925/14/22 Про розірвання договорів оренди землі водного фонду та повернення орендованого майна - 08.03.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/14/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Волковицької Н.О., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Кондратюка Д.А.,

Чигиринської міської ради Черкаської області - Постриганя С.Г.,

Фізичної особи-підприємця Демиденко Олени Олександрівни - Чакалова А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демиденко Олени Олександрівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 (у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Коробенко Г.П., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 (суддя Спаських Н.М.)

у справі № 925/14/22

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради Черкаської області

до Фізичної особи-підприємця Демиденко Олени Олександрівни

про розірвання договорів оренди землі водного фонду та повернення орендованого майна,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради Черкаської області (далі - Чигиринська міська рада) до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Демиденко О.О., у якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки із земель запасу під водним об`єктом, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту, загальною площею 34,1522 га, в тому числі: під ставом - 26,0147 га, гідроспоруди - 0,0442 га, сіножаті - 3,6461 га, заболочені - 4,4472 га (кадастровий номер 7125410100:01:000:0933), зареєстрований Чигиринським РВ Черкаської РФ ДП "Центр Державного земельного кадастру" 24.02.2010 за № 041079800258, укладений 01.02.2010 між Чигиринської районною державною адміністрацією та ФОП Демиденко О.О.;

- розірвати договір оренди земельної ділянки із земель запасу під водним об`єктом, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту, загальною площею 61,5781 га, в тому числі: під ставом - 28,2791 га, гідроспоруди - 0,0770 га, сіножаті - 2,8663 га, заболочені - 30,3557 га (кадастровий номер 7125410100:01:000:0934), зареєстрований Чигиринським РВ Черкаської РФ ДП "Центр Державного земельного кадастру" 24.02.2010 за № 041079800259, укладений 01.02.2010 між Чигиринської районною державною адміністрацією та ФОП Демиденко О.О.;

- зобов`язати ФОП Демиденко О.О. повернути Чигиринській міській раді зазначені земельні ділянки у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому вона одержала їх в оренду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФОП Демиденко О.О. як орендар зазначених земельних ділянок не виконала належним чином зобов`язання за договорами оренди, що призвело до порушень і погіршення властивостей земельних ділянок, що є підставою для розірвання цих договорів.

Оскільки на час вирішення спору зазначені земельні ділянки зареєстровано за Чигиринською міською радою на праві комунальної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 42890961 та № 42889716, прокурор просив повернути їх з оренди саме міській раді.

Наявність підстав для представництва інтересів громади та подання позову у цій справі в інтересах Чигиринської міської ради прокурор обґрунтував неналежним виконанням своїх повноважень органом місцевого самоврядування та невжиттям ним заходів на захист інтересів територіальної громади щодо використання земель комунальної власності.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року ФОП Демиденко О.О. подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 925/14/22 за касаційною скаргою ФОП Демиденко О.О. з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.03.2023.

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, Чигиринська міська рада у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 01.02.2010 між Чигиринською районною державною адміністрацією (орендодавець) і ФОП Демиденко О.О. (орендар) укладено два договори оренди землі, а саме:

- договір оренди земельної ділянки із земель запасу під водним об`єктом, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту, загальною площею 34,1522 га, в тому числі: під ставом - 26,0147 га, гідроспоруди - 0,0442 га, сіножаті - 3,6461 га, заболочені - 4,4472 га (кадастровий номер 7125410100:01:000:0933), зареєстрований Чигиринським РВ Черкаської РФ ДП "Центр Державного земельного кадастру" 24.02.2010 за № 041079800258 (далі - договір 1);

- договір оренди земельної ділянки із земель запасу під водним об`єктом, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту, загальною площею 61,5781 га, в тому числі: під ставом - 28,2791 га, гідроспоруди - 0,0770 га, сіножаті - 2,8663 га, заболочені - 30,3557 га (кадастровий номер 7125410100:01:000:0934), зареєстрований Чигиринським РВ Черкаської РФ ДП "Центр Державного земельного кадастру" 24.02.2010 за № 041079800259 (далі - договір 2).

За умовами цих договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу під водним об`єктом, яка знаходиться на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту (пункт 1 договорів).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна водний об`єкт - став із гідроспорудами (пункт 3 договорів).

Орендар вносить орендну плату в розмірі півтора відсотки від грошової оцінки на період проведення робіт з ремонту гідротехнічних споруд та очищення дна ставу, що складає 6 168,00 грн та 8 584,00 грн у рік відповідно, а в послідуючі роки - три відсотки від грошової оцінки, що складає 12 335,00 грн та 17 167,00 грн на рік (пункт 7 договорів).

Земельні ділянки передаються в оренду для риборозведення (пункт 13 договорів).

Цільове призначення земельних ділянок - землі іншого сільськогосподарського призначення Код по УКЦВЗ -2.7 (пункт 14 договорів).

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (пункт 26 договорів).

Орендар зобов`язаний приступати до використання земельних ділянок в строки, встановлені договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяжування), передбачені договором оренди земельної ділянки; підтримувати в належному стані прилеглу до ставу територію; своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт гідротехнічних споруд; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди надати копію договору в ДПІ в Чигиринському районі (пункт 29 договорів).

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе орендар (пункт 30 договорів).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 33 договорів).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 34 договорів).

Договори укладено строком на 49 років до 30.12.2058 (пункт 6 договорів).

Невід`ємними частинами договорів є: план-схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

25.02.2010 земельні ділянки фактично передано відповідачеві. Зауважень щодо стану земельної ділянки та недоліків, які могли перешкоджати ефективному їх використанню за цільовим призначенням, не виявлено, про що зазначено сторонами в актах прийому-передачі земельних ділянок від 25.02.2010.

Обидві земельні ділянки з 05.07.2021 належать Чигиринській міській раді на праві комунальної власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У квітні 2013 року Державною екологічною інспекцією у Черкаській області проведено обстеження та складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. У цьому акті зазначено встановлені обставини, за якими ФОП Демиденко О.О. здійснює користування водними об`єктами (ставками) загальною площею 34,1522 га та 61,5781 га. Водні об`єкти "Чернече водосховище" внаслідок спуску води, який здійснювався з метою попередження надзвичайної ситуації та неналежного утримання дамби, водоспускної споруди перебувають у незадовільному стані, а саме відсутнє водне дзеркало, відбулося заростання ставу очеретом, деревами, кущами, водоспускна споруда має численні тріщини, шандорна заслонка відсутня. За результатами перевірки Демиденко О.О. притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол № 005594 про адміністративне праворушення від 04.04.2013, постанова про накладення адміністративного стягнення від 05.04.2013 № 005438).

Виявлені порушення орендарем не усунуто.

20.07.2016 комісією Чигиринської міської ради по здійсненню контролю за використанням та охоронною земель проведено обстеження орендованих відповідачкою земельних ділянок загальною площею 34,1522 га та 61,5781 га та складено відповідний акт, за змістом якого земельні ділянки не використовуються за цільовим призначенням, обидві ділянки не заводнені, заросли чагарниками, деревами та очеретом. Гідроспоруди знаходяться в аварійному стані та потребують термінового капітального ремонту.

Державна екологічна інспекція у Черкаській області у листі від 17.10.2016 № 04-04/2932 на запит місцевої прокуратури повідомила, що за результатами розгляду звернень жителів м. Чигирин щодо можливих порушень природоохоронного законодавства ФОП Демиденко О.О. проведено перевірку, внаслідок якої установлено, що водойми заросли небажаною рослинністю та не використовуються для риборозведення; гідроспоруда Чернеченського водосховища має чисельні тріщини між стіновими блоками, стики між плитами не замонолічені, що призводить до розмиву дамби та унеможливлює безпечну експлуатацію водного об`єкта. За порушення правил експлуатації водопровідних та водопропускних споруд ФОП Демиденко О.О. притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

02.02.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області виявлено порушення вимог земельного законодавства ФОП Демиденко О.О., що полягає в неправильній експлуатації гідротехнічних споруд, які розташовані на земельних ділянках (кадастрові номери: 7125410100:01:000:0933, 7125410100:01:000:0934), наданих підприємцю в оренду, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 35-ДК/42/АП/09/01/-18 та протокол про адміністративне правопорушення № 35-ДК/0011П/07/-1/-18. Постановою від 02.02.2018 за № 35-ДК/001По/08/01/-18 Демиденко О.О. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн, а також вручено Припис від 02.02.2018 реєстраційний № 35-ДК/0013Пр/03/01/-18 про усунення вказаного порушення земельного законодавства.

Згідно з інформацією Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області від 12.04.2021, протягом 2018-2021 років громадянка Демиденко О.О. чи інша особа із заявою щодо отримання документів дозвільного характеру на став площею 34,1522 га з кадастровим номером 7125410100:01:000:0933 та на став площею 61,5781 га з кадастровим номером 7125410100:01:000:0934, які розташовані на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту, до Управління не зверталися.

Заява щодо проведення робіт із вселення водних біоресурсів у рибогосподарські водні об`єкти (його частину), що розташовані на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту на земельних ділянках з кадастровими номерами 7125410100:01:000:0933 та 7125410100:01:000:0934, яка передбачена Порядком штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 414 (z1270-12) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2012 за № 1270/21582 (z1270-12) , до Управління не надходила.

Крім того, звіт про обсяги вилову водних біоресурсів та звіт за формою ІА-риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури" за наведеними водними об`єктами від громадянки Демиденко О.О. чи іншої особи не надходили.

30.04.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель державної власності в адміністративних межах Чигиринської міської ТГ (с. Чернече) Черкаського району.

За результатами перевірки виявлено, що земельні ділянки державної власності, землі водного фонду площею 61,5760 га з кадастровим номером 7125410100:01:000:0934 та площею 34,1522 га з кадастровим номером 7125410100:01:000:0933 в адміністративних межах Чигиринської міської ТГ (с. Чернече) Черкаського району не використовуються за цільовим призначенням.

Виявлено, що ці земельні ділянки (ставки) зневоднені, заросли очеретом та деревами.

08.06.2021 працівниками Черкаського рибоохоронного патруля Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області проведено візуальне обстеження водних об`єктів, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 7125410100:01:000:0933, 7125410100:01:000:0934 в межах с. Чернече Чигиринської ОТГ, та встановлено, що на вказаних земельних ділянках майже відсутня вода, протікає лише струмок води шириною 1 м та глибиною близько 0,5 м, вся земельна ділянка вкрита вищою водною рослинністю та кущами. Ознак здійснення рибогосподарської діяльності орендарем ФОП Демиденко О.О. не виявлено.

У позові прокурора в справі, що розглядається, зазначено, що з метою ініціювання питання захисту інтересів держави уповноваженим органом, Черкаською окружною прокуратурою у листі від 07.04.2021 № 145-398 вих.21 повідомлено Чигиринську міську раду про виявлені порушення вимог законодавства щодо використання спірних земельних ділянок, з наданням копій відповідних матеріалів та запитано про вжиті заходи реагування.

26.08.2021 прокуратурою повторно направлено Чигиринській міській раді запит щодо вжиття заходів з приведення земельних ділянок у стан, придатний для використання, проте органом місцевого самоврядування не виявлено наміру вживати відповідних заходів на захист порушених інтересів держави, що, на думку прокурора, свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

13.12.2021 Черкаською окружною прокуратурою в порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено лист за № 145-4554вих21 до Чигиринської міської ради, у якому зазначено, зокрема, про виявлені прокуратурою факти порушення природоохоронного та земельного законодавства при використанні спірних земельних ділянок, наголошено на необхідності вжиття заходів з метою усунення фактів порушення законодавства, виявлених прокуратурою, приведення цих земельних ділянок у стан, приданий для використання. Крім того, зазначено про необхідність вчинення органом місцевого самоврядування певних дій з метою захисту інтересів територіальної громади шляхом звернення з відповідною позовною заявою до орендаря, який протягом тривалого часу не використовує земельні ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб та своєю бездіяльністю допустив зневоднення водних об`єктів. У разі невжиття заходів із захисту інтересів держави повідомити їх причини.

У відповідь на цей лист Чигиринська міська рада у листі від 15.12.2021 № 1287-02-33/2 повідомила прокуратуру про обставини неможливості звернення до суду з позовом щодо приведення у відповідність до вимог природоохоронного законодавства права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7125410100:01:000:0933, 7125410100:01:000:0934 під водними об`єктами, а тому просила прокуратуру захистити інтереси територіальної громади.

23.12.2021 Черкаська окружна прокуратура відповідно до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у листі за № 145-4784вих21 повідомила Чигиринську міську раду про направлення до суду в порядку господарського судочинства позовної заяви в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради до ФОП Демиденко О.О. про розірвання договорів оренди землі водного фонду та повернення орендованого майна; підставою для пред`явлення цього позову зазначено, зокрема, статті 525, 526, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтю 95 Водного кодексу України.

Позовну заяву за № 145-4921вих-21 від 30.12.2021 прокурором в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради до ФОП Демиденко О.О. про розірвання договорів оренди землі водного фонду та повернення орендованого майна надіслано до Господарського суду Черкаської області 30.12.2021, що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті з поштовим відправленням №1801507527465.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на обставини тривалого невиконання ФОП Демиденко О.О. обов`язків орендаря, передбачених пунктом 29 договорів оренди, щодо, зокрема, своєчасного та якісного проведення поточного та капітального ремонту гідроспоруд; порушення умов використання орендованих земельних ділянок, що призвело до погіршення їх стану (за відсутності підприємницької діяльності відбулося вичерпання (зневоднення) водних об`єктів, ділянки заросли бур`янами, чагарниками, деревами, очеретом); недотримання орендарем обов`язку збереження земельних ділянок у первісному стані, як істотної умови договору, що призводить до погіршення якості земель і зниження їх властивостей; не здійснення рибогосподарської діяльності, що загалом є істотним порушеннями орендарем умов договорів оренди та підставою для їх дострокового розірвання.

Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції та погодився з його висновками про доведеність обставин, які свідчать про істотність порушення відповідачем умов договорів оренди, що відповідно до положень частини 2 статті 651 ЦК є підставою для розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок власнику.

У поданій касаційній скарзі ФОП Демиденко О.О. зазначила, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення частини 2 статті 651 ЦК, статті 12 ЦК, статей 24, 25, 32, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК), оскільки істотного порушення умов договорів не відбулося, позивача не було позбавлено того, на що він розраховував під час укладення договорів (отримання орендної плати, можливості скористатися результатами договорів тощо); позивачем не надано доказів того, що об`єкти оренди (ставки) на цей час не є ставками в розумінні чинного законодавства; сторонами не визначено таку умову для розірвання договорів як не використання земельних ділянок з визначеною метою, судами не враховано, що не використання об`єкта оренди за цільовим призначенням протягом тривалого часу не є порушенням умов договору та підставою для його розірвання; судами попередніх інстанцій порушено положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 86, 174, 226, 236, 269 ГПК і за відсутності підтверджених підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в спірних правовідносинах позов прокурора не залишено без розгляду. В обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.11.2021 у справі № 917/388/20, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17, постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2014 у справі № 910/16306/13, від 23.04.2015 у справі № 910/1753/14. Судами попередніх інстанцій у порушення частини 4 статті 75 ГПК при вирішення справи не враховано обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 925/965/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК).

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

За змістом статті 93 ЗК і статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі регулюються ЗК, ЦК, Законом України "Про оренду землі" (161-14) , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції).

Отже, орендар зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Зазначене відповідає положенням частини 1 статті 628 ЦК, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (стаття 31 Закону України "Про оренду землі").

У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до статті 141 ЗК підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт ґ).

Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).

Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (пункт 6.44 постанови Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами договорів оренди земельні ділянки, на яких знаходяться водні об`єкти - став із гідроспорудами, передані в оренду відповідачці для риборозведення (пункти 3, 13); орендар зобов`язався, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяжування), передбачені договорами оренди земельних ділянок; підтримувати в належному стані прилеглу до ставків територію; своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт гідротехнічних споруд (пункт 29 договорів).

Також установлено, що земельні ділянки, що є об`єктом оренди за договорами, відповідно до актів прийому-передачі земельної ділянки від 25.02.2010 (додатки до договорів оренди від 01.02.2010) передано в довгострокову оренду ФОП Демиденко О.О., при цьому зауважень щодо стану земельних ділянок та недоліків, які могли перешкоджати ефективному їх використанню за цільовим призначенням, не виявлено.

За умовами договорів оренди, їх дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 34 договорів).

За змістом статті 96 ЗК землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі (пункти а, ґ).

У частині 2 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані, зокрема, використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.

Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), зобов`язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби (частина 3 статті 68 Водного кодексу України).

Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності встановлено також у статті 35 Закону України "Про охорону земель", за змістом якої власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди (частина 10 статті 51 Водного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин та звернення прокурора з відповідним позовом).

З огляду на те, що, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, земельні ділянки, на яких знаходяться водні об`єкти - став із гідроспорудами, за умовами договорів оренди надано відповідачці для риборозведення, при цьому специфіка ведення такої господарської діяльності потребує також періодичного забору та скидання води, проте будь-яких обставин отримання ФОП Демиденко О.О. у встановленому законом порядку дозволів на спеціальне водокористування, порядок видачі яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 (321-2002-п) , судами встановлено не було, як і не встановлено обставин отримання ФОП Демиденко О.О. паспортів водних об`єктів, прядок розроблення яких затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.

Факт відсутності зазначених дозволів на спеціальне водокористування та паспортів водних об`єктів підтверджується матеріалами справи, зокрема, інформацією, наданою відповідно Управлінням Державного агентства рибного господарства у Черкаській області (лист від 12.04.2021) та Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області (лист від 16.04.2021).

Разом із тим доводи відповідачки щодо направлення запитів з відповідного питання відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки, за висновками суду, направлення ФОП Демиденко О.О. запитів із зазначеного питання без вчинення дій щодо підготовки відповідних документів, передбачених зазначеним порядком, і надання їх орендодавцю для замовлення робіт з розроблення вказаних паспортів водних об`єктів, свідчить про відсутність наміру у відповідачки використовувати надані в оренду земельні ділянки за цільовим призначенням - для риборозведення.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що за інформацією Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області (Черкаський рибоохоронний патруль), наведеною у листі від 12.04.2021 № 1-3-9/514-21, протягом 2018-2021 років Демиденко О.О. чи інша особа із заявою на отримання дозвільних документів на став площею 34,1522 га з кадастровим номером 7125410100:01:000:0933 та на став площею 61,5781 га з кадастровим номером 7125410100:01:000:0934, які розташовані на території Чигиринської міської ради за межами населеного пункту, не зверталися. Заяв щодо проведення робіт із вселення водних біоресурсів у зазначені рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), що передбачено Порядком штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 414 (z1270-12) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2012 за № 1270/21582 (z1270-12) , до Управління від Демиденко О.О. не надходило, як і не надходили звіти про обсяги вилову водних біоресурсів та за формою ІА-риба (річна) "Виробництво продукції аквакультури" за наведеними водними об`єктами.

Натомість судами попередніх інстанцій установлено, що протягом дії договорів оренди земельних ділянок контролюючими органами проводилися відповідні перевірки, за результатами яких встановлено, що орендовані ФОП Демиденко О.О. земельні ділянки не використовуються за цільовим призначенням - для риборозведення; ставки зневоднені, заросли чагарниками, очеретом та деревами, гідроспоруди знаходяться в аварійному стані і потребують капітального ремонту; такі обставини підтверджено матеріалами справи, у тому числі, складеними Державною екологічною інспекцією у Черкаській області актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.04.2013, протоколом № 005594 про адміністративне правопорушення від 04.04.2013, постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.04.2013 № 005438, листом від 17.10.2016 № 04-04/2932); актом обстеження від 20.07.2016, складеним комісією Чигиринської міської ради по здійсненню контролю за використанням та охоронною земель; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 35-ДК/42/АП/09/01/-18, протоколом про адміністративне правопорушення № 35-ДК/0011П/07/-1/-18, постановою від 02.02.2018 за № 35-ДК/001По/08/01/-18, приписом від 02.02.2018 реєстраційний № 35-ДК/0013Пр/03/01/-18, актом обстеження земельної ділянки від 30.04.2021 № 179-ДК/56/АО/10/01/-21, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.04.2021 № 179-ДК/194/АП/09/01/-21), складеними Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області; актом від 08.06.2021, складеним Черкаським рибоохоронним патрулем Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області.

Водночас доводи ФОП Демиденко О.О. щодо відсутності у неї як орендаря обов`язку з використання орендованих земельних ділянок за цільовим призначенням правомірно відхилено судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки, за встановлених у справі обставин, праву орендодавця вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договорами оренди, передбаченому пунктом 26 цих договорів, кореспондує, передбачений пунктом 29 цих договорів, обов`язок орендаря приступити до використання земельних ділянок в строки, встановлені договором, зареєстрованим в установленому законом порядку з урахуванням умов використання земельних ділянок, передбачених пунктами 13-15 договорів оренди.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку наявність обставин, що свідчать про істотне порушення відповідачкою умов договорів оренди земельних ділянок у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК, що є підставою для їх розірвання та зобов`язання ФОП Демиденко О.О. повернути Чигиринській міській раді зазначені земельні ділянки у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому вона одержала їх в оренду.

Такі висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 (на яку здійснено посилання скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК), оскільки, спір про розірвання договорів оренди вирішено судами з урахуванням усіх істотних обставин, на обов`язковості встановлення яких було зазначено у цій постанові Великої Палати Верховного Суду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ФОП Демиденко О.О. у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувала тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору застосовано статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.11.2021 у справі № 917/388/20 щодо необхідності доведення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено правовий висновок, за змістом якого відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та постанові Верховного Суду від 28.10.2021 (скаржником помилково зазначено 28.11.2021) у справі № 917/388/20.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції при перевірці аналогічних доводів відповідачки щодо доведення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, установлено, що на виконання положень статті 53 ГПК та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Чигиринською міською радою, яка, за наявності підстав та відповідних повноважень, передбачених, зокрема статтею 122 ЗК, статтею 31 Закону України "Про оренду землі", не вжила заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, як свідчать матеріали справи, у тому числі зміст позовної заяви, підставу для представництва інтересів держави прокурором обґрунтовано тим, що відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про нездійснення уповноваженим органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів; при цьому підставу для звернення з позовом до суду прокурор обґрунтував обставинами допущення ФОП Демиденко О.О. істотних порушень умов договорів оренди водного об`єкта та землі водного фонду, що призвело до погіршення властивостей земельних ділянок та виключає їх раціональне використання.

Також судом апеляційної інстанції установлено, що Чигиринська міська рада, надаючи відповідь прокурору щодо встановлених прокуратурою фактів, не виявила наміру вживати заходів на захист порушених інтересів держави. Такі дії було оцінено прокурором як бездіяльність уповноваженого органу.

З огляду на обставини повідомлення прокурором у встановленому законом порядку орган місцевого самоврядування щодо здійснення представництва інтересів держави у суді в особі відповідного органу разом з доказами надіслання такого повідомлення, наявними у матеріалах справи, обґрунтування прокурором обставин бездіяльності уповноваженого органу, у сукупності з обставинами відсутності заперечень позивача щодо поданого прокурором позову, як і щодо здійснення у суді представництва інтересів держави в особі позивача, підтримання позивачем зазначеного позову в процесі розгляду цієї справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову прокурора без розгляду.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 917/388/20.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, доводи ФОП Демиденко О.О. про ненаведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, є безпідставними.

Також у касаційній скарзі ФОП Демиденко О.О. послалася на неврахування судами при вирішенні справи, що розглядається, висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17, щодо застосування положень статті 12 ЦК.

Так, у справі № 922/324/17 (постанова від 04.04.2019) Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди земельної ділянки та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що будівництво торговельних та складських приміщень на земельній ділянці залежало від оформлення відповідних документів, які тривалий час розглядав позивач, тому суди послались на відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язання щодо строку забудови земельної ділянки та дійшли висновку про те, що належних доказів про використання відповідачем земельної ділянки з істотним порушенням умов договору та вимог чинного законодавства судам надано не було.

У справі № 715/214/17 Верховний Суд постановою від 25.03.2020 направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та зазначив, що, судом належним чином не встановлено правової природи оспорюваних договорів оренди та не з`ясовано усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи, тому висновки про наявність підстав для розірвання договорів є передчасними.

Натомість у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено обставини (про що зазначено вище), що відповідно до вимог законодавства є підставою для розірвання договорів оренди.

Зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Крім того, Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, на правові позиції, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 14.08.2014 у справі № 910/16306/13, від 23.04.2015 у справі № 910/1753/14, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга ФОП Демиденко О.О. не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга ФОП Демиденко О.О. не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Посилання у касаційній скарзі ФОП Демиденко О.О. на порушення судами попередніх інстанцій положень частини 4 статті 75 ГПК та не врахування обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 925/965/18, відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій установлено, що в постанові суду апеляційної інстанції від 08.12.2020 у справі № 925/965/18 не було встановлено обставин, що мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демиденко Олени Олександрівни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі № 925/14/22 залишити без змін.

3. Поновити виконання і дію рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі № 925/14/22.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Волковицька

В.А. Зуєв