813/3039/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 05.03.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Гавдик З.В. від 24 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгої О.І., суддів Запотічного І.І., Сапіги В.П. від 19 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДФС у Львівській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №399804-13 від 11 липня 2017 року про визначення суми податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що справляння транспортного податку за 2017 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) є неправомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо необхідності прийняття рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок; крім того, стверджувала, що в оприлюдненому на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України переліку автомобілів, які є об`єктами оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, відсутній автомобіль, яким володіє ОСОБА_1, а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у переліку автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (звітного) року, відсутні відомості про автомобіль марки та моделі Меrcedes-Benz GL 350 CDI 4 МАТІС, власником якого є позивач, а тому такий автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вважає помилковою позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов`язку сплати транспортного податку, адже останні при вирішенні спору не врахували, що відомості для розрахунку та справляння ОСОБА_1 податкового платежу отримані органом ДФС від органів внутрішніх справ та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, який на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за позивачем зареєстровано транспортний засіб марки та моделі Меrcedes-Benz GL 350 CDI 4 МАТІС, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2987 см. куб.

11 липня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №399804-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (1797-19) (далі - Закон №1797-VIII (1797-19) ) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (1791-19) (далі - Закон №1791-VIII (1791-19) ), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII (1791-19) установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII (1791-19) , не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік"), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Таким чином об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (66-2016-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428 (428-2017-п) ), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (403-2013-п) (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в оприлюдненому на офіційному сайті Мінекономрозвитку переліку автомобілів, які є об`єктами оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, відсутній автомобіль марки та моделі Меrcedes-Benz GL 350 CDI 4 МАТІС, 2014 року випуску, а тому, відповідно, підстави стверджувати, що середньоринкова вартість такого автомобіля перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), відсутні.

При цьому судами обґрунтовано не взято до уваги як належний та достатній доказ наявності підстав для нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку інформацію з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля марки та моделі Mercedes-Benz G-класу, адже така не стосується легкового автомобіля, власником якого є позивач. Доказів же зверненням органу ДФС до Мінекономрозвитку в порядку пункту 13 Методики з метою визначання середньоринкової вартості автомобіля позивача матеріали справи не містять і судами таких обставин не встановлено.

Суди ж при вирішенні спору не можуть підміняти органи державної влади, виключно до компетенції яких належать повноваження, зокрема щодо визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Враховуючи наведене, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання по транспортному податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи відповідача не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, а також приписи статі 341 КАС України (2747-15) , підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - без змін.