904/1252/22 Про стягнення заборгованості за надані послуги за договором про надання послуг - 07.03.2023 Прийняття

1.1. У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіавтотранс" (далі - ТОВ "Зіавтотранс") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" (далі - ТОВ "Шляхбуд"), в якому просило суд стягнути заборгованість у розмірі 1 739 653, 65 грн, з яких сума основного боргу - 1 576 729, 93 грн, пеня - 157, 67 грн, відсотки за користування грошовими коштами - 13 607, 40 грн, інфляційні збитки - 149 158, 65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг від 15.02.2021 № 15-02 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 15.02.2021 між ТОВ "Зіавтотранс" (виконавець) та ТОВ "Шляхбуд" (замовник) укладено договір надання послуг № 15-02.

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги по перевезенню вантажу згідно замовлення, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти та оплатити надані послуги.

Послуги за цим договором надаються автотранспортом (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, загальна вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, відповідно до актів наданих послуг, складених на основі первинних документів (товарно-транспортних накладних, та подорожніх листів). Вартість перевезення визначається в рахунках-фактурах.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акта наданих послуг та первинних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) та одержання рахунку на оплату вищевказаних послуг.

Відповідно до пункту 4.2 договору замовник зобов`язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до пункту 4.1 цього договору.

Після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору виконавець готує акт наданих послуг та передає його замовникові. Замовник у 5-ти денний термін від дня отримання акта зобов`язаний направити виконавцю підписаний із свого боку акт наданих послуг або надати письмову мотивовану відмову від приймання послуг. По закінченні 5-тидеиного терміну, у випадку неповернення виконавцю акта надання послуг й ненадання мотивованої відмови акт вважається підписаним, а послуги такими, що прийняті замовником.

Датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається підписання акта наданих послуг. Здавання-приймання послуг провадиться уповноваженими представниками замовника і виконавця (пункти 5.3, 5.4 договору).

Пунктом 7.2.5 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,01% від суми боргу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язання (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору сторонами в період з 15.02.2021 по 31.10.2021 погоджувались Заявки на перевезення, відповідно до умов яких виконавець надавав, а замовник отримав послуги з перевезення вантажу.

Відповідне підтверджується наданими позивачем актами надання послуг:

- від 26.02.2021№ 26 на загальну суму 609 728,98 грн, у т.ч ПДВ 101 621,50 грн;

- від 15.03.2021 № 34 на загальну суму 164 058,80 грн, у т. ч. ПДВ 27 343,13 грн;

- від 15.04.2021 № 49 на загальну суму 293 903,38 грн, у т.ч. ПДВ 48 983,90 грн;

- від 30.04.2021 № 61 на загальну суму 559 289,42 грн, у т. ч. ПДВ 93 214,90 грн;

- від 17.05.2021 № 69 на загальну суму 10 017,75 грн, у т. ч. ПДВ 1 669,63 грн;

- від 31.05.2021 № 81 на загальну суму 47 424 грн, у т. ч. ПДВ 7 904 грн;

- від 15.06.2021 № 92 на загальну суму 318 660, 62 грн, у т. ч. ПДВ 53 110, 10 грн;

- від 30.06.2021 № 103 на загальну суму 987 921,32 грн, у т.ч. ПДВ 164 653,55 грн;

- від 15.07.2021 № 122 на загальну суму 1 014 062,39 грн, у т.ч. ПДВ 169 010,40 грн;

- від 31.07. 2021 № 143 на загальну суму 767 515,15 грн, у т.ч. ПДВ 127 919,19 грн;

- від 15.08.2021 № 167 на загальну суму 359 323,57 грн, у т.ч. ПДВ 59 887,26 грн;

- від 31.08.2021 № 180 на загальну суму 194 824,55 грн, у т.ч. ПДВ 32 470 грн,

та підписаними в односторонньому порядку рахунками на оплату автопослуги за тонно кілометр:

- від 26.02.2021 № 26 на загальну суму 609 728,98 грн, у т.ч ПДВ 101 621,50 грн;

- від 15.03.2021 № 34 на загальну суму 164 058,80 грн, у т. ч. ПДВ 27 343,13 грн;

- від 15.04.2021 № 49 на загальну суму 293 903,38 грн, у т.ч. ПДВ 48 983,90 грн;

- від 30.04.2021 № 61 на загальну суму 559 289,42 грн, у т. ч. ПДВ 93 214,90 грн;

