916/2596/23 Про стягнення заборгованості з оплати за користування великотоннажними універсальними контейнерами - 16.07.2024 Прийняття

1.1. У червні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 7 849 064,29 грн плати за користування великотоннажними універсальними контейнерами, а також з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 1 094 402,97 грн пені та 99 037,64 грн інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з надання послуг для здійснення перевезень від 11.08.2021 № 180-ЮІ (далі - Договір). Зокрема, в частині здійснення повної та своєчасної плати за користування 48 контейнерами, що також стало підставою для нарахування пені та інфляційних втрат на спірну суму заборгованості.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 (суддя Литвинова В. В.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Колоколов С. І., Ярош А. І.) у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що визначені Договором обов`язки відповідачем не можуть бути об`єктивно виконані внаслідок існування обставин непереборної сили, існування яких підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем доведено в чому саме полягає неможливість розумно запобігти або перебороти наслідки такої обставини та наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили і неможливістю виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Залізниця, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 зі справи № 916/2596/23, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у застосуванні положень статті 86 ГПК України, які викладені у постановах від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 (щодо оцінки, як доказу сертифікату торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами).

4.1.3. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі Залізниця із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) у контексті спірних правовідносин, зокрема:

- "щодо наявності / відсутності підстав вважати встановлені фактичні обставини спору випадком непереборної сили у розумінні наведених норм матеріального права та/або наявність / відсутність підстав вважати встановлені фактичні обставини спору ускладненням при виконанні Договору - непередбачуваною обставиною, при настанні якої, на відміну від форс-мажору, належне виконання можливе, але в силу її непередбачуваності є суттєво ускладненим";

- "щодо наявності / відсутності підстав вважати сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин підставою для повного звільнення учасника обумовлених обставинами справи господарських правовідносин від виконання договірних зобов`язань, у т.ч. і від обов`язку здійснювати оплату за надані послуги";

- "щодо наявності / відсутності підстав вважати сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин, який розповсюджує свою дію виключно на територію України, належним доказом на підтвердження обставин неможливості виконання стороною договірних зобов`язань поза її межами".

4.1.4. Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.5. За твердженням скаржника, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції визначили встановлені обставини щодо відсутності у відповідача можливостей користуватися контейнерами, а також відсутність можливостей останнього повернути контейнери на територію України, саме внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та встановлення охорони 3 (вищий) рівень у морських та річкових портах України. Водночас поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишився дійсний зміст умов Договору щодо умов / засад звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, у випадку настання форс-мажорних обставин, у тому числі і умов Договору щодо строків повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин.

4.1.6. Суди також залишили поза увагою і не надали оцінки істотним фактичним обставинам спору, зокрема, що незважаючи на начебто, дію форс-мажорних обставин, відповідач у період липень 2023 року - грудень 2023 року повернув всі спірні контейнери на територію України. Вказане, у свою чергу спростовує висновки судів щодо неможливості виконання останнім взятих на себе зобов`язань.

4.1.7. На переконання скаржника, суди не дослідили характер спірних правовідносин у цьому спорі та залишили поза увагою, що позивач пред`явив вимогу, яка стосується виконання відповідачем основного господарського зобов`язання, а не лише відповідальності за його невиконання. Також не взяли до уваги, що майно (контейнери), плата за використання якого в процесі виконання господарських зобов`язань є підставою позову, використовувалося відповідачем поза межами території України, а відтак - військова агресія та запровадження воєнного стану не мало впливу на можливість його використання, у тому числі і повернення позивачу. Крім того, відповідач мав можливість повернути майно (стягнення плати за використання якого є предметом спору) скориставшись будь-якими іншими логістичними шляхами ніж порти України, а відтак, встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України ніяким чином не впливало на можливість його повернення і, відповідно не є форс-мажорними обставинами.

4.1.8. Суди порушили та неправильно застосували норми статей 73, 74- 79, 86, 236, 237 ГПК України. Недослідження судами наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог статті 86 ГПК України, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору стосовно наявності / відсутності у спірних правовідносинах саме форс-мажорних обставин (обставин, які, у певній мірі ускладнили виконання Договору, водночас, не створили об`єктивної неможливості їх виконання).

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Між Залізницею (Виконавець) та Товариством (Замовник) 11.08.2021 укладено контракт №180-ЮІ з надання послуг для здійснення перевезень (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Виконавець надає послуги з надання у користування великотоннажних універсальних контейнерів 1ААА 40ґНС для здійснення прямих змішаних перевезень вантажів по території України та у міжнародному та мультімодальному сполученні, а також послуги з підготовки (очищення) та навантажувально-розвантажувальних робіт кожного контейнера, а Замовник зобов`язується оплачувати за користування контейнерами, підготовку (очищення) та навантажувально-розвантажувальні роботи кожного контейнера на умовах цього контракту, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан контейнерів під час їх використання та їх повернення згідно з умовами контракту. У розумінні цього контракту користування контейнером не є орендою майна, а плата за користування власним контейнером Виконавця не є орендною платою.

5.2. У пункті 2.1 Договору визначено обов`язки Виконавця.

5.3. Положеннями пункту 2.2. Договору визначено обов`язки Замовника, зокрема, здійснювати оплату послуг Виконавця на умовах розділу 6 цього Контракту (пункт 2.2.6); щомісячно підписувати та повертати Виконавцю акт наданих послуг за фактично надані послуги не пізніше 7 робочих днів з моменту його одержання (пункт 2.2.8); підписувати та повертати Виконавцю акт прийому-передачі контейнерів у тимчасове користування, акт прийому-передачі (повернення), довідку про стан балансу взаєморозрахунків не пізніше 7 робочих днів з моменту його одержання (пункт 2.2.9).

5.4. За умовами пункту 3.1 Договору Виконавець надає послуги виключно на умовах повернення контейнерів на станцію "Київ-Ліски" або термінали Виконавця.

5.5. Термін надання контейнерів у користування за цим Контрактом обчислюється з моменту надання / відправлення контейнерів Замовнику на/із станції "Київ-Ліски", або на/із терміналах Виконавця, або автомобільним транспортом Замовника, та діє до передачі Замовником контейнерів Виконавцю на станцію "Київ-Ліски", про що вказується в заявці Замовника (пункт 3.2).

5.6. Згідно з умовами пункту 3.4 Договору, розрахунковим показником є вартість користування контейнером за добу, розрахунок доби прийому-передачі здійснюється за вартістю однієї доби (пункт 3.4).

5.7. У пункті 3.5 сторони погодили, що до 5 числа місяця, слідуючого за звітним, проводять звірку контейнеродіб користування контейнерами та підписують акт наданих послуг. У випадку несвоєчасного надання інформації про місцезнаходження контейнерів, Виконавець має право здійснювати розрахунок за користування і підготовку контейнерів за повний звітний місяць.

5.8. Згідно з умовами пункту 4.1 факт надання послуг, зазначених у пункті 1.1, підтверджується актом наданих послуг, що підписується сторонами згідно з умовами цього контракту, та є його невід`ємною частиною. Якщо акт наданих послуг надісланий Замовнику, але ним не підписаний, не оскаржений та не повернутий Виконавцю протягом 7 робочих днів з моменту його одержання, він вважається таким, що прийнятий Замовником та підлягає оплаті в повному обсязі (пункт 4.2). Моментом одержання акту наданих послуг вважається дата, зазначена у графі вручено у повідомленні про вручення поштового відправлення (пункт 4.3).

5.9. Відповідно до положень пункту 7.1, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за цим Контрактом, якщо буде доведено, що таке невиконання або неналежне виконання пов`язано з дією обставин непереборної сили.

5.10. Під обставинами непереборної сили слід розуміти надзвичайні та невідворотні обставини, що не діяли під час підписання цього Контракту та виникли незалежно від волі сторін, що не знали про їх існування та не могли вжити запобіжних заходів, що могли суттєво вплинути на їх запобігання (пункт 7.2).

