ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14264/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - Національної поліції України - Чугай О.О. - у порядку самопредставництва,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - Кузнецов І.С. - адвокат (ордер від 22.11.2023 серія АР № 1028667),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Національної поліції України (далі - Поліція)

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023

(суддя Демидов В.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024

(головуючий - суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Барсук М.А. і Руденко М.А.)

у справі № 910/14264/23

за позовом Поліції

до товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - Товариство)

про стягнення 8 506 518,51 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позов подано про стягнення грошових коштів у розмірі 8 506 518,51 грн.

Позов мотивовано тим, що Товариство в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснило поставку товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 666 409,28 грн. та штраф у розмірі 7 840 109,23 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Поліції штрафні санкції у розмірі 846 731, 80 грн. та судовий збір у розмірі 127 009,77 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані доведеністю позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару у встановлені договором строки та наявністю підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) на 90%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі та додаткових поясненнях у справі Поліція просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Поліції до Товариства про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 659 787,51 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Поліції додатково штрафні санкції у розмірі 7 659 787,51 грн.; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 залишити без змін; стягнути з Товариства на користь Поліції сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме стаття 551 ЦК України, стаття 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 13.02.2024 у справі № 917/272/23 та порушені норми процесуального права, а саме статті 74, 86, 236 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2023 у справі № 910/4234/22.

Доводи іншого учасника справи

Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить або відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України закрити касаційне провадження через не підтвердження підстави касаційного оскарження; або залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу, становить 20 000 грн.

Відповідачем подані додаткові пояснення у справі в яких посилається на судові рішення з позитивним вирішенням на користь Товариства питання зменшення неустойки на 90%.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

25.05.2022 Поліцією (покупець) та Товариством (постачальник) укладено договір про закупівлю форменого одягу (костюм (куртка, брюки) утеплений в колористиці "камуфляж") (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) № 153НП (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (куртка, брюки) утеплені в колористиці "камуфляж" (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором (пункт 1.1);

- загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до Договору) і ростовці товару (додаток №2 до Договору; пункт 1.2);

- місце виконання договору: в частині поставки товару за адресою замовника в м. Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару), стосовно інших зобов`язань за цим договором, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601 (пункт 1.5);

- ціна договору становить 39 200 546,16 грн., у тому числі ПДВ 6 533 424,36 грн. (пункт 3.1);

- постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у термін по 21.10.2022 включно за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару). У разі, якщо останній день поставки припадає на неробочий день, визначений відповідно до закону, у місці поставки товару, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день (пункт 5.1);

- датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2);

- постачальник зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених договором (підпункт 8.3.1 пункту 8.3);

- за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами договору (пункт 9.2);

- у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язання за цим договором, що стало підставою для відмови покупця від цього договору повністю або частково згідно умов цього договору, з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (пункт 9.6);

- покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково у випадках, передбачених законодавством України та/або цим договором, письмово повідомивши про це постачальника шляхом направлення листа на електронну пошту постачальника, зазначену в розділі ХV цього договору, з накладанням КЕП Уповноваженої особи або вручення листа представнику постачальника особисто під підпис за 10 календарних днів до дати розірвання цього Договору (підпункт 8.2.2 пункту 8.2);

- одностороння відмова покупця від договору не звільняє постачальника від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором та відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням цього договору (пункт 9.10);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Обставини непереборної сили, які існували на момент укладення договору та були відомі сторонам під час укладання цього договору, не є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором (пункт 10.1);

- договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 23.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 12.1).

У додатку № 1 до Договору сторони погодили специфікацію товару на загальну суму 39 200 546,16 грн., його кількість. У додатках №№ 2, 3 до Договору сторони узгодили ростовку товару, технічний опис.

Позивач листом від 20.09.2022 №5341/31/01-2022 просив відповідача невідкладно до 22.09.2022 проінформувати про наявність ризиків щодо своєчасної поставки товару, у тому числі щодо повернення коштів, отриманих у якості попередньої оплати за договором.

Листом від 21.10.2022 № 6386/31/01-2022 позивач просив відповідача поставити товар у строки, визначені Договором, а у разі не поставки товару у строки не пізніше 21.10.2022 вимагав негайно повернути кошти у розмірі отриманої постачальником попередньої оплати в сумі 19 600 273,08 грн., у тому числі ПДВ 3 266 712,18 грн. не пізніше 24.10.2022.

Однак у строк до 21.10.2022 відповідачем не здійснено поставку товару у зв`язку з чим позивач звернувся до Товариства з листом від 26.10.2022 № 6463/31/01-2022 про розірвання Договору з підстав істотного порушення постачальником умов Договору на підставі пунктів 8.2.2, 8.5 Договору. До вказаного листа надано примірник угоди від 26.10.2022 № 2/276НН про розірвання Договору, який позивач просив підписати відповідача протягом 5-ти днів та повернути.

Предметом позову у даній справі є вимоги Поліції про стягнення з Товариства 8 506 518,51 грн., з яких 666 409,28 грн. пені за період з 22.10.2022 по 07.11.2022 та штраф у розмірі 7 840 109,23 грн., нарахованих за прострочення поставки товару на 17 днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06.11.2022 Договір є розірваним на підставі підпункту 8.2.2. пункту 8.2. та пункту 8.5 Договору.

Таким чином, позивач мав право нараховувати пеню у строк до 06.11.2022 (включно), однак розрахунок Поліцією здійснено по 07.11.2022 включно.

За здійсненим судом розрахунком пені за період з 22.10.2022 по 06.11.2022, сума пені склала 627 208,74 грн. Розрахунок штрафу визнано судами вірним.

Товариством за суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення неустойки на 90%.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Поліції зі зменшенням судами попередніх інстанцій суми штрафних санкцій на 90%, з урахуванням чого Суд зважає на таке.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України (436-15) та ЦК України (435-15) .

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення неустойки, суди попередніх інстанцій виходили з того:

- фактичне прострочення поставки товару тривало (до моменту розірвання Договору) 16 календарних днів та позивачем реалізовано право на одностороннє розірвання у зв`язку з простроченням поставки на 5 днів;

- обставини окупації частини Запорізької області, а місто Запоріжжя, яке є адресою місцезнаходження Товариства, входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в зоні ведення бойових дій та відповідно зазнає неодноразових ракетних обстрілів;

- частина виробничих об`єктів відповідача, які знаходилися у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак та м. Мелітополь (Запорізька область) або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ;

- прийняли до уваги, що зазначені обставини суттєво вплинули та згідно доводів відповідача позбавили останнього можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, яка в тому числі пов`язана із підтриманням галузі обороноздатності держави, оскільки відповідач виконує завдання для потреб Збройних Сил України;

- покладення на Товариство штрафних санкцій у розмірі 8 506 518,51 грн. у даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінено судами як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України;

- заявлена сума штрафних санкцій становить більше ніж 20% ціни Договору;

- відсутності доказів понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі та відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання.

З урахуванням зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення неустойки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 90%.

Загальноузагальнюючі правові висновки щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій викладені у постановах Верховного Суду, які наведені скаржником у касаційній скарзі.

При цьому за змістом судових рішень попередніх інстанцій у суду касаційної інстанції немає підстав вважати, що наведені скаржником висновки Верховного Суду не були враховані судами попередніх інстанцій у справі № 910/14264/23 при застосуванні приписів статей 233 ГК України та 551 ЦК України (435-15) та вирішенні питання про зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У постанові від 19.01.2024 зі справи № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Верховний Суд виходить з того, що оцінка обставин справи (їх сукупність) щодо підстав для зменшення розміру неустойки, була проведена судами попередніх інстанцій на підставі аналізу конкретної ситуації, наданих сторонами доказів згідно зі статтею 86 ГПК України і відповідна мотивація викладена у судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Верховний Суд також зазначає, що зменшення розміру неустойки є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, статей 74, 86, 236 ГПК України якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі, визнав їх винятковими та достатніми для зменшення пені та штрафу. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

З огляду на викладене, Суд вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано у цій справі надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України право щодо зменшення розміру неустойки, а висновки судів узгоджуються з наведеними скаржником правовими висновками Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права.

Так, зміст оскаржуваних судових рішень у контексті фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не свідчить про застосування зазначених норм судами інакше, ніж це зробив Верховний Суд у наведених скаржником справах. Обставин здійснення судами попередніх інстанцій неправильного та такого, що йде в розріз з практикою Верховного Суду, застосування положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, скаржником у межах даного касаційного провадження не доведено і не обґрунтовано, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку обставин цієї справи судом касаційної інстанції.

Суд погоджується з доводами Товариства, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Поліцією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Поліцію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/14264/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос