівняльного зіставлення ознак торговельних марок за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838, права на які належать ПУМА СЕ та позначення на товарі, наданому на дослідження, експертами встановлено, що розбіжність ознак позначення на наданому на дослідження товарі і торговельних марках за міжнародними реєстраціями № 426712, № 439162, № 1250838 свідчить про не схожість досліджуваних позначень, а у разі використання для однорідних товарів є не схожим настільки, що його можна сплутати з торговельними марками за міжнародними реєстраціями №426712, №439162, №1250838. Відповідне порівняльне співставлення відображено експертами у таблицях, наведених у відповідному висновку.

8.26. Аргументи скаржника щодо відсутності таких відомостей, зокрема, періоду проведення експертизи, місця її проведення, щодо осіб, які були присутні під час проведення дослідження спростовуються висновком експертизи та зводяться до незгоди скаржника з самим висновком.

8.27. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено факту встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів у справі (судом апеляційної інстанції досліджено висновок експертів від 04.03.2024 № 5315-Е та надано належну правову оцінку щодо його належності та допустимості). При цьому такі доводи скаржника зводяться, передусім, до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини другої статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.28. Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судом норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

8.29. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.30. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.31. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

8.32. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

8.33. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.