5.11. Згідно з положеннями пункту 7.4 Договору сторона, що підпала під дію обставин непереборної сили та в наслідок цього була позбавлена можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за контрактом, зобов`язана негайно (протягом 5 календарних днів) повідомити про їх дію іншу сторону.

5.12. У пункті 7.5 сторони передбачили, що у разі якщо обставини непереборної сили, що вказані вище, за умови їх належного підтвердження, продовжують діяти впродовж 3 (трьох) місяців, кожна з сторін цього контракту має право виступити з ініціативою про перегляд умов цього контракту або його припинення у відповідності до умов чинного законодавства України.

5.13. Згідно з положеннями пункту 7.7 Договору дія обставин непереборної сили повинна бути підтверджена сертифікатом, який надається Торгово-промисловою палатою України за місцем знаходження сторони, або іншими компетентними органами.

5.14. Відповідно до пункту 8.10 замовник несе відповідальність за несвоєчасно або у неповному обсязі перераховані кошти по цьому Договору і зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

5.15. У пункті 11.1 сторони визначили, що Контракт (Договір) набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

5.16. Додатками до Договору сторони погоджували ціну за підготовку (очищення) кожного 40-футового контейнера; ціну за навантажувально-розвантажувальні роботи кожного 40-футового контейнера краном; ціну за користування Замовником контейнерами Виконавця.

5.17. Звертаючись до суду з позовом позивач вказував таке:

- на виконання умов Договору Залізниця передала, а Товариство прийняло у користування контейнери із буквенним індексом UZUU (акти прийому/передачі контейнерів від 31.08.2021 № 2 [передано 35 шт.], від 31.10.2021 №6 [передано 51 шт.], від 30.11.2021 № 8 [передано 43 шт.], від 31.12.2021 № 10 [передано 21 шт.], від 24.01.2022 №12 [передано 5 шт.],від 27.01.2022 № 13 [передано 3 шт.], від 02.02.2022 № 16 [передано 4 шт.] та від 09.02.2022 № 17 [передано 2 шт.];

- у період з червня 2022 року до березня 2023 року позивач оформив акти наданих послуг: від 30.06.2022 - № 2986 та № 2987, від 31.07.2022 - № 3471 та № 3472, від 31.08.2022 - № 4055, від 30.09.2022 - № 4503, від 31.10.2022 - № 4986, від 30.11.2022 - № 5585, від 31.12.2022 № 6038, від 31.12.2022 - № 6040, від 31.01.2023 - № 282 та № 283, від 28.02.2023 - № 485, від 31.03.2023 - № 593, від 30.04.2023 - № 729;

- на підставі зазначених вище актів, позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 7 849 064,29 грн;

- зазначені документи (акти та рахунки) надіслані (в день виставлення на електронну адресу відповідача), а також засобами поштового зв`язку ;

- у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо оплати виставлених рахунків за актами наданих послуг позивач також звертався до відповідача з листами - вимогами від 07.10.2022 № Ліски/К-09/205, від 02.11.2022 № Ліски/К-09/235, від 07.12.2022 № Ліски/К-09/274, від 20.12.2022 № Ліски/К-09/318, від 05.01.2023 № Ліски/К-09/6, від 08.02.2023 № Ліски/К-09/42, від 30.03.2023 № Ліски/К-09/118, від 10.04.2023 № Ліски/К-09/134, від 10.05.2023 № Ліски/К-09/163, у яких вимагав терміново сплатити заборгованість та повідомити про місцезнаходження наданих у користування контейнерів і невідкладно повернути контейнери, а у разі неможливості повернення повідомити номера контейнерів, їх місцезнаходження та причину неповернення.

