903/5/22 Про захист ділової репутації - 14.03.2023 Прийняття

1. 04.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Верба-ВВ" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації Товариства, інформації, поширеної прес-службою Управління на власному інформаційному ресурсі (веб-сайті) lisvolyn.gov.ua у мережі Інтернет, у публікації від 14.12.2021 за посиланням https://lisvolyn.gov.ua/?р=59456#more-59459 із назвою "Які факти порушень лісового законодавства найчастіше фіксує державна лісова охорона" (далі - інформація); зобов`язання спростувати та видалити інформацію, а також фотокопії товаро-транспортної накладної та специфікації-накладної від 15.06.2021, які додано до публікації і стягнути 100 грн моральної (немайнової) шкоди та судові витрати.

2. Позов обґрунтований тим, що публікування на офіційному веб-сайті відповідача інформації щодо Товариства, яка є недостовірною, завдає шкоди немайновим правам позивача.

3. За доводами позивача:

- Управління звинувачує Товариство у численних правопорушеннях і вказує, що такими правопорушниками стають суб`єкти господарювання, які вступають у правовідносини з позивачем;

- під час перевірок не було встановлено фактів надання перевізникам фіктивних документів. Відсутні докази, які б підтверджували такий факт;

- інформація про розчистку паїв та завдання державі збитків не відповідають дійсності;

- невідомо, про яке кримінальне провадження на підставі частини першої статті 249 КК України йде мова;

- інформація щодо обшуків та вилучення деревини є неповною та частково не відповідає дійсності;

- подана інформація перекручена та неповно висвітлена, з метою створення негативного іміджу для Товариства.

4. Управління заперечувало проти позову з таких підстав:

- вся інформація, розміщена на сайті підприємства, в тому числі зміст якої оскаржує позивач, є публічною інформацією про стан забезпечення дотримання законодавства у сфері охорони і захисту, в тому числі і лісових ресурсів;

- розповсюджена інформація не є недостовірною, не містить жодних негативних відомостей про безпосередню діяльність позивача;

- у публікації йдеться виключно про використання третіми особами документів, що прямо чи опосередковано мають відношення до Товариства;

- інформація про подібні факти використання документів, в яких зазначається назва підприємства позивача, відбиток його власної печатки чи про вжиті правоохоронцями заходи безпосередньо на його виробничих територіях, про наявність порушених кримінальних проваджень, де фігурує позивач, не заперечується;

- Управління не є джерелом інформації. За основу публікації без перекручення взято інформацію, яка передається підпорядкованими підприємствами. Позивач не оскаржує інформацію, надану підприємствами.

Фактичні обставини справи, установлені судами

5. 14.12.2021 на офіційному сайті Управління lisvolyn.gov.ua у розділі "Головна" за посиланням https://lisvolyn.gov.ua/?р=59456#more-59459 розміщена публікація із назвою "Які факти порушень лісового законодавства найчастіше фіксує державна лісова охорона", а саме інформацію такого змісту:

- абзац 3 "численними є виявлені факти порушень, де у документах фігурує ТОВ "Верба-ВВ" та інші дрібні приватні деревообробні підприємства, що якимось чином пов`язані";

- абзац 4 "Зокрема, працівники державної лісової охорони ДП СЛАП "Камінь- Каширськагроліс" під час спільного рейду з працівниками поліції поблизу с. Стобихівка Камінь-Каширського р-ну зупинили автомобіль, завантажений палетними заготовками загальним об`ємом 18 м куб. Водій пред`явив фіктивну накладну на ТОВ "Верба-ВВ";

- абзац 5 "Подібні факти фіксували працівники державної лісової охорони ДП "Камінь- Каширське ЛГ". Під час спільного з поліцією рейду поблизу того ж села Стобихівка зупинили вантажівку. Водій пред`явив накладну на внутрішні перевезення на лісопродукцію, де відправник - ТОВ "Верба-ВВ. На частині колод були відсутні бирки для маркування. Автомобіль та деревину було затримано та доставлено на штрафмайданчик";

- абзац 6 "З боку цього ж підприємства фіксувалися також іншого роду зловживання. Працівники державної лісової охорони ДП "Турійське ЛГ" під час проведення рейду в Ружинському лісництві виявили незаконну порубку. Розчистку місцевих паїв проводило ТОВ "Верба-ВВ", які нібито "випадково" зайшли на територію державного лісового фонду. При цьому сума завданих збитків державі становила понад мільйон гривень";

- абзац 7 "Працівники державної лісової охорони ДП "Ратнівське ЛМГ" у с. Велимче Ковельського р-ну виявили деревину загальним об`ємом 22 м куб. Власник пилорами надав документи на походження лісопродукції знову таки ж від ТОВ "Верба-ВВ". В результаті перевірок документів було виявлено ряд невідповідностей (діаметри, довжини, кубомаса). Спільно з поліцією деревину було вилучено та згодом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 246 КК України";

- абзац 8 "Як відомо, на ТОВ "Верба-ВВ" відбувалися обшуки. В результаті правоохоронці виявили ряд порушень (невідповідність бирок, відсутність бирок, а також невідповідність довжин). Тоді було вилучено понад 1500 м куб. деревини та палетної заготовки";

- абзац 9 "Один з останніх фактів зафіксовано у суботу 11 грудня. Працівники державної лісової охорони зупинили автомобіль, що рухався із с. Велимче Ковельського р-ну, водій знову ж надав документи на ТОВ "Верба-ВВ".

6. До вказаної публікації долучені фото товарно-транспортної накладної №б/н від 15.06.2021, відомості про вантаж, специфікація-накладна №б/н від 15.06.2021.

7. Наведена публікація стала підставою для звернення з цим позовом до суду.

8. Товариство підтверджує факти проведення обшуків на його території працівниками правоохоронних органів.

9. Також Товариство зазначало, що ухвалою Волинського апеляційного суду від 27.05.2021 № 161/8211/21 ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2021 про накладення арешту на майно, яке належить Товариству, скасовано. Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25.05.2021 №157/237/21 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22.02.2021 у кримінальному провадженні на вилучену 17.02.2021 під час проведення огляду місця події деревину породи сосна об`ємом близько 24 м куб.

10. Позивач пояснив, що 11.12.2021 працівниками лісової охорони разом із працівниками поліції черговий раз зупинено транспортний засіб Товариства, який здійснював внутрішнє перевезення власного вантажу Товариства. Після перевірки документів та відсутності будь яких порушень, транспортний засіб було відпущено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.05.2022 позов задоволено повністю. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації Товариства, інформацію.

Зобов`язано Управління протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію про Товариство, шляхом розміщення в мережі Інтернет на офіційному ресурсі (веб-сайті) "lisvolyn.gov.ua" вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі таким самим шрифтом як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства".

Зобов`язано Управління протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити визнану недостовірною інформацію про Товариство, розміщену в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "lisvolyn.gov.ua" у публікації "Які факти порушень лісового законодавства найчастіше фіксує державна лісова охорона", а також фотокопії товаро-транспортної накладної та специфікації-накладної від 15.06.2021, які додано до вищевказаної публікації.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 100, 00 грн моральної (немайнової) шкоди та судових витрати по справі, з яких: 9 080,00 грн сплаченого судового збору, 15 000, 00 грн витрат на оплату правової допомоги, а всього: 24 180,00 грн.

12. Рішення обґрунтовано таким:

- факт поширення інформації підтверджується її розміщенням на ресурсі (веб-сайті) Управління lisvolyn.gov.ua і вона стосується Товариства, як суб`єкта господарювання;

- спірна інформація викладена у формі твердження і її можна перевірити на достовірність;

- опубліковано інформація є недостовірною та неправдивою, оскільки:

1) в абзаці 3 публікації позивач вказав про виявлення численних порушень, де фігурує Товариство. Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що Товариство є стороною чи учасником кримінального провадження. Інформація не містить конкретних даних (дату, час, місце, суб`єктний склад) про вчинення позивачем порушень;

2) інформація, висвітлена в абзаці 4, складається з двох речень, проте подається як опис одного правопорушення. Докази пред`явлення водієм фіктивної накладної, перевезення деревини саме Товариством відсутні. Копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та специфікації-накладної, долучених до матеріалів справи, не свідчать про їх фіктивність;

3) Товариство підтвердило інформацію щодо проведення на його території обшуків правоохоронними органами, однак це не є доказом вини у вчиненні правопорушень;

4) інформація, висвітлена в абзаці 9 публікації, оцінена в сукупності з попередньою та по суті є твердженням про фіксування факту порушення позивачем лісового законодавства 11.12.2021. Вказана інформація не підтверджена;

5) Управління не надало доказів незаконної порубки, розчистки місцевих паїв, зокрема, актів, рішень, постанов правоохоронних органів на проведення рейдових перевірок. Доказів завдання державі збитків також не надано;

- право на недоторканість ділової репутації є порушеним, оскільки у інших учасників господарських відносин може сформуватися негативна оцінка підприємницької діяльності Товариства і це негативно впливає на його імідж;

- публікація не містить посилань на першоджерела (листи підпорядкованих підприємств), тому доводи Управління, що опублікована інформація не є першоджерелом є необґрунтованими. Управління зобов`язано публікувати повну і точну інформацію та, у разі необхідності, перевіряти її;

- документи, висвітлені у спірній статті, є комерційною таємницею та конфіденційною інформацією, а їх розголошення може завдавати шкоди інтересам Товариства;

- поширення Управлінням недостовірної інформації щодо діяльності Товариства (порушення немайнових прав) є підставою для спростування опублікованої інформації на підставі статті 277 ЦК України та задоволення вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 грн на підставі статтей 23, 1167 ЦК України.

13. 06.09.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

14. Постанова мотивована таким:

- ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації;

- зміст спірної інформації не свідчить, що вона безпосередньо стосується оцінки результатів господарської чи іншої діяльності Товариства, тобто конкретних фактичних дій чи подій, пов`язаних з його діяльністю. Спірні публікації лише стосується інформування про використання третіми особами документів, що прямо чи опосередковано мають відношення до Товариства;

- інформація про подібні факти використання документів, в яких зазначається назва підприємства позивача, відбиток його власної печатки, чи про вжиті правоохоронцями заходи безпосередньо на його виробничих територіях, про наявність порушених кримінальних проваджень, де фігурує позивач, не заперечується;

- опублікована Управлінням інформація є публічною інформацією про стан забезпечення дотримання законодавства у сфері охорони і захисту, в тому числі і лісових ресурсів;

- суд першої інстанції не врахував, що спірна інформація була здобута на підставі аналізу інформації, яка передається підпорядкованими підприємствами, що підтверджується листами підпорядкованих підприємств. Тому вказана інформація фактично виступає в якості орієнтирів, на спростування або підтвердження яких і повинна бути спрямована діяльність відповідних суб`єктів у сфері ведення лісового господарства;

- суд першої інстанції зазначеного не врахував та фактично вдався до перевірки достовірності опублікованої відповідачем інформації з посиланням на відповідні документи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. 05.01.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

16. Товариство визначає підставами касаційного оскарження пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

17. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини першої та другої статті 30 Закону України "Про інформацію", не врахував висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц, від 13.03.2019 у справі 918/233/18 (вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням) та практику Європейського суду з прав людини щодо застосування зазначених норм;

- опублікована інформація не є оціночним судженням, оскільки висловлювання Управління стосуються конкретних фактів, конкретної особи, є точними, чіткими та мають стверджувальний характер. Такі факти можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами, тобто є фактичним твердженням.

18. Підставою касаційного оскарження Товариство визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у правовідносинах із суб`єктами владних повноважень, а саме:

- чи наділені розпорядники публічної інформації (зокрема, органи влади та місцевого самоврядування) правом на публікацію власних оціночних суджень, що є наслідком, у такому разі, звільнення від відповідальності;

- чи можна публічно висловлені оціночні судження розпорядника публічної інформації (зокрема, органів влади та місцевого самоврядування) вважати публічною або офіційною інформацією;

- чи можна вважати інформацію, отриману та акумульовану органом влади (у цьому випадку Управлінням) через підпорядковані підприємства (державні лісові господарства), так і безпосередньо від правоохоронних органів, проте, в наступному достовірність та правдивість якої не перевірена, публічною інформацією за ознаками, що визначені у статті 1 Закону України "Про публічну інформацію".

19. Також підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з допущеними процесуальними порушеннями, а саме:

- статей 76 - 79 ГПК України, оскільки надані відповідачем листи Державних лісових господарств, як доказ на підтвердження своїх заперечень, не містять посилань на будь-які протоколи, акти, пояснення та інші документи. Також об`єм інформації, яка відображена в статті, виходить за межі даних, що містяться у листах державних лісових господарств (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України);

- статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і статті 11 Загальної декларації прав людини, оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача будь-якого процесуального статусу, яке б дозволяло розглядати його, як сторону кримінального провадження;

- суд апеляційної інстанції не дослідив та не взяв до уваги докази, які подані позивачем на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не зазначив, чому такі докази не беруться ним до уваги, а саме: ухвала слідчого судді Камінь-Каширського районного суду від 27.05.2021 у справі № 157/237/21, ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2021 та Волинського апеляційного суду від 27.05.2021 у справі № 161/8211/21.

20. 13.02.2023 до Верховного Суду від Управління надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

21. Відзив мотивовано таким:

- Управління перебуває в процесі ліквідації, у зв`язку з чим припинено діяльність та фізичне існування ресурсу "lisvolun.gov.ua". Поширена 14.12.2021 публікація "Які факти порушень лісового законодавства найчастіше фіксує державна лісова охорона" за посиланням: https://lisvolyn.gov.ua/?р=59456#more-59459 не існує і відновити доступ до неї неможливо;

- скаржник зазначає, що наведені у публікації відомості частково відображають реальні події, проте, інформація, на його думку, є перекручена. Доказів на підтвердження перекручення не надає;

- змістовний аспект правовідносин та правове регулювання у справі №484/2781/19-ц (на яку послався суд першої інстанції) та справ № 761/32924/19-ц, № 918/233/18 (на які послався скаржник) зі справою, яка переглядається, не є подібним, враховуючи предмет спору (захист ділової репутації юридичної особи / захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи) і підстави позову (поширення інформації у мережі Інтернет / публічне висловлювання), а також неоднакове матеріально-правове регулювання);

- Закон України "Про інформацію" (2657-12) та Закон України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) чітко визначають порядок поводження з інформацією та передбачають відповідальність за порушення такого законодавства, тому створення висновків щодо застосування частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" у правовідносинах із суб`єктами владних повноважень є необґрунтованим тягарем на гілку судової влади;

- публікація є інформуванням громадськості про стан забезпечення законодавства у сфері охорони та захисту лісових ресурсів;

- ні інформація державних лісогосподарських підприємств, ні публікація безпосередньо не стосуються оцінки результатів господарської чи іншої діяльності Товариства, тобто конкретних фактичних дій чи подій, пов`язаних з його діяльністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

22. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

23. Згідно з частиною першою статті 91 ЦК юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

24. Відповідно до статті 94 ЦК юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК.

25. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (частина друга статті 200 ЦК України).

26. Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

27. Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України).

28. Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

29. Згідно з положеннями статей 277, 302 ЦК та 74 ГПК (1798-12) позивач повинен довести факт поширення відповідачем інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації (пункт 36 постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20).

30. Суди попередніх інстанцій встановили факт поширення Управлінням спірної інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі шляхом розміщення на веб-сайті "https://lisvolyn.gov.ua".

31. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що спірна інформація безпосередньо не стосується оцінки результатів господарської чи іншої діяльності позивача, тобто конкретних фактичних дій чи подій, пов`язаних з його діяльністю.

32. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України, частина перша статті 1 Закону України "Про інформацію").