- від 17.05.2021 № 69 на загальну суму 10 017,75 грн, у т. ч. ПДВ 1 669,63 грн;

- від 31.05.2021 № 81 на загальну суму 47 424 грн, у т. ч. ПДВ 7 904 грн;

- від 15.06.2021 № 92 на загальну суму 318 660,62 грн, у т. ч. ПДВ 53 110,10 грн;

- від 30.06.2021 № 103 на загальну суму 987 921,32 грн, у т.ч. ПДВ 164 653,55 грн;

- від 15.07.2021 № 122 на загальну суму 1 014 062,39 грн, у т.ч. ПДВ 169 010,40 грн;

- від 31.07. 2021 № 143 на загальну суму 767 515,15 грн, у т.ч. ПДВ 127 919,19 грн;

- від 15.08.2021 № 167 на загальну суму 359 323,57 грн, у т.ч. ПДВ 59 887,26 грн;

- від 31.08.2021 № 180 на загальну суму 194 824,55 грн, у т.ч. ПДВ 32 470 грн.

ТОВ "Зіавтотранс" свої зобов`язання щодо надання послуг з перевезення вантажу виконало на загальну суму 5 326 729, 93 грн.

В порушення умов договору ТОВ "Шляхбуд" свої зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати наданих послуг не виконало, здійснивши часткову оплату наданих виконавцем послуг згідно виставлених рахунків на оплату та актів наданих послуг на загальну суму 3 750 000 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Зіавтотранс" за період з 01.01.2021 по 27.04.2022.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Шляхбуд" перед ТОВ "Зіавтотранс" за договором складає 1 576 729, 93 грн.

З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД суми боргу за надані згідно договору ТОВ "Зіавтотранс" послуги, виконавцем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХБУД було направлено претензію від 21.12.2021 № 21/12/21-2, відповідь на яку не отримано.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі № 904/1252/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовані тим, що матеріали справи містять акти наданих послуг, підписані сторонами та скріплені печатками сторін, якими підтверджується надання позивачем відповідачу послуг у сумі 5 326 729, 93 грн. Втім, відповідач здійснив часткову оплату наданих виконавцем послуг згідно виставлених рахунків на оплату та актів наданих послуг на загальну суму 3 750 000 грн. Тому, несплаченою залишається сума в розмірі 1 576 729, 93 грн.

Відповідач не надав будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів у спростування того, що ним не підписувалися акти приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням положень пунктів 5.1, 5.2 договору. Не доведено відповідачем і факту того, що акти приймання-передачі підписані особою з використанням аналогів відтворення власного підпису (факсимільного підпису). Крім того, відповідач не був позбавлений права на подання клопотання про проведення судової експертизи щодо встановлення справжності підпису на відповідних актах.

Спір між сторонами полягає у факті надання послуг, які підтверджуються актами наданих послуг. Саме від їх підписання залежало чи виникли обов`язки у відповідача, чи ні. Позивач на підтвердження надання послуг надав підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти наданих послуг, а відповідач, в свою чергу, замість того, щоб надати докази непідписання цих актів зі свого боку, або підписання неуповноваженою особою, або за допомогою факсимільного відтворення підпису побудував свою правову позицію таким чином: оскільки позивач прямо не заперечує факт факсимільного відтворення підпису та вважає таке порушення дефектом документів, то це і є достатнім доказом, який беззаперечно доводить непідписання актів з боку відповідача.

У той же час, згідно з принципом змагальності саме відповідач має довести непідписання актів або підписання їх за допомогою факсиміле, а перекладення цього обов`язку на позивача або суд нівелює застосування принципу змагальності.

При цьому, навіть стверджуючи, що підпис від відповідача на актах виконаний за допомогою факсиміле, відповідач жодним чином не оспорює факту наявності на первинних документах печатки його підприємства, її автентичності, не надає доказів, що вона вибула з його відання незаконним шляхом.

Позивачем окрім наданих разом з позовною заявою документів первинного бухгалтерського обліку, додатково надавались інші документи, що підтверджували прийняття відповідачем наданих позивачем послуг. Зокрема, на виконання вимог Податкового кодексу України (2755-17) , ТОВ "Зіавтотранс" на надані ТОВ "Шляхбуд" послуги з перевезення вантажу було складно податкові накладні, які прийняті та зареєстровані у встановленому законодавством порядку відповідачем без будь-яких коригувань чи зауважень. На суму наданих послуг відповідач скористався податковим кредитом.

З урахуванням наявних у справі доказів, зокрема первинних документів (актів наданих послуг), зареєстрованих податкових накладних, за якими на відповідну суму наданих послуг, відповідачем сформований податковий кредит, часткову оплату наданих послуг відповідачем з посиланням на договір, укладений між сторонами, що підтверджено позивачем банківською випискою руху коштів по рахунку, позивачем надані докази, що більш вірогідно свідчать про надання послуг позивачем на суму 5 326 729, 93 грн, часткову оплату наданих виконавцем послуг згідно виставлених рахунків на оплату та актів наданих послуг на загальну суму 3 750 000 грн та наявність заборгованості у розмірі 1 576 729, 93 грн, ніж відповідачем щодо недоведення позивачем факту надання послуг, строку настання зобов`язань по оплаті.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, то судом встановлено, що відповідні нарахування здійснені згідно з умовами та вимогами закону, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ); періоди та арифметичний розрахунок цих нарахувань виконані правильно, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Судом апеляційної інстанції також у контексті відповідних доводів скаржника звернуто увагу на те, що ухвалою від 30.05.2022 відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначений на 21.06.2022. З урахуванням відсутності фінансування на статтю видатків щодо направлення поштової кореспонденції, про постановлену ухвалу, відповідача судом повідомлено альтернативними засобами зв`язку телефонограмою, яку відповідачем отримано 10.06.2022. В подальшому останнім надавались суду першої інстанції заяви по суті справи (відзив, клопотання, тощо). Ухвалою від 21.06.2022 розгляд справи відкладений на 19.07.2022.

Ухвалою від 19.07.2022 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 17.08.2022; при цьому, з урахуванням раніше задоволеного у справі клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, вирішено здійснювати її в такому ж режимі й з урахуванням заявленого відповідачем 19.07.2022 відповідного клопотання. 16.08.2022 до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, в якому відповідач наголошував, що ухвалою від 19.07.2022 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 17.08.2022. Отже, відповідач був обізнаний із датою наступного судового засідання.

Наведеним, на думку апеляційного господарського суду, спростовуються доводи про порушення господарським судом норм процесуального права, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Щодо незапрошення представника відповідача до участі у відеоконференції, то відповідних доказів апелянтом не надано.

3.2. Щодо поданих до апеляційного господарського суду клопотань, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 зазначено таке.

02.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ТОВ "Зіавтотранс" адвоката Ковальчук Юлії Миколаївни про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою суду від 12.12.2022.

14.12.2022 від ТОВ "Шляхбуд" надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, яке мотивовано задоволенням ухвалою суду від 12.12.2022 клопотання скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, втім, у зв`язку із плановим відключенням електроенергії, яке здійснюється без повідомлення населення та поганим інтернет-з`єднанням, що унеможливлює підключення представника скаржника, вказане, на його думку, є підставою для перенесення судового засідання на іншу дату.

Зазначене клопотання, на думку суду, не підлягало задоволенню. По-перше, ухвалою суду від 12.12.2022 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а не клопотання відповідача (апелянта). Станом на 14.12.2022 (дату проведення судового засідання) відповідне клопотання заявником в порядку статті 197 ГПК України заявлено не було, відсутнє в матеріалах справи.

По-друге, згідно з частиною одинадцятою статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Так, ухвалу суду від 17.11.2022, якою відкрито провадження у справі, отримано апелянтом 26.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням, наявним у справі, відтак, скаржник був обізнаний із датою судового засідання. Щодо причин неявки в судове засідання, то повідомлені ним причини не визнані поважними, більш того, вводять суд в оману, оскільки жодного клопотання від апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від нього на день судового засідання (14.12.2022) не надходило.

Навіть за умови наявності відповідного клопотання, за приписами частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. З огляду на зазначене, наведені заявником підстави не є поважними для перенесення судового засідання. Крім того, підставою для відкладення або перерви у судовому засіданні, є не неявка будь-якого учасника провадження, а неможливість розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні, з урахуванням наявних у справі матеріалів.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзиву на касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Шляхбуд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1частини другої статті 287 ГПК України, заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 207 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, викладені у постановах від 13.10.2020 у справі № 910/4050/17, від 28.04.2020 у справі № 902/452/19 про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на неналежне оформлення актів наданих послуг, а саме скріплення їх факсимільним відтворенням підпису, а також висновки у справах № 922/1743/17, № 922/4590/16, № 5027/805-6/2012 про те, що підписання документу за допомогою факсиміле не дає можливості встановити вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних наслідків.

Сторонами у договорі письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах досягнуто не було, а окрема угода не укладалася. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису директора ТОВ "Шляхбуд" на актах наданих послуг не відповідає положенням частини третьої статті 207 ЦК України. Факт підписання директором ТОВ "Шляхбуд" актів наданих послуг не визнається відповідачем, а позивач прямо не заперечує факт неналежного оформлення актів наданих послуг, а саме, скріплення їх за допомогою факсимільного відтворення підпису, та вважає таке порушення дефектом документів. Отже, факт скріплення актів наданих послуг з боку відповідача за допомогою кліше факсиміле визнаний усіма учасниками спору і в силу положень статті 75 ГПК України не підлягає додатковому доведенню, заявлення відповідачем вимоги про проведення судової експертизи щодо встановлення справжності підпису на відповідних актах в даному випадку не було обов`язковим.

Крім того, апеляційний господарський суд не врахував позицію Верховного Суду, викладену у справі № 905/49/15 та у справі № 915/878/16 щодо оцінки податкових накладних у сукупності з іншими доказами та щодо необхідності з метою з`ясування реальності господарської операції встановлення обставини стосовно відображення операції з отримання товару в податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять доказів відображення відповідачем у податковій звітності господарських операцій з позивачем, оформлення податкового кредиту за ним, а самі по собі податкові накладні не можуть свідчити про вчинення юридично значимих дій відповідачем. З податкових накладних неможливо встановити в межах якої господарської операції (договору) були складені та зареєстровані податкові накладні. Суди не звернули уваги, що в матеріалах справи відсутні погоджене сторонами договору замовлення на надання послуг, товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

4.3. Справу розглянуто за відсутності відповідача (представника відповідача), належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що, відповідно до постанови Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17, за відсутності інформації про належне повідомлення про час та місце розгляду справи є підставою для безумовного скасування судового рішення.

Відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом. Представник відповідача адвокат Сіроштан О. О. як 19.07.2022, так і 17.08.2022 виконала всі необхідні дії для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме: зайшла та авторизувалася в системі відеоконференцзв`язку за 10 хвилин до початку судового засідання; активувала технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру) та перевірила їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку; очікувала запрошення секретаря до участі у судовому засіданні понад 3-х годин. Однак такого запрошення не послідувало. На офіційну електронну адресу листа з посиланням на відеоконференцію не отримувала. Не під`єднання (не направлення запрошення) до участі в судовому засіданні секретарем не відноситься до ризиків, які покладаються на відповідну сторону судового процесу, оскільки така сторона не має технічної можливості самостійно (без запрошення секретаря) приєднатися до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а отже є порушенням права на доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції мав перевірити доводи скаржника в цій частині, дослідивши протокол судового засідання в режимі відеоконференції, який долучається до матеріалів справи. Натомість, колегія суддів апеляційного суду безпідставно поклала тягар доказування незапрошення представника відповідача до участі у відеоконференції на відповідача, усвідомлюючи відсутність у скаржника засобів доказування.

Суд не розглянув клопотання відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: про зобов`язання позивача надати оригінали актів наданих послуг для їх дослідження на предмет встановлення наявності особистого підпису директора ТОВ "Шляхбуд". Апеляційний господарський суд оцінюючи наведені доводи скаржника безпідставно зазначив, що відповідачем до суду першої інстанції такого клопотання заявлено не було, а зазначення у відзиві на позов про необхідність дослідження оригіналів доказів, без належного правового обґрунтування, таким клопотанням не є. Однак відповідне клопотання викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву, в повній мірі відповідало приписам ГПК України (1798-12) . Процесуальний закон не містить вимоги щодо оформлення та подання до суду клопотання як окремого документу.

Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі у зв`язку з існуванням спору, подібного до спору у даній справі, рішення за результатами розгляду якого суттєво могло вплинути на хід цієї справи, а саме - справа № 912/915/22 за позовом ТОВ "Шляхбуд" до ТОВ "Зіавтотранс" про визнання договору недійсним. Суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 та від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 та постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 відповідно до яких суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, а суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав належної правової оцінки такому рішенню суду першої інстанції.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є стягнення коштів внаслідок несвоєчасної та повної оплати за послуги, надані позивачем за договором від 15.02.2021 № 15-02.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги зазначили про те, що надані позивачем докази свідчать про наявність заборгованості у розмірі 1 576 729, 93 грн.

Такого висновку суди дійшли взявши до уваги акти наданих послуг та надані позивачем податкові накладні. Крім того, судами зазначено про часткову оплату наданих послуг відповідачем з посиланням на договір.

У той же час, відповідач заперечував факт підписання директором ТОВ "Шляхбуд" актів наданих послуг, зокрема і за допомогою факсимільного відтворення підпису, а також матеріали справи не містять доказів відображення відповідачем у податковій звітності господарських операцій з позивачем, оформлення податкового кредиту за ним.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.4. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

"Факсиміле" позначають печатку (кліше), за допомогою якої відтворюють підпис особи.

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, на яку посилався скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечував підписання директором ТОВ "Шляхбуд" актів наданих послуг, якими позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги. Крім того, стверджуючи, що ним не були підписані спірні акти, у відзиві на позовну заяву відповідач просив витребувати оригінали таких актів, оскільки, серед іншого, надані до суду копії дають підстави стверджувати, що вони були підписані із застосуванням факсимільного підпису. Таким чином, позиція ТОВ "Шляхбуд" під час розгляду справи № 904/1252/22 була сформована таким чином, що ним обґрунтовувалося непідписання актів. У той же час, суд першої інстанції не розглянув відповідне клопотання про витребування доказів, а суд апеляційної інстанції безпідставно вказав, що зазначення у відзиві про необхідність дослідження оригіналів доказів, без належного правового обґрунтування, таким клопотанням не є.

Відповідно до приписів статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Згідно зі статтею 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив у контексті власної позиції щодо суті спірних правовідносин, підстави з яких він вважав за необхідне витребувати оригінали актів наданих послуг. У випадку, якщо суд вважав, що відповідне клопотання не відповідає вимогам частин першої або другої статті 170 ГПК України, він мав можливість повернути без розгляду таке клопотання.

5.5. У свою чергу, направляючи справу № 905/49/15 на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2019 (на яку також посилався скаржник під час подання касаційної скарги), зауважив, що ухвалюючи рішення, посилаючись на податкові накладні, суд першої інстанції не врахував того, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України (2755-17) та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, на яку посилався суд апеляційної інстанції також зауважено, що може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Однак, колегія суддів зауважує, що апеляційний господарський суд не врахував у повній мірі вказаних висновків, залишив поза увагою необхідність дослідження дій як позивача, так і відповідача щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку здійснення відповідних послуг, а також не надав оцінки доводам скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів відображення відповідачем у податковій звітності господарських операцій з позивачем, оформлення податкового кредиту за ним.

5.6. Щодо доводів скаржника про те, що у суді першої інстанції здійснено розгляд справи без запрошення представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції Верховний Суд зазначає таке.

Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Частиною першою статті 197 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022, якою справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 17.08.2022, також щодо клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказано, що згідно з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2022 у справі № 904/1252/22, судові засіданні у цій справі відбуваються в даному режимі.

Згідно з частиною одинадцятою статті 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції під час проведення судового засідання 17.08.2022 здійснив запрошення/виклик представника відповідача - адвоката Сіроштан О. О. на її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також відсутні докази того, що підчас запрошення/виклику представника відповідача на її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми зі інтернет зв`язком, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником відповідача.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що помилковим є твердження суду апеляційної інстанції про те, що відповідних доказів незапрошення представника відповідача скаржником не надано.

5.7. Щодо клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20, від 14.09.2022 у справі № 911/1977/21).

Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на приписи частини четвертої, шостої статті 75 ГПК України, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).

При цьому сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 914/2930/21.

ТОВ "Шляхбуд" 16.08.2022 засобами поштового зв`язку подало клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2022 відкрито провадження у справі № 912/915/22 за позовом ТОВ "Шляхбуд" до ТОВ "Зіавтотранс" про визнання договору № 15-02 недійсним.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки клопотання було подане після закриття підготовчого провадження, у задоволенні такого клопотання слід відмовити. При цьому судом враховано, що справа знаходиться в провадженні суду з травня 2022 року, а необґрунтоване повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі стане наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів в межах доводів касаційної скарги не убачає підстав вважати, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, оскільки судом вказано причини неможливості. задоволення такого клопотання з огляду на приписи статті 227 ГПК України.

5.8. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суди не зробили, фактично не дослідили в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені під час судового розгляду, колегія суддів вважає за доцільне скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 904/1252/22 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.