5.18. Суди також встановили, що у відповідь на вимоги позивача Товариство листами від 24.10.2022 № 24/10, від 23.11.2022 № 23/11, від 23.01.2023 № 23/01, від 23.02.2023 № 23/02, від 07.04.2023 № 07/04, від 30.04.2023 № 30/04 та від 24.05.2023 № 24/05 повідомляло останнього про виникнення обставин непереборної сили (військову агресію російської федерації проти України), внаслідок яких відповідач у тому числі підприємства, пов`язані з його господарською діяльністю і морські порти та залізничні станції, призупинили свою роботу. У вказаних листах відповідач просив позивача не нараховувати плату за користування контейнерами на час дії обставин непереборної сили.

5.19. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач не оспорює отримання актів наданих послуг та рахунків, однак, посилаючись на наявність обставин непереборної сили, стверджує про відсутність підстав для їх оплати. Зокрема, з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із військовими діями, війною та вторгненням російської федерації в Україну, зазначає, що не може ні користуватися контейнерами, ні повернути їх позивачу на станцію Київ-Ліски.

5.20. Також відповідач надав суду копії: довідки від 27.09.2022 № 27/09 щодо ситуації з контейнерами; довідки від 27.09.2022 № 28/09 щодо маршрутів контейнерного поїзду зі сполученням Китай-Україна; лист Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Українська залізниця" від 06.12.2021 № 09/248 щодо зобов`язання відповідача не використовувати пункти перетину кордонів РФ, країн СНД та Балтії; повідомлення СМА CGM Shipping Agencies Ukraine від 25.02.2022 № 02 про відміну судозаходу в Україну.

5.21. За результатом звернення Товариства, Одеська регіональна торгово-промислова палата 29.09.2022 видала сертифікат № 5100-22-0987 про форс-мажорні обставини.

5.22. Зокрема, Одеська регіональна торгово-промислова палата на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (із змінами та доповненнями) сертифікатом від 29.09.2022 № 5100-22-0987 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України, для ТОВ "Фесіт Юнайтед" (місцезнаходження: 68355, Украйна, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-десантників, буд. 40; код ЄДРПОУ/ІПН: 41604751) щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: Замовник зобов`язується користуватися великотонажними універсальними контейнерами 1ААА 40'НС, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан контейнерів під час їх використання та їх повернення згідно з контрактом у кількості 96 шт., у термін до 01.06.2022 за Контрактом з надання послуг для здійснення перевезень від 11.08.2021 №180-ЮІ, укладеним з філією "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Українська залізниця". Відповідно до:

- Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-УІІІ (389-19) ; указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами та доповненнями);

- Закону України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами та доповненнями); указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/22 від 14.03.2022;

- Закону України "Про затвердження указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.03.2022 № 2119-ІХ;

- указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/22;

- Закону України "Про затвердження указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.04.2022 № 2212-ІХ;

- указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022;

- Закону України "Про затвердження указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ;

- Закону України "Про затвердження указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 2500-ІХ;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 № 183-р "Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України";

- довідок по прибуттю порожніх контейнерів у кількості 96 шт. на склади Тяньжіна та Тайцяня (Китай) станом на 20.08.2022;

- листа філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 06.12.2021 № 09/248 щодо зобов`язання не використовувати пункти перетину кордонів РФ, країн СНД та Балтії;

- повідомлення СМА CGM Shipping Agencies Ukraine від 25.02.2022 про ситуацію в Україні та Чорноморському регіоні; повідомлення MSC URRAINE IMPORTANT NOTICE ТО CUSTOMERS від 24.02.2022;

- листа ТОВ "Фесіт Юнайтед" від 01.03.2022 № 01/03;

- листа філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Українська залізниця" від 15.04.2022 № 09/57;

- листа ТОВ "Фесіт Юнайтед" від 29.04.2022 № 29/04;

- довідки ТОВ "Фесіт Юнайтед" від 27.09.2022 № 28/09 щодо маршрутів контейнерного поїзду з сполученням Китай-Україна;

- довідки ТОВ "Фесіт Юнайтед" від 27.09.2022 № 27/09 щодо ситуації з контейнерами за Контрактом з надання послуг для здійснення перевезень від 11.08.2021 № 180-Ю;

- повідомлення СМА CGM Shipping Agencies Ukraine від 15.08.2022 № 08 про ситуацію в Україні та Чорноморському регіоні, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

- період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022;

- дата закінчення тривають на 29.09.2022.

