922/3013/19 Про визнання наказу Головного управління Держгеокадастру області незаконним, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки - 14.03.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3013/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О. В.,

відповідачів - Винник А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (судді: Зубченко І. В. - головуючий, Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 (суддя Аріт К. В.) у справі

за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фізичної особи - підприємця Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича (далі - ФОП Томко А. І.) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія") про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства) "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1291-СГ (далі - наказ від 18.06.2014); визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства та Томком А. І. договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 35,8217 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.07.2014 № 6462524; визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 35,8217 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27162789; зобов`язання ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру прийняти земельну ділянку загальною площею 35,8217 га, кадастровий номер 6323381000:03:000:0110, вартістю 1 245 452,18 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

На обґрунтування позову прокурор послався на порушення вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду Томку А. І., оскільки у цьому випадку відповідачем у пільговому порядку отримано землю для ведення фермерського господарства за відсутності у нього наміру і ресурсу самостійно здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці та з метою її передачі в користування іншій особі. Стосовно підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор в позові послався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки у користування Томку А. І., а у подальшому в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону). Отже, позов спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві. При цьому прокурор зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - ГУ Держгеокадастру є відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом самостійно та набув статусу позивача. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, наголосивши на тому, що про порушення інтересів держави він дізнався у червні 2017 року, після надходження інформації та документів від ГУ Держгеокадастру.

1.2. ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, наголошуючи, зокрема, на дотриманні вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду, а у подальшому і в суборенду, та недоведеності підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

1.3. Від СТОВ "Мрія" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на недоведені прокурором наявності порушень законодавства при видачі оспорюваного наказу та підстав, з якими закон пов`язує визнання недійсним оспорюваних договорів, а також посилаючись на те, що подання цього позову порушує законне право ФОП Томка А. І. на самостійне здійснення ним господарської діяльності. СТОВ "Мрія" у відзиві на позов заявило про застосування позовної давності.

1.4. ФОП Томко А. І. у відзиві на позов також заперечив проти його задоволення, просив відмовити у позові; вказував, зокрема, на те, що заява про надання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства складається в довільній формі; при зверненні із такою заявою відповідач володів достатнім рівнем знань та навиків для ведення фермерського господарства; прокурор у позові не навів жодної із визначної законом підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів; посилання прокурора на те, що ФОП Томко А. І. незаконно набув право користування земельною ділянкою не відповідають фактичним обставинам справи.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Аргументуючи судове рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суди установили факт порушення, передбаченої Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) , процедури отримання у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, оскільки ГУ Держземагенства при вирішенні питання про надання Томку А. І. земельної ділянки для ведення фермерського господарства не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Разом із тим суди установили, що Томко А. І. у наведеному випадку мав на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка Томком А. І. безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а була передана в суборенду СТОВ "Мрія"; до того ж, маючи достатній час для створення фермерського господарства, упродовж більше ніж 3 років з часу отримання у користування земельної ділянки, Томко А. І. не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення та ведення фермерського господарства. Такі обставини, за висновками судів, свідчать про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи та є підставою для визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, з подальшим скасуванням усіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди, та її повернення у державну власність.

Між тим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову прокурора у частині позовних вимог про визнання незаконним наказу та визнання недійсним договору оренди, зі скасування державної реєстрації, відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності, за відсутності поважних причин пропуску позовної давності.

Щодо вимог про визнання недійсним договору суборенди, зі скасуванням державної реєстрації та поверненням земельної ділянки, то місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, зазначивши про те, що оспорюваний договір суборенди було укладено за згодою ГУ Держземагентства, а договір оренди землі від 07.07.2014 є чинним.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення у справі і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на те, що судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статтю 261 Цивільного кодексу України та статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16.

Зокрема, прокурор наголошує, на тому що суди не дослідили поважності причин пропуску позовної давності та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними; не врахували, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Скаржник звертає увагу на те, що упродовж розгляду справи прокурор неодноразово наголошував на тому, що про наявність порушень у спірних правовідносинах йому стало відомо 14.06.2017 після надходження до органів прокуратури копій відповідних наказів, договорів та документів щодо передачі земельної ділянки державної власності у користування Томку А. І., на підтвердженні чого прокурором надано відповідні докази, яким судами попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального законодавства не було надано відповідної оцінки. Також, як стверджує прокурор, суди не врахували, що відповідачі - ГУ Держгеокадастру і ФОП Томко А. І. не подавали заяви про застосування позовної давності.

3.2. Від СТОВ "Мрія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржені судові рішення залишити без змін та закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора у цій справі. Зокрема, товариство наголошує на тому, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник не є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.

3.3. Від ГУ Держгеокадастру надійшла заява про розгляд справи без участі представників управління.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 і рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/3013/19 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 25.05.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 було зупинено провадження у справі № 922/3013/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, а відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 провадження у цій справі було поновлено та визначено дату судового засідання 31.01.2023. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 було постановлено здійснити розгляд цієї справи у судовому засіданні 14.03.2023, оскільки 31.01.2023 її розгляд не відбувся.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, на підставі заяви Томка А. І. б/н від 18.11.2013 згідно з наказом ГУ Держземагентства від 18.06.2014 Томку А. І. надано в оренду земельну ділянку, розташовану за межами с. Світле Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:05:000:0110, площею 35,8217 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

07.07.2014 між ГУ Держземагентства (орендодавець) та Томком А. І. (орендар) відповідно до наказу ГУ Держземагентства від 18.06.2014 укладено договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області. Цей договір 24.07.2014 зареєстровано державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області.

Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що 01.07.2015 між Томком А. І. та СТОВ "Мрія" було укладено договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 6323381000:03:000:0110, площею 35,8217га.

07.12.2017 Томко А. І. здійснив реєстрацію як ФОП.

11.12.2017 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" укладено угоду про дострокове розірвання договору суборенди землі, зареєстровану сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6323381000:03:000:0110, площею 35,8217 га, розташованої на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, який 17.07.2018 зареєстровано державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області.

4.4. Прокурор вважав, що формальний підхід до розгляду ГУ Держземагентства заяви Томка А. І., прийняття рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та про передачу в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з оспорюваними наказом та договором оренди землі створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, тому прокурор звернувся до суду із цим позовом про визнання незаконним і скасування спірного наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, зі скасуванням усіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди, та її повернення у державну власність. При цьому прокурор у позові просив визнати поважними причини пропуску строку звернення з цим позовом до суду та поновити такий строк.

4.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.6. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

4.7. У справі, що розглядається, попередні судові інстанції достеменно установили обставини порушення, передбаченої Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) , процедури отримання у користування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор пропустив позовну давність для звернення до суду із позовом про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі та скасування відповідної реєстраційної дії. Судами зазначено, що прокурор мав достатні правові підстави та можливість вчасно з`ясувати всі обставини щодо порушення відповідачами вимог земельного законодавства та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності.

4.8. Проте такі висновки судів колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.

4.9. У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільний кодекс України (435-15) визначає як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, на яку посилався прокурор на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, висновками у якій прокурор також обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.10. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги, заявлені прокурором в інтересах держави, до ГУ Держгеокадастру, ФОП Томка А. І. та СТОВ "Мрія" про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди і суборенди землі, зі скасуванням державної реєстрації прав, та повернення земельної ділянки державі.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у позові в частині визнання незаконним і скасування наказу та визнання недійсним договору оренди, зі скасуванням державної реєстрації прав, місцевий господарський суд зазначив про те, що СТОВ "Мрія" та ГУ Держгеокадастру просили застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності. Проте такий висновок стосовно ГУ Держгеокадастру місцевий господарський суд не мотивував з посиланням на відповідні докази, а суд апеляційної інстанції, у свою чергу, вказаних обставин не перевіряв; доводів, з якими він в цій частині погодився чи не погодився з висновками суду першої інстанції у постанові не навів, обмежившись лише застереженням про те, що прокуратура оспорює рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором позовної давності, про застосування якого заявлено СТОВ "Мрія". Натомість судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас обставин звернення ФОП Томка А. І. з заявою про застосування позовної давності суди попередніх інстанцій не установили.

Як свідчить зміст касаційної скарги, прокурор як на підставу для скасування судових рішень посилається, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій не мали правових підстав застосовувати позовну давність до вимог, заявлених до ГУ Держгеокадастру та ФОП Томка А. І., оскільки зазначені відповідачі не заявляли про застосування наслідків спливу позовної давності; у цій справі про застосування позовної давності заявило лише СТОВ "Мрія".

Викладене свідчить, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог закону, без достеменного встановлення вказаних обставин та без урахування відповідних висновків Верховного Суду, застосували позовну давність до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру і ФОП Томка А. І., та відмовили у задоволенні таких позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

4.11. Крім того, на обґрунтування клопотання щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності прокурор послався, зокрема, на те, що він є самостійним позивачем і про порушення вимог земельного законодавства при наданні Томку А. І. земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, йому стало відомо 14.06.2017 після отримання певної інформації та документів від ГУ Держгеокадастру, на підтвердження чого до позову надано відповідні докази.

У частині 5 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, у розумінні положень зазначеної норми позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі (подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).

Однак, попередні судові інстанції, обмежившись посиланням на те, що прокурором пропущено позовну давність для звернення до суду з відповідним позовом без поважних причин, а також те, що прокурор відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" мав достатні правові підстави та можливість з`ясувати всі обставини щодо порушення відповідачами вимог земельного законодавства і звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, належним чином не вирішили клопотання прокурора про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, не надали відповідної правової оцінки наведеним у ньому обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, а також не навели обґрунтування, за якими такі доводи і докази не приймають до уваги; обставин того, що прокуратура неналежно виконувала свої повноваження та покладені на неї законом обов`язки суди достеменно не установили.

З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.12. Водночас колегія суддів зауважує, що судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Однак у матеріалах справи немає оспорюваного договору суборенди від 01.06.2018, укладеного між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія", а також договору суборенди від 01.07.2015, на який посилалися суди в оскаржених судових рішеннях.

4.13. Поза тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Судом констатовано таке:

"7.1. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

7.2. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

7.3. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

7.4. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

7.5. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

7.6. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

7.7. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

7.8. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.

7.9. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)".

Зважаючи на викладені висновки Великої Палати у справі № 922/1830/19 та беручи до уваги те, що у цій справі, що розглядається, прокурор також пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства та визначив ГУ Держгеокадастру відповідачем, а отже, в частині цієї позовної вимоги прокурор обрав неефективний спосіб захисту, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для залишення без змін оскаржених судових рішень в зазначеній частині, однак з мотивів цієї постанови.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дають підстави для висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Згідно з частиною з статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. Таким чином, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги прокурора.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, а у частині відмови у позові про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства оскаржені судові рішення слід залишити без змін, з мотивів цієї постанови.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл коштів, сплачених за подання касаційної скарги, має бути здійснено після вирішення спору в цій справі відповідно до його результатів.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/3013/19 скасувати в частині відмови у позові про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення та постанову у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 18.06.2014 № 1291-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" залишити без змін, з мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак