810/3636/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про сплату суми податку на додану вартість - 05.03.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційної скарги Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 (суддя - А.І. Балаклицький) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (колегія суддів: О.Є. Пилипенко, Я.Б. Глущенко, С.Б. Шелест) у справі №810/3636/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український кольоровий прокат" до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український кольоровий прокат" (далі - Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2016 №0000531401.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом не знаходять свого підтвердження в дійсності, у зв`язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 позову було задоволено, з підстав необґрунтованості висновків відповідача в частині заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ по господарській операції, яка дійсно мала місце.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України, в якому заявлено прохання залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що період з 22.04.2016 по 10.05.2016 Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу від 21.04.2016 №203 та згідно з ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український кольоровий прокат" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Т ЕНД Т УКР" за період з 01.09.2015 по 30.09.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 10.05.2016 №113/10-06-22-01/32669001, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "ТД "Український кольоровий прокат" вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за вересень 2015 року на суму 400032 грн., що підлягає зменшенню;

- п. 44.2 ст. 44, ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 360029 грн.

Зазначені висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "Т ЕНД Т УКР". На думку відповідача, контрагент позивача взагалі не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання рекламних послуг.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 30.05.2016 №0000541401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 360029,00 грн., з яких: 360029,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 30.05.2016 №0000531401, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 400032,00 грн.

Не отримавши позитивного результату від наслідків адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх до суду, який визнав їх незаконними, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Згідно із пунктом 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкової звітності наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були вірно надано оцінку наявним правовідносинам, які, на їх думку, мали реальний зміст, а сформовані документи бухгалтерського обліку носили всі необхідні відомості по фактично виконаному правочину.

При цьому, правильно взято до уваги, що податковий орган під час судового розгляду справи в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій, тоді як його представник не зміг у належний спосіб довести вірність такої позиції.

Так судами попередніх інстанцій досліджені правовідносини між Товариством (замовник) та ТОВ "Т ЕНД Т УКР" (виконавець), які виникли на підставі договору 26.04.2010 про надання послуг, дія якого фактично продовжувалась додатковими угодами від 21.10.2014 № 41 та від 15.05.2015 № 31, за змістом якого виконавець надавав послуг з проведення рекламної компанії. Судами встановлено, що послуги були у належний спосіб завершені, що підтверджувалось первинними документами, які складені належним чином. Зокрема, такими були Ефірні довідки від 03.09.2015, згідно із якими ТОВ "Т ЕНД Т УКР" надало послуги позивачу по трансляції рекламного ролику на 2-х світлодіодних екранах протягом 19 днів рекламної акції "Прокат алюмінію - до кожного бізнесу" у кількості 194,95 показів на годину протягом 9,75 годин на день, що також підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень-вересень 2015 року від 03.09.2015 №ТТР-034, №ТТР-035, №ТТР-036, №ТТР-037 та виписано податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому отримані рекламні послуги були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, надали їм вірного правого обґрунтування.

Верховний Суд відхиляє доводи відповідача, які ним вказані в касаційній скарзі та про не дотримання вимог податкового законодавства контрагента позивача. Відповідачем не спростовано висновки судів про те, що будь-які рішення відносно контрагента позивача або його посадових осіб за допущення вказаних діянь не приймались.

Власне відповідач в касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач вірно здійснював податковий облік за господарськими операціями із контрагентом, що свідчить про протиправність прийняття спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 - без змін.