5.23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що: сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати від 29.09.2022 № 5100-22-0987 засвідчено відповідні форс-мажорні обставини саме для Товариства щодо неможливості останнього ні користуватись переданими за Контрактом контейнерами, ні повернути їх позивачу. Сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати від 29.09.2022 № 5100-22-0987 є належним, у розумінні процесуального закону, доказом на підтвердження існування форс-мажорних обставин у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довідками та повідомленнями щодо відміни судозаходу, ситуації в Україні та Чорноморському регіоні, маршрутів контейнерного поїзду зі сполученням Китай-Україна, а також з листом самого позивача від 06.12.2021 № 09/248 щодо заборони відповідачу користуватися пунктами перетину кордонів РФ, країн СНД та Балтії.

5.24. За висновками судів, доводи Залізниці в частині того, що сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати засвідчує лише неможливість виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення контейнерів і збереження їх технічного стану під час використання, а не зобов`язань щодо оплати за весь час користування контейнерами, спростовуються змістом Сертифікату, в якому вказано, що ним охоплюються зобов`язання ТОВ "Фесіт Юнайтед" щодо користування великотонажними універсальними контейнерами 1ААА 40'НС.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на корись позивача суми боргу за акти наданих послуг у період - у період з червня 2022 року до березня 2023 року, а також нарахованих на вказану заборгованість пеню та інфляційні втрати.

7.3. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.4. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

7.5. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.6. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України Залізниця у касаційній скарзі вказує на те, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови.

7.7. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України у контексті спірних правовідносин та встановлених судами обставин.

7.8. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.9. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.10. На думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України у контексті спірних правовідносин, зокрема:

7.11. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

7.12. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

7.13. Стосовно наведених вище доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

7.14. Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

7.15. Так, в основу оскаржуваних рішення та постанови про відмову в задоволенні позову покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що Сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати від 29.09.2022 № 5100-22-0987 у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами є належним, у розумінні процесуального закону, доказом на підтвердження існування для Товариства форс-мажорних обставин у виконання свої зобов`язань за Контрактом.

7.16. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову та водночас погоджується з доводами скаржника 1 в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови, як висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 86 ГПК України (у контексті оцінки, як доказу сертифікату торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами) так і в частині неправильного застосування положень частини другої статті 614 та статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", з огляду на таке.

7.17. Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.18. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

7.19. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

7.20. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не заперечував і не спростовував доводів, що на виконання умов Контракту позивач передав у користування відповідачу контейнери із буквенним індексом UZUU. Відповідач також не оспорює отримання актів наданих послуг та рахунків, однак, посилаючись на наявність обставин непереборної сили, стверджує про відсутність підстав для їх оплати. З цього, зокрема, і виходить Суд касаційної інстанції.

7.21. Відповідно до положень статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

7.22. Частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

7.23. Згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

7.24. Відповідно до частин першої, другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

7.25. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

7.26. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.

7.27. У вирішенні цього спору колегія суддів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду, зокрема, щодо застосування положень статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в подібних правовідносинах.

7.28. Зокрема, Верховний Суд у своїх постановах сформулював такі загальні висновки:

"Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

7.29. Крім того, у аспекті порушених скаржником у касаційній скарзі питань колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 (на яку посилається скаржник) також наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Аналогічні висновки також викладено і у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.

7.30. Суд також наголошує, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин, пов`язаних зі встановленням наявності / відсутності форс-мажорних обставин, сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

7.31. У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

7.32. У постанові від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд також наголосив на тому, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.

7.33. У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми".

7.34. Отже, підсумовуючи наведене вище, Суд вважає подібними за змістовним критерієм правовідносини у вказаних справах зі справою, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду.

7.35. Водночас всупереч наведеним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульоване питання форс-мажорних обставин, суди першої та апеляційної інстанції наведених вище висновків не врахували.

7.36. У зазначеному аспекті Верховний Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, в якій зазначено, що на рівні норм ЦК України (435-15) законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

7.37. Верховний Суд, враховуючи аргументи скаржника та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, наголошує на обовязковості дотримання судом справедливої процедури розгляду спору з дотриманням принципів господарського судочинства (змагальності, диспозитивності, пропорційності).

7.38. Позивач протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій наголошував на тому, що відповідач помилково тлумачить умови Контракту щодо правової природи обставин, які перешкодили належному виконанню його умов, а також їх правових наслідків.

7.39. Відхиляючи заперечення позивача щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, суди наведених вище висновків Верховного Суду (пункти 7.28. - 7.40. цієї постанови) не врахували, а також не надали належної оцінки доводам позивача. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди взагалі не дослідили сутнісного змісту положень розділу 7 Контракту, яким сторони взаємно узгодили певний порядок дій у разі виникнення для сторони обставин непереборної сили (форс-мажору), а також погодили умови щодо звільнення сторони від негативних наслідків на період існування форс-мажору. У тому числі також не надали оцінки доводам позивача щодо фактичного повернення відповідачем у 2023 році контейнерів на територію України.

7.40. Верховний Суд у цьому аспекті наголошує, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

7.41. В силу положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.42. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

7.43. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

7.44. Колегія суддів наголошує, що згідно з положеннями статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

7.45. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій, помилково обмежившись лише посиланнями на наявність передбачених положеннями статті 218 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та умовами пунктів 7.1, 7.3, 7.7 Контракту в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, пов`язаних з війною внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, існування яких підтверджується отриманим Товариством сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати від 29.09.2022 № 5100-22-0987, а також з посиланням на повідомлення щодо відміни судозаходу в Чорноморському регіоні, не врахували зазначених вище правових висновків Верховного Суду, зокрема, належним чином не дослідили умов Контракту і не надали правової оцінки його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та не перевірили:

1) чи було стороною дотримано порядку повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин у передбачений договором строк;

2) чи мають зазначені обставини необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ними неможливості виконання Товариством зобов`язання оплати за надані послуги та / або вказані обставини у розумінні умов Контракту можуть бути підставою для звільнення від відповідальності;

3) чи викликана неможливість виконання зобов`язання саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин;

4) доводи позивача в частині можливості / неможливості використання контейнерів відповідачем поза межами України, у тому числі можливості / неможливості їх повернення будь-яким іншими логістичними шляхами ніж порти України.

7.46. Колегія суддів також зауважує, що у вирішенні спірних питань суди мають обов`язок дослідити зміст умов Договору та належним чином встановити дійсний зміст прав та взятих на себе сторонами зобов`язань.

7.47. У цьому аспекті, Суд звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції у дослідженні положень пункту 7.4 умов Договору не у повній мірі дотрималися справедливої процедури оцінки доказів, визначеної у статті 86 ГПК України та не в повній мірі з`ясували дійсний зміст його умов. Зокрема, не надали оцінки погодженим сторонами умовам щодо наслідків не інформування або несвоєчасного інформування стороною про дію обставин непереборної сили.

7.48. Водночас Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

7.49. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням вимог статті 86 ГПК України, що, у свою чергу, унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

7.50. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

7.51. Оскільки позивач обґрунтував і довів наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.52. Враховуючи викладене, судам слід дослідити зазначені вище обставини та надати їм оцінку через призму конструкції форс-мажору з врахуванням умов укладеного між сторонами Контракту (Договору).

7.53. Суд також вважає за необхідне зазначити, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

7.54. При цьому формування висновків щодо застосування норм права, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, є передчасними, оскільки суди першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду повинні дослідити надані сторонами докази, надати правову оцінку умовам розділу 7 Контракту "Обставини непереборної сили" (його умовам, правам та обов`язкам сторін) для визначення спрямованості їх волі та правових наслідків настання обставин непереборної сили. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновків щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

7.55. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи Залізниці про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє часткове підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

8.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

8.4. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.