33. Можливість спростування недостовірної інформації не залежить від виду опублікованої інформації, зокрема, чи пов`язана така інформація з оцінкою результатів господарської діяльності особи.

34. При цьому суд першої інстанції встановив, що опублікована інформація безпосередньо стосується Товариства, оскільки у статті містяться посилання на: документи, в яких фігурує Товариство, накладні Товариства, проведення Товариством незаконної порубки із завданням державі збитків, проведення обшуків на території Товариства. Наведені обставини не спростовані судом апеляційної інстанції. Тому висновок Північно-західного апеляційного господарського суду, що публікація не стосується діяльності позивача, є помилковим.

35. Північно-західний апеляційний господарський суд правильно вказав, що при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростування відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації.

36. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 918/233/18, пункт 8.3. постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/8593/20, на які посилається скаржник). При цьому вказаний висновок є загальним для вирішення спорів, предметом якого є захист ділової репутації, тому доводи Управління щодо неподібності правовідносин у наведених справах і справі, яка переглядається, визнаються необґрунтованими.

37. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

38. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

39. Водночас дослідження обставин (та надання їм правової оцінки), які входили до предмета доказування у межах вирішення цього спору, фактично залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд не з`ясовував, чи є зазначена інформація фактичними твердженнями, чи оціночними судженнями, чи вся опублікована інформація визнається позивачем та виходив з того, що частина інформації визнається Товариством, а її публікація здійснена в межах повноважень Управління щодо доступу до публічної інформації.

40. Натомість суд першої інстанції дослідив, що спірна інформація викладена у формі твердження та не є оціночним судженням, оскільки не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність.

41. Верховний Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки опублікована інформація містить конкретні обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Відповідно, така інформація може бути перевірена та встановлена судом. Доводи скаржника у вказаній частині підтверджуються.

42. Щодо висновку суду апеляційної інстанції, що опублікована Управлінням інформація є публічною інформацією про стан забезпечення дотримання законодавства у сфері охорони і захисту лісових ресурсів, то Верховний Суд зазначає таке.

43. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

44. Аналіз абзацу 3 частини першої статті 1 Закону України "Про інформацію", частини першої статті 200 ЦК України та статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить, що поняття "інформації" є ширше ніж поняття "публічна інформація" і перше охоплює собою останнє. Особливістю публічної інформації є те, що її отримання та створення відбувається в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків або останній володіє відповідною інформацією.

45. Суб`єкт владних повноважень поряд із фізичними, юридичними особи та об`єднання громадян є одним із суб`єктів інформаційних відносин (частина перша статті 4 Закону України "Про інформацію").

46. Верховний Суд констатує, що вимоги до суб`єкта владних повноважень, який публікує інформацію під час здійснення ним своїх функціональних обов`язків, є значно вищими ніж до інших суб`єктів інформаційних відносин, оскільки положення пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов`язує розпорядника інформації, зокрема, оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

47. Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у оприлюдненні недостовірної, неточної або неповної інформації.

48. Відповідно до статті 27 Закону України "Про інформацію", порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

49. Цивільно-правова відповідальність передбачена статтею 277 ЦК України, відповідно, оприлюднена суб`єктом владних повноважень недостовірна публічна інформація може бути спростована в загальному порядку. Тому посилання суду апеляційної інстанції, що спірна інформація фактично виступає в якості орієнтирів, що виключає можливість її спростування, є необґрунтованим.

50. Натомість суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність перевірки достовірності опублікованої Управлінням інформації щодо Товариства з дослідженням доказів, що підтверджують або спростовують відповідні факти.

51. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вся інформація, опублікована в абзацах 3 - 9 спірної статті є недостовірною.

52. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується самим скаржником, частина фактів в опублікованій Управлінням інформації відповідає дійсності.

