909/1199/21 Про повернення орендованого майна - 07.03.2023 Прийняття

1. Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича (далі - ФОП) про повернення орендованого майна.

2. Позов обґрунтований невиконанням орендарем обов`язку повернути орендне майно після повідомлення його листом про дострокове розірвання договору.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. 01.02.2021 сторони уклали договір оренди комерційної нерухомості №26Е000-95/21 від 01.02.2021 (далі - договір)

4. На виконання договору за актом прийняття-передання майна від 01.02.2021Товариство (орендодавець) передало ФОП (орендар) в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване в м. Надвірна Івано-Франківської області по вул. Мазепи, 1, а саме: нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 кв. м для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами).

5. Договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.11. договору).

6. Сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 90 календарних днів до дати його розірвання (пункт 11.6.2 договору).

7. 07.06.2021 орендодавець надіслав орендарю лист №09-18/195, в якому повідомив про дострокове розірвання договору з 07.09.2021 у зв`язку з виробничою необхідністю та просило звільнити орендоване приміщення.

8. ФОП після вказаного строку орендоване майно позивачу не повернув.

9. 26.10.2021 Товариство надіслало лист №105-вих-80D910-80b913-2021 з вимогою повернути орендоване майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, позов задоволено. Зобов`язано ФОП звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1 загальною площею 192,6 кв. м та повернути його Товариству по акту приймання-передачі. Стягнуто з ФОП на користь Товариства 2 270,00 грн судового збору.

11. Суд першої інстанції, керуючись частиною третьою статті 291 ГК України, частиною другою статті 653 ЦК України, частиною першою статті 785 ЦК України, дійшов висновку, що договір є розірваним з 07.09.2021 в односторонньому порядку орендодавцем, що передбачено договором, тому орендар зобов`язаний повернути орендне майно.

12. Відповідач оскаржив рішення до суду апеляційної інстанції, заперечуючи факт отримання листів про дострокове розірвання договору та повернення майна. Також відповідач вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач має право та можливість односторонньої відмови від договору з підстав, які не були визначені та погоджені сторонами в договорі.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком, але з інших підстав. Для обґрунтування свого рішення суд додатково посилався на норми статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України щодо наслідків продовження користування орендним майном після закінчення строку договору.

14. Суд апеляційної інстанції виснував, що позивач діяв добросовісно, у відповідності з договором і законом, повідомив відповідача про дострокове розірвання договору, припинення орендних правовідносин, відсутність підстав продовжувати його дію. Оскільки строк дії договору закінчився, орендодавець відмовився продовжувати його дію, то орендар має обов`язок повернути орендоване приміщення позивачу.

15. Заперечення відповідача, що фіскальний чек про відправку листа-попередження про розірвання договору оренди не є належним доказом у справі, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки відповідно до пункту 11.6.2 договору для розірвання договору достатньо лише підтвердження направлення письмового повідомлення орендарю, а не отримання орендарем такого повідомлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

16. 31.10.2022 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

18. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми статей 15, 16 ЦК України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 та постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 753/2187/17, від 18.09.2019 у справі № 916/1921/18, зокрема, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

19. Скаржник вважає, що вимоги щодо необхідності повернути орендоване майно є безпідставними та передчасними, оскільки договір оренди є чинним, а висновок судів щодо його розірвання зроблено без урахування, що такі дії, як надсилання "листа-попередження" не передбачено умовами договору (пунктом 11.6.2.), і орендар заперечував проти такого розірвання.

20. Скаржник зазначив також, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.09.2019 у справі № 916/1921/18, що вимога про повернення майна може бути вирішена виключно після вирішення питання щодо розірвання договору. У справі, що переглядається, така вимога не заявлялась, надсилання "листа - попередження" не передбачено договором та суперечить пункту 13.3 договору, яким передбачено, що усі зміни і доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, суди не навел обґрунтованих підстав для розірвання договору.

21. Скаржник визначив також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки суди не застосували норми статей 525, 526, 629, частини першої статті 654 ЦК України, статті 188 ГК України щодо порядку розірвання господарського договору, який не був дотриманий орендарем.

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник також визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди не залучили до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача ФОП Куравську М.В., яка використовує орендоване приміщення на підставі договору про співробітництво (партнерство) № 01/03/2021 від 01.03.2021, тому вирішення питання про розірвання договору впливає на її права (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

23. 19.01.2023 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги.

24. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- для розірвання договору на підставі пункту 11.6.2. достатнім є направлення письмового повідомлення, а не доказу отримання, як стверджує скаржник. Пункт 13.5 договору (щодо порядку повідомлення) стосується лише розділу 14 договору (реквізити сторін), а пункт 11.6.2. - саме дострокового розірвання договору;

- доводи скаржника, що йому не було відомо про дострокове розірвання договору необґрунтовані, оскільки у листі від 14.07.2021 останній вказував, що отримав лист про дострокове розірвання;

- аргумент скаржника, що вимога про повернення майна є похідною від вимоги про розірвання майна є необґрунтованим, оскільки право на одностороннє розірвання договору передбачено у договорі. Товариство скористалося цим правом, тому договір було розірвано до звернення до суду. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 916/1921/18 є безпідставним, оскільки у вказаній справі умови договору не передбачали можливість дострокового розірвання;

- твердження скаржника, що ухвалені рішення впливають на права третьої особи, яку не було залучено до участі у справі (ФОП Куравська М.В.) є безпідставним, оскільки такі обставини не були предметом дослідження під час розгляду справи в попередніх інстанціях, а скаржник не заявляв клопотання про її залучення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

26. Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

27. Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

28. Частина перша статті 615 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

29. Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

30. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина стаття 188 ГК України).

31. Отже розірвання договору в односторонньому порядку та одностороння відмова від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, є правовими наслідками порушення зобов`язання, але самостійними правовими категоріями.

32. Окрім того, відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

33. Частина третя статті 651 ЦК України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

34. Ці поняття (одностороння відмова в зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов`язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте, між ними є різниця:

- одностороння відмова від зобов`язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов`язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов`язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов`язання за цей вид порушення;

- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;

- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

35. Згідно з частиною другою статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

36. У справі, що розглядається, між сторонами виникли орендні відносини. Особливості припинення договору оренди визначені у статті 291 ГК України.

37. Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч. 1). Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3).

38. Отже, відмова від договору оренди не допускається в силу закону і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

39. Натомість на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний. Сторона, яка має бажання розірвати договір оренди, повинна мати підстави, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, та дотриматися порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

40. За статтею 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4). Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5).

41. У справі, що розглядається, пунктом 11.6.2 договору оренди встановлено не право сторін на односторонню відмову від договору, що не допускається відповідно до частини першої статті 291 ГК України, а право на дострокове розірвання в односторонньому порядку з будь-яких підстав (тобто, навіть за відсутності факту порушення договору).

42. Пункт 11.6.2 договору не містить ані підстав розірвання договору, визначених ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів.

43. Реалізація права на розірвання договору оренди здійснюється з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

44. Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. І лише, якщо судовим рішенням договір розірвано, такий договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

45. У справі, що розглядається, суди не встановили обставин, які б підтверджували, що орендар погодився на розірвання договору на вимогу орендодавця. Спір про розірвання договору в суді не розглядався, тому висновок судів, що договір є розірваним після спливу 90 днів з дня надсилання попередження про це другій стороні за договором суперечить нормам статті 188 ГК України, що регулює порядок розірвання господарських договорів, про що правильно зазначає скаржник у касаційній скарзі.

46. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 6.2.8, 6.2.10 постанови від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 зробила висновки:

- за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору);

- за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

47. У пункті 6.2.11 цієї постанови Верховний Суд також зауважив, що ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору. У цій справі у договорі сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

48. Скаржник у апеляційній скарзі посилався на вказану правову позицію Верховного Суду, зазначав, що однак суд апеляційної інстанції помилково не врахував її.

49. Суд апеляційної інстанції, процитувавши норму частини третьої статті 291 ГК України, помилково не застосував до спірних правовідносин норми статті 188 цього Кодексу та безпідставно послався на норми статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України щодо наслідків продовження користування орендним майном після закінчення строку договору. Відповідно до встановлених судами обставин договір діє до 31.12.2023.

50. Аргументи скаржника, що для висновку вважати договір розірваним недостатньо факту надсилання листа-попередження про розірвання договору, якщо інша сторона заперечує, знайшли своє підтвердження.

51. З огляду на те, що строк дії договору не закінчився, висновок судів щодо визнання договору розірваним зроблено внаслідок неправильного застосування норми статті 188 ГК України, інші обставини припинення договору не встановлено, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника, що орендодавець не має права вимагати повернення орендного майна.

52. Інші аргументи скаржника не розглядаються, оскільки стосуються переоцінки доказів, не впливають на висновок суду у цій справі. Порушення порядку розірвання договору оренди є достатньою підставою для ухвалення рішення суду про відмову в позові. Підстави для передачі справи на новий розгляд відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

54. Відповідно до частини першої статті 312 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 312 ГПК України).

55. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що суди внаслідок неправильного застосування норм статтей 188, 291 ГК України дійшли помилкового висновку, що договір є розірваним в односторонньому порядку.

Розподіл судових витрат

56. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

57. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплачені відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг у справі, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 3 частини першої статті 308, 309, статтями 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022 у справі №909/1199/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Івано-Франківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 32, код 01184835) на користь Фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) 4 540, 00 грн - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; 3 405, 00 грн - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.