53. Так, Товариство у позові та відповіді на відзив підтвердило такі факти:

- проведення рейдових перевірок державною лісовою охороною і працівниками правоохоронних органів та зупинення автомобілів, якими здійснювалося перевезення деревини (відповідні факти відображено в абзацах 4, 5, 9);

- вилучення деревини 17.02.2021 (відображено в абзаці 5);

- проведення на території позивача обшуків (принаймні двічі) (абзац 8) та вилучення майна;

- 11.12.2021 працівниками лісової охорони разом із працівниками поліції зупинено транспортний засіб Товариства, який здійснював внутрішнє перевезення власного вантажу Товариства. Після перевірки документів та відсутності будь яких порушень, транспортний засіб було відпущено (абзац 9).

54. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 75 ГПК України).

55. Визнання Товариством певних обставин (фактів) в силу частини першої статті 75 ГПК України звільняє Управління від обов`язку доведення цієї обставини. Тому Північно-західний апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що частина опублікованої інформації визнається Товариством, що виключає можливість спростування такої інформації, однак дійшов до передчасного висновку щодо скасування рішення суду стосовно всіх позовних вимог (частин інформації), не перевіривши усього змісту публікації.

56. Крім того інформація, наведена в абзаці 7 спірної статті стосується перевірок приватних пилорам, а не Товариства, тобто така інформація не може бути спростована за позовом Товариства. Інформація про Товариство в абзаці 7 статті стосується тільки походження лісопродукції, яка не стосується діяльності самого Товариства. У вказаній частині підтверджується висновок апеляційного господарського суду, що частина опублікованої інформації не стосується Товариства.

57. За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання недостовірною і спростування інформації, поширеної прес-службою Управління щодо інформації (І) про проведення рейдових перевірок та зупинення автомобілів (зазначену в абзацах 4, 5, 9); (ІІ) доставлення автомобіля та деревини на штраф майданчик (зазначену в абзаці 5); (ІІІ) про перевірку приватних пилорам (абзац 7); (IV) про проведення обшуку та вилучення деревини (зазначену в абзаці 8); (V) про зупинення автомобіля Товариства 11.12.2021 (зазначену в абзаці 9) слід залишити без змін.

58. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на презумпцію невинуватості (статтю 62 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтю 11 Загальної декларації прав людини та практику Європейського суду з прав людини), оскільки вказаний принцип не застосовується до юридичних осіб (суб`єктом кримінального правопорушення може бути тільки фізична особа, стаття 18 КК України).

59. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на ухвали слідчих суддів та суду апеляційної інстанції щодо скасування арештів постановлених в межах кримінальних проваджень. Накладення арешту на майно в межах кримінального провадження (стаття 170 КПК України) не свідчить про вчинення особою, на майно якої накладено арешт, правопорушення. Арешт накладається у випадку сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Таке майно може належати третім особам (стаття 642 КПК України (4651-17) ). Тому накладення та скасування арешту на майно Товариства не підтверджує вчинення останнім правопорушення.

60. Водночас Північно-західний апеляційний господарський суд не спростував висновків суду першої інстанції щодо недостовірності частини опублікованої інформації, зокрема, щодо (І) фактів порушень, де в документах фігурує Товариство (абзац 3); (ІІ) пред`явлення фіктивної накладної на Товариство (друге речення абзацу 4); (ІІІ) виявлення незаконної порубки та завдання державі збитків на понад мільйон гривень (абзац 6).

61. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

62. Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

63. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ, тощо. Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.

64. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що надані Управлінням листи державних підприємств не є допустимими доказами на підтвердження опублікованої інформації (щодо фіктивної накладної, незаконної порубки та завдання державі збитків) з огляду на таке.

65. Порядок оформлення та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами органів лісового господарства визначає Інструкція з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення (далі - Інструкція), затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 № 262 (z0863-10) .

66. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції при вчиненні громадянами та посадовими особами адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства уповноважені на те посадові особи згідно зі статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) за встановленою формою (додаток 1).

67. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії. У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі (частини перша, друга статті 104 КПК України).

68. Оскільки інформація про правопорушення у сфері лісового господарства має підтверджуватися іншими доказами - протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом, іншими технічними носіями інформації, тощо або рішенням суду, то листи підпорядкованих підприємств не є допустимими доказами правопорушення Товариства.

69. Крім того, долучені Управлінням листи державних підприємств взагалі не містять інформації про надання водієм Товариства фіктивної накладної, а тому таке посилання у статті не підтверджено жодним належним доказом.

70. Суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що листи державних установ з інформацією про вчинення Товариства відповідних дій, висвітлених у спірній публікаціє, не є допустимими доказами на підтвердження достовірності опублікованої інформації, чим припустився порушення статті 77 ГПК України. Отримання інформації від підпорядкованих підприємств не звільняє Управління від обов`язку оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації (стаття 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

71. Отже, оскільки опублікована Управлінням інформація щодо фактів порушень, де у документах фігурує Товариство; фіктивної накладної; незаконної порубки лісу та завдання державі збитків не відповідає дійсності і стосується Товариства, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що така інформація не підлягає спростуванню.

72. Суд апеляційної інстанції не спростував висновку суду першої інстанції, що опублікована недостовірна інформація порушує особисті немайнові права Товариства, оскільки внаслідок її поширення у інших учасників господарських відносин може сформуватись негативна оцінка щодо підприємницької діяльності Товариства, яка безпосередньо впливає на стан його господарських відносин з контрагентами та клієнтами. Відповідно у вказаній частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

73. Щодо опублікованих фотокопій документів Товариства у статті.

74. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

75. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону (частина перша статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

76. Суд першої інстанції встановив, що опубліковані документи є комерційною таємницею Товариства, оскільки містять інформацію щодо повного переліку постачальників та клієнтів Товариства (який містить контактні дані їх представників), розміру торговельної націнки, обсягів закупівлі та постачання продукції. Такі дані Товариство визначило комерційною таємницею і конфіденційною інформацією у пункті 2.1.1 Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, затвердженого 19.06.2014.

77. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин надання Товариством дозволу на поширення відповідної інформації Управлінням в порядку частини другої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог про видалення фотокопій товарно-транспортної накладної та специфікації-накладної з публікації.

78. Водночас скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, не визначав підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Управління видалити недостовірну інформацію, тому Верховний Суд обмежений доводами касаційної скарги та не переглядає постанову апеляційної інстанції у відповідній частині.

79. Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

80. Верховний Суд констатує, що за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

81. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсною та спростування інформації щодо (І) фактів порушень, де у документах фігурує Товариство; (ІІ) фіктивної накладної; (ІІІ) незаконної порубки лісу та завдання державі збитків, видалення фотокопії товаро-транспортної накладної та специфікації-накладної від 15.06.2021, які додано до публікації.

82. Крім того, Товариство заявляло вимогу про відшкодування 100 грн моральної (немайнової) шкоди.

83. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом (частина друга статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

84. Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральної шкоди.

85. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

86. Виходячи з наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства України, підтвердження матеріалами справи поширення Управлінням частково недостовірної інформації щодо діяльності Товариства, яка стосується порушень лісового господарства, тобто наявності факту порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, наслідком чого є відшкодування моральної шкоди, завданої у вигляді приниження ділової репутації позивача, а також виходячи з вимог розумності та справедливості Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 100 грн на підставі статті 23 ЦК України. Відповідно, постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині також підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

87. З цих підстав Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення таких позовних вимог:

- визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації Товариства, інформації, поширеної прес- службою Управління на власному інформаційному ресурсі (веб-сайті) "lisvolyn.gov.ua" у мережі Інтернет, у публікації від 14.12.2021 за посиланням https://lisvolyn.gov.ua/?р=59456#more-59459 із назвою "Які факти порушень лісового законодавства найчастіше фіксує державна лісова охорона", а саме інформацію такого змісту:

"численними є виявлені факти порушень, де у документах фігурує ТОВ "Верба-ВВ", та інші дрібні приватні деревообробні підприємства, що якимось чином пов`язані" (абзац 3);

"Водій пред`явив фіктивну накладну на ТОВ "Верба-ВВ" (абзац 4);

"На частині колод були відсутні бирки для маркування" (абзац 5);

"З боку цього ж підприємства фіксувалися також іншого роду зловживання. Працівники державної лісової охорони ДП "Турійське ЛГ" під час проведення рейду в Ружинському лісництві виявили незаконну порубку. Розчистку місцевих паїв проводило ТОВ "Верба-ВВ", які нібито "випадково" зайшли на територію державного лісового фонду. При цьому сума завданих збитків державі становила понад мільйон гривень" (абзац 6);

- зобов`язання Управління протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану частину недостовірної інформації про Товариство, шляхом розміщення в мережі Інтернет на офіційному ресурсі (веб-сайті) "lisvolyn.gov.ua" вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі таким самим шрифтом як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмежено відповідальністю "Верба-ВВ";

- зобов`язання Управління протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити фотокопії товаро-транспортної накладної та специфікації-накладної від 15.06.2021, які додано до вищевказаної публікації;

- стягнення з Управління на користь Товариства 100 грн моральної (немайнової) шкоди.

В решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без змін.

88. Верховний Суд відхиляє доводи Управління щодо неможливості спростування опублікованої інформації, оскільки останнє перебуває у стані припинення, а доступ до інформаційного ресурсу (веб-сайті) "lisvolyn.gov.ua" у мережі Інтернет відсутній з огляду на абзац 2 частини шостої статті 277 ЦК України, згідно з яким якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

89. Крім того, зміна способу та порядку виконання судового рішення передбачена статтею 331 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою стягувача чи виконавця може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Перебування сторони у стані припинення (який передбачає правонаступництво) та відсутність доступу до інформаційного ресурсу не можуть бути підставою для скасування рішення суду про спростування недостовірної інформації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

91. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

92. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 30 Закону України "Про інформацію" та не застосував статті 14, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні усіх позовних вимог. Водночас частина опублікованої інформації є достовірною, що виключає можливість задоволення позовних вимог у відповідній частині, що вірно встановив суд апеляційної інстанції.

93. З огляду на наведене касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду апеляційної інстанції частковому скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі у відповідній частині.

Розподіл судових витрат

94. Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

95. З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій Управління, які призвели до порушення особисті немайнові права Товариства, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на Управління, у тому числі витрати на оплату правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верба-ВВ" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 903/5/22 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2022 щодо задоволення позовних вимог про:

- Визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "Верба-ВВ", інформації, поширеної прес-службою Управління на власному інформаційному ресурсі (веб-сайті) "lisvolyn.gov.ua" у мережі Інтернет, у публікації від 14.12.2021 за посиланням https://lisvolyn.gov.ua/?р=59456#more-59459 із назвою "Які факти порушень лісового законодавства найчастіше фіксує державна лісова охорона", а саме інформацію, наступного змісту:

"численними є виявлені, факти порушень, де у документах фігурує ТОВ "Верба-ВВ", та інші дрібні приватні деревообробні підприємства, що якимось чином пов`язані";

"Водій пред`явив фіктивну накладну на ТОВ "Верба-ВВ";

"На частині колод були відсутні бирки для маркування";

- Зобов`язання Управління протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану частину недостовірної інформації про Товариство, шляхом розміщення в мережі Інтернет на офіційному ресурсі (веб-сайті) "lisvolyn.gov.ua" вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі таким самим шрифтом як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмежено відповідальністю "Верба-ВВ".

- Зобов`язання Управління протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити фотокопії товаро-транспортної накладної та специфікації-накладної від 15.06.2021, які додано до вищевказаної публікації.

- Стягнення з Управління на користь Товариства 100 грн моральної (немайнової) шкоди та судових витрати по справі, з яких: 9 080 грн сплаченого судового збору, 15 000 грн витрат на оплату правової допомоги.

Залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2022 у відповідній частині.

3. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 903/5/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Волинського обласного управління лісового господарства (4300, м. Луцьк, просп. Волі, 30, код 35213572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верба-ВВ" (45000, Волинська обл., Ковельський р-н., с. Любитів, вул. Вокзальна, 9, код 39231747) 18 160 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят) грн судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги.